Постанова № 54130787, 01.12.2015, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 грудня 2015 р.м.ОдесаСправа № 814/2001/15

Категорія: 10.2.3 Головуючий в 1 інстанції: Біоносенко В. В.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду в складі:

Судді доповідача- Потапчука В.О.

суддів - Жука С.І.

- ОСОБА_1

при секретарі- Алексєєвої Н.М.

за участю представника апелянта ОСОБА_2

розглянувши в відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Заводського районного центру зайнятості на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2015 року по справі за адміністративним позовом Заводського районного центру зайнятості до ОСОБА_3 про стягнення коштів,-

В С Т А Н О В И Л А:

Заводський районний центр зайнятості звернувся до адміністративного суду з позовом про стягнення з ОСОБА_3 26728,68 гривень, отриманих ним протягом 2014 року в якості допомоги по безробіттю, у звязку з виявленими невідповідностями у відомостях про попередні місця роботи та причини звільнення.

Свої вимоги позивач обґрунтував тим, що відповідно до п.2 ст.36 Закону України Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2015 року відмовлено у задоволенні адміністративного позову.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції позивачем подано апеляційну скаргу у якій зазначено, що постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права у звязку з чим апелянт просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги позивача.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи колегія суддів вбачає, що 03.09.14 ОСОБА_3 був звільнений з ТОВ Комфі трейд, де він працював керуючим магазином, відповідно до п.1 ч.1 ст.36 КЗпП України за угодою сторін.

04.09.14 ОСОБА_3 був прийнятий керуючим магазином Фокстрот, одночасними наказами ТОВ САВ-Дістрибьюшн та ТОВ Фокстрот-Екомерс, а 15.09.14 був звільнений з цієї посади відповідно до ст.38 КЗпП України за власним бажанням.

23.09.14 ОСОБА_3 звернувся до Заводського РЦЗ з заявою про вирішення питання його працевлаштування та призначення допомоги по безробіттю.

Під час оформлення статусу безробітного, на ОСОБА_3 була заповнена персональна картка №140214092300011, відповідно до наказу Мінсоцполітики України №270 від 16.05.13, в яку внесені відомості про останнє місце роботи ТОВ Комфі трейд (арк.спр.8).

30.09.14 наказом Заводського РЦЗ ОСОБА_3 була призначена допомога по безробіттю відповідно до п.2.1 Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, з 30.09.14 по 24.09.15.

В лютому 2015 році Заводський РЦЗ отримав інформацію про роботу відповідача в період з 04.09.14 по 15.09.14 в ТОВ САВ-Дістрибьюшн та ТОВ Фокстрот-Екомерс та звільнення його з цих підприємств за власним бажанням.

25.03.15 наказом Заводського РЦЗ виплата допомоги по безробіттю ОСОБА_3 припинена.

В порядку досудового врегулювання спору, Заводським РЦЗ була направлена претенція відповідачу рекомендованим листом з повідомленням від 27.03.2015 № 06-512/14 про повернення вартості наданої послуги в сумі 26728,68 грн.

Заводським РЦЗ з особи утримана допомога по безробіттю із відомості № 62(36) в сумі 2055,24 грн.

Залишок заборгованості, після утримання із відомості № 62 (36) складає 24673,44 грн.

При вирішенні питання суд першої інстанції дійшов висновку про безпідставність позовних вимог позивача.

Такий висновок суду першої інстанції обґрунтовано тим, що оскільки позивач не надав розрахунок виплати та заборгованності відповідача то позивачем не доведено того, що виплачена ним ОСОБА_4 сума допомоги по безробіттю в період з 30.09.14 по 31.03.15, більше ніж та, на яку він має за законом, з врахуванням інформації про звільнення з останнього місця роботи за власним бажанням тобто, позивачем не доведено, що відсутність інформації про роботу ОСОБА_3 на час призначення допомоги, призвела до її виплати у більшому розмірі, ніж передбачено законодавством.

Однак, колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

За правилами частин другої та третьої статті 36 Закону № 1533-ІІІ, яка визначає права, обов'язки та відповідальність застрахованих осіб, такі особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг. Сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Одним із видів матеріального забезпечення на випадок безробіття згідно із частиною першою статті 7 Закону № 1533-ІІІ є допомога по безробіттю.

Згідно з пунктом 6.14 Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 20 листопада 2000 року № 307 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 14 грудня 2000 року за № 915/5136), якщо під час одержання допомоги по безробіттю безробітний своєчасно не подав відомості про обставини, що впливають на умови її виплати, у тому числі встановлені під час розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення, з безробітного стягується сума виплаченої допомоги по безробіттю з моменту виникнення цих обставин. Якщо безробітний відмовився добровільно повернути зазначені кошти, то питання щодо їх повернення вирішується у судовому порядку.

