Ухвала суду № 54145915, 03.12.2015, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Провадження № 22ц/790/7778/15 Головуючий 1 інстанції: Срокіна І.І.

Справа № 639/28/15-ц Доповідач: Коваленко І.П.

Категорія: договірні

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2015 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого Коваленко І.П

суддів Бездітко В.М., Коровіна С.Г.,

при секретарі Чабан А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 28 вересня 2015 року по справі за позовом ПАТ Банк «Траст» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ПАТ Банк «Траст», третя особа ПАТ АБ «Укргазбанк» про захист прав споживачів та визнання недійсним кредитного договору,-

В С Т А Н О В И Л А :

У січні 2015 року ПАТ Банк «Транс» звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором у розмірі 24591 грн. 65 коп. та судові витрати у розмірі 245 грн. 92 коп.

В обґрунтування вимог ПАТ Банк «Транс» посилалося на ті обставини, що 28.12.2012 року між ПАТ Банк «Траст» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № R022.020-000-UGB.0021561. Відповідно до умов якого, відповідач отримала кредит у розмірі 20 469 грн., строк дії кредиту до 18.12.2015 pоку, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 16,99% річних, а також, 1,47% щомісячної комісії від суми кредиту. У звязку з невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань щодо своєчасного повернення сум отриманого кредиту і процентів за користування кредитними коштами, утворилась заборгованість, яка станом на 17.12.2014 року становить: заборгованість за кредитом -15369,51 грн., відсотки за фактичне користування кредитом -1508,07 грн., комісія за обслуговування кредиту -3887,04 грн., пеня 3827,03 грн., всього-24591,65 грн.

У лютому 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зустрічним позовом до ПАТ Банк «Траст», третя і особа ПАТ АБ « Укргазбанк» із позовом про захист прав споживачів, у якому просила визнати недійсним кредитний договір № R022.020-000-UGB.0021561, укладений 28.12.2012 року між ПАТ Банк «Траст» та нею.

В обґрунтування заявлених вимог зазначала, що вищевказаний договір укладений з порушенням вимог діючого законодавства України, а саме зазначала, що вона є інвалід другої групи по загальному захворюванню - цукровий діабет 2-го типу та початкова катаракта обох очей і ще ряд захворювань, зокрема ураження сітчатки ока, яке приводить до сліпоти, ураження центральної області сітчатки, яка найбільш значима, бо вона дає високу гостроту зору, здібність читати. Навіть через окуляри вона прочитати кредитний договір була не в змозі. Також зазначила, що кредитний договір вона підписала там, де їй вказував головний економіст ПАТ АБ «Укргазбанк», копію кредитного договору їй не надали, а запропонували отримати в касі гроші. Їй видали близько 16000 грн., суму у 20469 грн. вона не отримувала.

У судове засідання представник позивача за первісним позовом не зявився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності, позов підтримав. У запереченнях просив відмовити у задоволенні зустрічного позову, оскільки під час укладання спірного договору, дотримано всі вимоги закону.

Представник відповідача за первісним позовом у судовому засіданні заперечувала проти задоволення первісного позову, зустрічні вимоги підтримала та просила задовольнити надала пояснення аналогічні вищевикладеним.

Представник третьої особи за зустрічним позовом, просила задовольнити первісний позов а зустрічному відмовити.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 28 вересня 2015 року позовні вимоги ПАТ Банк «Траст» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволені частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ Банк «Траст» заборгованість за договором від 28.12.2012 року у розмірі 20 964 грн. 62 коп.

ОСОБА_1 у задоволенні зустрічних позовних вимог до ПАТ Банк «Траст» третя особа ПАТ АБ « Укргазбанк» про захист прав спожив та визнання недійсним кредитного договору- відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1просить рішення суду скасувати і ухвалити нове, яким задовольнити її позовні вимоги, а позовні вимоги ПАТ Банк «Траст» залишити без задоволення.

Посилається на незаконність, необґрунтованість рішення, неповне та неправильне встановлення обставини, що мають значення для справи, та таке, що винесене з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, вислухавши суддю доповідача, пояснення зявившихся осіб, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

При цьому колегія суддів виходить з наступного.

Судом встановлено, що 28.12.2012 року між ПАТ «Банк ТРАСТ» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір, відповідно до умов якого відповідач отримала від позивача у тимчасове користування на умовах повернення, строковості, платності грошові кошти у розмірі 20469,00 грн. зі сплатою 16,99 відсотків річних, щомісячної комісії за обслуговування боргу у розмірі 1,47 % від суми кредиту, зі строй користування на 36 місяців, з кінцевим терміном повернення основної заборгованості до 18.12.2015 р. (а.с. 5-14).

Кредит отримано відповідачем 28.12.2012р., що підтверджується копією меморіального ордеру від 28.12.2012 р. про перерахування коштів згідно договору (а.с. 16).

Правовідносини між банком та відповідачем не припинені. Зобов'язання, встановлені договором відповідачем не виконуються, кредит у відповідності до умов підписаного сторонами договору не сплачується.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 1 ст. 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконані або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ч.2 ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальник повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової части позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, залишилася, та ста процентів, належних йому.

Відповідно до п. 2,3,4. Умов надання та обслуговування кредитів на споживчі цілі, є невід'ємно частиною кредитного договору, відповідач, який є позичальником, зобов'язаний щомісячно сплачувати позивачу проценти по кредиту та інші комісії, пені та плати, передбачені тарифами, повертати кредит частинами у сумах і терміни, визначені у Графіку платежів.

Відповідач не виконує належним чином взяті на себе зобов'язання перед позивачем, порушує умови Кредитного договору, внаслідок чого утворилась прострочена заборгованість.

