Рішення № 54123428, 03.12.2015, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"03" грудня 2015 р.Справа № 916/847/15-г

За позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "ІНФРАСТРУКТУРА ТЕХНОЛОДЖІ СЕРВІСІЗ ОСОБА_1 УКРАЇНА"

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГІЯ І ГАЗ УКРАЇНА"

про стягнення 32 842,64 грн.

Головуючий суддя Цісельський О.В.

Судді Рога Н.В.

ОСОБА_2

Представники сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: ОСОБА_3 (за довіреністю)

У відповідності до ст.77 ГПК України в судовому засіданні оголошувалась перерва з 16.04.2015р. до 09 год. 20 хв. 23.04.2015р.

Суть спору: позивач, товариство з обмеженою відповідальністю "ІНФРАСТРУКТУРА ТЕХНОЛОДЖІ СЕРВІСІЗ ОСОБА_1 УКРАЇНА", звернувся до господарського суду Одеської області з позовної заявою про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГІЯ І ГАЗ УКРАЇНА" 32 842,64 грн., де 24 319,86 грн. основна заборгованість, 2 821,00 грн. пеня, 556,06 грн. 3% річних, 5 146,58 грн. інфляційні втрати.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 02.03.2015р. позовну заяву (вх.№891/15) прийнято до розгляду, порушено провадження у справі №916/847/15-г та справу призначено до розгляду в судовому засіданні.

10.04.2015р. відповідача звернувся до суду із клопотанням про зупинення провадження у справі (вх.№2-1921/15), яке судом було задоволено.

Письмове клопотання відповідача про продовження строку розгляду справи (вх.№2-2225/15 від 23.04.2015р.) судом задоволено, у зв'язку з чим строк розгляду справи було продовжено до 12.05.2015р.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 23.04.2015р. було зупинено провадження у справі №916/847/15-г до завершення розгляду господарським судом м. Києва справи №910/9651/15 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГІЯ І ГАЗ УКРАЇНА" до товариства з обмеженою відповідальністю "ІНФРАСТРУКТУРА ТЕХНОЛОДЖІ СЕРВІСІЗ ОСОБА_1 УКРАЇНА" про визнання договору недійсним.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 23.10.2015р. провадження у справі №916/847/15-г було поновлено та справу призначено до колегіального розгляду.

Розпорядженням керівника апарату господарського суду від 23.10.2015р. призначено повторний автоматичний розподіл справи для визначення складу колегії.

На підставі повторного автоматичного розподілу, справу №916/847/15-г було передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Цісельський О.В., судді Рога Н.В., Шаратов Ю.А.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 23.10.2015р. колегія суддів у складі: головуючий суддя Цісельський О.В., судді Рога Н.В., Шаратов Ю.А. прийняла справу №916/847/15-г до свого провадження та призначила до розгляду в судовому засіданні.

02.12.2015р. на адресу господарського суду Одеської області надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог (вх.№2-6647/15), відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача суму основної заборгованості в розмірі 24 319,86 грн., суму пені в розмірі 2 816,76 грн., суму 3% річних в розмірі 1 113,76 грн., суму інфляційних втрат в розмірі 15 552,85 грн., яка судом прийнята до розгляду.

Представник позивача в судове засідання, призначена на 03.12.2015р. не з'явився, хоча про час та місце його проведення був повідомлений завчасно та належним чином.

Представник відповідача збільшені позовні вимоги позивача визнає в повному обсязі, про що зазначив у заяві (вх.№30356/15).

Згідно з ст.75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Дослідивши в відкритому судовому засіданні матеріали справи, надані позивачем докази, заслухавши пояснення представника відповідача, суд встановив:

09 січня 2014р. між товариством з обмеженою відповідальністю "ІНФРАСТРУКТУРА ТЕХНОЛОДЖІ СЕРВІСІЗ ОСОБА_1 УКРАЇНА" (Виконавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГІЯ І ГАЗ УКРАЇНА" (Замовник) було укладено договір на виконання робіт з метрологічного забезпечення та надання послуг із супроводження метрологічного забезпечення №18/14, згідно умов п.1.1. якого, Замовник доручає, а Виконавець зобов'язується в період з 02.01.2014р. по 31.12.2014р. включно виконати для Замовника роботи з метрологічного забезпечення в області атестації Виконавця калібрування (надалі по тексу "Роботи") за видами засобів вимірювальної техніки в об'єми та строки, зазначені в Додатку №1 до цього Договору.

Відповідно до п.1.2. Договору Замовник доручає, а Виконавець зобов'язується в період з 02.01.2014р. по 31.12.2014р. включно надати послуги з метрологічного забезпечення Замовника (далі по тексту "Послуги") за видами, в об'ємах та строки, зазначені в Додатку №2 до Договору.

