Постанова № 54130714, 01.12.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 грудня 2015 року Справа № 876/9258/15

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Святецького В.В.,

суддів Гудима Л.Я., Довгополова О.М.,

з участю секретаря судового засідання Гнідець Р.І.,

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2015 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю ,,Компанія ,,Галнафтоінвест до державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В :

09 вересня 2014 року товариство з обмеженою відповідальністю (ТзОВ) ,,Компанія ,,Галнафтоінвест звернулось до суду з адміністративним позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області ( далі - ДПІ у Галицькому районі м. Львова) за №0003282201 від 01.09.2014 року.

Постановою від 21 серпня 2015 року Львівський окружний адміністративний суд позовні вимоги задовольнив повністю.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, ДПІ у Галицькому районі м. Львова подала апеляційну скаргу, оскільки вважає, що постанова прийнята з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

В апеляційній скарзі зазначає, що суд першої інстанції не врахував ті обставини, що акти надання послуг не містять деталізації робіт, які виконувались, з їх змісту неможливо встановити, які саме роботи виконувались ТзОВ ,,Екодит для позивача, якими матеріалами, в якому об'ємі тощо. Акти підписані особами, яких неможливо ідентифікувати.

Перевіркою встановлено, що витрати по актах виконаних ремонтних робіт, та видаткової накладної на придбання дверей вхідних з коробкою в комплекті, отриманих від ТзОВ „Екодит до складу операційних витрат не віднесені.

Крім того, на думку контролюючого органу, придбані у ТзОВ „Екодит роботи та товари не повязані з господарською діяльністю позивача.

За таких обставин, податковий орган вважає правомірним оскаржене податкове повідомлення-рішення, а тому просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Представник податкового органу в судовому засіданні апеляційного суду підтримав вимоги апеляційної скарги та просить їх задовольнити в повному обсязі.

Представник позивача заперечив вимоги апеляційної скарги та просить залишити скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, апеляційний суд вважає, що скарга належить до задоволення з таких підстав.

Суд першої інстанції встановив та підтверджується матеріалами справи, що за наслідками планової виїзної документальної перевірки ТзОВ ,,Компанія ,,Галнафтоінвест з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2012 року по 31.12.2013 року, оформленої актом за №1022/22-01/23884237 від 15.08.2014 року, ДПІ у Галицькому районі м. Львова прийняла податкове повідомлення-рішення за №0003282201 від 01.09.2014 року, яким визначила позивачу грошове зобовязання з податку на додану вартість на загальну суму 99159,00 грн., в тому числі 66106,00 грн. за основним платежем та 33053,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Висновки податкового органу базуються на тому, що товариство на порушення вимог пунктів 198.1, 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України допустило завищення податкового кредиту на загальну суму 66105,84 грн., що призвело до заниження податкового зобовязання по податку на додану вартість за травень 2013 року в сумі 66105,84 грн..

До таких висновків контролюючий орган дійшов на підставі того, що позивач безпідставно відніс до складу податкового кредиту суми ПДВ по господарських операціях з ТзОВ „Екодит.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач правомірно сформував податковий кредит, оскільки факт реального придбання товарно-матеріальних цінностей та робіт підтверджується первинними документами встановленої форми, які мають усі необхідні реквізити та відомості, у повній мірі відображають зміст господарських операцій, і в суду немає підстав ставити під сумнів їх достовірність.

Однак, колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з таких підстав.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу (ПК) України визначено, що податковим кредитом є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Статтею 198 ПК України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності (пункт 198.1).

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2).

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (пункт 198.3).

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) (пункт 198.6).

Відповідно п. 201.10 ст.201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, право на нарахування податкового кредиту обумовлюється наявністю факту придбання платником податку товарів, робіт, послуг, основних фондів, нематеріальних активів, в ціні яких платником податку-покупцем сплачений (нарахований) податок на додану вартість, та їх використання у власній господарській діяльності.

Статтею 1 Закону України ,,Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 9 Закону України ,,Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

З огляду на викладене апеляційний суд дійшов висновку, що будь-які документи (у тому числі, договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Таким чином, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, яка призводить до руху активів (майна, коштів тощо) платників податків у процесі її здійснення.

У разі якщо податковий орган доведе узгодженість дій між платником та його контрагентом, які свідчать про здійснення операцій без наміру створити відповідні цим операціям правові наслідки з метою отримати податкову вигоду, або що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускав його контрагент, або що діяльність платника податку спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань, то право платника на податковий кредит не можна вважати законним.

З матеріалів справи апеляційний суд вбачає, що 01.12.2012 року ФОП ОСОБА_3 (Орендодавець) та ТзОВ ,,Компанія ,,Галнафтоінвест (Орендар) уклали договір оренди за №13/12-ОП, згідно якого Орендодавець зобовязався передати Орендареві у строкове платне користування, а Орендар зобовязався прийняти у строкове платне користування частину приміщення площею 22,3 м. кв., загальна площа якого становить 102,70 м. кв. Стан приміщення, що орендується, на момент передання в оренду: придатне для використання у відповідності до мети оренди, а саме для розміщення офісу (т. 1, а.с. 57-59).

