Ухвала суду № 54125164, 30.11.2015, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 348/1361/15-ц

Провадження № 22-ц/779/2546/2015

Категорія 48

Головуючий у 1 інстанції Вінтоняк М.Б.

Суддя-доповідач ОСОБА_1

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 листопада 2015 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

Головуючого: Проскурніцького П.І.

Суддів: Вакарук В.М., Ясеновенко Л.В.

за участю секретаря: Шемрай Н.Б.

сторін: представника позивачки ОСОБА_2, ОСОБА_3, представника відповідача ОСОБА_4, ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про стягнення коштів на утримання непрацездатної дружини, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 ОСОБА_3 на рішення Надвірнянського районного суду від 16 жовтня 2015 року,-

в с т а н о в и л а :

16.07.2015 року ОСОБА_2 звернулася до суду із зазначеним позовом посилаючись на те, що з відповідачем зареєструвала шлюб 02 січня 1988 року. Рішенням Надвірнянського районного суду від 17.03.2015 року шлюб між сторонами розірвано. З ОСОБА_4 після реєстрації шлюбу і по даний час проживають в одному домоволодінні в с.Зелена, вул.Борсучна, Надвірнянського району. Перебуваючи в шлюбі, в червні 2006 року, лікувалася в ЦРЛ Надвірнянського району, а потім в Івано-Франківському обласному кардіологічному диспансері з діагнозом інфаркт міокарду. В 2006 році їй призначено третю групу інвалідності, яка дійсна по даний час. За період з 2006 року по 2015 рік постійно лікується в стаціонарних умовах та амбулаторно, витрачає багато коштів на медикаменти. На сьогоднішній день отримує пенсію по інвалідності, яка становить 1049 грн. Даних коштів не вистачає на лікування, інших доходів немає та перебуває у важкому матеріальному становищі. По стану здоровя фізично працювати не може. Оскільки відповідач працює та його заробітна плата становить 4 000 грн. на місяць, останній має можливість надавати кошти на її утримання.

Просила задовольнити позов, стягувати з ОСОБА_4 аліменти на її користь на її утримання в розмірі 1/5 частки з усіх видів його заробітку (доходу) та судові витрати по справі.

Рішенням Надвірнянського районного суду від 16 червня 2015 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій посилається на те, що воно ухвалене з порушенням норм законодавства, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи та зібраним доказам.

Зазначила, що про те, що вона потребує матеріальної допомоги, свідчить наступне. За період з 2006 року по 2015 рік вона постійно лікується в стаціонарних умовах та амбулаторно в кардіологічному відділенні ЦРЛ Надвірнянського району та витрачає багато коштів на медикаменти. В 2014 році за результатами медичного обстеження їй поставили діагноз: остеохондроз,спондилоартроз поперекового відділу хребта. Грижі дисків в сегментах. Дегенеративний стеноз. З 23.03.2015 року по 03.04.2015 року вона перебувала на стаціонарному лікуванні в Обласному перинатальному центрі. Згідно індивідуальної програми реабілітації інваліда їй протипоказана важка фізична праця.

Вказала, що проживає в ІНФОРМАЦІЯ_1. В даному населеному пункті відсутні будь-які організації, в яких вона могла б працевлаштуватись.

Також при ухваленні рішення судом не враховано, що згідно ст.7 ЗУ Про Державний бюджет України на 2015 рік з 01.09.2015 року прожитковий мінімум на непрацездатних становить 1074 грн. Враховуючи те, що щомісячно їй необхідно витрачати значні кошти на амбулаторне лікування, призначена пенсія по інвалідності не забезпечує їй достатній життєвий рівень, що включає достатнє харчування, одяг, житло.

Просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким стягнути з ОСОБА_4 на користь позивачки аліменти на її утримання в розмірі 1/5 частки всіх видів його заробітку (доходу) та судові витрати по справі.

Колегія суддів, вислухавши доповідача, представників сторін, перевіривши матеріали справи, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що сторони проживали у шлюбі , який зареєстрований 02.01.1988 року у виконавчому комітеті Зеленської сільської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області . 17.03.2015 року їхній шлюб розірвано згідно рішення Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області . Від шлюбу у сторін дітей немає. Проживають вони в належному їм домоволодінні в с. Зелена вул. Борсучна Надвірнянського району Івано-Франківської області.

