Рішення № 54123454, 07.12.2015, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"07" грудня 2015 р.Справа № 916/4192/15

За позовом Приватне підприємство "ЕФЕКТИВНА ВІДГОДІВЛЯ ТВАРИН-ЗАХІД";

до відповідача ОСОБА_1 господарство "Сімург"

про стягнення 27365,94грн.

Суддя Гуляк Г.І.

Представники:

Від позивача: - не з'явився;

Від відповідача: - не з'явився;

Суть спору: Приватне підприємство "ЕФЕКТИВНА ВІДГОДІВЛЯ ТВАРИН-ЗАХІД" звернулося до суду з позовом, в якому просить стягнути з Фермерського господарства "Сімург" 27 365,94 гривень, що складається із заборгованості в сумі 14728,76 гривень, інфляційні в сумі 10857,98 гривень та 3% річних в сумі 1779,20 гривень.

Ухвалою суду від 15 жовтня 2015 року порушено провадження у справі №916/4192/15 та призначено до розгляду на 2 листопада 2015 року.

Відповідач явку свого повноважного представника у судове засідання не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив, про місце, день та час розгляду справи повідомлений належним чином, рекомендованою кореспонденцією.

Відповідач в засідання суду призначені на 02.11.2015 року, 23.11.2015 року та 07.12.2015 року, не з`явився, правом на відзив в порядку ст. 59 ГПК України не скористався. Ухвали господарського суду Одеської області направлялись Фермерському господарству "Сімург" за належною адресою зазначеною в позовній заяві.

Як зазначено у третьому абзаці п.3.9.1. Постанови Пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011р., в разі якщо ухвалу суду було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до п. 32 Інформаційного листа ВГСУ від 29 вересня 2009 року № 01-08/350 Про деякі питання, порушені в доповідних записках господарських судів України у першому півріччі 2009 року щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України викладена правова позиція, згідно якої відмітка про відправку процесуального документа суду на зворотному аркуші у лівому нижньому куті першого примірника процесуального документа є підтвердженням розсилання процесуального документа сторонам у справі та іншим особам, які брали участь у справі, а коли йдеться про ухвалу, де зазначено про час і місце судового засідання, - підтвердженням повідомлення про час і місце такого засідання. При цьому, суд зазначає, що необґрунтоване затягування розгляду справи суперечить вимогам ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

20.11.2015 року представник позивача надав до суду заяву про зменшення позовних вимог, в якій просить суд стягнути з відповідача заборгованість в сумі 14728,76 гривень, інфляційні в сумі 11373,51 гривень та 3 % річних в сумі 985,19 гривень.

Крім того представник позивача 20.11.2015 року надав клопотання про розгляд справи без участі представника позивача, вказане клопотання було залишено судом без задоволення.

Розгляд справи було відкладено ухвалою суду від 23.11.2015 року із призначенням до розгляду на 7 грудня 2015 року.

24.11.2015 року представник позивача надав до канцелярії суду письмові пояснення, які залучено до матеріалів справи.

01.12.2015 року на адресу суду надійшло клопотання позивача щодо проведення судового засідання в режимі відеозв`язку, вказане клопотання судом відхилено.

Крім того представник позивача 02.12.2015 року надав клопотання в порядку ст. 69 ГПК України, у задоволенні якого судом відмовлено.

Представник позивача у судове засідання не з`явився.

За результатами судового засідання справу було розглянуто без участі представників відповідача, за наявними в ній матеріалами документів наданих позивачем. У судовому засіданні, в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Фіксація судового процесу технічними засобами не проводилася.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, суд встановив:

Приватним підприємством «Ефективна відгодівля тварин-Захід» (далі - позивач) у період з 31.01.2011 року по 25.01.2012 року, згідно видаткових накладних поставлено фермерському господарству «Сімург» (далі - відповідач) товару на загальну суму 17905 гривень, що підтверджується накладними: №87 від 31.01.2011 року на 1797,50 грн.; № 135 від 16.02.2011 року на 550,00 грн.; № 161 від 22.02.2011 року на 1180,00 грн.; № 7 від 02.03.2011 року на 782,50 грн.; №53 від 25.07.2011 року на 4060,00 грн.; № 100 від 29.09.2011 року на 1575,00 грн.; № 84 від 25.10.2011 року на 2490,00 грн.; № 15 від 04.11.2011 року на 1095,00 грн.; № 27 від 09.12.2011 року на 875,00 грн.; №76 від 23.12.2011 року на 1260,00 грн.; № 14 від 11.01.2012 року на 1680,00 грн.; № 51 від 25.01.2012 року на 560,00 грн. Відповідачем було частково проведено оплату в сумі 1176,24 гривень.

