Рішення № 54123530, 03.12.2015, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"03" грудня 2015 р.Справа № 916/4197/15

Позивач : Державне підприємство «Ізмаїльський морський торговий порт»

Відповідач: Приватне підприємство «Виробничо-комерційна фірма «Ньюбі»

Про стягнення

Суддя Рога Н.В.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_1- згідно довіреності №03-16/55 від 10.11.2015р.

Від відповідача: ОСОБА_2

Суть спору: Позивач, Державне підприємство (далі- ДП) «Ізмаїльський морський торговий порт» ,звернувся до господарського суду Одеської області з позовом до Приватного підприємства «Виробничо-комерційна фірма «Ньюбі» (далі- ПП «ВКФ «Ньюбі» ) про стягнення заборгованості у сумі 10 727 грн. 17 коп., інфляційних втрат у сумі 5 663 грн. 95 коп., 3% річних у сумі 358 грн. 85 коп.

Згідно клопотань, що надійшли до суду 18.11.2015р. та 30.11.2015р. позивач просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати у сумі 5 663 грн. 95 коп. та 3% річних у сумі 358 грн. 85 коп. , у зв'язку із погашенням відповідачем в ході розгляду справи суми основної заборгованості у розмірі 10 727 грн. 17 коп.

Відповідач проти стягнення інфляційних втрат у сумі 5 663 грн. 95 коп., 3% річних у сумі 358 грн. 85 коп. заперечує з мотивів, викладених у запереченнях на позовну заяву.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін , суд встановив:

22 листопада 2012р. між ДП «Ізмаїльський морський торговий порт» (Порт) та Державним підприємством «Управління по експлуатації адмінбудівель податкових органів Одеської області» (Клієнт) був укладений Договір №48/1-Р на зберігання вантажу, згідно якого Порт забезпечує зберігання на складських площах Порту вантажу Клієнта , переданого Клієнту на відповідальне зберігання згідно Акту від 29.10.2012р. №22 Ізмаїльською об'єднаною Державною податковою інспекцією Одеської області Державної податкової служби України в номенклатурі та об'ємах, зазначених у Додатку №1 до цього Договору. Клієнт оплачує Порту вартість зберігання та послуг в обумовлені строки та на умовах цього Договору.

Відповідно до п.3.1 Договору Клієнт здійснює своєчасну оплату Порту на умовах , передбачених цим Договором з 29.10.2012р. по ставкам, що діють в Порту.

Згідно розділу 4 Договору оплата виставлених рахунків Порту за зберігання вантажу та інші додаткові послуги здійснюється Клієнтом за ставками цього Договору , зазначеними у Додатку №1 , шляхом банківського переказу грошових коштів Клієнта в національній валюті на поточний рахунок Порту протягом 5-ти банківських днів з дати виставлення рахунку .

За умовами п.8.1 Договору цей Договір набирає чинності з дати його підписання та діє до 31.12.2013р. Закінчення строку дії Договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення , які мали місце під час дії цього Договору .

Позивач зазначає, що на виконання умов Договору №48/1-Р на зберігання вантажу від 22.11.2012р. ним були виставлені для оплати рахунки на загальну суму 10 727 грн. 17 коп. (з ПДВ) за період з червня 2013р. по серпень 2014р.

17 липня 2014р. між Державним підприємством «Сервісний центр Міністерства доходів і зборів України в Одеській області» (Первісний боржник), ПП «ВКФ «Ньюбі» (Новий боржник) та ДП «Ізмаїльський морський торговий порт» (Кредитор) був укладений Договір №31/1-П про переведення боргу, згідно якого в порядку та на умовах цього Договору , Первісний боржник переводить свій борг на Нового боржника , внаслідок чого Новий боржник заміняє Первісного боржника як зобов'язану сторону у Договорі №48/-П від 22.11.2012р. на зберігання вантажів, укладеному між Первісним боржником та Кредитором (Основний договір). За Основним договором станом на дату підписання цього Договору були надані послуги на суму 8 939 грн. 28 коп. (без ПДВ). Відповідно до п.2.1 Договору №31/1-П про переведення боргу за цим Договором Новий боржник стає зобов'язаним здійснити замість Первісного боржника наступні обов'язки останнього: сплатити в строк до 31.08.2014р. борг у розмірі 8 939 грн. 28 коп. (без ПДВ), що виник на підставі п.4.1 Основного договору. При цьому, відповідно до п.2.2. Договору Новий боржник зобов'язується своєчасно сплачувати за зберігання вантажу , що переданий відповідно до акту приймання-передачі від 17.07.2014р., за ставками, передбаченими Основним договором. Оплата виставлених рахунків здійснюється Новим боржником щомісячно протягом 5 робочих днів від дати виставлення рахунку .

