Постанова № 54130619, 03.12.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 825/3138/15-а Головуючий у 1-й інстанції: Скалозуб Ю.О.

Суддя-доповідач: Коротких А. Ю.

ПОСТАНОВА

Іменем України

03 грудня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Коротких А.Ю.,

суддів: Ганечко О.М.

Літвіної Н.М.,

при секретарі Некрасовій М.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України у Чернігівській області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Чернігівській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2015 року адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Чернігівській області подало апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю. Свої вимоги апелянт аргументує тим, що судом першої інстанції були неповно з'ясовані всі обставини, що мали суттєве значення для вирішення справи та допущені порушення норм матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, які з'явились у судове засідання, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач з 03 жовтня 2011 року працює у Носівському районному суді Чернігівської області на посаді судового розпорядника, що підтверджується копією трудової книжки серії АХ № 121226 (а.с. 15).

Наказом № 94 по Носівському районному суду Чернігівської області від 03 жовтня 2013 року ОСОБА_3 присвоєно дванадцятий ранг державного службовця.

Відповідно до ч. 5 ст. 33 Закону України «Про державну службу» № 3723-XII від 16 грудня 1993 року надбавка за вислугу років виплачується державним службовцям щомісячно у відсотках до посадового окладу з урахуванням доплати за ранг і залежно від стажу державної служби у таких розмірах: понад 3 роки - 10, понад 5 років - 15, понад 10 років - 20, понад 15 років - 25, понад 20 років - 30, понад 25 років - 40 відсотків.

Враховуючи те, що на державній службі позивач перебуває з 03 жовтня 2011 року, надбавка за вислугу років йому виплачується щомісячно у розмірі 10 відсотків до посадового окладу з урахуванням доплати за ранг.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік», мінімальна заробітна плата у 2014 році у місячному розмірі становить 1 218,00 грн. Такий же розмір заробітної плати встановлено і на 2015 рік.

Згідно з розрахунковими листами за період червень-липень 2015 року позивачу була нарахована заробітна плата, виходячи з розміру посадового окладу, в 1218 грн (а.с. 16).

Не погоджуючись з розміром посадового окладу, з якого йому розрахована заробітна плата за період з 18 червня 2015 року по 31 липня 2015 року, позивач 31 липня 2015 року звернувся до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Чернігівській області з заявою, в якій просив провести перерахунок його заробітної плати за період з 18 червня 2015 року по 31 липня 2015 року, беручи за основу розмір посадового окладу, встановлений ст. 147 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» № 2453-VI від 07 липня 2010 року та виплатити йому недоплачену суму заробітної плати за цей період.

Листом від 13 серпня 2015 року № 01-18/3991/15-вих Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Чернігівській області повідомило, що оплата праці державних службовців здійснюється нею на підставі Закону України «Про державну службу» № 3723-XII від 16 грудня 1993 року та постанови Кабінету Міністрів України «Про упорядкування структури та умов праці оплати працівників апаратів органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів» № 268 від 09 березня 2006 року.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірність своїх дій та задовольнив позовні вимоги ОСОБА_3. повністю. Визнав протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України у Чернігівській області, зобов'язав відповідача здійснити перерахунок заробітної плати та виплатити одноразово позивачу різницю між перерахованою та фактично виплаченою заробітною платою за період з 18 червня 2015 року по 31 липня 2015 року, беручи за основу розмір посадового окладу, встановлений ст. 147 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» № 2453-VI від 07 липня 2010 року.

Однак колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України «Про оплату праці» №108/95 -ВР від 24 березня 1995 року умови розміру оплати праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, визначаються Кабінетом Міністрів України, крім випадків, передбачених частиною третьою цієї статті, та частиною першою статті 10 цього Закону.

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про оплату праці» №108/95 -ВР від 24 березня 1995 року оплата праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі актів Кабінету Міністрів України в межах бюджетних асигнувань. Обсяги витрат на оплату праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, затверджуються одночасно з бюджетом.

Згідно з ст. 33 Закону України «Про державну службу» № 3723-XII від 16 грудня 1993 року умови оплати праці державних службовців, розміри їх посадових окладів, надбавок, доплат і матеріальної допомоги визначаються Кабінетом Міністрів України.

Згідно з ч.1 ст. 147 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» № 2453-VI від 07 липня 2010 року розмір заробітної плати працівників апаратів судів, Державної судової адміністрації України, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Національної школи суддів України, їхнє побутове забезпечення і рівень соціального захисту визначаються законом і не можуть бути меншими, ніж у відповідних категорій державних службовців органів законодавчої та виконавчої влади.

