Постанова № 54124093, 01.12.2015, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" грудня 2015 р.Справа № 914/2729/15

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді М.І. Хабіб

суддівВ.М. ОСОБА_1 Юрченка

при секретарі судового засідання Угриновська І.А.,

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», №14/2-1251 від 13.10.2015 (вх.№01-05/4912/15 від 29.10.2015)

на рішення Господарського суду Львівської області від 06.10.2015

у справі № 914/2729/15

за позовом: Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м.Київ

до відповідача: Комунального підприємства «Червоноградтеплокомуненерго», м. Червоноград Львівської області

про стягнення 6 312 855, 26 грн

за участю представників:

від позивача ОСОБА_2 ( довіреність №14-125 від 13.05.2014);

від відповідача не зявився (належно повідомлений)

Апеляційну скаргу прийнято до провадження 30.10.2015 колегією суддів у складі: головуючого-судді Хабіб М.І., суддів Зварич О.В., Юрченка Я.О., розгляд справи призначено на 10.11.2015.

У звязку з перебуванням судді Зварич О.В. у відпустці розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 10.11.2015 до складу колегії суддів замість судді Зварич О. В. введено суддю Гриців В.М.

В судовому засіданні 10.11.2015 оголошувалась перерва до 01.12.2015.

ВСТАНОВИВ

У серпні 2015 року ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до КП «Червоноградтеплокомуненерго» про стягнення 6 312 855,26грн пені, 3% річних та інфляційних ввтрат. Позовні вимоги обгрунтовані тим, що 28.12.2012 сторони уклали договір купівлі-продажу природного газу №13/2921-ТЕ-21, відповідно до п.1.1 якого позивач зобовязаний передати у власність відповідача природний газ, ввезений на митну територію України, а відповідач взяв на себе зобовязання прийняти та оплатити природний газ на умовах цього договору.

На виконання цього договору позивач передав відповідачу упродовж січня-квітня та жовтня-грудня 2013 року 21010,664 тис. м куб. природного газу на загальну суму 25 948 675,19 грн, що підтверджено актами приймання-передачі природного газу.

Пунктом 6.1. договору встановлено, що остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа місяця, наступного за місяцем поставки.

Позивач стверджує, що в порушення умов договору відповідач прострочував оплату за поставлений природний газ, у звязку з чим на підставі п.7.2 договору та ст. 625 ЦК України позивач здійснив нарахування пені у розмірі 1 724 748, 22 грн, 3% річних у розмірі 807 640, 50 грн, інфляційних втрат у розмірі 3 780 466, 54грн, загальна сума яких становить 6 312 855,26 грн.

Відповідач позов визнав, однак просив зменшити розмір пені, належної до стягнення, посилаючись на те, що порушення зобовязання виникло з обєктивних причин, просив врахувати важке матеріальне становище підприємства.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 06.10.2015 у справі № 914/2729/15 (суддя Юркевич М.В.) задоволено клопотання КП «Червоноградтеплокомуненерго» про зменшення на 50% розміру пені, зменшено на 50% розмір нарахованої позивачем та підлягаючої до стягнення з відповідача пені в розмірі 1 724 748,22 грн, позов задоволено частково. Присуджено до стягнення з КП «Червоноградтеплокомуненерго» на користь ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» 862 374 ,11 грн пені, 807 640,50 грн 3% річних, 3 780 466,54 грн інфляційних втрат та 73 080,00 грн судового збору. В частині стягнення 862 374, 11 грн пені відмовлено.

Рішення мотивоване положеннями ст. 174, 175 ГК України, ч. 2 ст. 625, ст. 626 ЦК України, п.3 ч.1 ст. 83 ГПК України, п. 3.17.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції».

