Рішення № 54145629, 11.11.2015, Харківський районний суд Харківської області

Справа № 635/10956/14 -ц

Провадження по справі 2/635/558/2015

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2015 року Харківський районний суд Харківської області у складі:

Головуючий суддя Бобко Т.В.,

секретар судових засідань ОСОБА_1,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в с. Покотилівка Харківського району Харківської області цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про встановлення факту, що має юридичне значення, визнання права спільної сумісної власності та поділ майна, що знаходиться у спільній сумісній власності,-

В С Т А Н О В И В

Позивач звернулася до суду із позовом, який в подальшому уточнила та в остаточній редакції просила встановити факт проживання однією сімєю без реєстрації шлюбу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у період з 01 лютого 2003 року по 01 березня 2014 року, визнати майно, яке було придбане за час спільного проживання однією сімєю обєктом права спільної сумісної власності подружжя та поділити його наступним чином: визнати за позивачем право власності на холодильник LG, два телевізори Samsung, за відповідачем автомобіль Ford Transit, 2006 року випуску реєстраційний номер НОМЕР_1, пароварку, блендер, міксер, кухонний гарнітур, стягнути з відповідача на її користь грошову компенсацію за ? частину вищевказаного автомобіля та судові витрати. В обґрунтування позовних вимог посилалася на те, що вона з 1998 року проживала однією сімєю з ОСОБА_3 в житловому будинку матері останнього, який знаходиться за адресою: Харківська область, Харківський район, м. Мерефа, вул.. Горького, 43. За час спільного проживання сторін, вони вели господарство, облаштовували зазначений будинок, в тому числі електричною технікою, меблями та іншим, зробили у ньому капітальний ремонт, збудували надвірні будівлі. У 2010 році сторони придбали автомобіль Ford Transit, 2006 року випуску реєстраційний номер НОМЕР_1, який був зареєстрований на імя відповідача. Вся електрична техніка була взята сторонами під час спільного проживання у кредит, який ними був виплачений, при цьому відповідач на добровільних засадах взяв на себе зобовязання перед кредитором у повному обсязі відповідати за зобовязаннями ОСОБА_2 Позивач зазначає, що усі роки утримувала та забезпечувала всі необхідним родину тільки вона, оскільки є фізичною особою підприємцем, відповідач лише їй допомагав, в разі необхідності та ніколи не працював, навіть не намагався знайти собі роботу. Після того, як відповідач познайомився з іншою жінкою, він почав себе агресивно поводити, його характер та погляди на життя різко змінилися, у звязку з чим стосунки сторін погіршилися, а сімейно-господарські відносини припинилися. На теперішній час позивач проживає окремо у своєї доньки. Вона намагалася врегулювати питання щодо поділу майна в добровільному порядку, однак відповідач відмовив їй у цьому в грубій формі. Все спірне майно знаходиться у вищевказаному будинку, до якого відповідач ОСОБА_2 не пускає, а тому остання позбавлена можливості забрати навіть свої особисті речі, а також документи на спірне майно.

Позивач у судовому засіданні свої позовні вимоги підтримала у повному обсязі, пояснила про обставини, викладені вище.

Представник позивача ОСОБА_4, який діє на підставі довіреності, позовні вимоги позивача підтримав та просив задовольнити у повному обсязі.

