Ухвала суду № 54135499, 03.12.2015, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 161/14908/14-ц Головуючий у 1 інстанції: Кихтюк Р.М. Провадження № 22-ц/773/951/15 Категорія: 34 Доповідач: Грушицький А. І.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 грудня 2015 року місто Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого судді Грушицького А.І.,

суддів: Подолюка В.А., Федонюк С.Ю.,

при секретарі Лимарю Р.С.,

з участю представника відповідача ОСОБА_1 «Страхова компанія «ПЗУ Україна» ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» про відшкодування шкоди за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_3 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 7 травня 2015 року,

В С Т А Н О В И Л А:

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 7 травня 2015 року в задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_1 «Страхова компанія «ПЗУ Україна» про відшкодування шкоди відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду позивач подала апеляційну скаргу в якій покликаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 7 травня 2015 року та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_1 «Страхова компанія «ПЗУ Україна» ОСОБА_2 апеляційну скаргу заперечив.

Позивач ОСОБА_3 та відповідач ОСОБА_4 в судове засідання не зявилися, хоча належним чином були повідомлені про час і місце розгляду справи.

Заслухавши пояснення представника відповідача ОСОБА_1 «Страхова компанія «ПЗУ Україна» ОСОБА_2, перевіривши законність і обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін з наступних підстав.

Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що позивач не надала доказів спричинення майнової шкоди внаслідок пошкодження автомобіля саме за обставин, описаних у позовній заяві. Страхова компанія правомірно відмовила у виплаті страхового відшкодування у звязку з невиконанням потерпілим своїх обовязків, що призвело до неможливості встановити розмір заподіяної шкоди.

Висновки суду першої інстанції відповідають встановленим в судовому засіданні обставинам справи, нормам матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно ч. 3 ст. 10, ч. 1 ст. 11 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Як передбачено ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч. 4 ст. 61 ЦПК України вирок у кримінальному провадженні, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обовязкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Судом встановлено, що в результаті дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 25 грудня 2013 року близько 23 години 10 хвилинна перехресті нерівнозначних доріг вулиць Козакова-Московська у м. Луцьку, ОСОБА_4, керуючи автомобілем «ЗАЗ-968М», реєстраційний номер НОМЕР_1, рухаючись по другорядній дорозі не надав перевагу в русі автомобілю «Toyota Land Cruiser Prado», реєстраційний номер НОМЕР_2, належний ОСОБА_3, під керуванням ОСОБА_5, що наближався до перехрестя по головній дорозі, чим порушив вимоги п. 16.11 Правил дорожнього руху, внаслідок чого відбулося зіткнення та транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

Постановою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 24 січня 2014 року ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 400 грн. (а.с. 5).

Цивільно-правова відповідальність власника автомобіля «ЗАЗ-968М», реєстраційний номер НОМЕР_1, була забезпечена ОСОБА_1 «Страхова компанія «ПЗУ Україна» за полісом АС/693041 від 25 жовтня 2013 року (а.с. 8).

Згідно висновку інженерно-технічного дослідження обставин та механізму отримання пошкоджень автомобілів «Toyota Land Cruiser Prado», реєстраційний номер НОМЕР_2, та «ЗАЗ-968», реєстраційний номер НОМЕР_1, від 10 лютого 2014 року № 015-14, проведеного ДП «Центр експертних досліджень» заявлені пошкодження в передній частині автомобіля «Toyota Land Cruiser Prado» з технічної точки зору не відповідають і не могли утворитися за обставин, які наведені у поясненні водіїв ОСОБА_5 і ОСОБА_4 внаслідок перехресного зіткнення із задньою частиною правого борту автомобіля «ЗАЗ-968», оскільки зона пошкоджень правого заднього крила автомобіля «ЗАЗ» розташована нижче виступаючої поверхні переднього бамперу автомобіля «Toyota», а механізм їх утворення за напрямком дії деформуючого зусилля не збігається з напрямком переміщення автомобіля «Toyota».

Пошкодження в задній частині правого заднього крила та на правобічній поверхні заднього бамперу автомобіля «Toyota» утворені за поздовжньо-ковзним механізмом зіткнення з вертикальною перешкодою шорсткої будови, що за ознаками зовнішньої будови, формою і вертикальним розташуванням могла бути подібною до металевої опори огородження, заявленої як обєкт зіткнення, однак, відсутність будь-яких пошкоджень і слідів контактної взаємодії на поверхні вказаної опори з технічної точки зору спростовує можливість такого контакту вказаної опори з досліджуваним автомобілем «Toyota» (а.с. 41-45).

