Постанова № 54131416, 08.12.2015, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 грудня 2015 р.м.ОдесаСправа № 821/2254/15-а

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Хом'якова В.В.

Одеський апеляційний адміністративний суд, у складі:

головуючого судді Запорожана Д.В.,

судді Коваля М.П.,

судді Домусчі С.Д.

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Ватра-Дніпро» на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2015 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Ватра-Дніпро» до Державної податкової інспекції у м. Херсоні головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області про скасування рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Ватра-Дніпро» звернулося до суду з позовом до ДПІ у м. Херсоні ГУ ДФС у Херсонській області про скасування податкових повідомлень-рішень від 5 лютого 2015 року № НОМЕР_1 та НОМЕР_2.

Свої позовні вимоги ТОВ «Торговий дім «Ватра-Дніпро» обґрунтувало незаконністю спірних рішень.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2015 року у задоволенні вищенаведеного позову було відмовлено.

В апеляційній скарзі ТОВ «Торговий дім «Ватра-Дніпро» просить скасувати вищенаведену постанову, як таку, що прийнята з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права і прийняти нову постанову, якою задовольнити позов у повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Приймаючи оскаржену постанову суд першої інстанції виходив з необґрунтованості даного позову та відсутності підстав для його задоволення.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем було проведено перевірку позивача щодо взаємовідносин з ТОВ «Ерідан-2011» за 2014 рік, результати якої відображені в акті від 25 червня 2015 року № 150/21-03-22-04/37049083 /а.с. 7-17/.

У вищенаведеному акті перевірки здійснено висновок про порушення позивачем п. 1 ст. 44, п. 1 ст. 138, п. 3 ст. 198 ПК України наслідком чого стало заниження ПДВ на 173916,57 гривень та податку на прибуток на загальну суму у 156525 гривень. Зміст порушень полягав у здійсненні «безтоварних» господарських операцій з ТОВ «Ерідан-2011».

На підставі вищенаведеного акту відповідачем було прийнято податкові повідомлення-рішення від 10 липня 2015 року № НОМЕР_2 про збільшення позивачу грошового зобовязання з податку на прибуток на загальну суму у 195656,25 гривень (основний платіж 156525 гривень, штрафні санкції 39131,25 гривень) та про збільшення позивачу податкового зобовязання з ПДВ на загальну суму у 260875,5 гривень (основний платіж 173917 гривень, штрафні санкції 86958,5 гривень) /а.с. 5, 6/.

Відповідно до ч. 1 ст. 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Пунктом 1 ст. 138 ПК України передбачено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Пунктом 3 ст. 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у звязку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Таким чином, податковий кредит та валові витрати збільшуються виключно у разі реального здійснення господарських операцій.

Підставою для висновків про «безтоварність» господарських операцій позивача з зазначеним контрагентом стало наступне.

Так, інформація щодо відображення зазначених господарських операцій в бухгалтерському обліку до перевірки не надавалася; у позивача перед зазначеним контрагентом на кінець періоду (2014 рік) малася кредиторська заборгованість; документів щодо подальшої реалізації придбаного товару до перевірки не надавалися; у видаткових накладних наведеного контрагента не зазначено посади, прізвища та по батькові особи, що від позивача отримувала товар; зазначений контрагент не має (орендованих чи власних) складських приміщень у місці отримання позивачем товару (м. Донецьк, вул. Аксакова, 21); встановлена невідповідність номенклатури імпортованого зазначеним контрагентом товару тому, що був проданий позивачу. Окрім того, мається лист податкового органу щодо відсутності можливості проведення перевірки зазначеного контрагента, у звязку з чим усі здійснені ним господарські операції є непідтвердженими та «безтоварними».

З матеріалів справи (у тому числі акту перевірки) вбачається, що основними видами діяльності позивача є оптова та роздрібна торгівля електротоварами, електромонтажні роботи. В користуванні маються приміщення, у тому числі складські.

10 вересня 2014 року позивач уклав з ТОВ «Ерідан-2011» договір поставки електротоварів (вимикачі, відводи, кабелі, адаптери тощо).

Позивачем, на виконання вищенаведеного договору, було отримано від ТОВ «Ерідан-2011» товару на загальну суму у 1043499,39 гривень.

Товар отримувався позивачем у м. Донецьк, вул. Аксакова, 21, та за його рахунок (позивача) перевозився вантажним автомобілем ОСОБА_1 (держномер АЕ5159СТ, водій ОСОБА_2М.) на склади позивача у м. Херсоні.

Зазначені господарські операції задокументовані податковими, видатковими і товаротранспортними накладними.

На кінець 2014 року зазначений товар зберігався на складі позивача у м. Херсоні.

Позивач розрахувався за наведений товар у 2015 році.

Податковий облік позивача відповідає зазначеній первинній документації.