Позивач зазначає, що ПП «ВКФ «Ньюбі» прийнятих на себе за Договором №31/1-П про переведення боргу зобов'язань щодо сплати в строк до 31.08.2014р. боргу у розмірі 8 939 грн. 28 коп. (без ПДВ, з ПДВ 10 727 грн. 17 коп. ) не виконало, сплатило зазначену суму лише в ході розгляду справи , що є порушенням умов Договору .

Позивач зазначає, що відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання . Боржник , який прострочив виконання грошового зобов'язання , на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення , а також три проценти річних від простроченої суми , якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі зазначеної статті позивач нарахував відповідачу інфляційні у сумі 5 663 грн. 95 коп. та 3% річних у сумі 358 грн. 85 коп., які просить стягнути з відповідача.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що ст.193 Господарського кодексу України та ст.526 Цивільного кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати свої зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Відповідач у справі позовну вимогу щодо наявності основного боргу у розмірі 10 727 грн. 17 коп. визнав у повному обсязі та сплатив зазначену суму в ході розгляду справи, що підтверджується платіжними дорученнями №127 від 09.11.2015р. на суму 10 727 грн. 14 коп. та №129 від 13.11.2015р. на 03 коп.

У частині стягнення інфляційних у сумі 5 663 грн. 95 коп. та 3% річних у сумі 358 грн. 85 коп. відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує, посилаючись на те, що за Договором №31/1-П про переведення боргу ПП «ВКФ «Ньюбі» прийняло на себе лише обов'язки щодо сплати основного боргу у розмірі 10 727 грн. 17 коп. Інших обов'язків підприємство на себе не приймало і самим Договором жодних штрафних санкцій не передбачено.

Крім того, відповідач вважає, що п.2.1 Договору №31/1-П про переведення боргу в частині здійснення оплати боргу у строк до 31.08.2014р. суперечить постанові Кабінету Міністрів України №1340 від 25.08.1998р. «Про порядок обліку, зберігання, оцінки конфіскованого та іншого майна, що переходить у власність держави , і розпорядження ним», відповідно до якої розрахунки за зберігання, оцінку та інше, здійснюються лише після реалізації цього майна. На даний час майно ще не реалізоване. При цьому, кошти , одержані від реалізації майна перераховуються до Державного бюджету за вирахуванням суми комісійної винагороди підприємства, якому доручається розпоряджатися майном.

Розглянув матеріали справи, на підставі чинного законодавства України, суд доходить до такого висновку:

Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію: передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо, або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Частиною 2 зазначеної статті встановлено, що зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки. Підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобовязання є укладання господарського договору та іншої угоди, що передбачені законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення , зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Згідно ст.627 Цивільного кодексу України , відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог законодавства, звичаїв ділового обороту , вимог розумності та справедливості.

Як вбачається з матеріалів справи, 17 липня 2014р. між Державним підприємством «Сервісний центр Міністерства доходів і зборів України в Одеській області» (Первісний боржник), ПП «ВКФ «Ньюбі» (Новий боржник) та ДП «Ізмаїльський морський торговий порт» (Кредитор) був укладений Договір №31/1-П про переведення боргу, згідно якого в порядку та на умовах цього Договору , Первісний боржник переводить свій борг на Нового боржника , внаслідок чого Новий боржник заміняє Первісного боржника як зобов'язану сторону у Договорі №48/-П від 22.11.2012р. на зберігання вантажів, укладеному між Первісним боржником та Кредитором (Основний договір). За Основним договором станом на дату підписання цього Договору були надані послуги на суму 8 939 грн. 28 коп. (без ПДВ).

Відповідно до п.2.1 Договору №31/1-П про переведення боргу за цим Договором Новий боржник стає зобов'язаним здійснити замість Первісного боржника наступні обов'язки останнього: сплатити в строк до 31.08.2014р. борг у розмірі 8 939 грн. 28 коп. (без ПДВ), що виник на підставі п.4.1 Основного договору.

