Постанова № 54130621, 03.12.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/14816/15 Головуючий у 1-й інстанції: Данилишин В.М.

Суддя-доповідач: Шурко О.І.

ПОСТАНОВА

Іменем України

03 грудня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Шурка О.І.,

суддів Василенка Я.М., Степанюка А.Г.,

при секретарі Дуденкові О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Актив-банк», Публічного акціонерного товариства «Державний експертно-імпортний банк України», Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 вересня 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мірасол» до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Актив-банк» Шевченка Олександра Володимировича, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, треті особи: публічне акціонерне товариство «Державний експортно-імпортний банк України», Національний банк України про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 вересня 2015 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідачі та третя особа подали апеляційні скарги, в яких просять апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на їх думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про відмову в задоволенні позовних вимог.

Апелянти посилаються на незаконність, необ'єктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що є на їх переконання підставою для скасування судового рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова скасуванню, виходячи з наступного.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, згідно з постановою Правління Національного банку від 23 грудня 2014 року №838 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Актив-Банк», виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 24 грудня 2014 року №158 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «КБ «Актив-Банк» та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку», відповідно до якого, розпочато процедуру ліквідації ПАТ «КБ «Актив-Банк».

22 січня 2015 року позивач звернувся з вимогою кредитора до ПАТ «КБ «Актив-Банк» щодо включення до реєстру вимог кредиторів ПАТ «КБ «Актив-Банк» вимогу стосовно об'єктів №№1-4.

Листом №979/11 від 07 квітня 2015 року уповноважена особа Фонду повідомила позивача про відхилення вимоги про визнання кредиторських вимог на загальну суму 43507622,00 грн. як такої, що не підтверджена фактичними даними.

Не погоджуючись із такою позицією уповноваженої особи Фонду, позивач звернувся до адміністративного суду із даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що реалізація майна банку, що ліквідується, є заходами із задоволення вимог кредиторів, а тому включення до реєстру акцептованих вимог кредиторів вимог майнового характеру щодо передачі майна у власність кредитора не суперечить нормам Закону.

Однак, колегія суддів не може погодитись із таким висновком суду першої інстанції, мотивуючи свою позицію наступним.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 07 травня 2014 року між ПАТ «КБ «Актив - Банк» та ТОВ «Синонім» (в подальшому назва змінена на ТОВ «Мірасол») укладено Попередній договір купівлі-продажу нерухомого майна, зареєстрований в реєстрі за № 1344 (надалі - Попередній договір).

Згідно з зазначеним Попереднім договором ПАТ «КБ «Актив - Банк» зобов'язався укласти Основні договори купівлі-продажу нерухомого майна у строки та на умовах, визначених Попереднім договором.

Також, умовами Попереднього договору в п. 6.8. - 6.8.3. передбачено, що Покупець сплачує Продавцю за Об'єкт №1, Об'єкт №2, Об'єкт №3, Об'єкт №4 договірну ціну в національній валюті України (далі - Договірна ціна), яка за усі зазначені Об'єкти разом становить 60 000 000 (шістдесят мільйонів) гривень на умовах зазначених в Попередньому договорі та Основному договорі №1, Основному договорі №2, Основному договорі №3, Основному договорі №4.

Оплата Договірної ціни здійснюється Покупцем (ТОВ «Мірасол») у безготівковому порядку на банківський рахунок Продавця в національній валюті України через банківські установи на території України за реквізитами Продавця, що вказані у Основному договорі №1, Основному договорі №2, Основному договорі №3, Основному договорі №4.

В рахунок оплати Продавцю Покупцем Договірної ціни Покупець зобов'язаний в строк до 19.08.2014 року сплатити Продавцю завдаток в сумі 44 500 000 гривень шляхом перерахування його на рахунок Продавця.

Під час судового розгляду в суді апеляційної інстанції колегією суддів встановлено, що ТОВ «Мірасол» оплату згідно з вимогами Попереднього договору не здійснювало.

В ПАТ «КБ «Актив - Банк» в системі АБС Б2, відсутня інформація, щодо обліку Договору застави майнових прав на міжбанківський депозит за номером №0805/PL від 08.05.2014року.

Договірного списання в рамках виконання умов Договору про міжбанківський депозит № 110314/DP01 не відбувалось, оскільки строк закінчення Договору з Mein Bank AG за номером № 11031,4/ DP01 від 13.03.2015 року. На дату введення тимчасової адміністрації у ПАТ «КБ «Актив - Банк» заборгованість ПАТ «КБ «Актив - Банк» перед Mein Bank AG становила: суму основного боргу по Угоді № 110314/DP01 від 11.03.2014р. - 500 000,00 EUR (161352020022), сума нарахованих відсотків - 24 305,58 EUR (рахунок 161802020022).

