Рішення № 54134214, 30.11.2015, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 465/5697/14 Головуючий у 1 інстанції: Мартьянова С.М.

Провадження № 22-ц/783/7074/15 Доповідач в 2-й інстанції: ОСОБА_1 Н. О.

Категорія: 19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 листопада 2015 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого - судді: Шеремети Н.О.

суддів: Зверхановської Л.Д., Цяцяка Р.П.

при секретарі: Ясиновській Я.М.

з участю: представника ПАТ «Унверсал Банк» - ОСОБА_2,

представника ОСОБА_3 ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Універсал Банк" на рішення Франківського районного суду м. Львова від 13 серпня 2015 року, -

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_3, ОСОБА_5звернулись з позовом до Публічного акціонерного товариства "Універсал Банк" в особі Львівського відділення №11 ПАТ "Універсал Банк" про визнання Договорів поруки №058-2008-979-Р/1 від 31.03.2008 року та №058-2008-979-Р/2 від 31.03.2008 року, укладених між ними та відповідачем, припиненими з моменту їх укладення.

Оскаржуваним рішенням позов задоволено, визнано припиненими, починаючи з 31.03.2008 року, Договір поруки № 058-2008-979-Р/1 від 31.03.2008 року між Відкритим акціонерним товариством «Універсал Банк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Універсал Банк» та ОСОБА_3та Договір поруки № 058-2008-979-Р/2 від 31.03.2008 року між Відкритим акціонерним товариством «Універсал Банк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Універсал Банк» та ОСОБА_5.

Рішення в апеляційному порядку оскаржило Публічне акціонерне товариство "Універсал Банк", вважає, що рішення суду ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права при неповно з'ясованих обставинах, що мають значення для справи, а висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи. В апеляційній скарзі зазначає, що суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні прийшов до невірних висновків з приводу збільшення банком відсоткової ставки за кредитним договором без згоди поручителів, оскільки з поручителями укладалися додаткові договори до договорів поруки, укладених 31.03.2008 року, якими передбачалося збільшення відсоткової ставки, на що поручителі надали свою згоду. Також апелянт зазначає, що додатковими угодами до кредитного договору банком не тільки підвищувалась відсоткова ставка, а також її було суттєво зменшено на деякі періоди дії кредитного договору, що відповідно зменшило розмір зобов"язань за кредитним договором З наведених підстав апелянт просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову..

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення представника ПАТ «Універсал Банк» ОСОБА_2 на підтримання доводів апеляційної скарги, заперечення представника ОСОБА_3 ОСОБА_4 щодо задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Положеннями ст. 214 ЦПК України передбачено, що під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їхнє підтвердження; які правовідносини сторін випливають зі встановлених обставин та яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Оскаржуване рішення суду не відповідає зазначеним вимогам.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що внаслідок зміни основного зобов»язання за кредитним договором, що призвело до збільшення обсягу відповідальності ОСОБА_6, а відтак і до збільшення обсягу відповідальності поручителів ОСОБА_3 та ОСОБА_5 без їх згоди, що відповідно до ч.1 ст. 559 ЦК України є підставою для припинення договорів поруки від 31.03.2008 року з моменту їх укладення.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду з огляду на наступне.

Відповідно до ст.ст. 3,4 ЦПК України, ст.ст15,16 ЦК України, кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у спосіб, визначений законами України.

Стаття 11 ЦПК України передбачає, що суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Стаття 559 ЦК України передбачає підстави для припинення поруки.

Згідно з частиною 1 цієї статті порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов»язання, а також у разі зміни зобов»язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Частина 4 ст. 559 ЦК передбачає, що порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов»язання не пред»явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов»язання не встановлений або встановлений моментом пред»явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред»явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Відповідно до ч.1 ст. 559 ЦК України підставою для припинення поруки є сукупність двох умов, а саме: внесення без згоди поручителя змін до основного зобов»язання та збільшення обсягу відповідальності поручителя внаслідок таких змін.

Судом встановлено, що 31 березня 2008 року між ВАТ «Універсал Банк», правонаступником якого є ПАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_6 укладено кредитний договір № 058-2008-979, відповідно до умов якого їй надано кредит в сумі 85000,00 доларів США строком повернення до 10.03.2037 року із сплатою за користування кредитом 12,45 % річних.

31 березня 2008 року між ВАТ «Універсал Банк», правонаступником якого є ПАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_7, ОСОБА_5 укладено Договори поруки № 058-2008-979-Р/1 та № 058-2008-979-Р/2, за умовами яких поручителі зобов'язалися відповідати перед ВАТ «Універсал Банк» за виконання боржником ОСОБА_8 зобов'язань в повному обсязі: повернення основної суми боргу (в т. ч. суми кредиту, регресу), сплати процентів, комісій, відшкодування можливих збитків, сплату пені та інших штрафних санкцій за користування кредитом за кредитним договором № 058-2008-979 від 31.03.2008 року.

Обгрунтовуючи позовні вимоги позивачі посилалися на кредитний договір № 058-2008-979 (на придбання майна) від 31 березня 2008 року, укладений між ВАТ «Універсал Банк», правонаступником якого є ПАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_6, до якого без згоди поручителів додатковими угодами до кредитного договору були внесені зміни про збільшення процентної ставки, що призвело до збільшення обсягу відповідальності поручителів за відсутності їх згоди. Однак такі додаткові угоди до кредитного договору № 058-2008-979 від 31.03.2008 року, в матеріалах справи відсутні, такі ні позивачами, ні представником ПАТ «Універсал Банк» до матеріалів справи не долучалися і такі судом першої інстанції не витребовувались.

