Постанова № 54123887, 30.11.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" листопада 2015 р. Справа№ 911/2468/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Зубець Л.П.

суддів: Тищенко А.І.

Мартюк А.І.

секретар: Горбунова М.Є.

за участю представників:

від позивача: Кирей О.В.;

від відповідача: Гурський М.Р.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Рокитнянський

цукровий завод"

на рішення Господарського суду Київської області

від 02.09.2015р.

у справі №911/2468/15 (суддя Заєць Д.Г.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь"

до Публічного акціонерного товариства "Рокитнянський

цукровий завод"

про стягнення 54 300 195,75 грн.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Банк "Київська Русь" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Київської області з позовом про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Рокитнянський цукровий завод" (далі - відповідач) 54 300 195,74 грн. заборгованості за кредитним договором №26219-20/10-1 від 07.06.2010р. (з них: 46 000 000,00 грн. - борг по тілу кредиту, 5 479 111,12 грн. - борг по відсоткам за користування кредитом, 756 755,85 грн. - пеня за несвоєчасну сплату відсотків, 1 966 027,40 грн. - пеня за несвоєчасне повернення кредиту та 98 301,37 грн. - 3% річних за несвоєчасне погашення кредиту), обґрунтовуючи свої вимоги тим, що заборгованість виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх грошових зобов'язань перед позивачем.

Відповідач письмового відзиву (пояснень) по суті заявлених позовних вимог не подав, але в усних поясненнях проти позову заперечував, просив суд в позові відмовити повністю.

Рішенням Господарського суду Київської області у справі №911/2468/15 від 02.09.2015р. позов було задоволено повністю, присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 46 000 000,00 грн. заборгованості за кредитом, 5 479 111,12 грн. заборгованості за процентами, 756 755,85 грн. пені за несвоєчасну сплату відсотків, 1 966 027,40 грн. пені за несвоєчасне повернення кредиту та 98 301,37 грн. 3% річних за несвоєчасне повернення кредиту. Окрім того, присуджено до стягнення з відповідача в дохід Державного бюджету України 73 080,00 грн. судового збору.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області у справі №911/2468/15 від 02.09.2015р. в частині стягнення з відповідача 753 363,78 грн. заборгованості по процентам за користування кредитом за кредитним договором №26219-20/10-1 від 07.06.2010р., нарахованими за період з 20.04.2015р. по 26.05.2015р., та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні вказаних позовних вимог.

Вимоги та доводи апеляційної скарги обґрунтовані тим, що місцевим господарським судом було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального і процесуального права, що призвело до прийняття невірного рішення в частині стягнення з відповідача 753 363,78 грн. заборгованості по процентам за користування кредитом. Зокрема, відповідач звертав увагу суду апеляційної інстанції на наступні обставини:

- відповідно до позовної заяви позивачем були здійсненні нарахування процентів за користування кредитом, пені за несвоєчасну сплату відсотків по кредиту та несвоєчасне погашення кредиту, а також 3% річних за несвоєчасне погашення кредиту. Всі вказані нарахування здійснені станом на 27.05.2015р. (по 26.05.2015р. включно);

- поза увагою суду залишилося те, що позивач направив відповідачу повідомлення про відкликання кредиту від 20.04.2014р., тобто позивач використав передбачене в ст. 1050 Цивільного кодексу України та умовами кредитного договору право на односторонню зміну умов кредитного договору, надіславши вимогу відповідачу, як позичальнику, про дострокове повернення всієї суми кредиту та пов'язаних з ним платежів;

- в даному випадку нарахування відсотків за користування кредитом повинно було здійснюватися позивачем до моменту пред'явлення вимоги, тобто до 20.04.2014р., оскільки кінцевий термін повернення кредиту змінився.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.09.2015р. (головуючий суддя Зубець Л.П., судді: Мартюк А.І., Іоннікова І.А.) апеляційну скаргу було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 16.11.2015р.

Розпорядженням Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 16.11.2015р. було змінено склад суду та передано справу для здійснення апеляційного провадження колегії суддів у складі головуючого судді Зубець Л.П., суддів: Мартюк А.І., Тищенко А.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.11.2015р. апеляційну скаргу було прийнято до провадження колегії суддів у складі головуючого судді Зубець Л.П., суддів: Мартюк А.І., Тищенко А.І. та призначено до розгляду в судовому засіданні на 16.11.2015р.

В судове засідання 16.11.2015р. з'явився лише представник позивача. Представник відповідача не з'явився, про поважність причин нез'явлення суд не повідомив, будь-яких заяв або клопотань з цього приводу до суду не надходило.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.11.2015р., на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи було відкладено на 30.11.2015р.

