Постанова № 54129177, 01.12.2015, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" грудня 2015 р. Справа № 809/3968/14

м. Івано-Франківськ

Колегія суддів Івано-Франківського окружного адміністративного суду в складі

головуючого судді Могили А.Б.

суддів: Гундяка В.Д., Матуляка Я.П.,

за участі:

секретаря судового засідання Ілів Н.І.,

представника відповідачів ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Міністерства внутрішніх справ України, УМВС України в Івано-Франківській області про скасування наказів №2239 о/с від 27.10.2014 року та №590 о/с від 07.11.2014 року, поновлення на публічній службі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, зобов'язання вчинення дій,-

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_2 звернувся в суд із адміністративним позовом до Міністерства внутрішніх справ України, УМВС України в Івано-Франківській області про скасування наказів №2239 о/с від 27.10.02014 року та №590 о/с від 07.11.2014 року, поновлення на публічній службі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, зобов'язання вчинення дій.

Позовні вимоги мотивовані тим, що звільнення позивача з посади заступника начальника управління УМВС України в Івано-Франківській області відбулося всупереч вимогам Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ. Крім того, в порушення Закону України Про очищення влади будь якої перевірки щодо доведеності конкретних фактів вчинених позивачем правопорушень відповідачами не проведено, як і не було складено жодних висновків щодо нього. На думку позивача, в даному випадку, має місце незаконне звільнення його із займаної посади та очевидне заподіяння шкоди його конституційним правам, зокрема праву на працю. Таким чином, вважає, що накази за №2239 о/с від 27.10.2014 року та №590 о/с від 07.11.2014 року підлягають до скасування, а він поновленню на роботі в органах внутрішніх справ та просить стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Позивач в судове засідання не з'явився. Подав суду клопотання про розгляд справи за його відсутності. Позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідачів адміністративний позов не визнав з підстав, зазначених у поданому запереченні. Суду пояснив, що 16.10.2014 року набув чинності Закон України Про очищення влади від 16 вересня 2014 року №1682-VII, який визначає правові та організаційні засади проведення очищення влади (люстрації) для захисту та утвердження демократичних цінностей, верховенства права та прав людини в Україні. Відповідно до частини 1 статті 1 вищевказаного Закону очищення влади (люстрація) - це встановлена цим Законом або рішенням суду заборона окремим фізичним особам обіймати певні посади в органах державної влади та органах місцевого самоврядування. Вказав, що статтею 3 вищевказаного Закону встановлені критерії здійснення очищення влади (люстрації). Так, згідно з пунктом 8 частини 1 статті 3 Закону заборона, передбачена частиною третьою статті 1 цього Закону, застосовується до осіб, які обіймали сукупно не менше одного року посаду (посади) у період з 25 лютого 2010 року по 22 лютого 2014 року. Таким чином, на думку позивача, оскільки в період з червня 2010 року по жовтень 2014 року ОСОБА_2 обіймав посаду заступника начальника УМВС України в Івано-Франківській області, сукупний строк перебування позивача на посаді, щодо якої встановлена заборона становить більше ніж один рік, останній підпадає під критерії здійснення очищення влади. Додатково пояснив, шо у відповідності до ст. 73 Закону України Про Конституційний Суд України Конституційний Суд України приймає рішення щодо конституційності актів, зазначених у пункті 1 статті 13 цього Закону. У разі, якщо ці акти або їх окремі положення визнаються такими, що не відповідають Конституції України (неконституційними), вони оголошуються нечинними і втрачають чинність від дня прийняття Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Таким чином твердження позивача, про те що його звільнення на підставі Закону України Про очищення влади не відповідає нормам Конституції України є необгрунтованим, оскільки на час розгляду даної справи рішення про визнання Закону України Про очищення влади неконституційним немає. Таким чином вважає, що відповідачі діяли у відповідності до норм чинного законодавства. В задоволенні позову просив відмовити.

Заслухавши пояснення представника відповідачів, дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та заперечення на позов, суд зазначає наступне.

ОСОБА_2 проходив службу в органах внутрішніх справ з 20.03.1993 року.

Відповідно до наказу УМВС України в Івано-Франківській області від 09.06.2010 року за №71 о/с ОСОБА_2 призначено на посаду заступника начальника Управління начальника слідчого управління УМВС, підстава: наказ МВС України від 09.06.2010 року за № 979 о/с (витяг з наказу а.с. 21).

Позивача з 02.08.2011 року призначено на посаду слідчого управління УМВС, звільнивши його з посади заступника начальника Управління начальника слідчого управління УМВС (витяг з наказу від 02.08.2011 року за № 87 о/с).

