Ухвала суду № 54130476, 03.12.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

03 грудня 2015 рокусправа № П/811/1448/14 Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді:Кругового О.О.

суддів: Юхименка О.В. Нагорної Л.М.

за участю секретаря судового засідання:Лащенка Р.В..

за участю представника позивача: ОСОБА_1.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства «Креатив»

на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 03 червня 2014 року у справі №811/1448/14 за позовом приватного акціонерного товариства «Креатив» до Кіровоградської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, -

в с т а н о в и в :

13 травня 2014 року приватне акціонерне товариство «Креатив» звернулось з адміністративним позовом в якому просило скасувати податкове повідомлення рішення Кіровоградської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у кіровоградській області від 30 січня 2014 року №0000102204 про порушення п. 200.1 п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України, яким була збільшена сума податку на додану вартість у розмірі 158 884.00 грн., а також застосовано штрафна, фінансова санкція (штраф) у розмірі 79 442.00 грн..

Адміністративний позов обґрунтовано тим, що позивачем було своєчасно подано до податкового органу податковий розрахунок про виправлення самостійно виявлених помилок від 27.01.2014 року та самостійно сплачено суму штрафних санкцій у розмірі 3%, відтак у податкового органу були відсутні підстави для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення рішення в силу закону.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 03 червня 2014 року в задоволенні адміністративного позову ПрАТ «Креатив» відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції вимог норм матеріального та процесуального права просить оскаржувану постанову суду скасувати та прийняти нове рішення про задоволенняі позовних вимог.

Апеляційна скарга обґрунтована фактично доводами адміністративного позову.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального права, надану правову оцінку досліджених судом доказів по справі, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що посадовою особою Кіровоградської ОДПІ було проведено камеральну перевірку даних, задекларованих Приватним акціонерним товариством «Креатив» у податковій звітності з податку на додану вартість за листопад 2013 року, за наслідками якої складено акт перевірки від 20.01.2014 року №23-11-23-22-04/31146251.

За наслідками перевірки податковий орган дійшов висновку, щодо порушення позивачем п. 200.1 п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-УІ (із змінами та доповненнями), з урахуванням пп. 4.6.3 п. 4.6 розділу 5 Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 25.11.2011 року №1492, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 20.12.2011 за №1490/20228 (у редакції наказу міністерства фінансів України від 17.12.2012 року №1342, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 08.01.2013 р №79/22611) внаслідок чого ПрАТ «Креатив» занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет в розмірі 158884.00 грн., за листопад 2013 року та відповідальність платника, передбачену пунктом 123.1 статті 123 глави 11 розділу ІІ Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-УІ (із змінами та доповненнями).

На підставі висновків акту перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення рішення від 30.01.2014 року №0000102204, яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість за основним платежем на суму 158884 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 79442 грн..

Правомірність та обґрунтованість податкового повідомлення рішення від 30.01.2014 року №0000102204 є предметом спору переданого на вирішення суду.

Вирішуючи спір між сторонами та відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що позивачем було подано уточнюючий податковий розрахунок у період після закінчення перевірки про виявлення порушень податкового законодавства в частині завищення суми податку на додану вартість, відтак, поданий позивачем уточнюючий розрахунок не може вважатись самостійним виявленням помилок податкової звітності.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п.198.2 ст.198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

У відповідності ж з п.198.6 ст.198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобовязання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п.200.3 ст.200 Податкового кодексу України, при відємному значенні суми, розрахованої згідно із пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстрочення або відстрочення відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (п.200.3 ст.200).

Згідно п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має відємне значення, то:

бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого відємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у перердніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів / послуг аюо до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобовязання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

залишок відємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно п.п.4.6.3 п.4.6 розділу 5 "Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 25.11.2011 року №1492 та зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 20.12.2011 року за №1490/20228 (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), надалі - Порядок якщо за результатами поточного звітного (податкового) періоду платником податку визначено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань і сумою податкового кредиту (заповнено рядок 19 декларації), така сума:

у декларації 0110 враховується у зменшення суми податкового боргу за попередні звітні (податкові) періоди з податку на додану вартість, у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до Кодексу (відображається у рядку 20.1 декларації), а решта зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (відображається у рядку 20.2 декларації поточного звітного (податкового) періоду та переноситься до рядка 21.1 декларації наступного звітного (податкового) періоду);

у деклараціях 0121 - 0123/0130/0140 зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (відображається у рядку 20.2 декларації поточного звітного (податкового) періоду та переноситься до рядка 21.1 декларації наступного звітного (податкового) періоду).

Рядок 20.1 у деклараціях 0121 - 0123/0130/0140 не заповнюється.

Такі ж норми містяться у пп.6 п.4 розділу 5 "Порядку заповнення податкової декларації", затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 13.11.2013р. №678, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 11.12.2013 р. за №2094/24626, чинного з 30.12.2013р..