Пунктом 3.1. Договору встановлено, що Загальна сума Договору, що включає в себе вартість всіх Робіт/Послуг, передбачених умовами Договору, що виконуються в період з 02.01.2014р. по 31.12.2014р. включно, згідно Протоколу узгодження договірної ціни (Додаток №4 до Договору) складає 143 038,15 грн. (сто сорок три тисячі тридцять вісім гривень 51 коп.), в тому числі ПДВ (20%) 23 839,75 грн. (двадцять три тисячі вісімсот тридцять дев'ять гривень 75 коп.).

У відповідності до п.3.3. Договору сторони дійшли згоди, що оплата вартості Робіт та послуг, що надаються буде проводитись Замовником в національній валюті України (гривні) в безготівковій формі перерахуванням грошових коштів на поточний рахунок Виконавця, зазначений в даному Договорі, наступним шляхом:

-протягом 10 (десяти) банківських днів, що обраховуються від дати підписання сторонами Актів приймання-передачі виконаних робіт/наданих послуг за кожен період, що оплачується (звітний) виконання робіт/надання послуг на підставі відповідних рахунків Виконавця.

Зі змісту п.8.5. Договору вбачається, що в разі порушення строків оплати робіт/послуг, Замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період, за який стягується пеня, від простроченої суми за кожен день прострочення.

Цей Договір вступає в силу з моменту його підписання обома сторонами та скріплення печатками сторін. Цей Договір діє до 31 грудня 2014р. включно, а в частині гарантійних та пов'язаних з ними зобов'язань з ними зобов'язань до закінчення гарантійного строку на роботи та послуги.

На виконання умов вищенаведеного договору позивач надав відповідачу відповідні послуги на загальну суму 24 319,86 грн., що підтверджується актами виконаних послуг:

- №127 від 25.02.2014р. на суму 11 919,86 грн.;

- №512 від 25.06.2014р. на суму 5 200,00 грн.;

- №601 від 25.07.2014р. на суму 3 600,00 грн.;

- №689 від 26.08.2014р. на суму 3 600,00 грн., однак відповідач, вартість отриманих від позивача послуг не сплатив, внаслідок чого, за ним утворилась заборгованість перед позивачем в сумі 24 319,86 грн.

Порушення умов вищенаведеного договору відповідачем в частині здійснення оплати отриманих послуг і стало підставою для останнього звернутись до господарського суду Одеської області із даним позовом за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з наступних підстав:

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обовязків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обовязків. При цьому, ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певні дії (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. При цьому, зобовязання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу, у тому числі із договору.

Згідно вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається. В свою чергу, порушенням зобовязання, відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обовязковим для виконання сторонами. Припинення зобовязання на вимогу однієї із сторін в силу положень ч.2 ст.598 цього Кодексу допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Згідно ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязання встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно п.4 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, у вигляді відшкодування збитків та матеріальної шкоди.

Статтею 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Частиною 1 ст.903 Цивільного кодексу України визначено, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Як вбачається із матеріалів справи, зокрема з розрахунку заборгованості приведеного позивачем в позовній заяві та не спростованого відповідачем, останнім договірні зобовязання в частині проведення оплати вартості послуг не виконані, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість в сумі 24 319,86 грн., у зв'язку з чим, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума заборгованості, встановлена судом в розмірі 24 319,86 грн.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 2 816,76 грн. пені, 1 113,76 3% річних, 15 552,85 грн. інфляційні втрат.

Оцінюючи вимоги про стягнення пені, суд зазначає наступне:

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є господарські санкції, до яких віднесено штраф та пеню.

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання, або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Частиною шостою статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Виходячи зі змісту зазначених норм, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано. Нарахування санкцій триває протягом шести місяців. Проте законом або договором можуть бути передбачені інші умови нарахування.

Частина перша статті 223 ГК України передбачає, що при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені ЦК України, якщо інші строки не встановлено ГК України.

За змістом пункту 1 частини другої статті 258 ЦК України щодо вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) передбачено спеціальну позовну давність в один рік.

Поняття позовної давності міститься в статті 256 ЦК України, відповідно до якої позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Якщо за невиконання або неналежне виконання зобов'язання встановлено штрафні санкції, то збитки відшкодовуються в частині, не покритій цими санкціями. Законом або договором можуть бути передбачені випадки, коли: допускається стягнення тільки штрафних санкцій; збитки можуть бути стягнуті у повній сумі понад штрафні санкції; за вибором кредитора можуть бути стягнуті або збитки, або штрафні санкції. Вимогу щодо сплати штрафних санкцій за господарське правопорушення може заявити учасник господарських відносин, права чи законні інтереси якого порушено, а у випадках, передбачених законом, - уповноважений орган, наділений господарською компетенцією. Відсотки за неправомірне користування чужими коштами справляються по день сплати суми цих коштів кредитору, якщо законом або договором не встановлено для нарахування відсотків інший строк. За грошовим зобов'язанням боржник не повинен платити відсотки за час прострочення кредитора. Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. У випадках, передбачених законом, штрафні санкції за порушення господарських зобов'язань стягуються судом у доход держави (ст.232 ГК України).

