Рішення № 54148748, 30.11.2015, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/12018/15-ц

Провадження № 2/127/4063/15

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.11.2015 Вінницький міський суд Вінницької області

в складі головуючого судді Короля О.П.,

секретаря Куйдан Ю.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про поділ спільного майна подружжя,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до Вінницького міського суду Вінницької області із позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про поділ спільного майна подружжя.

Позов мотивований тим, що 29.04.1990 року між позивачем та відповідачем в відділі ЗАГС виконавчого комітету Вінницької міської ради зареєстровано шлюб, що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу. 05.12.1997 року подружжям набуто у власність трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 житловою площею 42,8 кв.м, що підтверджується Біржовим контрактом №725 про купівлю-продаж нерухомості від 05.12.1997 року. Як вбачається з листа №05-00-010-13033 від 14.04.2015 року Департаменту архітектури, містобудування та кадастру Вінницької міської ради від 27.12.2002 року Вінницька міська рада своїм рішенням №194 «Про перейменування вулиць міста» вулицю «Чекістів» перейменувала на вулицю «Вячеслава Чорновола». Вказана квартира була зареєстрована в КП «Вінницьке міське БТІ» за відповідачем в реєстровій книзі №1128/19407, що підтверджується відповідним реєстраційним посвідченням від 11.12.1997 року. Відповідно до звіту про оцінку майна №RS42-150519-015 від 19.05.2015 року ринкова вартість вищевказаної квартири станом на 19.05.2015 року становить 758 530,95 грн. Починаючи з 23.12.1997 року, позивач з відповідачем прописалися у вказану квартиру і з того часу проживають в ній, що підтверджується довідкою ТОВ «ЖЕО» від 08.04.2015 року. В 2005 році ОСОБА_2 та ОСОБА_1 за договором купівлі - продажу набуто у власність легковий автомобіль марки «Daewoо Lanos», реєстраційний номер НОМЕР_1, оливкового кольору, за який вони сплатили кошти в сумі 40000 грн. 30.01.2009 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 за договором купівлі-продажу придбано легковий автомобіль марки «Кіа Сегаto 1.6», 2006 року випуску, № кузова KNEFE227275371021, чорного кольору, реєстраційний номер НОМЕР_2, за який вони сплатили кошти в сумі 80700,00 грн. Після розлучення сторони не можуть дійти згоди щодо розподілу спільного майна, зокрема зазначених автомобілів та квартири. Крім того, як вбачається з копії журналу карток транспортних засобів, які були зареєстровані за відповідачем за період з 01.01.2004 року по 17.02.2015 року, зазначені автомобілі зняті відповідачем з обліку для реалізації 14.03.2015 року, тобто вже після розірвання шлюбу. Жодної згоди на відчуження вказаних автомобілів позивач як співвласник не давала, тому вважає, що відповідач здійснив відчуження автомобілів на свій розсуд проти волі іншого з подружжя з метою не допустити поділу вказаних автомобілів.

Дані обставини і стали підставою для звернення до суду з відповідною позовною заявою.

28.07.2015 року на адвокатський запит з управління Державтоінспекції у Вінницькій області надійшли копії реєстраційних карток на транспортні засоби, за якими легкові автомобілі марки «Кіа Сегаto», 2006 року випуску, чорного кольору, реєстраційний номер НОМЕР_2, та марки «Daewoo Lanos», 2003 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, бежевого кольору, відчужені ОСОБА_2 та зареєстровані за новими власниками. У звязку з цим 21.08.2015 року позивачем до суду подано заяву про збільшення позовних вимог, з врахуванням того, що вказані автомобілі були відчужені відповідачем без згоди другого співвласника. Відтак, позивач просить суд визнати за нею право власності на ? частину трикімнатної квартири АДРЕСА_2, житловою площею 42,8 кв. м. загальною 66,8 кв. м.; визнати за позивачем право власності на легковий автомобіль марки «Кіа Сегаto 1.6», 2006 року випуску, № кузова KNEFE227275371021, чорного кольору, реєстраційний номер НОМЕР_2; витребувати у ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, на користь позивача легковий автомобіль марки «Кіа Сегаto 1.6», 2006 року випуску, № кузова KNEFE227275371021, чорного кольору, реєстраційний номер НОМЕР_2.

В судовому засіданні позивач та її представник вимоги позову підтримали у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві.

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 та його представники вимоги позову не визнали та просили залишити їх без задоволення.

Відповідач ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в судовому засіданні позов не визнали та просили в його задоволенні відмовити.

При судовому розгляді в справі встановлено наступні факти та відповідні їм правовідносини.

29.04.1990 року між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 у відділі ЗАГС виконавчого комітету Вінницької міської ради зареєстровано шлюб, що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу.