За матеріалами справи , ПП «ВКФ «Ньюбі» свої зобов'язання за Договором №31/1-П про переведення боргу щодо оплати заборгованості Первісного боржника виконало лише в ході розгляду справи та сплатило заборгованість у сумі 10 727 грн. 17 коп. платіжними дорученнями №127 від 09.11.2015р. на суму 10 727 грн. 14 коп. та №129 від 13.11.2015р. на 03 коп.

При цьому, відповідно до п.2.2. Договору Новий боржник зобов'язується своєчасно сплачувати за зберігання вантажу , що переданий відповідно до акту приймання-передачі від 17.07.2014р., за ставками, передбаченими Основним договором. Оплата виставлених рахунків здійснюється Новим боржником щомісячно протягом 5 робочих днів від дати виставлення рахунку .

Частина 1. ст. 193 Господарського кодексу України, вказує на те, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст.526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а згідно ст.525 цього ж Кодексу одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Отже, прийнявши на себе зобовязання щодо оплати заборгованості Первісного боржника у сумі 10 727 грн. 17 коп. в строк до 31.08.2014р. ПП «ВКФ «Ньюбі» мало належним чином їх виконувати.

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання). За приписами ст..612 цього ж Кодексу боржник вважається таким , що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За умовами п.3.1 Договору №31/1-П про переведення боргу за невиконання або неналежне виконання цього Договору сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України.

Відповідно до ч.1 ст.216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з ч.2 ст. 218 Господарського Кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання , на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення , а також три проценти річних від простроченої суми , якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За таких обставин, на думку суду, на підставі зазначеної статті позивач правомірно нарахував відповідачу інфляційні у сумі 5 663 грн. 95 коп. та 3% річних у сумі 358 грн. 85 коп.., у звязку з чим вимога позивача щодо стягнення зазначених сум підлягає задоволенню.

Посилання відповідача на те, що п.2.1 Договору №31/1-П про переведення боргу в частині здійснення оплати боргу у строк до 31.08.2014р. суперечить постанові Кабінету Міністрів України №1340 від 25.08.1998р. «Про порядок обліку, зберігання, оцінки конфіскованого та іншого майна, що переходить у власність держави , і розпорядження ним», відповідно до якої розрахунки за зберігання, оцінку та інше, здійснюються лише після реалізації цього майна, до уваги судом не сприймається, адже, як вже зазначалося вище , згідно ст.627 Цивільного кодексу України , відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог законодавства, звичаїв ділового обороту , вимог розумності та справедливості. Отже, укладаючи Договір №31/1-П про переведення боргу ПП «ВКФ «Ньюбі» , знаючи про існування постанови Кабінету Міністрів України №1340 від 25.08.1998р. «Про порядок обліку, зберігання, оцінки конфіскованого та іншого майна, що переходить у власність держави , і розпорядження ним», прийняло на себе відповідні зобовязання , у подальшому Договір не оскаржувало, отже, погодилося з його умовами.

Згідно ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням , що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності , керуючись законом.

Виходячи з викладеного , позовна заява ДП «Ізмаїльський морський торговельний порт» є обґрунтованою, підтверджена матеріалами справи, у звязку з чим підлягає задоволенню .

Судові витрати по сплаті судового збору покласти на відповідача згідно ст.ст.44, 49 ГПК України.

На підставі зазначеного, керуючись ст.ст. 44,49, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1.Позовну заяву Державного підприємства «Ізмаїльський морський торговельний порт» задовольнити повністю .

2.Стягнути з Приватного підприємства „Виробничо-комерційна фірма «Ньюбі» (м.Одеса, вул. Михайлівська, 25, код ЄДРПОУ 35303974) на користь Державного підприємства «Ізмаїльський морський торговельний порт» (Одеська обл.., м.Ізмаїл, вул.Портова, 7, код ЄДРПОУ 01125815, р\р 260020153192, філія АТ «Укрексімбанк» в м.Ізмаїл, МФО 328629) інфляційні втрати у сумі 5 663 грн. 95 коп., 3% річних у сумі 358 грн. 85 коп., витрати по сплаті судового збору у сумі 1 218 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 08 грудня 2015р.

Суддя Н.В. Рога