Згідно з випискою по особовому рахунку «Істерн Секьюрітіз Інк» від 29.10.2014 року на рахунку № 260074020007 (978) залишок грошових коштів становить 1 000 000,00 Євро та на рахунку № 260074020007 (980) залишок грошових коштів становить 16 489 245,06 грн.

Договірне списання грошових коштів в рахунок виконання Зобов'язання Покупця за Попереднім Договором не здійснено.

Суд першої інстанції в тексті оскаржуваної постанови зазначає, що «Зобов'язання по оплаті завдатку у рахунок сплати договірної ціни за основними договорами №№1-4 виконане частково 20 серпня 2014 року у результаті звернення стягнення на предмет застави - майнові права...»

Однак, судова колегія на цьому наголошує, що ПАТ «КБ «Актив - Банк» був обмежений Постановою Національного Банку України № 349/БТ від 12.06.2014 року (із змінами і доповненнями) в частині набуття прав на об'єкти застави, без згоди куратора Національного Банку України.

Так п.2. постанови Правління Національного Банку України від 12 червня 2014 року (із змінами і доповненнями) передбачає обмеження в діяльності ПАТ «КБ «Актив - Банк», а саме погашення заборгованості за наданими кредитами та іншими активними операціями шляхом набуття права власності на об'єкти застави має здійснюватись за погодженням з куратором ПАТ «КБ «Актив - Банк».

Також зазначеною постановою передбачено, що ПАТ «КБ «Актив - Банк» не має права вивільняти здійснювати відчуження будівель і споруд без погодження з Національним Банком України.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що Національний Банк України жодних погоджень ПАТ «КБ «Актив - Банк» не надавав.

Відповідно до ст. 56 Закону України «Про банки і банківську діяльність» нормативно- правові акти Національного Банку України з питань віднесених до його повноважень, є обов'язковими для органів державної влади і органів місцевого самоврядування, банків, підприємств, організацій та установ незалежно від форм власності.

Таким чином логічним є висновок, що оскільки Національний банк України не надавав погоджень ПАТ «КБ «Актив - Банк» на набуття права власності на майнові права, в силу діючих обмежень 20 серпня 2014 року ПАТ «КБ «Актив - Банк» не звертав стягнення на предмет застави - майнові права і з тих же причин не здійснював договірне списання.

Враховуючи викладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції безпідставно прийшов до висновку про виконання зобов'язань по оплаті Попереднього договору позивачем, що в результаті призвело до винесення незаконного судового рішення, що підлягає скасуванню.

Крім того, судом першої інстанції в порушення вимог Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» задоволено вимоги ТОВ «Мірасол» про включення до реєстру акцептованих вимог кредиторів майнових зобов'язань Позивача щодо передачі у власність об'єктів нерухомості, що належать ПАТ «КБ «Актив - Банк».

Положеннями ст. 48 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» передбачено, що Фонд безпосередньо або шляхом делегування повноважень уповноваженій особі Фонду з дня початку процедури ліквідації банку складає реєстр акцептованих вимог кредиторів (вносить зміни до нього) та здійснює заходи щодо задоволення вимог кредиторів.

Згідно ст. 49 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» протягом 90 днів з дня опублікування відомостей відповідно до частини другої статті 45 цього Закону Фонд визначає суму заборгованості кожному кредитору та відносить вимоги до певної черги погашення, складає реєстр акцептованих вимог кредиторів відповідно до вимог, встановлених нормативно-правовими актами Фонду.

Положенням «Про виведення неплатоспроможного банку з ринку» в п. 4.2.1. передбачено, що Уповноважена особа Фонду на ліквідацію банку складає реєстр акцептованих вимог кредиторів за формою, визначеною в додатку 3 до цього Положення, на підставі балансу банку, до якого включає вимоги кредиторів у національній валюті в розмірах, які існували на дату прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Отже, спеціальними нормами зазначеними вище передбачено, що вимоги кредиторів мають виражатись саме в сумі коштів та відноситись до певної черги погашення в реєстрі акцептованих вимог кредиторів.

З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що вимога щодо передачі нерухомого майна не виражена в грошовій одиниці та не може бути включена в реєстр акцептованих вимог кредиторів, а отже, не може бути визнана та задоволена.

Окрім того, положеннями ст. 50 встановлено, що до ліквідаційної маси банку включається будь-яке нерухоме майно та рухоме майно, кошти майнові права та інші активи банку.

