Рішення № 54148332, 12.11.2015, Липовецький районний суд Вінницької області

Справа № 136/1851/15-ц

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

"12" листопада 2015 р. м. Липовець

Липовецький районний суд Вінницької області

в складі: головуючого - судді Кривенка Д. Т.

за участю секретаря Марчук Н.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Липовець цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Вахнівської сільської ради Липовецького району Вінницької області про визнання права власності по спадщині за заповітом, -

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача звернувся до суду із вищевказаним позовом до відповідача, підставність якого обґрунтував таким.

18 листопада 2014 року в місті Сідалія, штат Міссурі, США помер ОСОБА_2 Онуфрієвич. Після його смерті відкрилась спадщина за заповітом вчиненим за життя 24.06.1991 року, відповідно до якого останній заповів ОСОБА_1 належний йому на праві особистої власності житловий будинок, що розташований в селі Вахнівка Липовецького району Вінницької області по вул.. Набережній 4. Заповіт спадкодавцем не змінювався та не скасовувався. Представник позивача у позові зазначає, що будучи єдиним спадкоємцем майна померлого, звернувся до нотаріуса за місцем відкриття спадщини із заявою відповідного змісту про видачу йому свідоцтва про право на спадщину за заповітом, однак постановою нотаріуса від 25.09.2015 року позивачеві було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії та видачі на його імя свідоцтва. Відмова була мотивована тим, що обєкт нерухомості, який увійшов до складу спадкового майна за заповітом, належить до суспільної групи колгоспний двір, тобто є спільною сумісною власністю його членів та головою якого зазначено ОСОБА_2, однак визначити яка частка належала останньому неможливо. Ураховуючи наведене, представник позивача просив суд визнати за позивачем право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що розташований в селі Вахнівка Липовецького району Вінницької області по вул.. Набережній 4, оскільки вважає, що таке його право не визнається та оспорюється, відтак потребує захисту судом.

В судове засідання представник позивача не зявився, в заяві, яку адресував суду зазначив, що позовні вимоги в заявленому обсязі підтримує, просить задовольнити, а розгляд справи проводити за його відсутності.

Відповідач сільський голова Вахнівської сільської ради Липовецького району Вінницької області, в судове засідання не зявився, однак надав суду заяву, в якій вказав на визнання позовних вимог, не заперечував щодо задоволення позову, розгляд справи просив проводити за відсутності представника сільської ради.

Прийнявши до уваги, що сторони скористались наданим їм правом, що врегульоване ч.2 ст.158 ЦПК України, суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи, тому проводить його в даному судовому засіданні на підставі зібраних у справі доказів, за відсутності сторін, в загальному порядку, не здійснюючи фіксування судового процесу технічними засобами. Що відповідає положенням ст.197 ЦПК України.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно зясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши усі зібрані у справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про таке.

Як убачається із нотаріально посвідченого перекладу Свідоцтва про смерть вчиненого 04.07.2015 року державним нотаріусом Третьої Вінницької державної нотаріальної контори ОСОБА_3 та зареєстрованого в реєстрі за №1-2285, було засвідчено переклад оригіналу документа перекладачем ОСОБА_4 Згідно вказаного документа судом встановлено, що 18 листопада 2-014 року в місті Седалія, штат Міссурі, округ Петтіс, помер ОСОБА_2, який був похований за місцем смерті.

Після смерті ОСОБА_2 відкрилась спадщина.

Прийнявши до уваги те, що спадщина відкрилась після 01.01.2004 року, відтак до застосування до даних правовідносин підлягають правила ЦК України.

Так, ст.ст.1216-1221 ЦК України визначено, що спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців. Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.

Згідно абзацу третього пункту 3 постанови Пленуму ВСУ від 30 травня 2008 р. N 7 "якщо спадкодавець мав кілька місць проживання, місцем відкриття спадщини вважається останнє місце реєстрації спадкодавця".

Як убачається із довідки виданої виконавчим комітетом Вахнівської сільської ради ОСОБА_2 був зареєстрований та проживав в ІНФОРМАЦІЯ_1.

На виконання розяснень наведених у п.24 постанови Пленуму ВСУ від 30 травня 2008 р. N 7 судом було витребувано матеріали спадкової справи до майна померлого ОСОБА_2, згідно яких встановлено, що спадщина після смерті спадкодавця відкрилась за заповітом вчиненим за життя спадкодавця 24.06.1991 року, відповідно до якого належний йому на праві особистої власності житловий будинок, що розташований в селі Вахнівка Липовецького району він заповів ОСОБА_1. Вказаний заповіт був посвідчений секретарем Вахнівської сільської ради та зареєстрований в реєстрі за №19. Станом на 03.07.2015 року згаданий заповіт спадкодавцем не змінювався та не скасовувався, на що вказує проставлена на ньому відмітка секретарем сільської ради.

Згідно матеріалів Спадкової справи, своїм правом на спадкування скористався позивач ОСОБА_1 подавши нотаріусу заяву відповідного змісту. Інші спадкоємці діти спадкодавця: ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, не використали надане їм законом право на прийняття спадщини, та не є особами, що входять до переліку визначеному ст.1241 ЦК України, тобто ті які мають обовязкову частку у спадщині.

В силу ст. 1223 ЦК України, право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

Отож наведене свідчить, що позивач є єдиним спадкоємцем майна, що визначено у заповіті.