На підставі наказу МВС України від 02.06.2014 року за № 988 о/с ОСОБА_2 призначено на посаду першого заступника начальника УМВС України в Івано-Франківській області начальника слідчого управління з 02.06.2014 року (витяг з наказу а.с. 23).

Позивачем 24.10.2014 року у відповідності до вимог Закону України Про очищення влади, направлено заяву на адресу Міністерства внутрішніх справ України про проведення відносно нього перевірки (а.с. 28-30). При цьому, ОСОБА_2 подаючи відповідну заяву, повідомив , що заборони визначені частиною 3 статті 1 Закону, до нього не застосовуються, хоча зазначив, що перебував на посаді заступника начальника УМВС України в Івано-Франківській області більше одного року.

В той же час, колегія суддів зазначає, що позивач, незважаючи на визначені Законом України Про очищення влади заборони, які існували на момент подання ним заяви від 24.10.2014, заяви про те, що на нього поширюються заборони визначені ч.3 ст. 1 Закону України "Про очищення влади" не подав, що унеможливило застосування до нього наслідків передбачених ч.3 ст.4 даного Закону.

Судом встановлено, що відповідно до Наказу №2239 о/с від 27.10.2014 року По особовому складу згідно з підпунктом 1 пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про очищення влади від 16 вересня 2014 року №1682-VII та пунктом 62 а Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 29 липня 1991 року №114, звільнено з органів внутрішніх справ у запас Збройних Сил (із постановленням на військовий облік) полковника міліції ОСОБА_2 , першого заступника начальника Управління МВС України в Івано-Франківській області - начальника слідчого управління.

Відповідно до витягу з наказу Управління МВС України в Івано-Франківській області від 07.11.2014 року за № 590 о/с ОСОБА_2 07.11.2014 року звільнено згідно Закону України Про очищення влади та Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ.

Суд погоджується з прийнятими оскаржуваними рішеннями з наступних мотивів.

Закон України Про очищення влади від 16 вересня 2014 року №1682-VII набув чинності 16.10.2014 року.

Відповідно до частини першої статті 1 вказаного Закону - очищення влади (люстрація) - це встановлена цим Законом або рішенням суду заборона окремим фізичним особам обіймати певні посади (перебувати на службі) (далі - посади) (крім виборних посад) в органах державної влади та органах місцевого самоврядування.

Згідно з частиною третьою статті 1 Закону - протягом десяти років з дня набрання чинності цим Законом посади, щодо яких здійснюється очищення влади (люстрація), не можуть обіймати особи, зазначені у частинах першій, другій, четвертій та восьмій статті 3 цього Закону, а також особи, які не подали у строк, визначений цим Законом, заяви, передбачені частиною першою статті 4 цього Закону.

Статтею 2 Закону, передбачено перелік посад, щодо яких здійснюються заходи з очищення влади (люстрації).

Так, відповідно до пункту шостого частини першої статті 2 Закону заходи з очищення влади (люстрації) здійснюються щодо: начальницького складу органів внутрішніх справ, центрального органу виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову та/або митну політику, податкової міліції, центрального органу виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту.

В статті 3 Закону встановлені критерії здійснення очищення влади (люстрації). Так, згідно з пунктом восьмим частини першої статті 3 Закону заборона, передбачена частиною третьою статті 1 цього Закону, застосовується до осіб, які обіймали сукупно не менше одного року посаду (посади) у період з 25 лютого 2010 року по 22 лютого 2014 року - керівника, заступника керівника територіального (регіонального) органу прокуратури України, Служби безпеки України, Міністерства внутрішніх справ України, центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову та/або митну політику, податкової міліції в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

Тобто, Закон України Про очищення влади визначив перелік посад та коло осіб, до яких застосовується Закон, але застосування відбувається крім того і за різними критеріями.

Слід зазначити, що критерії здійснення очищення влади (люстрації), визначені статтею 3 Закону, застосовуються до певної категорії посад без конкретизації їх статусу в структурі органів державної влади та визначає суб'єктів правовідносин - керівника, заступника керівника територіального органу Міністерства внутрішніх справ України.

Суд зазначає, що факт перебування на певних посадах позивача в органах внутрішніх справ, підтверджується наявними в справі та дослідженими судом витягами з наказів про призначення та звільнення ОСОБА_2.

Твердження в позовній заяві позивача про те, що відповідачем не було в установленому Законом України Про очищення влади порядку, проведено перевірку відносно його особи, спростовуються наступним.