Відповідач у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив у задоволенні позову відмовити та пояснив, що шлюб між ним та колишньою дружиною ОСОБА_5 був розірваний 15 серпня 2001 року, шлюб позивача у 2003 році. З позивачем познайомився у 2000 році, з 2003 року остання почала займатися підприємницькою діяльністю, а з 2006 року сторони почали займатися такою діяльністю разом, при цьому вони були виключно партнерами по бізнесу та між ними були суто ділові стосунки, ОСОБА_2 мала кіоск, в який відповідач завозив товар та займався бухгалтерією, а прибуток від такої діяльності сторони ділили порівну, його дохід складав приблизно 5000 гривень, ніяких інших стосунків між сторонами не було. Відповідач зазначає, що ОСОБА_2 брала кредити на свої власні потреби та у звязку з її скрутним матеріальним становищем, оскільки останній необхідно було розвивати свій бізнес, крім того в цей час вона одну за одною видала своїх доньок заміж. В обґрунтування заперечень посилається на те, що разом з позивачем однією сімєю вони ніколи не жили, в будинку за адресою: Харківська область, Харківський район, м. Мерефа, вул.. Горького, 43, який належить матері відповідача, жодних речей ОСОБА_2 немає і ніколи не було, до відповідача заходила виключно рахувати після торгівлі, остання зареєстрована в ІНФОРМАЦІЯ_1, а зазначення останньою адреси відповідача у кредитному договорі є ніщо іншим як зазначення адреси поручителя, де саме вона проживала відповідачу невідомо. Припинили вести спільний бізнес через нечесні дії позивача. Автомобіль Ford Transit, 2006 року випуску був придбаний у 2010 році на заощадження відповідача та його матері, жодного відношення до придбання автомобіля позивач не мала, при цьому позивач не була присутньою при купівлі автомобіля, її прізвище в технічному паспорті не зазначене, на даний час зазначений автомобіль проданий. Крім того, в обґрунтування своїх заперечень відповідач посилався на те, що у позові позивача відсутня нормативна база, яка б його обґрунтовувала.

Представник відповідача ОСОБА_6,яка діє на підставі угоди про надання юридичної допомоги, у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог з підстав їх необґрунтованості та недоведеності.

Суд, вислухавши пояснення сторін та їх представників, дослідивши надані сторонами докази у їх сукупності, вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з наступних встановлених судом обставин справи та відповідних ним правовідносин.

Відповідно до ст. 22 КпШС України, який діяв до 1 січня 2004 року та був чинний на час набуття сторонами частини спірного майна, майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном.

Відповідно до ст.234 ЦПК України суд може встановити юридичний факт, що має значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу необхідно для визначення обсягу майна, що підлягає поділу.

Стаття 74 Сімейного кодексу України, яка передбачає право на майно жінки та чоловіка, які проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою, введена у дію з 01 січня 2004 року. Таким чином, встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу з 01 лютого 2003 року до 01 січня 2004 року не має ніякого правового значення.

Відповідно до ст.74 СК України якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.

У разі виникнення спору для визнання відносин сторін як відносин фактичного подружжя суду необхідно встановити: факт спільного співжиття жінки та чоловіка; взаємну матеріальну допомогу та підтримку; взаємне визнання та виявлення подружніх відносин перед третіми особами; спільне виховання дітей та інші обставини, що свідчать про проживання жінки та чоловіка однією сім'єю.

При вирішенні спору щодо майна, набутого сім'єю, слід установити не лише обставини щодо факту спільного проживання сторін, а і ті обставини, що спірне майно було придбане сторонами внаслідок їх спільної праці.

Сам факт перебування у шлюбних стосунках без установлення ведення спільного господарства, побуту та бюджету не є підставою для визнання права власності на частину майна за кожним із сторін.

Така правова позиція міститься у постанові Верховного Суду України від 18 березня 2013 року по справі №6-66 цс - 13, яка відповідно до ст.360-7 ЦПК України є обов'язковою для всіх судів, які застосовують подібну норму права.

Зазначені обставини позивачкою не доведені.

У судовому засіданні свідки ОСОБА_7 та ОСОБА_8, які є подружжям, пояснили, що вони протягом тривалого часу підтримували дружні стосунки з ОСОБА_2 та ОСОБА_3, які проживали разом близько 15 років як чоловік та дружина в належному відповідачу будинку, свідки часто приходили до них у гості, де вони разом відпочивали, також свідки пояснили, що сторони разом робили ремонт в будинку, придбавали деякі речі, харчувались разом.