Відповідно до підпункту 1 пункту 5.5 розділу 5 зазначеного Порядку виплата допомоги по безробіттю припиняється, зокрема, у разі працевлаштування безробітного, зайняття підприємницькою або іншою діяльністю, пов'язаною з одержанням доходу безпосередньо від цієї діяльності, виконання робіт (послуг) за цивільно-правовими угодами (з дня працевлаштування, державної реєстрації як суб'єкта підприємницької або іншої діяльності, виконання робіт (послуг) за цивільно-правовими угодами).

Таким чином, наведена норма припинення виплати допомоги по безробіттю та зняття безробітних з обліку пов'язують із працевлаштування безробітного, а неповідомлення цією особою центру зайнятості про виникнення такої обставини свідчить про невиконання нею своїх обов'язків та відповідно до частини третьої статті 36 Закону № 1533-ІІІ є підставою для стягнення суми виплаченого забезпечення.

Суд першої інстанції у своєму рішенні посилався також на те, що факт роботи ОСОБА_3 в період з 04.09.14 по 15.09.14 в ТОВ САВ-Дістрибьюшн та ТОВ Фокстрот-Екомерс, не позбавляє його права на отримання допомоги по безробіттю.

У такому разі, оскільки ОСОБА_3 має страховий стаж більше 10 років, він має право на отримання допомоги по безробіттю строком 270 днів, з відстрочкою на 90 днів, у розмірі 80% до визначеного розміру, в порядку передбаченому п.2.4 Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності.

Інформація про роботу відповідача в ТОВ САВ-Дістрибьюшн та ТОВ Фокстрот-Екомерс, та звільнення його з останнього місця роботи саме за ст.38 КЗпП України (за власним бажанням), а не за п.1.ч.1 ст.36 КЗпП України (за угодою сторін), вплинула би на строк початку виплати допомоги (не з першого дня, а з 91 дня), загальний строк виплати допомоги (не 360, а 270 днів), та розмір допомоги (не 100% - 90 днів, 80% - 90 днів, 70% -180 днів, а 80% 270 - днів).

Враховуючи, що загальний строк виплати ОСОБА_4 допомоги по безробіттю був менший ніж 270 днів, суд зобовязував позивача надати розрахунок того, на яку суму допомоги по безробіттю має право відповідач з врахуванням інформації про його останнє місце роботи в ТОВ САВ-Дістрибьюшн та ТОВ Фокстрот-Екомерс, для порівняння її з сумою, яка була фактично отримана за період з 30.09.14 по 31.03.15.

Оскільки позивач такий розрахунок не надав, суд першої інстанції дійшов до висновку, що позивачем - субєктом владних повноважень не доведено того, що виплачена ним ОСОБА_4 сума допомоги по безробіттю в період з 30.09.14 по 31.03.15, більше ніж та, на яку він має за законом, з врахуванням інформації про звільнення з останнього місця роботи за власним бажанням.

Однак, колегія суддів не може погодитись з таким твердженням суду першої інстанції, адже це виключає обовязок особи подавати правдиві відомості для отримання допомоги по безробіттю.

Враховуючи, що відповідач порушив норми діючого законодавства та скористався державною допомогою по безробіттю не маючи на це право, колегія суддів вважає необхідним скасувати постанову суду першої інстанції та задовольнити позовні вимоги позивача.

Відповідно до ч. 4 ст. 202 КАС України підставою для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Враховуючи, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального та процесуального права, не повно дослідив обставини справи, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення, колегія суддів дійшла до висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги, скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нової постанови з відмовою у задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 202,207 КАС України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Заводського районного центру зайнятості задовольнити.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2015 року по справі за адміністративним позовом Заводського районного центру зайнятості до ОСОБА_3 про стягнення коштів,- скасувати.

Прийняти по справі нову постанову, якою адміністративний позов Заводського районного центру зайнятості до ОСОБА_3 про стягнення коштів задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_3 ( реєстраційний номер облікової картки податків НОМЕР_1) на користь Заводського районного центру зайнятості незаконно отриману допомогу по безробіттю в сумі 24 673 (двадцять чотири тисячі шістсот сімдесят три гривень) 44 копійок за реквізитами : р/р 37172001000439, банк ГУДКСУ в Миколаївській області, МФО 826013, одержувач Заводський РЦЗ, ЄДРПОУ 22440337.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду.

Повний текст постанови виготовлено 02 грудня 2015 року.

Суддя-доповідач: ОСОБА_5

Судді:Жук С.І.

ОСОБА_1