Постанова № 54130832, 01.12.2015, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 грудня 2015 р.м.ОдесаСправа № 815/3514/15

Категорія: 9.4 Головуючий в 1 інстанції: Танцюра К.О.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого Золотнікова О.С.,

суддів Осіпова Ю.В. та Скрипченка В.О.,

при секретарі Сівєлькіній С.Є.,

за участю представника позивача ОСОБА_1 та представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 25 серпня 2015 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «ІМЕКСБАНК» та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання протиправними дій та зобовязання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

У червні 2015 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «ІМЕКСБАНК» (далі Уповноважена особа ФГВФО) та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі Фонд), в якому просив:

- визнати протиправними дії Уповноваженої особи щодо повідомлення про нікчемність договору від 20 січня 2015 року № 990413520 про приєднання до публічного договору № 1 банківського вкладу (депозиту) від 20 січня 2014 року;

- зобовязати Уповноважену особу ФГВФО надати Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо ОСОБА_3, як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладами в АТ «ІМЕКСБАНК» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на підставі названого вище договору;

- зобовязати Фонд гарантування вкладів фізичних осіб включити позивача до загального реєстру вкладників АТ «ІМЕКСБАНК», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

В обґрунтування позову зазначалось, що 20 січня 2015 року ОСОБА_3 в особі ОСОБА_4 та ПАТ «ІМЕКСБАНК» укладено договір за № 990413520 про приєднання до публічного договору № 1 банківського вкладу (депозиту) від 20 січня 2014 року, згідно якого банк приймає від позивача на вкладений (депозитний) рахунок грошові кошти в сумі 10000 доларів США у тимчасове строкове користування на строк до 23 квітня 2015 року та зобовязується сплачувати проценти за його використання. На підставі постанови Правління Національного банку України від 26 січня 2015 року № 50 «Про віднесення ПАТ «ІМЕКСБАНК» до категорії неплатоспроможних», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 26 січня 2015 року № 16 «Про запровадження тимчасової адміністрації у АТ «ІМЕКСБАНК», згідно з яким з 27 січня 2015 року запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в ПАТ «ІМЕКСБАНК» - ОСОБА_5. Листом від 21 травня 2015 року за № 6663 Уповноважена особа ФГВФО повідомила позивача, що договір банківського вкладу від 20 січня 2015 року за № 990413520 може містити ознаки нікчемності та підпадати під критерії нікчемності, передбачені п. 7 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», а тому виплати сум гарантованого відшкодування за всіма операціями зупинено. На думку позивача, дії Уповноваженої особи ФГВФО є неправомірними.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 25 серпня 2015 року у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_3 відмовлено.

Не погоджуючись з постановленим по справі судовим рішенням, ОСОБА_3 в апеляційній скарзі зазначає, що при вирішенні справи судом першої інстанції неповно зясовано обставини, що мають значення для справи, а також порушено норми матеріального та процесуального права, а саме п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та ч. 2 ст. 215, частин 1 та 2 ст. 228 Цивільного кодексу України. Так, на думку апелянта, визнання банка проблемним не є наслідком закриття кореспондентського рахунку, а відтак і припинення банківської діяльності, що спростовує доводи суду першої інстанції про штучність та фіктивність проведеної операції. Крім того, судом не прийнято до уваги, що позивач не міг знати про існування постанови Правління НБУ від 15 січня 2015 року № 16/БТ «Про віднесення АТ «ІМЕКСБАНК» до категорії проблемних», оскільки така інформація є банківською таємницею. У звязку з викладеним в апеляційній скарзі ставиться питання про скасування постанови суду першої інстанції з винесенням нової постанови про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

В запереченнях на апеляційну скаргу представники відповідачів просять залишити оскаржене судове рішення без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, виступи представника позивача в підтримку апеляційної скарги, а також представника відповідача про залишення постанови суду першої інстанції без змін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку про необхідність її часткового задоволення.

Судом встановлено, що 20 січня 2015 року ОСОБА_3 в особі ОСОБА_4 та ПАТ «ІМЕКСБАНК» укладено договір за № 990413520 про приєднання до публічного договору № 1 банківського вкладу (депозиту) від 20 січня 2014 року, згідно якого банк приймає від позивача на вкладений (депозитний) рахунок грошові кошти в сумі 10000 доларів США у тимчасове строкове користування на строк до 23 квітня 2015 року та зобовязується сплачувати проценти за його використання.

На підставі постанови Правління Національного банку України від 26 січня 2015 року № 50 «Про віднесення ПАТ «ІМЕКСБАНК» до категорії неплатоспроможних», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 26 січня 2015 року № 16 «Про запровадження тимчасової адміністрації у АТ «ІМЕКСБАНК», згідно з яким з 27 січня 2015 року запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в ПАТ «ІМЕКСБАНК».

Листом від 21 травня 2015 року за № 6663 Уповноважена особа ФГВФО повідомила позивача, що договір банківського вкладу від 20 січня 2015 року за № 990413520 може містити ознаки нікчемності та підпадати під критерії нікчемності, передбачені п. 7 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», а тому виплати сум гарантованого відшкодування за всіма операціями зупинено.

Відмовляючи позивачу у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_3 не надано аргументованих пояснень з приводу доцільності здійснення вищезазначеної операції з неплатоспроможним банком, який на той момент не виконував та не міг виконувати свої зобовязання перед клієнтами, враховуючи існування постанови Правління НБУ від 15 січня 2015 року № 16/БТ «Про віднесення АТ «ІМЕКСБАНК» до категорії проблемних».

Проте, з таким висновком суду першої інстанції погодитись не можна.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» основним завданням Фонду гарантування вкладів фізичних осіб є забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.

Згідно ч. 2 названої статті Закону на виконання свого основного завдання Фонд у порядку, передбаченому цим Законом, здійснює, зокрема, такі функції:

- веде реєстр учасників Фонду;

- здійснює заходи щодо організації виплат відшкодувань за вкладами в разі прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку;

- здійснює процедуру виведення неплатоспроможних банків з ринку, у тому числі шляхом здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації банків, організовує відчуження активів і зобовязань неплатоспроможного банку, продаж неплатоспроможного банку або створення та продаж перехідного банку.

Частинами 1 та 2 ст. 26 Закону (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами. Вкладник набуває право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами після прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Статтею 27 Закону (у названій вище редакції) встановлено, що уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку. Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню. Уповноважена особа Фонду зазначає у переліку вкладників суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів. Нарахування процентів за вкладами припиняється з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку. Інформація про вкладника в переліку вкладників має забезпечувати його ідентифікацію відповідно до законодавства. Протягом шести днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах «Урядовий курєр» або «Голос України» та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку. Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію формує перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до частини четвертої статті 26 цього Закону.

Як встановлено матеріалами справи, 20 січня 2015 року ОСОБА_3 в особі ОСОБА_4 та ПАТ «ІМЕКСБАНК» укладено договір за № 990413520 про приєднання до публічного договору № 1 банківського вкладу (депозиту) від 20 січня 2014 року, згідно якого банк приймає від позивача на вкладений (депозитний) рахунок грошові кошти в сумі 10000 доларів США у тимчасове строкове користування на строк до 23 квітня 2015 року та зобовязується сплачувати проценти за його використання (а. с. 12).

Матеріалами справи також встановлено, що на підставі постанови Правління Національного банку України від 26 січня 2015 року № 50 «Про віднесення ПАТ «ІМЕКСБАНК» до категорії неплатоспроможних», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 26 січня 2015 року № 16 «Про запровадження тимчасової адміністрації у АТ «ІМЕКСБАНК», згідно з яким з 27 січня 2015 року запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в ПАТ «ІМЕКСБАНК» - ОСОБА_5.

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 37 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» уповноважена особа Фонду має право повідомляти сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.

Згідно ч. 2 ст. 38 названого Закону (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобовязана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

Як вбачається з матеріалів справи, листом від 21 травня 2015 року за № 6663 Уповноважена особа ФГВФО повідомила позивача, що договір банківського вкладу від 20 січня 2015 року за № 990413520 може містити ознаки нікчемності та підпадати під критерії нікчемності, передбачені п. 7 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», а тому виплати сум гарантованого відшкодування за всіма операціями зупинено (а. с. 13).

За таких даних, апеляційний суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення вимог позивача в частині визнання протиправними дій Уповноваженої особи ФГВФО щодо повідомлення про можливу нікчемність договору від 20 січня 2015 року № 990413520, оскільки законодавством встановлено, що Уповноважена особа Фонду має право повідомляти сторони за договорами, які, на думку відповідача, містять ознаки нікчемності. При цьому саме по собі повідомлення позивача про те, що договір банківського вкладу може містити ознаки нікчемності та підпадати під критерії нікчемності, передбачені п. 7 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», не порушує прав, свобод та інтересів позивача, що також виключає можливість задоволення позовних вимог у вказаній частині.

Разом з цим, ч. 3 ст. 38 названого Закону (у вказаній вище редакції) встановлено, що правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав:

- банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобовязання без встановлення обовязку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог;

- банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобовязання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобовязань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим;

- банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобовязаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору;

- банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна;

- банк прийняв на себе зобовязання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність»;

- банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;

- банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;

- банк уклав правочин (у тому числі договір) з повязаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України.

Крім того, поняття нікчемності правочинів наведено у ст. 228 Цивільного кодексу України.

Так, відповідно до ч. 1 названої статті Кодексу правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Таким чином, Уповноважена особа ФГВФО наділена правом перевірки правочинів на предмет виявлення серед них нікчемних, але це право не є абсолютним, а кореспондується з обовязком встановити обставини, з якими Закон повязує нікчемність правочину.

При цьому висновок про нікчемність правочину має ґрунтуватися на встановлених обставинах, які за визначенням у законі тягнуть за собою застосування певних наслідків, зокрема, визнання нікчемною угоди. У разі не встановлення передбачених Законом підстав визнання правочину нікчемним, висновок про нікчемність укладених правочинів не може бути визнаний обґрунтованим.

Як вбачається з матеріалів справи, заперечуючи проти позову, Уповноважена особа ФГВФО зазначала, що кошти на рахунок, відкритий на імя позивача, надішли від ОСОБА_4, яка шляхом внесення на рахунки третіх осіб грошових коштів фактично розбила свій рахунок і всі кошти намагається отримати за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Разом з цим, в адміністративному позові ОСОБА_3 зазначав, що договір від 20 січня 2015 року спрямований на реальне настання правових наслідків, що підтверджується розпискою від 19 січня 2015 року щодо взаємних розрахунків між позивачем та ОСОБА_4 (а. с. 16).

Спрямованість на реальне настання правових наслідків названого договору також підтверджується меморіальним валютним ордером від 20 січня 2015 року за № 20835, який свідчить про отримання банком коштів від вкладника (а. с. 17).

Вказані відповідачем підстави в обґрунтування нікчемності укладеного позивачем правочину не відносяться до переліку підстав, за якими договір вкладу позивача можна вважати нікчемним.

Відповідно до п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Згідно ч. 1 ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Частинами 1 та 2 ст. 71 названого Кодексу визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Разом з цим, Уповноваженою особою ФГВФО не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що договір від 20 січня 2015 року за № 990413520 було укладено ОСОБА_3 з метою отримання коштів не від банку і не за рахунок банку, а від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, тобто за рахунок державних коштів.

При цьому апеляційний суд зазначає, що позивач не міг знати про існування постанови Правління НБУ від 15 січня 2015 року № 16/БТ «Про віднесення АТ «ІМЕКСБАНК» до категорії проблемних», оскільки названа інформація відповідно до ч. 3 ст. 75 Закону України «Про банки і банківську діяльність» є банківською таємницею.

Із врахуванням викладеного та наведених вище норм законодавства, апеляційний суд приходить до висновку, що ОСОБА_3 має право на включення до переліку вкладників АТ «ІМЕКСБАНК», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, у звязку з чим задовольняє вимоги позивача в частині зобовязання Уповноваженої особи ФГВФО надати Фонду додаткову інформацію щодо ОСОБА_3, як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладами в АТ «ІМЕКСБАНК» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на підставі договору від 20 січня 2015 року № 990413520, та зобовязання Фонду включити позивача до загального реєстру вкладників АТ «ІМЕКСБАНК», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Оскільки висновки суду першої інстанції частково не відповідають обставинам справи, і, крім того, судом порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи в частині заявлених позовних вимог, постановлене судове рішення на підставі пунктів 3 та 4 ч. 1 ст. 202 КАС України підлягає скасуванню з винесенням нової постанови про часткове задоволення вимог позивача.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 25 серпня 2015 року скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_3 задовольнити частково.

Зобовязати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «ІМЕКСБАНК» надати Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо ОСОБА_3, як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладами в АТ «ІМЕКСБАНК» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на підставі договору від 20 січня 2015 року № 990413520 про приєднання до публічного договору № 1 банківського вкладу (депозиту) від 20 січня 2014 року.

Зобовязати Фонд гарантування вкладів фізичних осіб включити ОСОБА_3 до загального реєстру вкладників АТ «ІМЕКСБАНК», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

В іншій частині відмовити ОСОБА_3 у задоволенні позовних вимог.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду.

Головуючий: О.С. Золотніков

Судді: Ю.В. Осіпов

ОСОБА_6