Ухвала суду № 541400, 28.02.2007, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

                                                                                              К-15572/06

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ      УКРАЇНИ

“28” лютого 2007 року                                                                                 м. Київ

                        Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого:Фадєєвої Н.М.

суддів:  Бим М.Є., Гончар Л.Я., Маринчак Н.Є., Чалого С.Я.

розглянувшиу попередньому судовому засіданні касаційну скаргу СДПІ м. Києва по роботі з великими платниками податків

напостанову Господарського суду м. Києва від 01 листопада 2005 року та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 13 лютого 2006 року

у справі  №32/ 371

за позовом  ЗАТ «Київський вітамінний завод»

доСДПІ м. Києва по роботі з великими платниками податків

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень

В с т а н о в и в:

            В липні  2005 року позивач звернувся до суду з позовом про визнання недійсним податкових повідомлень-рішень СДПІ м. Києва по роботі з великими платниками податків від 10.12.2004 року №0000531603/0; від 13.01.2005 року №0000531603/1; від 31.03.2005 року №0000531603/2; від 07.06.2005 року №0000531603/3.

Позовні вимоги мотивовані тим, що штраф за порушення позивачем порядку розрахунків, встановленого ст. 7 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», за своєю суттю є одним із видів адміністративно -   господарських санкцій, правове регулювання яких здійснюється главою 27 Господарського кодексу України. Відповідно до ст. 250 Господарського кодексу України такі санкції можуть застосовуватися до суб'єктів господарської діяльності протягом 6 місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності. Порушення правил здійснення розрахунків з нерезидентами мали місце в період з 30.11.2002 року по 03.10.2003, тоді як штрафні санкції застосовано більш ніж через рік з дня порушень, встановлених актом перевірки від 09.12.2004 №797/16-3/21624130.

Окрім того, позивач зазначає, що оскільки штраф, визначений ст. 16 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», не є податковим зобов'язанням, то відповідач не мав права визначати такі штрафні санкції як податкове зобов'язання позивача та надсилати вимогу про сплату вказаного платежу у формі податкового повідомлення-рішення.

Постановою Господарського суду м. Києва від 01 листопада 2005 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13 лютого 2006 року, позов задоволено, визнано недійсними податкові повідомлення-рішення СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП №0000531603/0 від 10.12.2004 року, №0000531603/1 від 13.01.2005 року, №0000531603/2 від 31.03.2005 року, №0000531603/3 від 07.06.2005 року.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати оскаржувані судові рішення, посилаючись на неправильне застосування судами норм процесуального та матеріального права, та просить постановити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів  дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що Спеціалізованою державною податковою інспекцією у м. Києві по роботі з великими платниками податків проведена комплексна планова документальна перевірка дотримання вимог податкового та валютного законодавства Закритим акціонерним товариством «Київський вітамінний завод» за період 01.04.2001 року по 31.03.2004 року, а по окремим питанням з 01.01.2001 року по 01.07.2004 року.

В ході перевірки встановлено, що позивач в порушення ст. 7 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19.02.1993 року № 15-93 здійснив розрахунки з нерезидентом готівкою:

- по імпортній угоді №-319-ВС від 15.11.2002 року з АТ «Олайнський хіміко-фармацевтичний завод" (Латвія) 30.11.2002 року здійснена оплата на суму 740 дол. США;

- по імпортній угоді №50 від 18.03.2002 року з ФДУП «Державний науковий центр по антибіотикам» (Росія) 18.03.2002 року здійснена оплата на суму 12 000 рос. руб.;

- по імпортній угоді №1291 від 20.08.2003 року з ТОВ "МЕД ФАРМ ІНФОРМ" (Росія) 03.10.2003 року здійснена оплата на суму 14 700 рос. руб..

За результатами перевірки складено акт від 09.12.2004 року № 797/16-3/21624130, на підставі якого прийняте податкове повідомлення-рішення від 10.12.2004 року №0000531603/0, яким позивачеві визначено податкове зобов'язання, відповідно до ст.. 16 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19.02.1993 року №15-93, за платежем: пеня за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД, за невиконання зобов'язань та штрафні санкції за порушення вимог валютного законодавства в сумі 8 572,95 грн.

За результатами процедури адміністративного узгодження скарги Закритого акціонерного товариства "Київський вітамінний завод" залишені без задоволення, а зазначене податкове повідомлення-рішення - без змін та, крім того, прийняті нові аналогічні податкові повідомлення-рішення від 13.01.2005 року №0000531603/1, від 31.03.2005 року №0000531603/2, від 07.06.2005 року №0000531603/3.

Судова колегія погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що порушення, викладені в акті перевірки від 09.12.2004 року № 797/16-3/21624130 є порушеннями правил здійснення господарської діяльності, зокрема правил організації розрахунків, що потягнули за собою штрафні санкції що є видом адміністративно-господарських санкцій, а саме – адміністративно-господарським штрафом в розумінні ст.ст. 238, 241 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 250 ГК України, адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб’єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше як через один рік з дня порушення цим суб’єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Як вбачається з акту перевірки, порушення правил здійснення розрахунків з нерезидентами мали місце в період з 30.11.2002 року по 03.10.2003 року, а спірні податкові повідомлення-рішення №0000531603/0, № 0000531603/1, №0000531603/2 та №0000531603/3 винесені відповідачем більше ніж через рік з моменту порушення.

Таким чином, у зв'язку із тим, що встановлений законом термін застосування штрафних санкцій сплив, у відповідача не було підстав для застосування штрафних санкцій згідно із ст. 16 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і контролю».

Отже, враховуючи, що встановлений законом строк для застосування штрафних санкцій закінчився, у відповідача не було підстав для застосування відносно позивача штрафу відповідно Указу Президента України від 12.06.1995р. №436/95 «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки».

Судами попередніх інстанцій вірно встановлено, що визначені відповідачем штрафні (фінансові) санкції за порушення правил здійснення господарської діяльностіне є податковими зобов'язаннями, та дійшов у зв'язку з цим обґрунтованого висновку щодо відсутності у відповідача права надсилати вимогу про сплату штрафних санкцій, які не відносяться до податкових зобов'язань, у формі податкового повідомлення-рішення.

 Доводи касаційної скарги зазначений висновок не спростовують.

 Суди з дотриманням вимог матеріального і процесуального права постановили обґрунтовані рішення, а тому підстав для їх перегляду з мотивів викладених в касаційній скарзі не вбачається.

            Керуючись статтями 220, 220-1, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

У Х В А Л И В :

            Касаційну скаргу СДПІ м. Києва по роботі з великими платниками податків залишити без задоволення.

Постанову  Господарського суду м. Києва від 01 листопада 2005 року та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 13 лютого 2006 року залишити без змін.

Ухвала  набирає законної сили з моменту проголошення.

За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня  відкриття таких обставин.

Головуючий:                ______ Фадєєва Н.М.

                        Судді:

                                                            ______ Бим М.Є.

______ Гончар Л.Я.

                                                            ______ Маринчак Н.Є.

______ Чалий С.Я.