Відповідно до п.п.59 п.5 Розділу XII Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII, частину 1 статті 147 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» № 2453-VI від 07 липня 2010 року було доповнено абзацом другим такого змісту: «При цьому розмір посадового окладу працівника апарату суду, посада якого віднесена до шостої категорії посад державних службовців, установлюється в розмірі 30 відсотків посадового окладу судді місцевого суду. Посадові оклади працівників апарату суду, посади яких віднесені до кожної наступної категорії посад державних службовців, установлюються з коефіцієнтом 1,3 пропорційно посадовим окладам працівників апарату суду, посади яких віднесені до попередньої категорії посад державних службовців».

Водночас, згідно п.п.2 п.13 Розділу XIIІ Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII, Кабінету Міністрів України доручено у двомісячний строк з дня, наступного за днем опублікування цього Закону, внести на розгляд Верховної Ради України пропозиції щодо приведення законодавчих актів у відповідність із цим Законом, у тому числі з метою забезпечення збільшення видатків Державного бюджету України на оплату праці працівників апаратів судів та встановлення їм посадових окладів у розмірі, не меншому за передбачені Законом України «Про судоустрій і статус суддів» № 2453-VI від 07 липня 2010 року.

Таким чином колегія суддів зазначає, що відповідач не наділений правом самостійно, без правового врегулювання та фінансової можливості, тобто збільшення видатків з Державного бюджету України, здійснювати перерахунок посадового окладу позивача.

Крім того, згідно з ст.ст. 142, 143 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» № 2453-VI від 07 липня 2010 року фінансування всіх судів в Україні здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Суди загальної юрисдикції фінансуються згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими відповідно до вимог цього Закону України, у межах річної суми видатків, передбачених Державним бюджетом на поточний фінансовий рік, у порядку, встановленому Бюджетним Кодексом України. Тому територіальне управління Державної судової адміністрації може здійснювати виплати лише в межах затвердженого фонду оплати праці.

Отже, Кабінет Міністрів України при визначенні розміру заробітної плати працівників бюджетних установ, у тому числі працівників апарату суду, повинен виходити з обсягів витрат на оплату праці, затверджених державним бюджетом України на відповідний рік.

Відповідно до чч. 1, 2 ст 23 Бюджетного кодексу України № 2456-VI від 08 липня 2010 року будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст. 51 Бюджетного кодексу України № 2456-VI від 08 липня 2010 року керівники бюджетних установ утримують чисельність працівників, військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та здійснюють фактичні видатки на заробітну плату (грошове забезпечення), включаючи видатки на премії та інші види заохочень чи винагород, матеріальну допомогу, лише в межах фонду заробітної плати (грошового забезпечення), затвердженого для бюджетних установ у кошторисах.

Таким чином, колегія суддів вважає, що здійснення нарахування та виплати заробітної плати позивачу виходячи з розміру посадового окладу в 1 218,00 грн. здійснено відповідно до норм закону, що регулює оплату праці працівників апаратів судів та постанови Кабінету Міністрів України «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів».

При цьому, апеляційний суд зауважує, що у діях відповідача відсутня протиправність відмови в здійсненні перерахунку та виплаті заробітної плати позивачу, а тому позовні вимоги про визнання протиправними дії відповідача, які виразились у відмові в здійсненні перерахунку заробітної плати позивача за період з з 18 червня 2015 року по 31 липня 2015 року, беручи за основу розмір посадового окладу, встановлений абз.2 ч.1 статті 147 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» № 2453-VI від 07 липня 2010 року, та виплаті позивачу недоплаченої суми заробітної плати за цей період, задоволенню не підлягають.

Судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови було неповно з`ясовано обставини справи та порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Беручи до уваги вищевикладене, колегія суддів, у відповідності до ч.2 ст. 205 КАС України, приходить до висновку, що постанову суду першої інстанції необхідно скасувати та ухвалити нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України у Чернігівській області задовольнити.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2015 року скасувати та ухвалити нову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили у порядку, визначеному ст. 254 КАС України, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.

Головуючий суддя: Коротких А.Ю.

Судді: Ганечко О.М.

Літвіна Н.М.

Повний текст виготовлено 07 грудня 2015 року.

Головуючий суддя Коротких А. Ю.

Судді: Ганечко О.М.

Літвіна Н. М.