Ухвала суду № 54124786, 02.12.2015, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/7053/15 Справа № 185/6887/14-ц Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Куценко Т.Р.

Категорія 39

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 грудня 2015 року м. Дніпропетровськ

02 грудня 2015 року Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

Головуючого Куценко Т.Р.

суддів Волощина М.П., Демченко Е.Л.

при секретарі Прудченко В.Д.

цивільну справу за апеляційною скаргою розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську

ОСОБА_2,

на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 11 червня 2015 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа Перша Павлоградська державна нотаріальна контора про усунення від права на спадкування, визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом, -

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_2 у липні 2014 року звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 та після уточнення позовних вимог просила суд усунути ОСОБА_3 від права на спадкування за законом після смерті ОСОБА_4, який помер 24.08.2009 року, у зв'язку з ухиленням спадкоємця від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу та каліцтво був у безпорадному стані та просила визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом від 13.09.2012 року на ? частину квартири АДРЕСА_1, виданого Першою Павлоградською державною нотаріальною конторою на ім'я ОСОБА_3 після смерті ОСОБА_4 /а.с. 2-4, 43/.

Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 11.06.2015 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 було відмовлено. Вирішено питання щодо судових витрат /а.с. 169-173/.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення скасувати, та ухвалити нове, яким задовольнити її позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права /а.с. 180-183/.

Перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що скаргу необхідно відхилити, а рішення суду залишити без змін, з наступних підстав.

Відповідно до ч.5 ст. 1224 ЦК України за рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Судом встановлено, що 24.08.2009 року помер батько позивача ОСОБА_4, що підтверджується свідоцтвом про смерть, яке видано 25.08.2009 року /а.с. 10/.

Після його смерті відкрилася спадщина у вигляді квартири АДРЕСА_1, яка належала йому на праві власності.

Після смерті ОСОБА_4 спадкоємцями першої черги, стали ОСОБА_2, як донька померлого та ОСОБА_3, як онука померлого, відповідно до ч.1 ст. 1266 ЦК України, яка успадкувала частку, яка б належала за законом її матері, якби вона була жива на час відкриття спадщини. Спадкоємці своєчасно звернулися до нотаріальної контори, та отримали свідоцтво на право власності по ? частині спадкового майна, та зареєстрували своє право власності, що підтверджується витягом про державну реєстрацію прав в КП «ДМБТІ» /а.с. 7, 8, 58/.

Позивач в своїй заяві посилається на те, що вона з 1994 року по день смерті батька мешкала з ним в квартирі АДРЕСА_2. Мати відповідача ОСОБА_3, яка була рідною сестрою позивача ОСОБА_2 та донькою ОСОБА_4, померла 01.06.1997 року. З 2007 року відносини між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 припинилися, так як онука перестала спілкуватися з дідом і не цікавилася його здоров'ям. В цей час здоров'я ОСОБА_4 погіршилося, він постійно потребував догляду та медичної допомоги, також він потребував матеріальної та моральної підтримки, про що знала відповідач, але ніякої допомоги не надавала, також не приймала участь у похованні.

Позивачем надані довідки про стан здоров'я ОСОБА_4, в судовому засіданні допитані свідки, які підтвердили, що ОСОБА_4 був інвалідом першої групи, через похилий вік та захворювання потребував постійної сторонньої допомоги, яку йому надавала донька ОСОБА_2, яка проживала разом з ним.

Про те, що ОСОБА_3 отримала свідоцтво про право на спадщину позивачу стало відомо у серпні 2013 року, з позовної заяви ОСОБА_3 про вселення до квартирі АДРЕСА_2, в якій проживає позивач.

Відповідач ОСОБА_3 позов не визнала, посилаючись на те, що у неї з дідом завжди були добрі відносини, так як її мати, донька ОСОБА_4 померла, коли відповідачу було 17 років, дід жалів її, з задоволенням спілкувався. Крім того, дід до останнього дня ходив своїми ногами і не потребував ніякого догляду, як учасник ВВВ дід мав хорошу пенсію, на яку утримував не тільки себе, але і позивача по справі. За власні кошти робив ремонт, покупав техніку, після його смерті вони з тіткою отримали у спадщину не тільки квартиру, але і грошові кошти по 8000 грн. кожна, що підтверджується ощадними книжками.

На підставі вищевикладених обставин, суд прийшов до правильного висновку, що позивачем не надано доказів того, що її батько потребував допомоги від відповідача ОСОБА_3 за умови, що позивач сама надавала батькові всю необхідну допомогу, а тому позовні вимоги ОСОБА_2 задоволенню не підлягають.

Приведені в апеляційній скарзі доводи ОСОБА_2 про те, що суд не дав оцінки наданих нею доказів не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вони зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці, та особистого тлумачення апелянтом норм матеріального та процесуального права.

Щодо посилань ОСОБА_2 в апеляційній скарзі на те, що суд першої інстанції безпідставно зробив висновок, що позивач не довела, те що відповідач ОСОБА_3 не виконувала свої обовязки по утриманню спадкодавця, який знаходився у безпорадному стані та ухилялася від надання йому допомоги, то з ними погодитися не можна.

Під безпорадним станом слід розуміти безпомічність особи, неспроможність її своїми силами через похилий вік, тяжку хворобу або фізично та матеріально забезпечити умови свого життя, у зв'язку з чим ця особа потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.

Ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві, який потребував допомоги, полягає в умисних діях чи бездіяльності особи, спрямованих на уникнення від обовязку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю, тобто ухилення повязане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обовязок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій.

Такі докази в матеріалах справи відсутні.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному та обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Порушень матеріального чи процесуального закону, які б могли призвести до скасування або зміни рішення суду, судом апеляційної інстанції не встановлено.

Таким чином, доводи апеляційної скарги є необґрунтовані, рішення суду відповідає вимогам закону та матеріалам справи.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 11 червня 2015 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з цього часу.

Головуючий: Куценко Т.Р.

Судді: Волошин М.П.

ОСОБА_5