Свідки ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 у ході судового розгляду пояснили, що вони протягом тривалого часу займалися торговою діяльністю на ринку в м.Мерефа, де також здійснювали торгівлю ОСОБА_3 та ОСОБА_2, які мали спільну торгову точку, але каси та товар в них були різні, свідки зазначили, що ОСОБА_3 ніколи не підтримував жодних стосунків, крім ділових, з ОСОБА_2, свідки неодноразово були за місцем проживання відповідача, але жодного разу ані ОСОБА_2, ані її речей в будинку не бачили, свідки характеризують відповідача як «бабника».

Таким чином, показання вищезазначених свідків з боку відповідача суперечать поясненням свідків з боку позивача ОСОБА_7 та ОСОБА_8 та наданим позивачем фотографіям, а тому пояснення свідків в тій частині, що сторони жодних стосунків крім ділових не підтримували, суд оцінює критично, при цьому суд також враховує, що свідки є товаришами відповідача та негативно характеризують позивача, що може вплинути на достовірність їх показань.

Про близький характер стосунків між сторонами також свідчать надані позивачем фотографії, на яких зображені сторони у різний період часу, у тому числі під час спільного відпочинку та сімейного свята. Зміст фотографій спростовує доводи відповідача про суто діловий характер відносин між ним та позивачкою.

Таким чином, суд безумовно вважає, що стосунки між сторонами виходили за межі ділових та носили характер близьких.

Разом з тим, достатніх належних та допустимих доказів спільного проживання саме як дружини та чоловіка з усіма ознаками сім'ї, позивачем суду не надано.

Фотографії про спільний відпочинок самі по собі не свідчать про наявність між сторонами саме відносин фактичного подружжя.

Рішення суду не може ґрунтуватись на поясненнях свідків, оскільки свідки з боку позивача свідчили про проживання сторін однією сім'єю, а свідки з боку відповідача цей факт категорично заперечували. Крім того, свідки з боку позивача ОСОБА_7 та ОСОБА_8 не надали пояснень щодо наявності у сторін спільного бюджету та існування взаємної матеріальної допомоги, спільну участь у витратах сторін.

Факт укладення кредитних договорів 24 травня 2006 року та 15 травня 2007 року між ОСОБА_2 та ЗАТ «ПроКредит Банк», та виконання грошових зобов'язань позивачем за даними договорами, а також той факт, що відповідач ОСОБА_3 є поручителем за кредитним договором від 15 травня 2007 року на підставі договору поруки від 15 травня 2007 року, жодним чином не підтверджує наявність між позивачем та відповідачем стосунків, які притаманні подружжю, у тому числі ведення ними спільного бюджету, зі змісту зазначених договорів не вбачається отримання їх позивачем саме для придбання побутової техніки та спільних нужд позивача та відповідача.

Надані позивачем повідомлення про вручення поштових відправлень, в яких зазначена адреса місця проживання позивача Харківська область, Харківський район, м.Мерефа, вул Горького,43, що є місцем проживання відповідача, також не підтверджують наявність стосунків, які притаманні подружжю, та не спростовують доводів відповідача про те, що ОСОБА_2 для зручності користувалася його адресою та поштовою скринькою для листування з податковою інспекцією.

На підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу автомобіль Форд Транзит 2006 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2, належить ОСОБА_3, дата реєстрації автомобіля 29.12.2010. Але позивачем не доведено джерело придбання спірного автомобіля та участь кожної сторони у його придбанні, доказів наявності спільного бюджету як джерела придбання автомобіля позивачкою не надано.

Будь-яких доказів існування та місцезнаходження іншого майна, який просить поділити позивач, останньою не надано.

Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Доказипо даються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для

ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 61, 79, 80, 88, 209, 212-215 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про встановлення факту, що має юридичне значення, визнання права спільної сумісної власності та поділ майна, що знаходиться у спільній сумісній власності відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Харківської області протягом десяти днів з дня проголошення рішення шляхом подання апеляційної скарги. Особами, які брали участь у справі, але не були присутніми у судовому засіданні під час проголошення судового рішення може бути подана апеляційна скарга протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: