Рішення № 54123419, 30.11.2015, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"30" листопада 2015 р.Справа № 916/4088/15

Господарський суд Одеської області у складі:

судді Зайцева Ю.О.

при секретарі судового засідання Ошарін Д.С.

За участю представників сторін:

Від позивача: ОСОБА_1 (довіреність №3060 від 18.09.2014р.);

Від відповідача: ОСОБА_2 (довіреність №72 від 25.12.2014р.);

Від третьої особи: ОСОБА_3 (довіреність №953/15-70-10 від 23.12.2014р.).

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Державного підприємства Адміністрація морських портів України в особі Іллічівської філії Державного підприємства Адміністрація морських портів України до відповідача Державного підприємства Іллічівський морський торговельний порт за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Одеської митниці Державної фіскальної служби України про стягнення 335 717,33 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Суть спору: 05.10.2015р. Державне підприємство Адміністрація морських портів України в особі Іллічівської філії Державного підприємства Адміністрація морських портів України звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до відповідача Державного підприємства Іллічівський морський торговельний порт про стягнення 335717,33 грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 08.10.2015р. порушено провадження по справі з призначенням її до розгляду у відкритому судовому засіданні.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 28.10.2015р. було залучено до участі у справі №916/4088/15 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Одеську митницю Державної фіскальної служби України.

В судовому засіданні 18.11.2015р. представником позивача було надано суду клопотання про залучення до матеріалів справи додаткових доказів

В судовому засіданні 18.11.2015р. представником позивача була надана заява про залучення інших відповідачів з підтверджуючими документами.

В судовому засіданні 30.11.2015р. представником позивача було надано суду письмові пояснення щодо заяви відповідача про залучення інших відповідачів, відповідно до якої просить суд відмовити у задоволенні заяви у повному обсязі.

30.11.2015р. представником Одеської митниці Державної фіскальної служби України було надано суду пояснення з підтверджуючими документами щодо заяви відповідача про залучення інших відповідачів, відповідно до якої, просить суд відмовити у задоволенні заяви в частині залучення Одеської митниці Державної фіскальної служби України як іншого відповідача.

В судовому засіданні 30.11.2015р. судом було відмовлено відповідачу в задоволенні заяви про залучення інших відповідачів.

Приймаючи до уваги, що представник відповідача Державного підприємства Іллічівський морський торговельний порт приймав участь у судових засіданнях та не був позбавлений можливості подати відзив на позовну заяву, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

У судовому засіданні 30.11.2015р. було проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду в порядку статті 85 ГПК України.

Дослідивши в відкритому судовому засіданні матеріали справи, надані сторонами докази, суд встановив:

12.06.2015 р. між Державним підприємством Адміністрація морських портів України в особі Іллічівської філії Державного підприємства Адміністрація морських портів України (надалі адміністрація) та Державним підприємством «Іллічівський морський торговельний порт» (надалі - порт) укладено договір №108/1-Пд-ІЛФ-15/225-0 (надалі -Договір), відповідно до п. 1.1 якого, Адміністрація бере на себе зобов'язання забезпечити порт комплексом послуг, повязаних з координацією залізничних перевезень (подавання, забирання, використання та зважування вагонів, маневрові операції, а також інші послуги що надаються залізницею) на території Іллічівського морського порту, а Порт зобов'язується відшкодувати фактичні витрати за надані послуги.

Відповідно до п. 1.3 Договору, під фактичними витратами Адміністрації розуміються витрати Адміністрації визначені в порядку передбаченому положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 16 «витрати» здійснені Адміністрацією протягом розрахункового періоду.

Згідно п. 3.1 Договору, розрахунковим періодом є календарний місяць.

Пунктами 3.2-3.4 Договору встановлено порядок складення акту на суму відшкодування витрат (Акт) за надані послуги, що формується Адміністрацією протягом 8 днів після закінчення розрахункового періоду (п. 3.2 Договору); зобов'язання Порту відшкодовувати витрати Адміністрації шляхом здійснення прямого банківського переведення грошових коштів на рахунок Адміністрації у безготівковій формі після підписання Акту згідно виставленого рахунку до 20 числа місяця наступного за розрахунковим (п. 3.4).

Відповідно до п. 6.4 Договору, за порушення строків сплати, передбачених даним поговором, Адміністрація має право вимагати від Порту сплати пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Згідно із п. 10.1 Договору, цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін і діє по 31.12.2015 року, а в частині розрахунків до повного виконання. Сторони досягли згоди, що умови даного договору відповідно до ст. 631 ЦК України застосовуються до відносин між ними, які виникли з 01.04.2015 року.

Так, відповідно до умов Договору, Адміністрація у червні-липні 2015 року здійснювала оплату вартості послуг Одеської залізниці на території Іллічівського морського порту, на підставі чого на адресу Порту Адміністрацією було направлено наступні Акти наданих послуг за договором 108/1-Пд~ШФ-15/15-225-о від 12.06,2015 р. від 30.06.2013 р. та (із доданням копій документів на понесення за Адміністрацією відповідних витрат):

-Акт наданих послуг від 30.06.2013 р.;

-Акт наданих послуг від 31.07.2015 р.

На підставі зазначених актів наданих послуг, Адміністрацією було виставлено рахунки на оплати послуг за Договором.

Проте, в порушення умов Договору та вимог чинного законодавства, виставлені відповідачу рахунки було оплачено Портом лише частково, у зв'язку із чим за Портом утворилась заборгованість за Договором в розмірі 309 190,80 грн. з ПДВ.

Неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором №108/1-Пд-ІЛФ-15/225-0 від 12.06.2015р. в частині порушення строків оплати і стало підставою для позивача звернутись до господарського суду Одеської області із даним позовом за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з наступних підстав:

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу, а саме: цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, зокрема, з договорів та інших правочинів.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Він може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ст.ст.202, 205 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Правовідносини між сторонами склались на підставі укладеного між ними 12.06.2015 року Договору відшкодування витрат щодо наданя комплексу послуг , повязаних з координацією залізничних перевезень №108/1-Пд-ІЛФ-15/225-0.

Згідно п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст.509 Цивільного кодексу України, зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 901 Цивільного Кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобовязується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобовязується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобовязаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 ЦК України).

На виконання умов договору позивач у червні-липні 2015 року здійснював оплату вартості послуг Одеської залізниці на території Іллічівського морського порту, на підставі чого на адресу Порту Адміністрацією було направлено наступні Акти наданих послуг за договором 108/1-Пд~ШФ-15/15-225-о від 12.06,2015 р. від 30.06.2013 р.: Акт наданих послуг від 30.06.2013 р.; Акт наданих послуг від 31.07.2015 р.

На виконання п. 3.2. Договору, позивач виставляв відповідачу відповідні рахунки, про що вказано у вищезазначених актах.

Однак, в порушення умов Договору та вимог чинного законодавства, виставлені відповідачу рахунки було оплачено Портом лише частково, у зв'язку із чим за Портом утворилась заборгованість за Договором в розмірі 309 190,80 грн. з ПДВ.

Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом. (ч.ч.1, 7 ст.193).

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), що визначено в ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Таким чином, враховуючи вищезазначене, вимога позивача про стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 309 190,80 грн. підлягає задоволенню судом у повному обсязі.

Щодо вимог позивача про стягнення 3% річних у розмірі 1 328,52 грн. та пені у розмірі 25 198,01 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 6.4 Договору, за порушення строків сплати, передбачених даним поговором, Адміністрація має право вимагати від Порту сплати пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі.

При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання, або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Частиною шостою статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Якщо за невиконання або неналежне виконання зобов'язання встановлено штрафні санкції, то збитки відшкодовуються в частині, не покритій цими санкціями. Законом або договором можуть бути передбачені випадки, коли: допускається стягнення тільки штрафних санкцій; збитки можуть бути стягнуті у повній сумі понад штрафні санкції; за вибором кредитора можуть бути стягнуті або збитки, або штрафні санкції. Вимогу щодо сплати штрафних санкцій за господарське правопорушення може заявити учасник господарських відносин, права чи законні інтереси якого порушено, а у випадках, передбачених законом, - уповноважений орган, наділений господарською компетенцією.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. У випадках, передбачених законом, штрафні санкції за порушення господарських зобов'язань стягуються судом у доход держави (ст.232 ГК України).

Відтак частина шоста статті 232 ГК України передбачає строк та порядок, у межах якого нараховуються штрафні санкції, а строк, протягом якого особа може звернутись до суду за захистом свого порушеного права, встановлюється ЦК України.

За приписами ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності з п.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, на думку суду, право позивача вимагати від відповідача сплатити 3% річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає в отриманні компенсації (плати) від відповідача за користування утримуваними ним грошовими коштами, належним до сплати за договором про надання послуг.

Перевіривши розрахунок позивача щодо стягнення з відповідача % річних у розмірі 1 328,52 грн. та пені у розмірі 25 198,01 грн., суд встановив, що позовні вимоги в цій частині відповідають вимогам чинного законодавства, їх розрахунок здійснений позивачем належним чином, у звязку з чим підлягають судом задоволенню в повній мірі.

Решту доводів і поданих сторонами доказів, відхилення яких не обґрунтовано вище, суд відхиляє як такі, що не мають значення для вирішення спору.

Рішення прийнято на підставі наданих сторонами доказів, оскільки згідно із ст.33, 38 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона: повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; самостійно визначити і надати суду ті докази на підтвердження своїх доводів, які вважає необхідними, належними і достатніми. Докази витребовуються судом у ході розгляду справи лише у разі подання відповідного клопотання - на суд не покладено обов'язку вказувати стороні, які докази вона повинна подати на підтвердження свої вимог чи заперечень, або проводити розшук тих чи інших доказів з власної ініціативи.

За при приписами ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

При цьому суд приймає до уваги строк розгляду справи, достатність часу у будь-якої із сторін для надання доказів на підтвердження власних доводів, для спростування обставин чи доводів протилежної сторони та для подання суду клопотання про витребування таких доказів у інших осіб.

Згідно статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33,34,43,44,49,75,82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Державного підприємства Адміністрація морських портів України в особі Іллічівської філії Державного підприємства Адміністрація морських портів України до відповідача Державного підприємства Іллічівський морський торговельний порт про стягнення 335 717,33 грн. задовольнити.

2. Стягнути з державного підприємства "Іллічівський морський торговельний порт" (68001, Одеська обл., м. Іллічівськ. вул. Праці, 6, код ЄДРПОУ 01125672) на користь "Адміністрація морських портів України" в особі філії державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (68001, Одеська обл., м. Іллічівськ. вул. Праці, 6, код ЄДРПОУ 3872418) 309 190 /триста девять тисяч сто девяносто/ грн. 80 коп., 25 198 /двадцять пять тисяч сто дев'яносто вісім/ грн. 01 коп. пені, 1 328 /одна тисяча триста двадцять вісім/ грн. 52 коп. 3% річних та 5 035 /пять тисяч тридцять п'ять/ грн. 75 коп. витрат по сплаті судового збору.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст складено та підписано 07 грудня 2015 р.

Суддя Ю.О. Зайцев