26.04.2013 року сторони зазначеного договору уклали додаткову угоду за № 1 до договору оренди від 01.12.2012 року № 13/12-ОП, згідно якої ТзОВ ,,Компанія ,,Галнафтоінвест взяла на себе зобовязання з проведення капітального ремонту орендованих приміщень, роботи, обладнання і матеріали, по якому мають бути письмово погоджені з ФОП ОСОБА_3 (т. 1 а.с. 60).

08.05.2013 року позивач уклав з ТзОВ ,,Екодит договір виконання робіт за №1/05-Р, відповідно до умов якого ТзОВ ,,Екодит зобовязалось на свій ризик, власними силами або із залученням інших осіб виконати капітальний ремонт приміщень та фасаду за адресою: м. Львів, вул. Замкнена, 3/2, з дотриманням будівельних норм та правил, що діють в Україні. Ціна договору складає 336735,00 грн., в тому числі ПДВ 56122,5 грн. (т 1 а.с. 200-203).

Крім того, позивач уклав з ТзОВ ,,Екодит договір купівлі продажу №2/05-М від 08.05.2013 року, згідно якого позивач придбав у ТзОВ ,,Екодит двері вхідні з коробкою в комплекті вартістю 59900,00 грн., в тому числі ПДВ 9983,34 грн..

Дослідивши договір оренди за №13/12-ОП від 01.12.2012 року, апеляційний суд встановив, що даний договір з ФОП ОСОБА_3 від імені ТзОВ ,,Компанія ,,Галнафтоінвест укладався директором вказаного товариства ОСОБА_4. Згідно пункту 4.1 договору він укладався терміном на 11 місяців від 01.12.2012 року до 31.10.2013 року, а згідно пункту 5.1 розмір місячної орендної плати складає 4000,00 грн. без ПДВ.

Виходячи з системного аналізу наведених вище нормативно-правових актів, колегія суддів вважає, що однією із визначальних умов віднесення сум ПДВ до податкового кредиту є використання придбаних товарів, робіт, послуг, в ціні яких спалений податок на додану вартість, у власній господарській діяльності.

Позивач не надав ні податковому органу, ні суду жодного належного та допустимого доказу використання придбаних робіт, товарів у власній господарській діяльності. Не навів позивач також жодної аргументації необхідності та економічної доцільності проведення ремонту фасаду на загальну суму 336735,00 грн., придбання вхідних дверей вартістю 59900,00 грн. до приміщення, яке ТзОВ ,,Компанія ,,Галнафтоінвест не належало та не перебувало в оренді. В оренді перебувала лише пята частина цього приміщення і то тимчасово до 31.10.2013 року. Доказів продовження строку договору оренди, відшкодування ФОП ОСОБА_3 витрат на ремонт приміщення позивач не надав.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що дійсною метою укладання договору оренди, придбання робіт, товарів було безоплатне проведення ремонту приміщення, яке належить ФОП ОСОБА_3 за рахунок ТзОВ ,,Компанія ,,Галнафтоінвест, директором якого на той час була ОСОБА_4, а також зменшення податкового навантаження для товариства шляхом придбання товарів, робіт по господарських операціях, які не повязані з господарською діяльністю товариства.

З врахуванням наведеного колегія суддів погоджується з доводами податкового органу щодо протиправності формування позивачем в травні 2013 року податкового кредиту по господарських операціях з ТзОВ ,,Екодит на загальну суму 66105,84 грн., оскільки зазначені господарські операції не повязані з господарською діяльністю позивача.

Таким чином, приймаючи оскаржене податкове повідомлення-рішення ДПІ у Галицькому районі м. Львова діяла в межах своєї компетенції та у відповідності до вимог податкового законодавства, а тому відсутні підстави для його скасування.

Суд першої інстанції належної правової оцінки наведеним обставинам не дав, а тому дійшов помилкового висновку щодо правомірності формування позивачем податкового кредиту по досліджених господарських операціях з ТзОВ ,,Екодит.

Статтею 159 КАС України визначено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

В силу п.3 ч.1 ст. 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи.

Оскільки висновки суду першої інстанції щодо правомірності формування позивачем податкового кредиту на суму 66105,84 грн. в травні 2013 року не відповідають обставинам справи, апеляційний суд визнає правильним апеляційну скаргу задовольнити частково, постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову про відмову в позові.

Керуючись ч.3 ст. 160, ст. ст.195, 196, п. 3 ч. 1 ст.198, п.3 ч.1 ст. 202 , ст. ст. 205, 207, 254 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ :

апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області задовольнити, постанову Львівського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2015 року справі № 813/6203/14 скасувати та прийняти нову постанову.

В задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю ,,Компанія ,,Галнафтоінвест до державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відмовити в повному обсязі.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили рішенням суду апеляційної інстанції шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України з дня складенні постанови в повному обсязі.

Головуючий суддя В.В. Святецький

Судді Л.Я. Гудим

ОСОБА_5

Постанова в повному обсязі складена 07 грудня 2015 року.