04.07.2013 року позивач надіслав на адресу відповідача вимогу про оплату заборгованості у розмірі 16 728.76 гривень, яку відповідач отримав 09.07.2013 року, що підтверджується повідомленням про вручення. Відповідач 23.07.2013 року провів часткову оплату в сумі 2 000 гривень, заборгованість за отриманий товар складає 14 728,76 гривень.

Таким чином відповідач провів оплату лише в сумі 3 176.24 гривень, решту заборгованості не сплачено, у зв'язку з чим позивачем було нараховано інфляційні в сумі 11373,51 гривень та 3% річних в сумі 985.19 гривень, які просить стягнути з відповідача.

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобовязання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобовязана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Статтею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 610 Цивільного кодексу України передбачає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) та відповідно до частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 220 Господарського кодексу України, боржник, який прострочив виконання господарського зобов'язання, відповідає перед кредитором (кредиторами) за збитки, завдані простроченням.

Згідно із частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до частини 3 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

04.07.2013 року, 29.12.2014 року та 06.08.2015 року позивачем направлялися на адресу відповідача вимоги про погашення заборгованості, проте відповідач не приступив до виконання свого зобов'язання - не оплатив отриманий товар.

Як встановлено судом позивач на протязі періоду з 31.01.2011 року по 25.01.2012 року, згідно видаткових накладних поставив відповідачу товар на загальну суму 17905 гривень, що підтверджується накладними: №87 від 31.01.2011 року на 1797,50 грн.; № 135 від 16.02.2011 року на 550,00 грн.; № 161 від 22.02.2011 року на 1180,00 грн.; № 7 від 02.03.2011 року на 782,50 грн.; №53 від 25.07.2011 року на 4060,00 грн.; № 100 від 29.09.2011 року на 1575,00 грн.; № 84 від 25.10.2011 року на 2490,00 грн.; № 15 від 04.11.2011 року на 1095,00 грн.; № 27 від 09.12.2011 року на 875,00 грн.; №76 від 23.12.2011 року на 1260,00 грн.; № 14 від 11.01.2012 року на 1680,00 грн.; № 51 від 25.01.2012 року на 560,00 грн., а відповідач в свою чергу оплату здійснив частково лише на суму 3 176.24 гривень, решту заборгованості відповідач не сплатив, сума яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача складає 14728,76 гривень.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, перевіривши розрахунок позивача щодо нарахувань інфляційних та 3% річних приходить висновку про неточність розрахунків, оскільки розмір інфляційних за період порушення строків оплати з 17 липня 2013 року по 07 жовтня 2015 року складає 11 347,41 гривень, 3 % річних за той же період складає 982,60 гривень, звідси суд робить висновок про стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних в сумі 11 347,41 гривень та 3% річних в сумі 982,60 гривень.

Приймаючи до уваги те, що позовні вимоги Приватного підприємства "ЕФЕКТИВНА ВІДГОДІВЛЯ ТВАРИН-ЗАХІД" підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, суд вважає їх обґрунтованими такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ст.ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Наведені Позивачем докази у встановленому законом порядку Відповідачем не спростовані.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Відповідно, на підставі ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фермерського господарства "Сімург" (67830 Одеська область Овідіопольський район, с. Новоградівка, вул.. К. Маркса,2А, код ЄДРПОУ 33624600) на користь Приватного підприємства "ЕФЕКТИВНА ВІДГОДІВЛЯ ТВАРИН-ЗАХІД" (79068 м. Львів вул.. Хвильового, буд..30 кв.75: адреса для листування: 79039 м. Львів вул..ОСОБА_2 Юнаківа, б.9Б, код ЄДРПОУ 33420204) заборгованість в сумі 14 728 (чотирнадцять тисяч сімсот двадцять вісім) гривень 76 копійок, інфляційні в сумі 11 347 (одинадцять тисяч триста сорок сім) гривень 41 копійка, 3% річних у сумі 982 /девятсот вісімдесят дві/ гривни 60 копійка, судовий збір в сумі 1218 (одна тисяча двісті вісімнадцять) гривень.

Рішення господарського суду Одеської області набирає чинності у порядку ст.85 ГПК України.

Наказ видати в порядку ст. 116 ГПК України.

Повне рішення складено 08 грудня 2015 р.

Суддя Г.І. Гуляк