При прийнятті рішення місцевий господарський суд виходив з того, що відповідач повністю розрахувався з позивачем за отриманий газ, однак оплата вартості поставленого газу здійснена з прострочення платежів. Перевіривши розрахунок пені, річних та втрат від інфляції, наданий позивачем, суд першої інстанції дійшов висновку про правильність та обґрунтованість нарахованих сум, які заявлені до стягнення, та наявність підстав для задоволення позову. Разом з тим суд першої інстанції врахував ступінь виконання зобовязання відповідачем, що порушення зобовязання не потягло значних втрат для позивача, що заборгованість перед позивачем виникла з обєктивних причин, майновий стан відповідача ( наявність кредиторської заборгованості в сумі 87 057,00 грн, в тому числі заборгованості по оплаті праці перед працівниками підприємства), дійшов висновку про зменшення розміру пені на 50%.

Позивач не погодився з прийнятим рішенням в частині зменшення пені та відмові в позові щодо стягнення 862 374,11 грн пені, подав апеляційну скаргу, просить в цій частині скасувати рішення Господарського суду Львівської області у справі №914/2729/15 від 06.10.2015, прийняти нове рішення, яким стягнути з відповідача 862 374,11 грн пені, в іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Скаржник вважає, що суд першої інстанції неправильно застосував ст. 83 ГПК України, ст.ст. 549 та 551 ЦК України, ст. 233 ГК України та дійшов помилкового висновку про наявність підстав для зменшення розміру пені, яка підлягала до стягнення з відповідача.

Зокрема вказує, що суд має право зменшити розмір пені у виняткових випадках, а даний випадок не є винятковим. Суд не врахував негативних наслідків, спричинених позивачу простроченням виконання відповідачем своїх зобовязань, оскільки ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №705 від 25.07.2015 «Про визначення гарантованих постачальників природного газу», є гарантованим постачальником природного газу для промислових споживачів, річний обсяг споживання природного газу яких перевищує 3 млн. м куб, та підприємств, що здійснюють виробництво теплової енергії, відтак, не може відмовитись від постачання природного газу споживачам, незалежно від свого фінансового становища, наявності чи відсутності заборгованості контрагентів. Крім того, звертає увагу суду на те, що ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» не здійснює самостійного видобутку газу. Несвоєчасність розрахунків за поставлений природний газ споживачами тягне за собою відповідальність позивача перед газодобувними підприємствами.

У відзиві на апеляційну скаргу ( вих.№ 1413 від 09.11.2015) відповідач просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а рішення Господарського суду Львівської області від 06.10.2015 залишити без змін. Вказує, що через прийняття постанови КМУ №217 від 18.06.2014 «Про затвердження Порядку розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з гарантованим постачальником природного газу» та набранням чинності ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо стабілізації фінансового стану НАК «Нафтогаз України» від 14.05.2015, КП «Червоноградтеплокомуненерго» знаходиться у важкому фінансовому становищі. Відповідачем були відкриті рахунки із спеціальним режимом використання для трьох категорій споживачів, з яких АТ «Ощадбанк» перераховує на рахунок НАК «Нафтогаз України» кошти для погашення заборгованості за природний газ у розмірі, визначеному Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг. У 2014-2015 роках було перераховано НАК «Нафтогаз України» 38 549, 1 тис. грн відповідно до нормативів.

Зазначає, що відповідно до ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо стабілізації фінансового стану НАК «Нафтогаз України» від 14.05.2015 внесення підприємства паливно-енергетичного комплексу до Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості перед НАК «Нафтогаз України» та/або її дочірнім підприємством, що здійснювало постачання природного газу на підставі ліцензії не є обовязковою підставою для зупинення виконавчого провадження. Тому станом на 20.08.2015 накладений арешт на всі кошти на рахунках відповідача. Через арешт коштів виникла заборгованість по виплаті заробітної плати працівникам за період з травня по жовтень 2015 року та заборгованість по сплаті податків за період з червня по жовтень 2015 року.

В судовому засіданні 10.11.2015, в яке зявилися представники позивача і відповідача та надали свої пояснення, була оголошена перерва до 01.12.2015

В судове засідання 01.12.2015 зявився представник скаржника та підтримав доводи та вимоги, викладені в апеляційній скарзі.

Представник відповідача в судове засідання 01.12.2015 не з'явився, відповідач надіслав клопотання (вх.№ 01-04/7642/15 від 30.11.2015) про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю явки повноважного представника.