Листом від 25 лютого 2014 року № 979-31 ОСОБА_1 «Страхова компанія «ПЗУ Україна» відмовила ОСОБА_3 у виплаті страхового відшкодування на підставі п. 33-1.1 ст. 33-1, п.п. 37.1.3 п. 37.1 ст. 37 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» з покликанням на ті обставини, що висновком інженерно-технічного дослідження встановлено, що пошкодження передньої та задньої частини автомобіля «Toyota» були до дорожньо-транспортної пригоди, з приводу якої ОСОБА_3 звернулася в страхову компанію. В заяві про настання страхового випадку за підписом ОСОБА_3 остання зазначила, що транспортний засіб не мав неусунених пошкоджень до дорожньо-транспортної пригоди, що суперечить висновкам проведеного дослідження. Неповідомлення страховика про всі відомі обставини, а саме про наявність пошкоджень, які були отримані до дорожньо-транспортної пригоди, призвело до того, що страховик не має можливості відмежувати пошкодження, які були на транспортному засобі до дорожньо-транспортної пригоди від тих, які отримані внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (а.с. 46-47).

Як передбачено п. 33-1.1 ст. 33-1 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхувальник, інша особа, відповідальність якої застрахована, водій транспортного засобу, причетного до дорожньо-транспортної пригоди, особа, яка має право на отримання відшкодування (потерпілий), зобовязані сприяти страховику та МТСБУ в розслідуванні причин та обставин дорожньо-транспортної пригоди, а саме: надати для огляду належний їй транспортний засіб або інше пошкоджене майно, повідомити страховика (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) про всі відомі їй обставини та надати для огляду та копіювання наявні у неї документи щодо цієї дорожньо-транспортної пригоди протягом семи робочих днів з дня отримання нею відповідної інформації або документа. Якщо зазначені особи з поважних причин не мали змоги виконати ці дії, вони мають підтвердити це документально.

Відповідно до п. 34.1 ст. 34 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик зобовязаний протягом двох робочих днів з дня отримання повідомлення про настання події, що містить ознаки страхового випадку, розпочати її розслідування, у тому числі здійснити запити щодо отримання відомостей, необхідних для своєчасного здійснення страхового відшкодування.

Згідно п.п. 37.1.3 п. 37.1 ст. 37 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є невиконання потерпілим або іншою особою, яка має право на отримання відшкодування, своїх обовязків, визначених цим Законом, якщо це призвело до неможливості страховика (МТСБУ) встановити факт дорожньо-транспортної пригоди, причини та обставини її настання або розмір заподіяної шкоди.

В суді першої інстанції за клопотанням представника страхової компанії, а в суді апеляційної інстанції за клопотанням представника позивача призначалася судова транспортно-трасологічна експертиза, яка проведена не була у звязку з ненаданням експерту транспортних засобів для дослідження.

Всупереч вимог ст. ст. 10, 11, 60 ЦПК України позивач не надала доказів на спростування висновку інженерно-технічного дослідження від 10 лютого 2014 року № 015-14, хоча суд згідно ч. 4 ст. 10 ЦПК України сприяв всебічному і повному зясуванню обставин справи.

Постанова суду в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_4 за ст. 124 КУпАП, довідка Державтоінспекції з переліком пошкоджень транспортних засобів не спростовують висновків спеціаліста-автотехніка щодо наявності пошкоджень автомобіля «Toyota Land Cruiser Prado», які були отримані до страхового випадку.

Отже, відмова страхової компанії у виплаті страхового відшкодування грунтується на нормах чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини.

Враховуючи, що позивач не надала належних та допустимих доказів, які б підтверджували розмір шкоди, заподіяної належному їй транспортному засобу за викладених у позовній заяві обставин, без урахування вартості відновлювального ремонту в частині пошкоджень, наявних до страхового випадку, тому відсутні також підстави для задоволення позову в частині стягнення грошових коштів з відповідача ОСОБА_4

Оцінку наявному в матеріалах справи висновку спеціаліста-автотехніка суд дав в сукупності з усіма іншими письмовими доказами по справі.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду відповідає нормам матеріального і процесуального права, є законним та обґрунтованим, підстав для його скасування чи зміни не вбачається.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

На підставі наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права. Підстави для його зміни чи скасування відсутні.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 7 травня 2015 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий

Судді