В судовому засіданні 30.11.2015р. представник відповідача підтримав апеляційну скаргу з викладених у ній підстав, просив суд скаргу задовольнити, скасувати рішення Господарського суду Київської області у справі №911/2468/15 від 02.09.2015р. в частині стягнення з відповідача 753 363,78 грн. заборгованості по процентам за користування кредитом за Кредитним договором №26219-20/10-1 від 07.06.2010р., нарахованим за період з 20.04.2015р. по 26.05.2015р., та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні вказаних позовних вимог.

В судовому засіданні 30.11.2015р. представник позивача заперечував проти доводів апеляційної скарги відповідача, просив суд залишити скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду без змін, як таке, що було прийнято з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

В судовому засіданні 30.11.2015р. було оголошено вступну та резолютивну частини постанови суду.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

07.06.2010р. між позивачем, як банком, та відповідачем, як позичальником, було укладено кредитний договір №26219-20/10-1 (далі - Кредитний договір) (том справи - 1, аркуші справи - 4-6).

За умовами Кредитного договору (п.1.1) банк надає позичальнику кредит в грошовій формі (далі - кредит) на наступних умовах: сума кредиту - 46 000 000,00 грн.; кінцева дата повернення кредиту - 07.06.2013р.; ціль використання - проведення статутної діяльності; процентна ставка - 15,0% річних. Комісія за підготовку та оформлення договору - 360,00 грн. Фіксована плата за надання кредиту (разова) - 46 000,00 грн.

Умови надання кредиту погоджені сторонами в розділі 2 Кредитного договору, згідно з п.п.2.1, 2.3 якого для обліку строкової заборгованості позичальника за кредитом банк відкриває позичальнику позичковий рахунок №2063090226 в АБ "Київська Русь", код банку (МФО) 319092 (далі - позичковий рахунок). Строк користування кредитом починається з моменту перерахування коштів з позичкового рахунку.

В розділі 4 Кредитного договору наведено умови повернення кредиту, сплати процентів, згідно з п.п.4.1-4.4, 4.6, 4.10 якого повернення кредиту позичальником здійснюється шляхом перерахування коштів із свого поточного рахунку на позичковий рахунок №2063090226 в АБ "Київська Русь", код банку (МФО) 319092. Заборгованість за кредитом повертається не пізніше кінцевої дати повернення кредиту, передбаченої п.1.1 цього договору. У випадку попущення позичальником встановлених цим пунктом договору строків повернення кредиту, сума несплаченої у строк заборгованості за кредитом вважається простроченою та переноситься банком на рахунки для обліку простроченої заборгованості позичальника за кредитом. У випадку непогашення позичальником простроченої заборгованості за кредитом, банк, починаючи з дня виникнення заборгованості, може скористатися правом, зазначеним у п.5.2.9 цього договору. Проценти за користування кредитом нараховуються за період з дати надання кредиту до дня його повернення на суму фактичної заборгованості за кредитом, виходячи з фактичної кількості днів у місяці та 360 днів у році. Нарахування банком процентів здійснюється щомісячно 25 числа поточного місяця за період з першого числа поточного місяця по останній календарний день поточного місяця включно та у день остаточного повернення кредиту. День повернення кредитних коштів в часовий інтервал при розрахунку процентів не включається. Якщо 25 число поточного місяця припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, нарахування здійснюється напередодні. Сплата позичальником процентів здійснюється щомісячно в строк з 25-го числа по останній робочий день поточного місяця на рахунок №2068290063 в АБ "Київська Русь", код банку (МФО) 319092. У разі несвоєчасного повернення заборгованості по кредиту, позичальник сплачує у строки, передбачені п.4.4 цього договору, проценти з розрахунку 30% річних, що нараховуються на суму простроченої заборгованості з дати її виникнення до дати її повного погашення. Всі платежі позичальника, передбачені цим договором, вважаються здійсненими в установлений строк, якщо сума платежів в повному розмірі надійшла на рахунок банку до закінчення операційного дня банку, що є останнім днем строку сплати платежу, передбаченого цим договором. Якщо цей день не є робочим днем банку, то платіж повинен бути здійснений не пізніше наступного робочого дня банку. При цьому, проценти за кредитом нараховуються та сплачуються також і за період від дня, що не є робочим днем банку, до наступного робочого дня банку.

Відповідальність сторін визначена в розділі 8 Кредитного договору, згідно з п.8.1 якого у випадку порушення строків (термінів) повернення кредиту та/або сплати нарахованих процентів за користування ним, та/або комісій позичальник сплачує банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення, від несвоєчасного платежу за кожен день прострочення.