Розглянувши клопотання про відкладення розгляду справи, колегія суддів дійшла висновку про його відхилення з огляду на те, що незявлення в судове засідання представника відповідача не унеможливлює розгляду справи. Згідно з п. 3.9.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції від 26.12.2011 N 18 у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Крім того, чинне законодавство не обмежує представництво інтересів у суді певним колом осіб, а тому неможливість явки в судове засідання конкретного представника, не є правовою підставою для відкладення розгляду справи. Слід також зазначити, що суд апеляційної інстанції не визнавав явку представників учасників судового процесу обовязковою.

Розглянувши апеляційну скаргу, матеріали справи, Львівський апеляційний господарський суд встановив наступне.

Як встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи, 28.12.2012 ПАТ НАК «Нафтогаз України» (позивач) та КП «Червоноградтеплокомуненерго» (відповідач) уклали договір купівлі-продажу природного газу №13/2921-ТЕ-21, згідно з умовами якого позивач зобовязується передати у власність відповідача у 2013 році природний газ, ввезений на митну територію України за кодом УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а відповідач зобовязується прийняти та оплатити цей природний газ на умовах цього договору. Газ, що продається за цим договором, використовується відповідачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням, релігійними організаціями та національними творчими спілками і їх осередками.

Відповідно до п. 2.1. договору продавець передає покупцеві з 01.01.2013 по 31.12.2013 газ обсягом до 35 000 ,00 тис. куб м.

Пунктом 5.1 договору встановлено, що ціна за 1000 куб. м природного газу становить 1 091 грн, всього з ПДВ 1309, 20 грн. Загальна вартість цього договору на дату його укладення становить 38 185 000 грн, ПДВ 7 637 000 грн, разом з ПДВ 45 822 000 грн.

Згідно з п.6.1 договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично поставлений газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місцем поставки газу.

Відповідно до п.6.3. договору за наявності заборгованості у покупця за цим договором продавець має право зарахувати кошти, які надійшли від покупця, як погашення заборгованості за газ, поставлений за минулі періоди по цьому договору, в порядку календарної черговості виникнення заборгованості.

Пунктом п. 7.2 договору встановлено, що у разі невиконання покупцем п.6.1 договору він у безспірному порядку зобовязується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України , що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Згідно з актами приймання-передачі природного газу від 31.01.2013, 28.02.2013, 31.03.2013, 30.04.2013, 22.01.2014, 24.01.2014, 21.05.2014 позивач передав ,а відповідач прийняв упродовж січня-квітня та жовтня грудня 2013 року природний газ на загальну суму 25 948 675,19 грн.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач повністю оплатив природний газ, однак оплата газу здійснена з порушенням строків оплати, встановлених п.6.1 договору.

За прострочення оплати газу позивач на підставі п.7.2 договору та ст. 625 ЦК України здійснив нарахування пені у розмірі 1 724 748, 22 грн за період з 14.02.2013 по 13.08.2013 та з 14.11.2013 по 14.04.2014, 3% річних у розмірі 807 640, 50 грн за період з 14.02.2013 по 17.10.2014, інфляційних втрат у розмірі 3 780 466, 54грн за період з березня 2013 по січень 2015року, загальна сума яких становить 6 312 855,26 грн та заявив їх до стягнення.

Відповідач не заперечує факту прострочення оплати газу та правомірності проведених нарахувань, проте вказує на наявність підстав для зменшення пені, заявленої до стягнення.

Дослідивши обставини справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника скаржника, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч.1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Умовами договору купівлі-продажу природного газу №13/2921-ТЕ-21 від 28.12.2012 ( п.6.1) встановлено, що остаточний розрахунок за фактично поставлений газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місцем поставки газу.

Матеріалами справи підтверджено, що на виконання цього договору упродовж січня-квітня та жовтня грудня 2013 року позивач передав, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 25 948 675,19 грн. Відповідач повністю оплатив природний газ, однак оплата газу здійснена відповідачем з порушенням строків оплати, встановлених п.6.1 договору.