Відповідно до п. 5.16. Пам'ятки клієнта про основні параметри споживчого кредитування, також п. 4.4 Умов надання та обслуговування кредитів на споживчі цілі, які є невід'ємною частино кредитного договору, за несвоєчасне виконання зобов'язань з погашення заборгованості по кредиту відповідач зобов'язаний сплатити позивачу пеню в розмірі 0,3 % від суми прострочених зобов'язань: кожний день прострочення.

27 жовтня 2014 р. позивач направив на адресу відповідача вимогу про дострокове погашення кредиту по вказаному вище договору та інших нарахувань за ним з попередженням щодо можливого вирішення питання у судовому порядку (а.с. 17).

Станом на 17.12.2014 р. загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем становить 24591,65 грн., із них: 15369,51 грн. - основна сума заборгованості по кредиту; 1508,07 грн. - відсотки за фактичне користування кредитом; 3887,04 грн. - комісія за обслуговування кредиту; 3827,03 грн. - сума пені за прострочення платежів ( а.с. 15).

Будь яких доказів, які б спростовували надані позивачем розрахунки або своїх своїх розрахунків відповідач не надала.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

У пункті 27 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» розяснено, що істотними обставинами в розумінні ч. З ст. 551 ЦК України можна вважати, зокрема, ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу (наприклад, відсутність негативних наслідків для позивача через прострочення виконання зобов'язання).

Враховуючи істотні обставини, а саме важке матеріальне становище відповідача, стан її здоровя - вона є інвалідом 2 групи, хворіє на тяжкі захворювання, суд першої інстанції зменшив розмір неустойки до 200 грн.

Що стосується зустрічних вимог ОСОБА_1 3.В., то колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у їх задоволені.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в моментати вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Статтею 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом.

Статтею 1055 ЦК України встановлено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Згідно положень статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» договір про наданняспоживчого кредиту укладається між кредитодавцем та споживачем, відповідно до якогокредитодавець надає кошти (споживчий кредит) або бере зобов'язання надати їх споживачеві для придбання продукції у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач зобов'язується повернути їх разом з нарахованими відсотками.

Перед укладенням договору про надання споживчого кредиту кредитодавець зобов'язаний повідомити споживача у письмовій формі про: особу та місцезнаходження кредитодавця; кредитні умови, зокрема: мету, для якої споживчий кредит може бути витрачений; форми його забезпечення; наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, в тому числі між зобов'язаннями споживача; тип відсоткової ставки; суму, на яку кредит може бути виданий; орієнтовну сукупну вартість кредиту та вартість послуги з оформлення договору про надання кредиту (перелік усіх витрат, пов'язаних з одержанням кредиту, його обслуговуванням та поверненням, зокрема таких, як адміністративні витрати, витрати на страхування, юридичне оформлення тощо); строк, на який кредит може бути одержаний; варіанти повернення кредиту, включаючи кількість платежів, їх частоту та обсяги; можливість дострокового повернення кредиту та його умови.

У договорі про надання споживчого кредиту зазначаються: сума кредиту; детальний розпис загальної вартості кредиту для споживача; дата видачі кредиту або, якщо кредит видаватиметься частинами, дати і суми надання таких частин кредиту та інші умови надання кредиту; право дострокового повернення кредиту; річна відсоткова ставка за кредитом; інші умови, визначені законодавством.

Стаття 18 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачає визнання недійсними умов договорів, що обмежують права споживача.

Відповідно до положень вказаної статті Закону продавець (виконавець, виробник) не повинен включати в договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача.

У частині третій названої статті визначений приблизний (невичерпний) перелік несправедливих умов договору, зокрема, встановлення жорстких обов'язків споживача, тоді як надання послуга обумовлене лише власним розсудом виконавця; встановлення обов'язкових для споживача умов, з якими він не мав реальної можливості ознайомитися перед укладенням договору.

Жодних доказів того, що ОСОБА_1 не мала можливості перед укладанням договору ознайомитись з умовами договору, нею, відповідно до вимог ст. 60 ЦПК України, не надано.

Як на підставу визнання кредитного договору недійсним ОСОБА_1 3.В. посилається на ч.І ст.230 ЦК України і вважає, що її введено в оману щодо обставин які мають істотне значення.

Згідно ч. 1 ст. 230 ЦК України, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення ( ч. 1 ст. 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

За змістом ч. 1 ст. 230 , абз.2 ч. 1 ст. 229 ЦК України обставини, які мають істотне значення для визнання правочину таким, що вчинений під впливом обману, стосуються природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які істотно знижують її цінність або можливість і використання за цільовим призначенням.

Відповідно до п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 06.11.2009 року № 9, правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину.

Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення. Таких доказів ОСОБА_1 не надала.

Враховуючи вищенаведене колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволені зустрічного позову ОСОБА_1

Посилання в апеляційній скарзі на те, що грошей в сумі 20 469 грн. вона не отримувала, а згідно квитанції отримала 16349,04 грн., колегією суддів не приймаються.

Так, згідно заяви про переказ коштів від 28.12.2012 року 4119, 96 грн. ОСОБА_1 зазначила як оплата страхового платежу за договором страхування, отримувач ПАТ «Страхова компанія «Юнівес» (а.с.102). Із договору добровільного страхування від нещасних випадків від 28.12.2012 року, укладеного між ПАТ «Страхова компанія «Юнівес» та ОСОБА_1 вбачається, що страховий платіж за місяць складає 4119,96 грн. (а.с.103-104).

Решту суми в розмірі 16349,04 грн. ОСОБА_1 отримала за квитанцією від 29.12.2012 року. (а.с.80).

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду законне і обґрунтоване, постановлено з дотриманням вимог матеріального в процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

На підставі наведеного та керуючись п.1ч.1 ст.307, 308, 313, п.1 ч.1 ст.314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 28 вересня 2015 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий -

Судді -