Отже, документально вищенаведені господарські операції позивача підтверджено.

Колегія суддів не приймає до уваги заперечення податкового органу у звязку з наступним.

Так, відсутність відображення в бухгалтерському обліку господарської операції і ненадання інформації щодо її відображення є зовсім різним підґрунтям для здійснення висновків про «товарність» такої операції. Податковим органом, в ході перевірки, не було здійснено заходів щодо перевірки факту відображення вищенаведених господарських операцій позивачем в бухгалтерському обліку. Позивачем, у відповіді на інформаційний запит податкового органу, було чітко та однозначно заявлено, що придбані товари, на кінець періоду, що був охоплений перевіркою (2014 рік), зберігалися на власному складі. Тобто, були оприбутковані на субрахунку 281 «Товари на складі». Отже, висновок податкового органу про відсутність відображення зазначених господарських операцій в бухгалтерському обліку позивача не відповідає дійсності.

Те, що у позивача перед зазначеним контрагентом на начало періоду перевірки (початок 2014 року) не малося заборгованості, а на кінець періоду перевірки (кінець 2014 рік) малася кредиторська заборгованість цілком логічно, так як до укладення договору у позивача не було кредиторських зобовязань перед ТОВ «Ерідан-2011», а вже отриманий товар було оплачено ним лише у 2015 році, що не заборонено нормами діючого законодавства.

Колегія суддів зазначає, що товар отриманий позивачем (вимикачі, кабелі, адаптери) не визначені індивідуальними ознаками (ст. 184 ЦК України). Позивач займається роздрібною та оптовою торгівлею електротоварами, електромонтажними роботами. Має на складі багато товару наділеного лише родовими ознаками та отриманого від різних постачальників. Тобто, надати документи на подальшу реалізацію, наприклад електророзеток, отриманих від певного контрагента, при наявності на складі таких самих електророзеток отриманих від інших постачальників, є неможливим. Окрім того, податковий орган жодним чином не зміг обґрунтувати чому позивач повинен був мати такі певні документи.

Те, що зазначений контрагент не має у місці отримання позивачем товару складів не виключає можливості відвантаження ним (контрагентом) власного товару безпосередньо зі складу вже свого контрагента (можливо ТОВ «Ерідан-2011» перепродало позивачу товар без перевозки на свої склади). Такі господарські операції не заборонені законом (без перевозки по всьому ланцюгу постачання). Окрім того, податковий орган жодним чином не зазначив чому ТОВ «Ерідан-2011» повинно було мати у користуванні склади у місці відвантаження товару.

Відсутність у видатковій накладній посади, прізвища та по батькові уповноваженої особи, що отримала товар, при наявності самого субєкта господарювання отримувача (юридичної особи) жодним чином не свідчить про «безтоварність» господарської операції задокументованої такою накладною.

Колегія суддів не приймає до уваги доводи податкового органу про встановленість невідповідності номенклатури імпортованого зазначеним контрагентом товару тому, що був проданий позивачу, так як зазначена невідповідність не підтверджується жодним документом у справі. Окрім того, не мається доводів чому повинна була бути така відповідність.

Лист податкового органу про фіктивність діяльності зазначеного контрагента не має жодного значення для вирішення справи по суті, так як така фіктивність повинна доводитися в межах відповідного процесу (кримінального, шляхом податкових перевірок тощо), а не листами.

Усі докази у справі, як кожний окремо, так і у їх сукупності, не дають жодних підстав для висновку «безтоварність» вищенаведених господарських операцій позивача. Більш того, з них лише вбачається, що позивач дійсно в натурі отримував вищенаведений товар.

Таким чином, податковий орган не довів «безтоварності» вищенаведених господарських операцій позивача, а покладення обовязку свого «виправдання» на субєкта господарювання в адміністративному процесі є неприпустимим. Така правова позиція викладена в постанові Верховного суду України від 10 червня 2008 року (справа № 21-167во08), є обовязковою для адміністративних судів (ст. 244-2 КАС України) та її незастосування має відповідальність, у тому числі кримінальну (невиконання рішення суду, неправосудне рішення).

Отже, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість даного позову та відсутність підстав для його задоволення.

Пунктом 4 ст. 202 КАС України передбачено, що підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції допустив вищенаведені порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення даної справи по суті, внаслідок чого його постанова підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення даного позову у повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 195, 197, 198, 202, 205, 207 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Ватра-Дніпро» - задовольнити.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2015 року скасувати.

Прийняти нову постанову.

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Ватра-Дніпро» - задовольнити у повному обсязі.

Податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Херсоні головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області від 5 лютого 2015 року № НОМЕР_1 та НОМЕР_2 скасувати.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили через пять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий /ОСОБА_3/

Судді /ОСОБА_4/

/ОСОБА_5/