Ухвала суду № 54134257, 01.12.2015, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 464/1194/14 Головуючий у 1 інстанції: Шашуріна Г.О.

Провадження № 22-ц/783/6123/15 Доповідач в 2-й інстанції: ОСОБА_1 С. М.

Категорія:81

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 грудня 2015 року м.Львів

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого - судді Бойко С.М.,

суддів: Берези В.І., Штефаніци Ю.Г.,

секретаря Брикайло М.В.,

з участю: представника ОСОБА_2 ОСОБА_3,

представника Сихівського ВДВС ЛМУЮ ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 ОСОБА_3 на ухвалу Сихівського районного суду м. Львова від 05 лютого 2014 року у справі за поданням державного виконавця Сихівського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції ОСОБА_4 про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_2,-

встановила:

Ухвалою Сихівського районного суду м. Львова від 05.02.2014 року подання державного виконавця задоволено.

Тимчасово обмежено ОСОБА_2 у праві виїзду за межі України з вилученням паспортного документу РО №292318 від 14.12.2005 року Державною прикордонною службою до повного виконання зобовязань покладених на нього рішеннями судів.

Виконання ухвали покладено на Державну прикордонну службу України.

Ухвалу суду оскаржила представник ОСОБА_2 ОСОБА_3, просить її скасувати з підстав неповного зясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права і постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні вказаного подання. На думку апелянта, державний виконавець не довів, а суд першої інстанції не встановив факту ухилення боржника від виконання зобовязань, покладених на нього судовими рішенням.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторони апелянта в підтримання апеляційної скарги, заперечення представника Сихівського ВДВС ЛМУЮ, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку про відхилення апеляційної скарги з наступних підстав.

Відповідно до ст. 33 Конституції України, кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в»їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України, порядок розв»язання спорів у цій сфері регулює Закон України «Про порядок виїзду з України та в»їзду в Україну громадян України».

У відповідності до ст.6 цього Закону, може бути тимчасово відмовлено у видачі закордонного паспорту або тимчасово обмежено у праві виїзду за кордон у разі ухилення боржника від виконання зобов»язань, покладених на нього рішенням суду, - до виконання зобов»язань.

Статтею 11 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що державний виконавець зобов»язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Цією статтею закріплено право державного виконавця, зокрема: з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від органів, установ, організацій, посадових осіб, сторін та учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, у тому числі конфіденційну; накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його у встановленому законом порядку; накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають на рахунках і вкладах у банках, інших фінансових установах; звертатись до суду з поданням про розшук боржника фізичної особи; викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що знаходяться у виконавчому провадженні, а в разі неявки боржника без поважних причин виносити постанову про його привід через органи внутрішніх справ.

Частиною шостою статті 12 цього Закону встановлені обов»язки боржника у виконавчому провадженні, а саме: утримуватись від вчинення дій, які унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; надавати у строк, установлений державним виконавцем, достовірні відомості про свої доходи та майно, в тому числі про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах; своєчасно з»являтись за викликом державного виконавця; письмово повідомляти державному виконавцю про майно, що перебуває в заставі або інших осіб, а також про кошти та майно, належні боржникові від інших осіб.

У відповідності до п.18 ч.2 ст.11 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов»язань, покладених на нього судовим рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи або керівника боржника юридичної особи, за межі України до виконання зобов»язань.

Відповідно до ст.377-1 ЦПК України, питання про тимчасове обмеження боржника фізичної особи або керівника боржника юридичної особи у праві виїзду за межі України при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби за поданням державного виконавця, погодженим з начальником відділу державної виконавчої служби.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 є боржником у зведеному виконавчому провадженні по примусовому виконанню наказу №5015/4084/11, виданого 17.01.2012 року Господарським судом Львівської області, про стягнення з нього на користь ОСОБА_5 12190 грн., виконавчого листа №1319/4762/2012, виданого 16.07.2012 року Сихівським районним судом м.Львова, про стягнення з нього на користь ОСОБА_6 21005 грн. 76 коп., наказу №5015/4305/2012, виданого 04.01.2013 року Господарським судом Львівської області, про стягнення з нього на користь ОСОБА_7 50340 грн. 88 коп., виконавчого листа №464/5044/13-ц, виданого 27.08.2013 року Сихівським районним судом м.Львова про стягнення з нього на користь ОСОБА_8 20649 грн. 40 коп.

В процесі здійснення вказаного вище виконавчого провадження державним виконавцем було вжито всіх необхідних заходів для примусового виконання судових рішень, в результаті чого встановлено, що боржник не має ні доходу, ні коштів на рахунку в банку, ні рухомого та нерухомого майна, на яке можна було б звернути стягнення в порядку виконання названих вище судових рішень (а.с.15-25).

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, оскільки боржник, знаючи про судові рішення, які перебувають на виконанні у державній виконавчій службі вже тривалий час, про існуючу та непогашену ним заборгованість, про відсутність у нього нерухомого та рухомого майна, на яке можна було б накласти арешт, про відсутність на банківських рахунках коштів, достатніх для того, щоб погасити заборгованість, свідомо ухиляється від виконання судових рішень та своїх боргових зобов»язань.

На спростування факту ухилення від виконання судових рішень апелянт не надав жодного доказу в підтвердження вчинення ним дій по виконанню своїх боргових зобов»язань, в тому числі й після постановленої 26.09.2013 року судом першої інстанції ухвали про обмеження його у праві виїзду за межі України (а.с.38-39), яка була скасована апеляційним судом ухвалою від 16.01.2014 року за апеляційною скаргою ОСОБА_2 з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції (а.с.43, 61). Не було ним також надано й доказів, які б підтверджували факт забезпечення виконання вказаних боргових зобов»язань заставою рухомого, чи іпотекою нерухомого майна.

Посилання сторони апелянта на те, що боржник не ухиляється від виконання судових рішень, оскільки реально не може їх виконати, не маючи доходу та майна, яке можна було б реалізувати, - є теж голослівними, так як ним не наведено об»єктивних причини, за яких він не може вже тривалий час працевлаштуватись з метою виконання боргових зобов»язань, а також не доведено факту виконання покладених на нього статтею 12 Закону України «Про виконавче провадження» обов»язків.

Таким чином, суд першої інстанції при вирішенні даного питання дотримався вимог процесуального закону, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому апеляційну скаргу необхідно відхилити, а оскаржувану ухвалу суду - залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307 ч.2 п.1, 312 ч.1 п.1, 313, 315, 317, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 ОСОБА_3 відхилити.

Ухвалу Сихівського районного суду м. Львова від 05 лютого 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий: Бойко С.М.

Судді: Береза В.І.

ОСОБА_9