В силу ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.2 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Договором ( п. 7.2) передбачено, що у разі невиконання покупцем п.6.1 договору він у безспірному порядку зобовязується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За прострочення оплати газу позивач на підставі п.7.2 договору та ст. 625 ЦК України здійснив нарахування пені у розмірі 1 724 748, 22 грн, 3% річних у розмірі 807 640, 50 грн, інфляційних втрат у розмірі 3 780 466, 54 грн, загальна сума яких становить 6 312 855,26 грн та заявив їх до стягнення. Суд перевірив розрахунок пені, 3% річних та інфляційних втрат та дійшов висновку про правильність та обґрунтованість проведеного розрахунку.

Таким чином, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що заявлені до стягнення пеня, 3% річних та інфляційні втрати підлягають до задоволення.

Як вбачається з апеляційної скарги, позивач не погоджується з рішенням суду першої інстанції про задоволення клопотання відповідача та зменшення на 50 % пені, заявленої до стягнення.

Колегія суддів апеляційного суду відхиляє доводи скаржника щодо неправомірності зменшення судом першої пені, яка підлягала до стягнення з відповідача, з огляду на наступне.

Частиною 1 ст. 233 ГК України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно з пунктом 3 статті 83 ГПК України господарському суду надано право, приймаючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

У постанові пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011 №18 вказано, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобовязання, господарський суд повинен обєктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобовязання, причини неналежного виконання або невиконання зобовязання, незначності прострочення виконання, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобовязання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо ( п.3.17.4).

При зменшенні розміру пені, належної до стягнення, суд першої інстанції врахувахував ступінь виконання зобовязання відповідачем повне погашення суми основного боргу, що порушення зобовязання відповідачем не потягло значних втрат для позивача (у матеріалах справи відсутні докази про розмір завданих позивачу збитків у звязку з простроченням відповідачем оплати газу), що заборгованість виникла з обєктивних причин, зокрема, через різницю в тарифах для бюджетних та інших споживачів, що не покриває фактичних витрат на виробництво теплової енергії. Суд також врахував важкий матеріальний стан відповідача,навність кредиторської заборгованості та заборгованості по зарплаті перед працівниками підприємства. Поданий відповідачем звіт про фінансові результати за 9 місяців 2014року підтверджує , що відповідач не мав прибутків, а мав збитки в сумі 9 326 тис. грн. Відповідно до звіту про фінансові результати за 9 місяців 2015року збитки відповідача збільшилися та становлять 13 215 тис. грн.Крім того, відповідачем були подані суду першої інстанції 8 постанов ДВС від 14.08.2015 про арешт коштів боржника, згідно з якими при виконанні судових рішень про стягнення з КП «Червоноградтеплокомуненерго» заборгованості на кошти боржника - КП «Червоноградтеплокомуненерго», що містяться на всіх рахунках, окрім коштів, визначених п.5 ст. 65, ст.ст. 72,73 ЗУ «Про виконавче провадження», накладено арешт.

Таким чином апеляційний суд вважає підставним та правомірним зменшення судом першої інстанції на 50 % розміру пені, належної до стягнення з відповідача, а рішення суду першої інстанції законним та обгрунтованим.

Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

В силу вимог ст.ст. 33,34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно з ч.2 ст.101 ГПК України апеляційний господарський суд не звязаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

На підставі викладеного колегія суддів дійшла висновку, що скаржником не доведено, доказів не подано наявності підстав, передбачених ст. 104 ГПК України, для скасування чи зміни рішення та для задоволення апеляційної скарги.

Судовий збір за розгляд апеляційної скарги покладається на скаржника.

Керуючись ст.ст.43, 49, 91, 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення Господарського суду Львівської області від 06.10.2015 у справі № 914/2729/15 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

3. Справу повернути до місцевого господарського суду.

Постанова підписана 04.12.2015.

ОСОБА_3 Хабіб

Суддя В.М. Гриців

СуддяЯ.О. Юрченко