Рішення № 54134249, 19.11.2015, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 458/598/14 Головуючий у 1 інстанції: Строна Т.Г.

Провадження № 22-ц/783/6002/15 Доповідач в 2-й інстанції: ОСОБА_1 М. Я.

Категорія: 30

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Львівської області в складі:

Головуючого судді: Богонюка М.Я.

Суддів: Бойко С.М., Ванівського О.М.

При секретарі: Жукровській Х.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 ОСОБА_3 на заочне рішення Турківського районного суду Львівської області від 12 червня 2014 року, -

ВСТАНОВИЛА:

Оскаржуваним заочним рішенням задоволено позов ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої злочином.

Стягнуто з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_4 відшкодування моральної шкоди, заподіяної злочином, в сумі 10 000 грн. та відшкодування майнової шкоди в сумі 6480 грн. (за придбання ліків та витрат із оплати юридичної допомоги адвоката), а всього 16 480 гривень.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_2 ОСОБА_3 просить рішення суду скасувати та постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Апелянт вважає, що рішення суду постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права при неповно з'ясованих обставинах, що мають значення для справи, а висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи. Покликається на те, що ні ОСОБА_2 ні він не були належним чином повідомлені про час та місце слухання справи, а відтак не мали можливості надати свої докази та пояснення по справі.

Заслухавши суддю - доповідача, представника апелянта на підтримання скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що така підлягає частковому задоволенню.

Частиною 1 ст. 3 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін відповідно до вимогст. 10 ЦПК України. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Відповідно дост. 60 ЦПК Україникожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановленихстаттею 61 цього Кодексу.

Згідно ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Статтею 1166 ЦК України визначено, що майнова шкода, завдана неправомірними діями особистим немайновим правам фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

У відповідності до ч.1 ст. 1195 ЦК України, фізична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я фізичній особі, зобов'язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо.

У відповідності до ст. 23 ЦК України, кожна особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Статтею 23 ЦК України визначено, що моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім"ї чи близьких родичів.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.

За загальним правилом ч.1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31 березня 1995 року Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі незаконними діями інших осіб.

Судом та матеріалами справи встановлено, що вироком Турківського районного суду Львівської області від 31 серпня 2012 року ОСОБА_2 визнано винним за ст. 122 ч. 1 ККУ України, а саме: за заподіяння позивачу середньої тяжкості тілесного ушкодження у виді перелому ребер зліва по задній підпаховій лінії.

Згідно виписки з медичної карти хворого, ОСОБА_4 з 29.09.2010 року по 07.10.2010 року перебував на стаціонарному лікуванні в Турківській КЦРЛ у зв'язку з травмою грудної клітки, переломом 6-8 ребер.

Задовольняючи в повному обсязі вимогу позивача про відшкодування йому, завданої відповідачем майнової шкоди, суд першої інстанції виходив з того, що така вимога є доведеною.

Однак, повністю з таким висновком районного суду погодитись не можна, оскільки суд не з'ясував всіх обставин, які мають значення для справи, та не дав належної правової оцінки доказам, які позивач подав на підтвердження цієї вимоги.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження витрат з придбання медикаментів у розмірі 2480 грн. позивач надав суду накладні, з яких: накладна від 29 вересня 2010 року на суму 900 грн., від 3 жовтня 2010 року на суму 850 грн., від 10 жовтня 2010 року на суму 730 грн. (а.с.9-11)

В наданих накладними на придбання медикаментів не вказано жодної назви ліків, а тому у суду не має можливості встановити які саме ліки купувалися позивачем для лікування отриманого з вини відповідача тілесного ушкодження. Позивач не надав суду належних доказів на підтвердження тієї обставини, що йому призначалися чи були рекомендовані ліки, і що саме такі ліки ним були придбані.

Враховуючи вищенаведене, оскаржуване рішення суду в частині задоволення вимоги ОСОБА_4 про стягнення з ОСОБА_2 матеріальної шкоди в розмірі 2480 гривень на придбання ліків підлягає скасуванню на підставі п.п. 1-4 ч.1 ст. 309 ЦПК України з ухваленням апеляційним судом в цій частині нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Що ж стосується стягнення витрат понесених позивачем на правову допомогу при розгляді кримінальної справи, то такі підтверджені належними та допустимими доказами. А враховуючи ту обставину, що питання відшкодування даних витрат не було вирішено при розгляді кримінальної справи, то судом першої інстанції вірно задоволено даний спір про відшкодування матеріальної шкоди в порядку ст. 1166 ЦК України.

При цьому, колегія суддів також не погоджується з рішенням суду першої інстанції в частині задоволення вимоги позивача про стягнення з відповідача моральної шкоди у розмірі 10000 гривень, оскільки воно ухвалене без дотриманням норм ст.ст. 23, 1167 ЦК України, а визначений судом розмір морального відшкодування не відповідає вимогам розумності і справедливості за встановлених обставин справи.

Як вбачається з матеріалів справи, на утриманні ОСОБА_2 перебуває 6 неповнолітніх дітей: ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_4, ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_5, ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_6.

Крім того, згідно довідки Турківського РС ГУ ДСНС у Львівській області від 25 серпня 2015 року в житловій будівлі в с. Либохора Турківського району Львівської області, який належить ОСОБА_9 сталась пожежа, в результаті якої вогнем пошкоджено стіни, перекриття на площі 12 кв.м., речі домашнього вжитку.

При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди слід також враховувати матеріальний стан відповідача.

Таким чином, рішення суду першої інстанції в частині вирішення спору про відшкодування моральної шкоди слід змінити, стягнувши з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_4 5 000 грн. моральної шкоди.

Керуючись ст. 303, 307 ч. 1 п. 2, 3, 309 ч. 1 п. п.1, 4 , 314 ч. 2, 316 ЦПК України колегія суддів,-

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Турківського районного суду Львівської області від 12 червня 2014 року в частині стягнення з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_4 відшкодування моральної шкоди змінити зменшивши суму стягнення моральної шкоди до 5000 грн.

Рішення Турківського районного суду Львівської області від 12 червня 2014 року в частині відшкодування майнової шкоди за придбання ліків в розмірі 2480 грн. скасувати та в цій частині ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

В решті рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання рішенням законної сили.

Головуючий:

Судді: