Постанова № 54130909, 01.12.2015, Вінницький апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 802/3704/15-а

Головуючий у 1-й інстанції: Чернюк А.Ю.

Суддя-доповідач: ОСОБА_1

01 грудня 2015 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Мельник-Томенко Ж. М.

суддів: Сторчака В. Ю. Ватаманюка Р.В.

за участю:

секретаря судового засідання: Коваль К.В.,

представника позивача - ОСОБА_2, представник на підставі договору про надання правової допомоги

представника третьої особи - ОСОБА_3, представник на підставі довіреності

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 05 листопада 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Калинівської районної державної адміністрації, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_5 про визнання незаконним розпорядження та його скасування,

В С Т А Н О В И В :

У вересні 2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Калинівської районної державної адміністрації, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_5 про визнання незаконним та скасування розпорядження.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 05.11.2015 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову про задоволення позову. В обґрунтування скарги позивач вказав, що до компетенції відповідача не входить прийняття оскаржуваного рішення.

В судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги викладені в апеляційній скарзі та просив їх задовольнити.

Представник третьої особи заперечував проти задоволення апеляційної скарги.

Представник відповідача в судове засідання не зявився про дату, час та місце повідомлений належним чином.

Відповідач надіслав на адресу суду лист від 30.11.2015 року в якому зазначив, що райдержадміністрація визнає позов та просила суд задовольнити апеляційну скаргу, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 05.11.2015 року скасувати.

Враховуючи те, що відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи, суд апеляційної інстанції ухвалив здійснювати розгляд за відсутності представника відповідача.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції скасуванню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_5 із 1985 року по 2002 рік працювала в КСП Україна с. Лемешівка Калинівського району Вінницької області, яке було реорганізовано в СТОВ Україна.

Розпорядженням Калинівської районної державної адміністрації №444 від 15 листопада 1996 року землі КСП були розпайовані між його членами, однак при формуванні списків осіб, яким належало право на земельну частку (пай), ОСОБА_6 була помилково пропущена.

Указом Президента України № 720/95 від 08 серпня 1995 року Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям передбачено паювання сільськогосподарських колективних підприємств, з подальшою передачею земельних ділянок у власність членів цих підприємств в умовних кадастрових гектарах.

Вказана обставина слугувала підставою для звернення ОСОБА_6 до суду, зокрема про зобовязання Лемешівської сільської ради включити її до списків де вона була помилково пропущена в списках колишніх членів КСП Україна на одержання земельної частки (пай).

Рішенням Калинівського районного суду Вінницької області від 26 грудня 2005 року зобовязано Лемешівську сільську раду Калинівського району Вінницької області включити ОСОБА_6 до додаткових списків членів колишнього КСП Україна с. Лемешівка на одержання сертифікату на право на земельну частку (пай) як помилкову пропущену.

На підставі рішення Калинівського районного суду, рішенням 19 сесії 4 скликання Лемешівської сільської ради Калинівського району Вінницької області від 26 січня 2006 року ОСОБА_6 включено до додаткових списків на право на земельну частку (пай).

Розпорядженням Калинівської районної державної адміністрації Вінницької області № 132 від 14 квітня 2006 року Про надання дозволу на складання технічної документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки та складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку ОСОБА_6 пропущеній в списку додатку до державного акту на право колективної власності членів реформованого колективного сільськогосподарського підприємства Україна с. Лемешівка було надано у власність ОСОБА_6 земельну ділянку в розмірі земельної частки (паю) загальною площею 3,17 умовних кадастрових гектари за рахунок орних земель резервного фонду на території Лемешівської сільської ради.

Крім того, вказаним розпорядженням було надано дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки та складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку громадянці ОСОБА_6, а також громадянці ОСОБА_6 необхідно було замовити в землевпорядній організації (ліцензіаті) виготовлення технічної документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки та складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку.

Таким чином судом першої інстанції встановлено, що усім членам КСП Україна виділено в натурі (на місцевості) та передано у власність земельні ділянки (паї), згідно розпорядження Калинівської районної державної адміністрації № 531 від 28 грудня 2005 року Про погодження проекту поділу земель колективної власності та передачу у власність земельних часток (паїв) із земель колективної власності реформованого колективного сільськогосподарського підприємства Україна с. Лемешівка, та видачу державних актів на право власності на земельні ділянки. Проте, ОСОБА_6 серед них була пропущена, тому їй передано у власність земельну ділянку площею 3,17 га в умовних кадастрових гектарах, за рахунок орних земель резервного фонду Лемешівської сільської ради, а не за рахунок земель колективної власності.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції зазначив, що частиною 3 ст. 1 Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) визначено, що право особи на земельну частку (пай) може бути встановлено в судовому порядку. Судом встановлено, що право ОСОБА_6 (ОСОБА_5) на земельну частку (пай) було підтверджене рішенням Калинівського районного суду Вінницької області від 26 грудня 2005 року, а тому під час прийняття оскаржуваного розпорядження Калинівська РДА діяла в межах, у спосіб передбачений чинним законодавством України.

Суд апеляційної інстанції не погоджується з такими висновками суду першої інстанції враховуючи наступні обставини.

Згідно з п. 2 Указу Президента України «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» №720/95 від 08.08.1995 року право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

Відповідно до п.п. 16, 17 розділу Х Перехідних положень Земельного кодексу України (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) громадянам - власникам земельних часток (паїв) за їх бажанням виділяються в натурі (на місцевості) земельні ділянки з видачею державних актів на право власності на землю.

Сертифікати на право на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) право на земельну частку (пай) мають: колишні члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, у тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які отримали сертифікати на право на земельну частку (пай) у встановленому законодавством порядку; громадяни - спадкоємці права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом; громадяни та юридичні особи України, які відповідно до законодавства України набули право на земельну частку (пай); громадяни України, евакуйовані із зони відчуження, відселені із зони безумовного (обов'язкового) або зони гарантованого добровільного відселення, а також громадяни України, що самостійно переселилися з територій, які зазнали радіоактивного забруднення, і які на момент евакуації, відселення або самостійного переселення були членами колективних або інших сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які проживають у сільській місцевості.

Громадянам, зазначеним в абзаці п'ятому частини першої цієї статті, земельні ділянки в натурі (на місцевості) виділяються із земель запасу чи резервного фонду в розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території відповідної ради. У разі відсутності на території відповідної ради необхідних площ земель запасу чи резервного фонду земельна ділянка за їх згодою може бути виділена в натурі (на місцевості) меншого розміру або за рахунок земель запасу чи резервного фонду, розташованих на території іншої ради в межах області.

Право особи на земельну частку (пай) може бути встановлено в судовому порядку.

Так, суд першої інстанції в оскаржуваній постанові стверджує, що право ОСОБА_6 (ОСОБА_5) на земельну частку (пай) було підтверджене рішенням Калинівського районного суду Вінницької області від 26 грудня 2005 року, однак суд апеляційної інстанції не погоджується з таким висновком. Так, відповідно до рішення Калинівського районного суду Вінницької області від 26.12.2005 року, суд зобовязав Лемешівську сільську раду Калинівського району Вінницької області включити ОСОБА_6 до додаткових списків членів колишнього КСП «Україна» с. Лемешівка на одержання сертифікату на право на земельну частку (пай), як помилково пропущену. Таким чином суд першої інстанції зробив поспішний висновок про право ОСОБА_6 на земельну частку (пай) на підставі вказаного рішення суду.

До того ж відповідно до статті 5 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) сільські, селищні, міські ради та районні державні адміністрації в межах їх повноважень щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості):

розглядають заяви власників земельних часток (паїв) щодо виділення їм в натурі (на місцевості) земельних ділянок і видачі документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку;

приймають рішення щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості);

уточняють списки осіб, які мають право на земельну частку (пай);

уточняють місце розташування, межі і площі сільськогосподарських угідь, які підлягають розподілу між власниками земельних часток (паїв);

укладають із землевпорядними організаціями договори на виконання робіт із землеустрою щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) та виготовлення технічної документації, яка необхідна для складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку, якщо такі роботи виконуються за рахунок місцевого бюджету;

сприяють в укладанні договорів на виконання землевпорядними організаціями робіт із землеустрою щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) та виготовлення технічної документації, яка необхідна для складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку, якщо такі роботи виконуються за рахунок осіб, які мають право на земельну частку (пай), або за рахунок коштів підприємств, установ та організацій, що орендують земельні частки (паї), проектів технічної допомоги тощо;

надають землевпорядним організаціям уточнені списки осіб, які мають право на земельну частку (пай);

розглядають та погоджують проекти землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв);

організовують проведення розподілу земельних ділянок між особами, які мають право на виділення їм земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості), в порядку, визначеному цим Законом;

оформляють матеріали обміну земельними частками (паями), проведеного за бажанням їх власників до моменту видачі державних актів на право власності на земельну ділянку;

приймають рішення про видачу документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку, власникам земельних часток (паїв).

Сільські, селищні, міські ради приймають рішення щодо виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) у межах населених пунктів, а районні державні адміністрації - за межами населених пунктів.

Отже, відповідно до вказаної норми відповідач мав право на надання у власність фізичної особи земельну ділянку лише за межами населених пунктів, втім в порушення вказаної норми Закону райдержадміністрація надала земельну ділянку в розмірі земельної частки (паю) загальною площею 3,17 умовних кадастрових гектари за рахунок орних земель резервного фонду на території Лемешівської сільської ради.

Статтею 9 «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) розподіл земельних ділянок у межах одного сільськогосподарського підприємства між власниками земельних часток (паїв), які подали заяви про виділення належних їм земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості), проводиться відповідною сільською, селищною, міською радою чи районною державною адміністрацією за місцем розташування земельних ділянок на зборах власників земельних часток (паїв) згідно з проектом землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв).

Розподіл земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв) у межах одного сільськогосподарського підприємства проводиться за згодою не менш як двох третин власників земельних часток (паїв), а за її відсутності - шляхом жеребкування.

Результат розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв) у межах одного сільськогосподарського підприємства оформляється відповідним протоколом, що підписується власниками земельних часток (паїв), які взяли участь у їх розподілі. До протоколу про розподіл земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв) додаються проект землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв), список осіб, які взяли участь у їх розподілі.

Протокол про розподіл земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв) затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою чи районною державною адміністрацією і є підставою для прийняття рішення щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) та видачі державних актів на право власності на земельну ділянку власникам земельних часток (паїв).

Отже, розподіл земельних ділянок у межах одного сільськогосподарського підприємства між власниками земельних часток (паїв), які розташовані в межах населеного пункту, проводиться відповідною сільською, селищною, міською радою.

Відтак, виділення земельних ділянок в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) здійснюється на підставі рішення відповідної сільської, селищної, міської ради. Таке рішення приймається за результатами розгляду заяв, що були подані особами-власниками сертифікатів на право на земельну частку (пай), які виявили бажання одержати належну їм земельну частку (пай) в натурі (на місцевості) згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)».

Відповідна сільська, селищна, міська рада приймає рішення про розробку проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) у разі подання заяв про виділення земельних часток (паїв) в натурі (на місцевості) більшістю власників земельних часток (паїв) в межах одного сільськогосподарського підприємства (ч. 4 ст. 3 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)»).

Також, суд апеляційної інстанції зазначає, що згідно зі ст. 2 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією. Таким чином райдержадміністрація лише мала право на видачу громадянину сертифікатів на право на земельну частку (пай), а не надання у власність земельної ділянки на території населеного пункту.

Отже, відповідачем неправомірно прийнято розпорядження №132 від 14.04.2006 року «Про надання дозволу на складання технічної документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки та складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку ОСОБА_6 пропущеній в списку додатку до державного акту на право колективної власності членів реформованого колективного сільськогосподарського підприємства "Україна" с. Лемешівка».

Також, колегія суддів враховує, що Калинівською районною державною адміністрацією надіслано на адресу апеляційного суду заяву, в якій зазначено, що відповідач визнає позов та просить суд задовольнити апеляційну скаргу, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 05.11.2015 року скасувати.

Відповідно до ст. 136 КАС України позивач може відмовитися від адміністративного позову, а відповідач - визнати адміністративний позов протягом всього часу судового розгляду, зробивши усну заяву. Якщо відмову від адміністративного позову чи визнання адміністративного позову викладено в адресованій суду письмовій заяві, ця заява приєднується до справи.

Судове рішення у зв'язку з відмовою від адміністративного позову, визнанням адміністративного позову чи примиренням сторін ухвалюється за правилами, встановленими статтями 112, 113 цього Кодексу.

Частиною 3 ст. 112 КАС України визначено, що у разі часткового визнання адміністративного позову відповідачем і прийняття його судом може бути прийнята постанова суду про задоволення визнаних відповідачем позовних вимог відповідно до статті 164 цього Кодексу. У разі повного визнання відповідачем адміністративного позову і прийняття його судом приймається постанова суду про задоволення адміністративного позову.

За таких обставин враховуючи встановлені судом апеляційної інстанції обставини справи, правові норми, які регулюють спірні правовідносини, а також визнання відповідачем позову, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про скасування постанови суду першої інстанції та прийняття нової постанови про задоволення позову.

В силу пункту 3 частини 1 статті 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Враховуючи встановлене порушення судом першої інстанції норм матеріального права, колегія суддів встановила підстави для скасування оскаржуваної постанови суду першої інстанції та прийняття нової постанови про задоволення позовних вимог.

Крім того, відповідно до ч.3 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

За таких обставин, відповідно до ст. 94 КАС України, поверненню з Державного бюджету України підлягає 1023, 12 грн. сплаченого позивачем судового збору.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити повністю.

Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 05 листопада 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Калинівської районної державної адміністрації, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_5 про визнання незаконним розпорядження та його скасування скасувати, прийняти нову постанову.

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати Розпорядження Калинівської районної державної адміністрації №132 від 14 квітня 2006 року "Про надання дозволу на складання технічної документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки та складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку ОСОБА_6 пропущеній в списку додатку до державного акту на право колективної власності членів реформованого колективного сільськогосподарського підприємства "Україна" с. Лемешівка".

Стягнути на користь ОСОБА_4 судовий збір у розмірі 1023 (одна тисяча двадцять три) грн. 12 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Калинівської районної державної адміністрації.

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 08 грудня 2015 року.

Головуючий ОСОБА_1 Судді ОСОБА_7 ОСОБА_8