Положеннями ст. 51 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» передбачено спеціальний порядок реалізації майна, що увійшло до ліквідаційної маси, а ст. 52 встановлено черговість погашення вимог кредиторів, яка буде порушена у разі передачі нерухомого майна, що входить до ліквідаційної маси на корить кредитора сьомої черги до погашення вимог кредиторів 1-6 черг.

Таким чином, оскаржуване рішення суду винесено з порушенням вимог ст. 48,49, 50, 51, 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», а саме з порушенням вимог черговості задоволення вимог кредиторів, з порушенням порядку реалізації активів банку, що ліквідується та обов'язкової вимоги включення до реєстру акцептованих вимог кредиторів тільки суми заборгованості кредитора.

Вимогами ч. 3. ст. 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» майно банку, що є предметом застави, включається до складу ліквідаційної маси, але використовується виключно для позачергового задоволення вимог заставодержалетя.

В матеріалах справи містяться копії договорів іпотеки, відповідно до яких нерухоме майно, що є предметом Попереднього договору перебуває у іпотеці АТ «Укрексімбанк» як забезпечення за кредитним договором від 22.11.2006р. № 15106К134, що укладений між АТ «Укрексімбанк» та ВАТ «Укрпідшипник».

Більше того, право вимоги за кредитним договором від 22.11.2006р. № 15106К134, що укладений між АТ «Укрексімбанк» та ВАТ «Укрпідшипник» передано в заставу Національному Банку України і на дату укладення попереднього договору майнові права за Кредитним договором від 22.11.2006р. № 15106К134 перебували в заставі Національного Банку України, а отже в силу ст. 17 Закону України «Про заставу» та ст. 586 ЦК України заставодавець не має права відчужувати предмет застави без згоди заставодержателя.

Національний Банк України своєї згоди на внесення змін та реалізацію предмета забезпечення ПАТ «КБ «Актив - Банк» на давав.

Так, як Національний Банк України не надавав згоду АТ «Укрексімбанк» на внесення змін до Договору застави, як наслідок АТ «Укрексімбанк» не мав права надавати згоду ПАТ «КБ «Актив - Банк» на реалізацію предмету іпотеки.

Матеріали справи також містять беззаперечні докази того, що ПАТ «КБ «Актив - Банк» не отримував згоду АТ «Укрексімбанк» на відчуження зазначеного нерухомого майна.

Посилання Окружного адміністративного суду м. Києва на положення ст. 46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» як на підставу для припинення всіх обтяжень є безпідставним, оскільки ч.2. ст. 46 вказаного Закону передбачено втрату чинності публічними обтяженнями чи обмеженнями з дня початку процедури ліквідації банку.

Згідно зі ст. 4 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» публічним є обтяження майна, яке виникає відповідно до закону або рішення суду.

Приватні обтяження можуть бути забезпечувальними та договірними.

Забезпечувальним є обтяження, яке встановлюється для забезпечення виконання зобов'язання боржника або третьої особи перед обтяжувачем.

Іншими договірними є приватні обтяження, які не віднесені до забезпечувальних виникають унаслідок передачі рухомого майна, право власності на яке належить обтяжувач) у володіння боржнику, або з інших підстав, що обмежують право обтяжувача чи боржник розпоряджатися рухомим майном.

Таким чином, обтяження, що виникає на підставі договору іпотеки є приватним і продовжує діяти і після початку процедури ліквідації банку, а отже без згоди AT «Укрексімбанк» та Національного Банку України відчуження майна ПАТ «КБ «Актив - Банк» є нікчемним в силу ст. 12 Закону України «Про іпотеку» (Правочин щодо відчуження іпотекодавцем переданого в іпотеку майна або його передачі в наступну іпотеку, спільну діяльність, лізинг, оренду чи користування без згоди іпотекодержателя є недійсним.).

Враховуючи все вище викладене, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають встановленим обставинам справи, доводи апеляційних скарг спростовують висновки суду, допущені судом першої інстанції порушення норм матеріального права призвели до неправильного вирішення справи, а тому оскаржувана постанова підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального права.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при ухваленні постанови неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи та порушено норми матеріального права. У зв'язку з цим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, а постанову суду - скасувати.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 206 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційні скарги Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Актив-банк», Публічного акціонерного товариства «Державний експертно-імпортний банк України», Фонду гарантування вкладів фізичних осіб - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 вересня 2015 року - скасувати, та прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Мірасол» - відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий:

Судді:

Головуючий суддя Шурко О.І.

Судді: Степанюк А.Г.

Василенко Я.М.