05.12.1997 року ОСОБА_2 в період шлюбу набуто у власність трикімнатну квартиру АДРЕСА_3, житловою площею 42,8 кв.м, загальною площею 66,8 кв.м, що підтверджується Біржовим контрактом №725 про купівлю-продаж нерухомості від 05.12.1997 року.

Відповідно до листа №05-00-010-13033 від 14.04.2015 року Департаменту архітектури, містобудування та кадастру Вінницької міської ради від 27.12.2002 року рішенням Вінницької міської ради №194 «Про перейменування вулиць міста» вулицю «Чекістів» перейменовано на вулицю «Вячеслава Чорновола».

Вказана квартира була зареєстрована в КП «Вінницьке міське БТІ» за ОСОБА_2 в реєстровій книзі №1128/19407, що підтверджується відповідним реєстраційним посвідченням від 11.12.1997 року.

Відповідно до звіту про оцінку майна №RS42-150519-015 від 19.05.2015 року ринкова вартість вищевказаної квартири, станом на 19.05.2015 року становить 758 530,95 грн.

Згідно з заочним рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 17.02.2015 року в справі № 127/627/15-ц розірвано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 Рішення суду набрало законної сили 28.02.2015 року.

Відповідно до відповіді на адвокатський запит УДАІ УМВС України у Вінницькій області від 02.06.2015 року за №7059 легковий автомобіль марки «Daewoо Lanos», реєстраційний номер НОМЕР_1, та легковий автомобіль марки «Кіа Сегаto 1.6», 2006 року випуску, № кузова KNEFE227275371021, чорного кольору, реєстраційний номер НОМЕР_2, зареєстровані за відповідачем 20.04.2005 року та 30.01.2009 року. Зазначені автомобілі зняті ОСОБА_2 з обліку для реалізації 14.03.2015 року.

Відповідно до відповіді на адвокатський запит УДАІ УМВС України у Вінницькій області від 28.07.2015 року за №9/8966 легковий автомобіль марки «Daewoо Lanos», реєстраційний номер НОМЕР_1, зареєстрований 17.03.2015 року за власником ОСОБА_3, легковий автомобіль марки «Кіа Сегаto 1.6», 2006 року випуску, № кузова KNEFE227275371021, чорного кольору, реєстраційний номер НОМЕР_2, зареєстрований 14.03.2015 року за власником ОСОБА_4.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_5 дав показання про те, що в січні 2009 року він продав сімейній парі ОСОБА_4 автомобіль «Кіа Сегаto 1.6», 2006 року випуску, за 10 тис. доларів США. За автомобіль зі свідком розрахувалась ОСОБА_1, яка передала йому гроші в обумовленій сумі. Подружжя було в гарному настрої, було задоволеним придбанням автомобіля.

Положеннями ст. 60 Сімейного кодексу України визначено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є обєктом спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до частини 3 статті 368 Цивільного кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до положень пункту 23 Постанови пленуму Верховного Суду України № 11 від 21.12.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК, ч. 3 ст. 368 ЦК), відповідно до частин 2, 3 ст. 325 ЦК можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на імя кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

Спільною сумісною власністю подружжя, зокрема, можуть бути: квартири, жилі й садові будинки; земельні ділянки та насадження на них, продуктивна і робоча худоба, засоби виробництва, транспортні засоби; грошові кошти, акції та інші цінні папери, паєнакопичення в житлово-будівельному, дачно-будівельному, гаражно-будівельному кооперативі; грошові суми та майно, належні подружжю за іншими зобовязальними правовідносинами, тощо.

Майно, яке належало одному з подружжя, може бути віднесено до спільної сумісної власності укладеною при реєстрації шлюбу угодою (шлюбним договором) або визнано такою власністю судом з тих підстав, що за час шлюбу його цінність істотно збільшилася внаслідок трудових або грошових затрат другого з подружжя чи їх обох.

Пунктом 24 цієї ж постанови Пленуму Верховного Суду України судам рекомендовано при вирішенні судових спорів даної категорії враховувати, що до складу майна, що підлягає поділу, включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобовязаннями, що виникли в інтересах сімї.

Відповідно до ст. 70 СК України, у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Згідно з ч. 1 ст. 71 СК України, майно, що є об'єктом спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі, а у випадку, коли дружина та чоловік не домовилися між собою про порядок поділу майна, спір може бути вирішено судом.

Згідно з положеннями частини 1 статті 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Частиною 2 статті 59 ЦПК України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до частини 1 статті 60 ЦПК України, кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Згідно частини 4 цієї ж статті, доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Заслухавши думку сторін та пояснення свідків, дослідивши матеріали справи та оцінивши зібрані докази у їх сукупності, суд прийшов до переконання про часткове задоволення позову з наступних підстав.