В п.п.9.2.1 п.9.2 Кредитного договору передбачено, що банк має право зупинити подальше кредитування позичальника та/або вимагати дострокового повернення кредиту, сплати процентів, комісій та штрафних санкцій, що передбачені цим договором, а також, відшкодування збитків, завданих банку внаслідок невиконання або неналежного виконання позичальником та/або іншими особами, що є поручителями позичальника, умов цього договору та/або угод (договорів), укладених в забезпечення виконання позичальником зобов'язань (договорів забезпечення) за цим договором, а позичальник зобов'язаний протягом 10 календарних днів, а у випадку, якщо зобов'язання позичальника за цим договором забезпечується заставою майнових прав на грошові кошти, розміщені на депозитному рахунку в АБ "Київська Русь" - не пізніше наступного робочого дня, з дати надіслання банком відповідної вимоги, повернути суму заборгованості по кредиту, що залишилась, сплатити проценти, комісії, інші платежі за цим договором та штрафні санкції, а також, відшкодувати збитки, завдані банку, зокрема, у разі порушення позичальником строків (термінів) платежів, що встановлені цим договором.

Відповідно до п.10.1 Кредитного договору останній набуває чинності з моменту підписання його уповноваженими представниками сторін і скріплення печатками сторін - юридичних осіб та підписання позичальником - фізичною особою-підприємцем, що не має печатки, та діє по дату повного виконання позичальником зобов'язань за цим договором.

Протягом 2011-2015 років між сторонами було укладено низку договорів про внесення змін до Кредитного договору, в яких коригувалися: процентна ставка процентів річних та початок її дії, строк сплати відсотків за користування кредитними коштами, а також дата повернення заборгованості за кредитом (том справи - 1, аркуші справи - 14-18).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов Кредитного договору позивач надав відповідачу кредитні кошти у розмірі 46 000 000,00 грн., проте відповідач неналежним чином виконував свої договірні зобов'язання по сплаті процентів за користування кредитом та поверненню кредитних коштів, що призвело до виникнення заборгованості, яка на час звернення позивача до суду склала 46 000 000,00 грн.

Позивач звернувся до відповідача з повідомленням №3013/23 від 20.04.2015р. про відкликання кредиту (том справи - 1, аркуші справи - 19-20), в якому повідомив про зупинення подальшого кредитування відповідача, просив достроково повернути кредит та сплатити проценти за користування ним. Однак звернення позивача було залишено відповідачем без належного реагування.

Враховуючи відмову відповідача в добровільному порядку оплатити заборгованість, окрім основного боргу, позивач просив суд стягнути з відповідача 5 479 111,12 грн. боргу по відсоткам за користування кредитом, 756 755,85 грн. пені за несвоєчасну сплату відсотків, 1 966 027,40 грн. пені за несвоєчасне повернення кредиту та 98 301,37 грн. 3% річних за несвоєчасне погашення кредиту.

Місцевий господарський суд позовні вимоги задовольнив повністю, визнавши їх нормативно обґрунтованими та документально підтвердженими.

Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх такими, що відповідають фактичним обставинам справи, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ст. 1054 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. ст. 1048, 1049 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів (ст. 1056-1 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Зазначене також кореспондується зі ст. 526 Цивільного кодексу України, де встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. ст. 610, 612 Цивільного кодексу України).

В процесі судового розгляду було встановлено, що на виконання умов Кредитного договору позивач надав відповідачу кредитні кошти у розмірі 46 000 000,00 грн., про що свідчить меморіальний ордер №CR006004 від 09.06.2010р. (том справи - 1, аркуш справи - 26).

Однак відповідачем порушувався порядок та строки сплати процентів за користування кредитом та повернення кредитних коштів.

В п.п.9.2.1 п.9.2 Кредитного договору передбачено, що банк має право зупинити подальше кредитування позичальника та/або вимагати дострокового повернення кредиту, сплати процентів, комісій та штрафних санкцій, що передбачені цим договором, а також, відшкодування збитків, завданих банку внаслідок невиконання або неналежного виконання позичальником та/або іншими особами, що є поручителями позичальника, умов цього договору та/або угод (договорів), укладених в забезпечення виконання позичальником зобов'язань (договорів забезпечення) за цим договором, а позичальник зобов'язаний протягом 10 календарних днів, а у випадку, якщо зобов'язання позичальника за цим договором забезпечується заставою майнових прав на грошові кошти, розміщені на депозитному рахунку в АБ "Київська Русь" - не пізніше наступного робочого дня, з дати надіслання банком відповідної вимоги, повернути суму заборгованості по кредиту, що залишилась, сплатити проценти, комісії, інші платежі за цим договором та штрафні санкції, а також, відшкодувати збитки, завдані банку, зокрема, у разі порушення позичальником строків (термінів) платежів, що встановлені цим договором.

Позивач направив відповідачу повідомлення №3013/23 від 20.04.2015р. (том справи - 1, аркуші справи - 19-20), в якому повідомив про зупинення подальшого кредитування відповідача, просив достроково повернути кредит та сплатити проценти за користування ним.