Встановлені обставини справи свідчать про те, що перевіркою податкової декларації з ПДВ за листопад 2013 року, поданої позивачем до Кіровоградської ОДПІ (вх.№9082781797 від 20.12.2013р. (а.с.28-29) з додатками, з урахуванням уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок (вх.№9000888938 від 17.01.2014 р. (а.с.44-46)) встановлено порушення п.200.1 ст.200 роз. 5 ПК України, п.п.4.6.1 п.4.6 розділу 5 Порядку, а саме: платником податку в рядку 9 розділу І "Податкові зобов'язання" декларації (усього податкових зобов'язань) задекларовано суму ПДВ в розмірі 139860973 грн., в Розділі II значення рядка 17 (усього податкового кредиту) на суму ПДВ 96099664 грн. Таким чином, сума позитивного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду за листопад 2013 р. становить - 43761309 грн. Проте, в розділі III "Розрахунки з бюджетом за звітний період" позивачем відображено значення рядка 18 Декларації (позитивне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду) в розмірі 5,00 грн. Таким чином, підприємством занижено значення рядка 18 Декларації на суму 43761309,00 грн. (139860973 - 96099664) унаслідок арифметичної (методологічної) помилки (порушення).

Позивачем до Кіровоградської ОДПІ було подано уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок від 05.12.2013 р. №9078474062 до податкової декларації з ПДВ за жовтень 2013 р. (а.с.64-64), яким було зменшено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту (рядок 19 податкової декларації за жовтень 2013 р.) на суму 158884 грн.. Згідно даних вищевказаного уточнюючого розрахунку, від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту (рядок 19) податкової декларації з ПДВ за жовтень 2013 р. становить 13895449 грн. Зазначена сума від'ємного значення ПДВ відображена в рядку 20.2 та зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Однак, на порушення п.п.4.6.3 п.4.6 роз. 5 Порядку, позивач при поданні податкової декларації з ПДВ за листопад 2013 р., з урахуванням уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок від 17.01.2014 р. №9000888938 до податкової декларації за листопад 2013 р., не врахував уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок від 05.12.2013р. №9078474062 за жовтень 2013р., та в рядку 21.1 податкової декларації з ПДВ за листопад 2013 р. (з урахуванням уточнюючого розрахунку) відобразив суму від'ємного значення ПДВ попереднього звітного (податкового) періоду в розмірі 14054333,00 грн. замість 13895449,00 грн., внаслідок чого завищив значення рядка 21 "Залишок від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду" за листопад 2013 р. на суму 158884,00 грн. (39480453,0 - 39639337,0).

З огляду на це, відповідач обґрунтовано дійшов висновку, що на порушення вимог п.200.1, п.200.2 ст.200 ПК України, з урахуванням п.п.4.6.3 п.4.6 розділу 5 Порядку позивачем було завищено суму залишку від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (р.21 Декларації за листопад 2013 р.), внаслідок чого занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за листопад 2013 р. в розмірі - 158884 грн..

Позивачем не заперечується той факт, що під час складання податкової декларації з податку на додану вартість ним помилково не було враховано уточнюючий розрахунок поданий до податкового органу в грудні поточного року, у звязку з чим завищено суму податку на додану вартість всього у розмірі 158884 грн..

Водночас позивач наголошує на тому, що 27 січня 2014 року ним, до прийняття податкового повідомлення рішення від 30.01.2014 року №0000102204було подано уточнюючий податковий розрахунок, яким виправлено самостійно виправлені помилки, зменшено суму податку на додану вартість та самостійно нараховано штрафні санкції у розмірі 3% від суми зобовязання.

Суд апеляційної інстанції вважає зазначені доводи позивача необґрунтованими та такими, що не спростовують виявлених під час перевірки порушень податкового законодавства з огляду на наступне.

Відповідно до п.50.1 ст.50 ПК України, у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявлені.

Натомість, як вбачається з матеріалів справи, помилку виявлено проведеною камеральною перевіркою, а не позивачем самостійно.

Як вбачається з наявного в матеріалах справи акту камеральної перевірки від 20.01.2014 року №23-11-23-22-04/31146251, його було отримано ПрАТ «Креатив» 21 .01.2014 року, а уточнюючий податковий розрахунок подано лише 27.01.2014 року.

Згідно п.50.2 ст.50 Податкового кодексу України, платник податків під час проведення документальних планових та позапланових перевірок не має права подавати уточнюючі розрахунки до поданих ним раніше податкових декларацій за будь-який звітний (податковий) період з відповідного податку і збору, який перевіряється контролюючим органом.

Відтак, позивач станом на 27.01.2014 року був обізнаний про результати камеральної перевірки щодо нього, оформленої актом від 20.01.2014 року №23-11-23-22-04/31146251, та з урахуванням дати проведення перевірки був позбавлений можливості уточнювати власні податкові показники в силу Закону.

Наданий позивачем у судовому засіданні лист від 19 листопада 2015 року №51128/10/11-23-20-02-50, не спростовує приписів податкового законодавства в частині заборони подавати уточнюючі розрахунки до поданих ним раніше податкових декларацій за будь-який звітний (податковий) період з відповідного податку і збору, який перевіряється контролюючим органом, або за наслідками такої перевірки.

За викладених обставин, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відсутності підстав для скасування податкового повідомлення рішення від 30.01.2014 року №0000102204, оскільки воно прийнято податковим органом на підставі та в межах повноважень визначених Законом.

З огляду на викладені обставини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції в достатньому обсязі зясовано обставини справи та ухвалено законне і обґрунтоване рішення, у звязку з чим, підстав для скасування рішення суду, в межах доводів апеляційної скарги, не існує.

Керуючись ч.3 ст.160, ст.195, ст.196, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, ст.205, ст.206 КАС України суд, -

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства «Креатив» - залишити без задоволення.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 03 червня 2014 року у справі №811/1448/14 залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий:О.О. Круговий

Суддя:О.В. Юхименко

Суддя:Л.М. Нагорна