Однак як слідує із постанови від 25.09.2015 року, приватним нотаріусом Липовецького районного нотаріального округу ОСОБА_9 було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії та видачі на імя ОСОБА_1 свідоцтва про право на спадщину за заповітом на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що розташований в селі Вахнівка Липовецького району по вул.. Набережній 48, після смерті ОСОБА_2, так як представником спадкоємця нотаріусу було надано правовстановлюючий документ на обєкт нерухомості, відповідно до якого останній належить до суспільної групи колгоспний двір, головою якого значиться ОСОБА_2, а оскільки колгоспний двір є спільною сумісною власністю його членів та не можливо визначити, яка частка належала померлому.

За правилами ст. ст. 120, 121, 123 ЦК УРСР у редакції, чинній до 16 грудня 1993 року, майно колгоспного двору належить його членам на праві сумісної власності.

У п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2005 року N 20 "Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності" (зі змінами та доповненнями) роз'яснено, що спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991 року, мають вирішуватися за нормами, що регулювали власність цього двору.

Відповідно до п.п. "а" п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України, право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Такими, що втратили це право, вважаються працездатні члени двору, які не менше трьох років підряд до цієї дати не брали участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору; б) розмір частки члена двору визначається виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних; г) згідно ст. 4 Постанови Верховної Ради України «Про введення в дію Закону «Про власність» загальні правила спадкування щодо частки члена колгоспного двору в майні двору застосовуються з 1 липня 1990 року. При спадкуванні після смерті останнього члена колгоспного двору, що мала місце до цієї дати, частка в майні двору, належна особі, яка вибула з членів двору, але не втратила на неї права на час смерті останнього члена двору, не входить до спадкового майна.

Аналізуючи здобуті у справі докази судом встановлено, що згідно Свідоцтва про право особистої власності на домоволодіння №109 виданого 28.03.1989 року виконкомом Вахнівської сільської ради народних депутатів, головою колгоспного двору, що розташований в селі Вахнівка Липовецького району Вінницької області по вул.. Набережна №48 значиться ОСОБА_2 Онуфрієвич. Право власності на житловий будинок зареєстроване в установленому законом порядку на час його реєстрації. Відповідно до довідок виданих органом місцевого самоврядування від 30.09.2015 року №1300 та від 12.11.2015 року №1434, судом також встановлено, що станом на 15 квітня 1991 року по даних погосподарських книг по Вахнівській сільській раді, особовий рахунок №760, житловий будинок №50 по вул.. Набережній в с. Вахнівка Липовецького району Вінницької області, членом колгоспного двору та його головою був лише ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2. Відповідно до рішення виконавчого комітету Вахнівської сільської ради від 25.09.2015 року «Про впорядкування нумерації житлових будинків», житловий будинок №48 по вул.. Набережній присвоєно новий №50, власник ОСОБА_2

Наведене свідчить, що ОСОБА_2 був єдиним членом колгоспного двору, який помер, а відтак спадщина відкрилась на житловий будинок лише для його спадкоємців.

Зі змісту ст.ст.1223, 1233 ЦК України, право на спадкування мають особи, визначені у заповіті; заповіт є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

З аналізу норм ст.ст.1268-1270 ЦК України, необхідно щоб спадкоємець прийняв спадщину у шестимісячний строк.

За правилами ст.1268 ч.5 ЦК України, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

У п.23 постанови ПВС України від 30.05.2008 року за №7, зазначено, що у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

За таких обставин та у контексті приведених правових норм регулювання предмета спору, суд вважає, що представником позивача доведено обставини викладені ним у позовній заяві, а отже суд дійшов висновку, що за позивачем слід визнати право власності в порядку спадкування за заповітом на житловий будинок з господарськими будівлями, який увійшов до складу спадкового майна, та яке прийняв позивач.

Крім того, відповідач позов визнав, не заперечує проти його задоволення.

Згідно ст. 174 ч. 4 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд, за наявності на те законних підстав, ухвалює рішення про задоволення позову.

Враховуючи, що визнання відповідачем позову не суперечить закону та не порушує права, свободи та інтереси третіх осіб, суд приймає визнання відповідачем позову та виносить рішення про його задоволення.

На підставі ст. ст. 120, 121, 123 ЦК УРСР, постановою Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2005 року N 20 "Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності", ст.ст. 25, 328, 346, 392, 1216, 1217, 1218 - 1223, 1233, 1234, 1241, 1268 -1270 ЦК України, керуючись ст. ст. 10, 11, 60, ч.2 158, ч.4 174, 208-209, 212 - 215 ЦПК України суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, а саме: ( А- житловий будинок, а- веранда, . - ганок, Б - сарай, п/Б - погріб, б - убиральня, В - сарай, п/В - погріб, Д - жомова яма, №1 - криниця), загальна площа будинку становить 84,3 кв.м., загальна площа житла - 64,0 кв.м., що розташований за адресою с. Вахнівка, вул. Набережна, №50, Липовецького району, Вінницької області, в порядку спадкування за заповітом вчиненим 24.06.1991 року та посвідченим секретарем виконавчого комітету Вахнівської сільської ради Липовецького району Вінницької області, 25.06.1991 року та зареєстрованого в реєстрі за №19, після смерті батька ОСОБА_2 Онуфрієвича, який помер 18.11.2014 року в м. Седалія, штату Міссурі, США.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: ОСОБА_10