В оскаржуваному рішенні висновок суду першої інстанції про зміну основного зобов»язання (кредитного договору), зокрема, збільшення процентної ставки, обгрунтований лише копією розрахунку заборгованості станом на 24.10.2013 року.

З матеріалів справи вбачається, що в подальшому між ПАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_3 укладалися: додаткова угода від 25.02.2009 року до договору поруки №058-2008-979-Р/1 від 31.03.2008 року; додаткова угода від 30.04.2010 року до договору поруки №058-2008-979-Р/1 від 31.03.2008 року; договір поруки (без грошового покриття) від 07.09.2011 року; договір поруки б/н (без грошового покриття) від 16.10.2012 року, укладення яких підтверджує надання згоди поручителя ОСОБА_3 на підвищення банком процентної ставки, що спростовує висновок суду про припинення поруки з підстав, передбачених ч.1 ст. 559 ЦК України.

З матеріалів справи також вбачається, що в подальшому між ПАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_5 укладалася додаткова угода від 25.02.2009 року до договору поруки №058-2008-979-Р/1 від 31.03.2008 року, укладення якої підтверджує надання згоди поручителя ОСОБА_5 на підвищення процентної ставки.

Як вбачається з позовної заяви, ОСОБА_3 та ОСОБА_5, з посиланням на ч.1 ст. 559 ЦК України, звернулися з позовом про визнання припиненими договорів поруки від 31.03.2008 року №058-2008-979-Р/1 та № 058-2008-979-Р/2 з моменту їх укладення, тобто, предметом позову є припинення договорів поруки з моменту їх укладення.

Оскаржуваним рішенням суду позов задоволено, визнано припиненими, починаючи з 31.03.2008 року, Договір поруки № 058-2008-979-Р/1 від 31.03.2008 року між ПАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_3 та Договір поруки № 058-2008-979-Р/2 від 31.03.2008 року між ПАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_5

Враховуючи зміст ст. 559 ЦК України, якою врегульовано питання припинення поруки, висновок суду першої інстанції про визнання припиненими договорів поруки від 31.03.2008 року №058-2008-979-Р/1 та № 058-2008-979-Р/2, укладених між ПАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_3 та ОСОБА_5 саме з моменту їх укладення, не ґрунтується на вимогах чинного цивільного законодавства України, оскільки договір поруки не може бути припиненим з моменту його укладення.

Статтею 11 ЦПК України закріплено принцип диспозитивності цивільного процесу, який передбачає можливість осіб, які беруть участь у справі, вільно розпоряджатися наданими їм законом матеріальними правами та процесуальними способами захисту, розпоряджатися своїми правами щодо предмету спору на власний розсуд, не дозволяє суду вийти за межі заявлених позивачем вимог у залежності від з»ясованих обставин справи і для захисту прав і охоронюваних законом інтересів.

В суді апеляційної інстанції представник позивачів ОСОБА_4 просив про задоволення позовної вимоги про визнання припиненими договорів поруки від 31.03.2008 року №058-2008-979-Р/1 та № 058-2008-979-Р/2, укладених між ПАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_3 та ОСОБА_5 саме з моменту укладення договорів поруки, а саме, з 31.03.2008 року, необгрунтовуючи вимогу про припинення договорів поруки саме з моменту їх укладення.

Враховуючи те, що позивачі з посиланням на ч.1 ст. 559 ЦК України звернулися з позовними вимогами про припинення договорів поруки від 31.03.2008 року №058-2008-979-Р/1 та № 058-2008-979-Р/2, укладених між ПАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_3 та ОСОБА_5, саме з моменту їх укладення, те, що кожна сторона , яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми правами щодо предмету спору на власний розсуд, а ст. 559 ЦК України не передбачено, що порука може бути припинена з моменту укладення договору поруки, суд першої інстанції прийшов до невірного висновку про визнання припиненими договорів поруки з моменту їх укладення з 31.03.2008 року, не мотивуючи при цьому свого висновку про припинення договорів поруки саме з моменту їх укладення, а аткож не врахував, що ст. 559 ЦК України передбачено підстави для припинення поруки.

Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні не посилається на норму матеріального права, якою передбачено припинення договору поруки з дня його укладення, не навів достатніх мотивів, за яких він прийшов до висновку про припинення договорів поруки саме з моменту їх укладення, тобто, з 31.08.2008 року.

Слід зазначити, що і ОСОБА_3, і ОСОБА_5 обґрунтовуючи позовні вимоги ч.1 ст.559 ЦК України, звертаючись з вимогами про визнання договорів поруки припиненими саме з моменту їх укладення, не зазначили передбачених законом для цього підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: 1) неповне з»ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

З врахуванням вищенаведеного, рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову ОСОБА_3 та ОСОБА_5 у задоволенні позову.

Керуючись ст. 303, п.2 ч.1 ст. 307, ст.ст. 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

ВИРІШИЛА:

апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Універсал Банк" задовольнити частково.

Рішення Франківського районного суду м. Львова від 13 серпня 2015 року - скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_3, ОСОБА_5 у задоволенні позову.

Рішення суду набирає законної сили з моменту його проголошення, може бути оскаржене в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання рішенням апеляційного суду законної сили.

Головуюча: Шеремета Н.О.

Судді: Зверхановська Л.Д.

ОСОБА_9