Відповідно до підпунктів першого, другого частини другої Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про очищення влади встановлено, що впродовж десяти днів з дня набрання чинності цим Законом керівник органу (орган), до повноважень якого належить звільнення та/або ініціювання звільнення з посади осіб, до яких застосовується заборона, зазначена в частині третій статті 1 цього Закону, на основі критеріїв, визначених частиною першою статті 3 цього Закону, на підставі відомостей, наявних в особових справах цих осіб: звільняє цих осіб з посад або надсилає керівнику органу (органу), до повноважень якого належить звільнення з посади таких осіб, відповідні документи для їх звільнення не пізніше ніж на 10 робочий день з дня отримання таких документів; інформує Міністерство юстиції України про їх звільнення з посад та надає відповідні відомості про застосування до таких осіб заборони, передбаченої частиною третьою статті 1 цього Закону, для їх оприлюднення на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України та внесення до Єдиного державного реєстру осіб, щодо яких застосовано положення Закону України "Про очищення влади", у порядку та строки, визначені цим Законом.

Таким чином, відповідачі діяли на основі критеріїв, визначних частиною першою статті 3 цього Закону, на підставі відомостей, наявних в особовий справі позивача. А тому, перевірка недостовірності відомостей щодо наявності майна (майнових прав), зазначених у поданій за попередній рік декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру, складених за формою, що встановлена Законом України "Про засади запобігання і протидії корупції", та/або невідповідність вартості майна (майнових прав), вказаного (вказаних) в деклараціях, набутого (набутих) за час перебування на посадах і таке інше проводиться відносно осіб, які не підпадають під дію частини першої статті 3 цього Закону.

Щодо посилань позивача в позові на ту обставину, що підстава звільнення в наказі №2239 о/с від 27.10.2014 року, не передбачена Положенням про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 року №14, то слід зазначити наступне.

Питання пов'язані із прийняттям (обранням, призначенням) громадян на публічну службу, її проходженням та звільненням із неї (її припиненням), урегульовані спеціальним законодавством, зокрема, Законом України Про міліцію, Положенням про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ.

А отже, суд зазначає, що трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціальних законів не врегульовано спірних правовідносин, або коли про це йдеться у спеціальному законі.

Пунктом 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про очищення влади передбачено, що закони та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Відповідно до пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень Закону, внесено зміни до статті 36 Кодексу законів про працю України, а саме частину першу доповнено пунктом 7-2 такого змісту: "7-2) з підстав, передбачених Законом України "Про очищення влади", частину другу доповнено словами "а у випадку, передбаченому пунктом 7-2, особа підлягає звільненню з посади у порядку, визначеному Законом України "Про очищення влади".

Таким чином, відповідачами при прийняті наказів за №2239 о/с від 27.10.2014 року та за №590 о/с від 07.11.2014 було дотримано норми трудового законодавства.

З цього ж огляду, не можуть слугувати підставою для задоволення позову наведені позивачем у позові обставини, щодо того, що звільнення відбулося під час його перебування на листку непрацездатності, що суперечить вимогам КЗпП України. Так, вищенаведені положення Закону, не містять жодних застережень з цього приводу, питання звільнення працівника, щодо якого встановлена заборона, повинно бути вирішено впродовж десяти днів. Тобто, в силу вищенаведених норм Закону, перебування особи, яка підлягає звільненню на листку непрацездатності, жодним чином, не може бути підставою для продовження терміну перебування його на службі.

Щодо невідповідності норм Закону України Про очищення влади положенням Конституції, зокрема, встановленого права на працю, якою позивач також мотивує свій позов, то суд зазначає, що законодавством України передбачено чіткий порядок визнання законодавчих актів неконституційними.

Згідно вимог частини 2 статті 73 Закону України Про Конституційний Суд України, у разі якщо ці акти або їх окремі положення визнаються такими, що не відповідають Конституції України (неконституційними), вони оголошуються нечинними і втрачають чинність від дня прийняття Конституційним судом рішення про їх неконституційність.

Колегія суддів констатує, що на час розгляду даної адміністративної справи та прийняття судом рішення, Конституційним судом України жодних рішень про визнання Закону України Про очищення влади від 16.09.2014 року №1682-VII або його окремих положень неконституційним, не прийнято.

Підсумовуючи все вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що при звільненні ОСОБА_2 відповідачі діяли в межах наданих їм повноважень у відповідності до вимог чинного законодавства.

Таким чином позов ОСОБА_2 до Міністерства внутрішніх справ України, УМВС України в Івано-Франківській області про скасування наказів №2239 о/с від 27.10.2014 року та №590 о/с від 07.11.2014 року, поновлення на публічній службі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, зобов'язання вчинення дій не підлягає до задоволення.

На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

В задоволенні позову відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на постанову подається протягом десяти днів з дня отримання її копії.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя/підпис/ОСОБА_3

Суддя /підпис/ОСОБА_4

Суддя /підпис/ОСОБА_5

Постанова складена в повному обсязі 07.12.2015.