Відтак частина шоста статті 232 ГК України передбачає строк та порядок, у межах якого нараховуються штрафні санкції, а строк, протягом якого особа може звернутись до суду за захистом свого порушеного права, встановлюється ЦК України.

Як було вище встановлено судом, за порушення зобов'язань за договором позивач нарахував відповідачу у відповідності до приписів договору пеню в сумі 2 816,76 грн., при цьому судом встановлено що наданий позивачем розрахунок пені здійснений належним чином.

Оцінюючи вимоги про стягнення 3% річних, суд зазначає наступне:

У відповідності з п.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, на думку суду, право позивача вимагати від відповідача сплатити 3% річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає в отриманні компенсації (плати) від відповідача за користування утримуваними ним грошовими коштами, належним до сплати за договором.

Перевіривши розрахунок позивача 3% річних в сумі 1 113,76 грн., суд встановив, що позовні вимоги в цій частині відповідають вимогам чинного законодавства, їх розрахунок здійснений позивачем належним чином, у звязку з чим підлягають судом задоволенню в повній мірі.

Щодо позовної вимоги позивача в частині стягнення з відповідача інфляційних втрат, суд зазначає наступне:

Системний аналіз законодавства України свідчить, що обов'язок боржника відшкодувати кредитору причинені інфляцією збитки з нарахуванням процентів річних, випливає з вимог ст.625 Цивільного кодексу України.

Інфляційні втрати є наслідком інфляційних процесів в економіці, а тому їх слід вважати складовою частиною основного боргу, стягнення яких передбачене статтею 625 Цивільного кодексу України. Передбачене законом право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції є способом захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів.

У зв'язку з тим, що в країні відбулись інфляційні процеси, то позивач має право на збереження реальної величини грошових коштів, строк оплати яких настав, але не сплачених.

Перевіривши розрахунок позивача інфляційних в розмірі 15 552,85 грн., судом встановлено, що його здійснено належним чином, у зв'язку з чим з відповідача на користь позивача слід стягнути суму інфляційних втрат в розмірі заявленому позивачем, тобто в сумі 15 552,85 грн.

Частиною 5 ст.78 ГПК України встановлено, що у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Відповідно до вимог ст.ст.32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на вищезазначені матеріали справи та проаналізовані положення чинного законодавства України, суд, вбачає доведеними та обґрунтованими заявлені позовні вимоги

товариства з обмеженою відповідальністю "ІНФРАСТРУКТУРА ТЕХНОЛОДЖІ СЕРВІСІЗ ОСОБА_1 УКРАЇНА", у звязку з чим стягненню з товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГІЯ І ГАЗ УКРАЇНА" на користь позивача підлягає сума заборгованості, встановлена судом в розмірі 24 319,86 грн., сума пені встановлена судом в розмірі 2 816,76 грн., сума 3% річних, встановлена судом в розмірі 1 113,76 грн., сума інфляційних втрат, встановлена судом в розмірі 15 552,85 грн.

Відповідно до приписів ст.44, 49 ГПК України слід стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору пропорційно задоволеним позовним вимогам, а саме 1 827,00 грн. судового збору.

Керуючись ст.ст.32, 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю "ІНФРАСТРУКТУРА ТЕХНОЛОДЖІ СЕРВІСІЗ ОСОБА_1 УКРАЇНА" задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГІЯ І ГАЗ УКРАЇНА" (65041, м. Одеса, Шкодова гора, буд. 1/1, код ЄДРЮОФОП 34737717) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ІНФРАСТРУКТУРА ТЕХНОЛОДЖІ СЕРВІСІЗ ОСОБА_1 УКРАЇНА" (04071, м. Київ, вул. Верхній Вал, буд. 68, код ЄДРЮОФОП 37825821) 24 319 (двадцять чотири тисячі триста дев'ятнадцять) грн. 86 коп. основної заборгованості, 2 816 (дві тисячі вісімсот шістнадцять) грн. 76 коп. пені, 1 113 (одна тисяча сто тринадцять) грн. 76 коп. 3% річних, 15 552 (п'ятнадцять тисяч п'ятсот п'ятдесят дві) грн. 85 коп. інфляційних втрат, 1 827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. витрат на оплату судового збору.

Рішення господарського суду Одеської області набирає чинності у порядку ст.85 ГПК України.

Наказ видати в порядку ст.116 ГПК України

Повний текст рішення складено 08 грудня 2015 р.

Головуючий суддя О.В. Цісельський

Суддя Н.В. Рога

Суддя Ю.А. Шаратов