Відповідач працює у філії ПАТ «Укргазвидобування» газопромислового управління «Полтавагазвидобування» і отримує заробітну плату в розмірі 4000 грн. на місяць. Даний факт не заперечують сторони по справі.

В 2014 році в звязку з варикозною хворобою обох кінцівок відповідачу ОСОБА_4 було поведено операцію в Надвірнянській ЦРЛ. Крім того, він хворіє хронічним циститом, в нього кіста лівої нирки. ІХС. Кардіослероз дифузний, вогнищевий кардіосклероз передньо-перегородкової ділянки.

Позивач ОСОБА_2 не працює , з 2006 року хворіє , діагноз - ІХС Кардіосклероз постінфарктний/гострий не-0-інфаркт міокарду нижньої стінки. Рання постінфарктна стенокардія. Гіпертонічна хвороба 3 ст. Супутня хвороба-ускладнений остеохондроз поперекового відділу хребта.

Визнана інвалідом третьої групи. Згідно довідки МСЕК позивачу встановлено 3 групу інвалідності до 01.06.2016 року.

ОСОБА_2 перебуває на обліку Управління ПФУ в Надвірнянському районі та отримує пенсію по інвалідності.

Згідно довідки управління ПФУ в Надвірнянському районі від 11.03.2015 р. за № 159 позивач отримує пенсію по інвалідності в розмірі 1049 грн. в місяць.

Відповідно до ст.75 СК України дружина, чоловік повинні матеріально утримувати один одного.

Право на утримання (аліменти) має той із подружжя, який є непрацездатним, потребує матеріальної допомоги, за умови, що другий із подружжя може надавати матеріальну допомогу (ч. 2ст. 75 СК України).

Непрацездатним вважається той із подружжя, який досяг пенсійного віку, встановленого законом, а бо є інвалідом I, II чи III групи (ч. 3 ст. 75СК України).

Згідно ч. 4ст. 75 СК України один із подружжя вважається таким, що потребує матеріальної допомоги, якщо заробітна плата, пенсія, доходи від використання його майна, інші доходи не забезпечують йому прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Як зазначалося вище, право на аліменти одного з подружжя виникає за наявності трьох підстав, визначених у ст. 75 СК України, а саме: непрацездатність особи - претендента на аліменти, нагальна потреба в матеріальній допомозі та спроможність іншого з подружжя надавати таку допомогу.

Тобто, право дружини, чоловіка на утримання (аліменти) з іншого подружжя (колишнього подружжя) не є безумовним, оскільки це право на відмінність від права батьків та дітей на утримання пов'язується, у тому числі й з відповідним матеріальним станом особи, яка претендує на отримання аліментів, та самого платника аліментів.

Відповідно до ст. 1 вказаного Законупрожитковий мінімум - це вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.

Прожитковий мінімум - вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я, набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості (Закон України Про прожитковий мінімум від 15.07.99 р. № 966-XIV).

Прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення:дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність.

За приписамист. 4 зазначеного Законупрожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік.

Статтею 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2015 рік» установлено у 2015 році прожитковий мінімум для осіб які втратили працездатність: з 1 січня 2015 року - 949 гривень, з 1 грудня - 1074 гривні.

Відтак, ОСОБА_2 отримує пенсію у розмірі визначеного законом прожиткового мінімуму.

Відповідач згідно з наданими доказами також хворіє і потребує у стаціонарному лікуванні.

З наданих позивачем та досліджених в судовому засіданні доказів не вбачається, що пенсія, інші доходи не забезпечують їй прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Враховуючи наведене, суд дійшов правильного висновку про безпідставність позову ОСОБА_2 та обґрунтовано відмовив у його задоволенні.

Відповідно до вимог ч.2, ст.303 ЦПК України, суд апеляційної інстанції не вправі

переоцінювати докази, які судом першої інстанції були досліджені у встановленому законом порядку. Апеляційна скарга не містить посилання на нові докази, які б давали підставу для

зміни чи скасування судового рішення.

Розглянувши справу в межах позовної заяви та в межах поданої апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Надвірнянського районного суду від 16 жовтня 2015 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючи й: ОСОБА_1

Судді: В.М. Вакарук

ОСОБА_6