Однак звернення позивача було залишено відповідачем без належного реагування, кредитні кошти з урахуванням процентів за використання кредиту останній не сплатив.

На час звернення з позовом до суду та вирішення справи місцевим господарським судом заборгованість за кредитом становила 46 000 000,00 грн., а заборгованість по відсоткам за користування кредитом - 5 479 111,12 грн.

Відповідачем не надано ані місцевому господарському суду, ані суду апеляційної інстанції належних та допустимих доказів на підтвердження дотримання строків повернення кредитних коштів і процентів за користування ними.

Докази сплати заборгованість за кредитом у розмірі 46 000 000,00 грн. та заборгованості по відсоткам за користування кредитом у сумі 5 479 111,12 грн. суду не надано.

Згідно з ч.1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про обґрунтованість вимог позивача щодо стягнення з відповідача 46 000 000,00 грн. заборгованості за кредитом, 5 479 111,12 грн. заборгованості по відсоткам за користування кредитом.

Згідно з ч.1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

В ст. 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

В п.8.1 Кредитного договору передбачено, що у випадку порушення строків (термінів) повернення кредиту та/або сплати нарахованих процентів за користування ним, та/або комісій позичальник сплачує банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення, від несвоєчасного платежу за кожен день прострочення.

Окрім того, відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки в процесі судового розгляду було встановлено факт прострочення виконання відповідачем грошових зобов'язань перед позивачем за Кредитним договором, нарахування пені та 3% річних є обґрунтованим.

За розрахунком колегії суддів, який збігається з розрахунком місцевого господарського суду, з відповідача підлягають стягненню пеня за несвоєчасне повернення кредиту за період з 01.05.2015р. по 26.05.2015р. у розмірі 1 966 027,40 грн., пеня за несвоєчасну сплату відсотків за період з 01.10.2014р. по 26.05.2015р. у розмірі 756 755,85 грн. та 3% річних за несвоєчасне погашення кредиту за період з 01.05.2015р. по 26.05.2015р. у сумі 98 301,37 грн.

Колегією суддів враховано посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що внаслідок надіслання відповідачу повідомлення про відкликання кредиту від 20.04.2014р. було змінено строк повернення кредитних коштів. При цьому відповідач вважає, що позивач повинен був здійснювати нарахування санкцій та відсотків за користування кредитом до моменту пред'явлення вищевказаного повідомлення про відкликання кредиту.

Однак як уже зазначалося вище, за умовами п.9.2.1 п.9.2 Кредитного договору у разі порушення строків (термінів) платежів, встановлених цим договором, відповідач, як позичальник, був зобов'язаний протягом 10 календарних днів з дати надіслання позивачем, як банком, відповідної вимоги (в даному випадку - повідомлення про відкликання кредиту №3013/23 від 20.04.2015р.) повернути суму заборгованості по кредиту, що залишилась, сплатити проценти, комісії, інші платежі за цим договором та штрафні санкції, а також, відшкодувати збитки, завдані банку.

До того ж, згідно з п.4.4 Кредитного договору проценти, нараховані за останній (неоплачений) період користування кредитом, сплачуються одночасно з остаточним поверненням кредиту.

Враховуючи норми діючого законодавства та умови Кредитного договору, відповідач зобов'язаний сплатити нараховані штрафні санкції за весь час прострочення ним виконання своїх зобов'язань за договором, починаючи з дня наступного за днем, коли зобов'язання мало бути виконано до дня його фактичного виконання.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

В ст. 4-2 Господарського процесуального кодексу України визначено, що правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Дана норма кореспондується зі ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, в якій закріплено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.

Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов'язки.

Згідно зі ст. ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

З вищенаведеного слідує, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов'язки. Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами, в тому числі подавати докази на підтвердження обставин, на які вони посилаються.

Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на спростування висновків місцевого господарського суду.

Доводи апеляційної скарги також не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи.

Враховуючи викладені обставини справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду Київської області від 02.09.2015р. у справі №911/2468/15 прийнято у відповідності до норм чинного законодавства, з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, у зв'язку з чим апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

У зв'язку з відмовою у задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання покладаються на відповідача (апелянта).

Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. ст. ст. 4-2, 4-3, 32-34, 43, 49, 77, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Рокитнянський цукровий завод" залишити без задоволення, рішення Господарського суду Київської області від 02.09.2015р. у справі №911/2468/15 - без змін.

2. Матеріали справи №911/2468/15 повернути до Господарського суду Київської області.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановленому законом порядку та строки.

Головуючий суддя Л.П. Зубець

Судді А.І. Тищенко

А.І. Мартюк