Судом встановлено, що сторони в період з 29.04.1990 року по 17.02.2015 року перебували у зареєстрованому шлюбі.

Сторонами за час шлюбу придбано у власність трикімнатну квартиру АДРЕСА_4, житловою площею 42,8 кв. м. В судовому засіданні доведено, що дана квартира є обєктом спільної сумісної власності подружжя, а відповідач ОСОБА_2 фактично не оспорював цю обставину, а тому заявлена вимога щодо визнання права власності на ? частину зазначеної квартири підлягає задоволенню у повному обсязі.

Легковий автомобіль марки «Daewo Lanos», 2003 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, та легковий автомобіль марки «Кіа Сегаto 1.6», 2006 року випуску, № кузова KNEFE227275371021, чорного кольору, реєстраційний номер НОМЕР_2, зареєстровані за відповідачем 20.04.2005 року та 30.01.2009 року відповідно.

При розгляді справи позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 не заперечували той факт, що ці автомобілі придбані в період шлюбу. Відповідач ОСОБА_2 дав пояснення про те, що автомобіль «Кіа Сегаto 1.6» придбано за кошти, які йому дав його покійний батько ОСОБА_6, який отримав гроші 70 тис. доларів США від продажу 13.06.2008 р. квартири АДРЕСА_5. Проте допустимих доказів про передачу ОСОБА_6 грошей в сумі 10 тис. доларів США сину ОСОБА_2 на купівлю автомобіля «Кіа Сегаto 1.6» відповідачем суду не подано. І навпаки, судом з показань свідка ОСОБА_5 встановлено, що подружжя ОСОБА_2 придбало автомобіль в січні 2009 р., через 7 місяців від продажу ОСОБА_4 квартири АДРЕСА_6, і з показань цього ж свідка автомобіль перед продажем оглядали ОСОБА_2 та ОСОБА_1, вона ж передала продавцю авто ОСОБА_5 гроші в сумі 10 тис. доларів США.

Зазначені автомобілі зняті ОСОБА_2 з обліку для реалізації 14.03.2015 року та нині їх новими власниками є ОСОБА_3 син сторін та ОСОБА_4 мати відповідача ОСОБА_2

На час розгляду справи 30 листопада 2015 року право власності на спірне авто «Кіа Сегаto 1.6», 2006 року випуску, № кузова KNEFE227275371021, реєстраційний номер НОМЕР_2, перейшло до відповідача ОСОБА_4, проте позивач не заявляла позовні вимоги про визнання недійсним договору про відчуження цього автомобіля або застосування наслідків нікчемності вказаного правочину.

У п. 30 зазначеної вище Постанови Пленуму Верховного Суду України вказано, що у випадку коли при розгляді вимоги про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження, використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сімї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі.

Отже, в разі відчуження майна одним із подружжя проти волі іншого, суд, в врахуванням позовних вимог, може врахувати вартість цього майна і збільшити пропорційно до вартості частки у цьому майні, яка б належала іншому з подружжя, його частку за рахунок іншого майна чи стягнути відповідну грошову компенсацію, але лише за передбачених ч.ч.4,5 ст.71 України умов : обов'язкової згоди одного з подружжя на отримання грошової компенсації та попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

Проте, про інше майно, за рахунок якого можливе збільшення частки позивача у спільному майні сторін, позивачем не зазначено, вимоги про грошову компенсацію вартості частки у спільному майні вона не заявляла, на таку компенсацію не погоджувалась, а відповідач ОСОБА_2 відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду не вніс, а відтак суд не вбачає підстав для задоволення вимог ОСОБА_1 про визнання за нею права власності на автомобіль «Кіа Сегаto 1.6», 2006 року випуску, № кузова KNEFE227275371021, реєстраційний номер НОМЕР_2, та витребування цього автомобіля у відповідача ОСОБА_4.

Суд зазначає, що позивач не позбавлена можливості захистити своє право власності на спірний автомобіль, якщо вважає, що її право порушене внаслідок укладення відповідачем ОСОБА_2 договору про відчуження автомобіля, шляхом предявлення позову про визнання цього правочину недійсним чи застосування наслідків нікчемного правочину.

Питання судових витрат суд вирішує відповідно до положень статті 88 ЦПК України. Пропорційно до задоволеної частини позовних вимог (1/3 частина) з розміру сплаченого судового збору 1827 грн. підлягає відшкодуванню з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 609 грн.

Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 60, 69, 70, 71 СК України, ст. ст. 331, 368 ЦК України, ст. ст. 10, 11, 58-60, 88, 212-215 ЦПК України,

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на ? частку трикімнатної квартири АДРЕСА_7 житловою площею 42,8 кв.м, загальною площею 66,8 кв.м.

В задоволенні решти позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 у відшкодування витрат зі сплати судового збору 609 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня проголошення.

Суддя