Ухвала суду № 54130668, 25.11.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 листопада 2015 р. Справа № 876/9052/15

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді:Дяковича В.П.,

суддів:Іщук Л.П., Онишкевича Т.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління ДФС в Івано-Франківській області на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 05 серпня 2015 року по справі № 809/2796/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "ОСОБА_1В." до Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління ДФС в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "ОСОБА_1В." звернулося в суд з позовом, яким просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління ДФС в Івано-Франківській області від 07 травня 2015 року №0007281503, №0007271503.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 05 серпня 2015 року адміністративний позов задоволено повністю.

Державна податкова інспекція у м. Івано-Франківську Головного управління ДФС в Івано-Франківській області постанову суду першої інстанції оскаржила, подала апеляційну скаргу, зазначивши, що оскаржувана постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи, просить її скасувати та прийняти нову, якою в позові відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги вказує на те, що незалежно від того, з яких причин платником податку не було своєчасно погашено узгоджену суму грошового зобовязання, такий платник після фактичного погашення боргу повинен сплатити суму штрафу у розмірі, який залежить від терміну прострочення.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання на виклик суду не зявилися, хоча належним чином були повідомленні про місце та час розгляду справи, а тому колегія суддів вважає можливим розглянути дану справу згідно з п.2 ч.1 ст. 197 КАС України.

Суд, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає за необхідне її відхилити з наступних підстав.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю фірма «ОСОБА_1В.» зареєстроване юридичною особою та перебуває, як платник податків на обліку в контролюючому органі - Державній податковій інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління ДФС в Івано-Франківській області.

Державною податковою інспекцією у м. Івано-Франківську проведено камеральну перевірку ТОВ фірма «ОСОБА_1В.» з приводу порушень правил сплати (перерахування) податків, за результатами якої сформовано акт від 22.04.2015 року за №1769/09-15-15-03-28/23922044 (а.с.11).

На підставі висновків перевірки, контролюючим органом 7 травня 2015 року прийняті податкові повідомлення-рішення:

- №0007271503, яким зобов'язано позивача сплатити штраф у розмірі 20% - 8997, 74 грн. за затримку на 135, 123, 121, 121, 105, 91, 91, 91, 60 календарних днів сплати суми грошового зобов'язання в розмірі 44988, 70 грн.;

- №0007281503, яким зобов'язано позивача сплатити штраф у розмірі 10% - 756, 70 грн. за затримку на 30 календарних днів сплати суми грошового зобов'язання в розмірі 7567 грн. (а.с.9-10).

Суд першої інстанції задовольняючи адміністративний позов виходив з того, що у спірних правовідносинах відсутній об'єкт оподаткування, оскільки договори оренди земельних ділянок, як підстава для нарахування орендної плати з позивачем не продовжений. Також відсутній факт реального використання позивачем земельних ділянок, оскільки позивач заперечує таке використання, а відповідач не надав доказів їх користування. Відтак відсутні будь-які підстави для сплати позивачем орендної плати.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Як встановлено судом, між позивачем та Івано-Франківською міською радою 8 лютого 2010 року укладено три договори за №№19-21 про оренду протягом 3 років земельних ділянок по вул. Ребета, 3 в м. Івано-Франківську площею 0,1119га, 0,1113га та 0,0819га відповідно (а.с.22-33). Вказані договори зареєстровані в Івано-Франківському міському відділі Івано-Франківської регіональної філії центру ДЗК при Держкомземі України 09.07.2010 року (а.с.37).

Таким чином, позивач був платником плати за користування вказаними земельними ділянками комунальної власності (орендної плати).

Плата за землю - загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (в редакції підпункту, що діяв на момент виникнення правовідносин)).

Пунктом 288.1 статті 288 Податкового кодексу України (в редакції, що діяв на момент виникнення правовідносин) визначено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний контролюючий орган про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни.

Платником орендної плати є орендар земельної ділянки, об'єктом оподаткування - земельна ділянка, надана в оренду (пункти 288.2 і 288.3 статті 288 ПК України).

Згідно з підпунктом 288.4 статті 288 Податкового кодексу України розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Відповідно до п. 31.1 ПК України строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.

Згідно з п. 56.11 ст. 56 ПК України не підлягає оскарженню грошове зобов'язання, самостійно визначене платником податків.

Статтею 285 ПК України передбачено, що базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік. Базовий податковий (звітний) рік починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року (для новостворених підприємств та організацій, а також у зв'язку із набуттям права власності та/або користування на нові земельні ділянки може бути меншим 12 місяців).

Пунктом 286.2 ст. 286 ПК України встановлено, що платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Як платник плати за землю позивач самостійно подав 30.01.2014 року до державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську податкову декларацію з орендної плати за землю, відповідно до якої річна сума оренди за користування трьома земельними ділянками становила 90804 грн., з розбивкою щомісячних платежів протягом 2014 року (а.с.12-18).

В подальшому, 29.01.2015 року позивачем подано відповідачу уточнюючу податкову декларацію з плати за землю за 2014 рік, якою скориговано суми платежів орендної плати за користування земельними ділянками (а.с.19-21).

Подання уточнюючої податкової декларації з плати за землю за 2014 рік зумовлено відмовою Орендодавця продовжувати орендні відносини з позивачем, про що свідчать копії рішень Івано-Франківської міської ради від 21.03.2014 року за № 1374-43 та від 28.08.2014 року за № 1512-47 (а.с.50-52, 34-36).

Відповідно до пункту 50.1 статті 50 Податкового кодексу України встановлено, що у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявлені.

Платник податків, який самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний, за винятком випадків, установлених пунктом 50.2 цієї статті: а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку; б) або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов'язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов'язання з цього податку.

Якщо після подачі декларації за звітний період платник податків подає нову декларацію з виправленими показниками до закінчення граничного строку подання декларації за такий самий звітний період, то штрафи, визначені у цьому пункті, не застосовуються. Дана правова позиція висловлена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 18 вересня 2014 року у справі №К/800/37675/14.

Крім того, за інформацією управління земельних відносин виконкому Івано-Франківської міської ради від 18.06.2015 року позивач фактично не використовував земельні ділянки (а.с.37).

Таким чином, у спірних правовідносинах відсутній об'єкт оподаткування, оскільки договори оренди земельних ділянок, як підстава для нарахування орендної плати з позивачем не продовжений. Також відсутній факт реального використання позивачем земельних ділянок, оскільки позивач заперечує таке використання, а відповідач не надав доказів їх користування. Відтак відсутні будь-які підстави для сплати позивачем орендної плати.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що у відповідача відсутні підстави для нарахування позивачу штрафу за затримку сплати сум грошового зобов'язання з орендної плати за користування земельними ділянками комунальної власності.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дір бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, колегія суддів приходить до переконання, що суд першої інстанції дійшов до вірних висновків, приймаючи рішення по суті спірних правовідносин.

За наведених обставин колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржувану постанову слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 197, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. ст. 206, 254 КАС України, суд -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління ДФС в Івано-Франківській області залишити без задоволення, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 05 серпня 2015 року по справі № 809/2796/15 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, що беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддяВ.П. Дякович

СуддіЛ.П. Іщук

ОСОБА_2