Рішення № 54123336, 01.12.2015, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.12.2015р. Справа№ 914/3602/15

Господарський суд Львівської області в складі судді Петрашко М.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Торгова компанія ЕЛЄГІН, м.Олександрія Кіровоградської області

до відповідача ОСОБА_1 акціонерного товариства ЕКВАТОР, м.Старий Самбір Львівської області

про стягнення 83 000,23 грн.

За участю представників сторін:

від позивача не зявився;

від відповідача не зявився.

Заяви про відвід судді не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходили. В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: Позов заявлено Товариством з обмеженою відповідальністю Торгова компанія ЕЛЄГІН до відповідача ОСОБА_1 акціонерного товариства ЕКВАТОР про стягнення 83 000,23 грн., з яких 47 702,96 грн. основний борг, 3 866,64 грн. пеня, 2 452,07 грн. 3% річних та 28 978,56 грн. інфляційні втрати.

Ухвалою суду від 19.10.2015р. прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 18.11.2015р. Ухвалою суду від 18.11.2015р. відкладено розгляд справи на 01.12.2015р.

Позивач явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, однак надіслав на адресу суду клопотання (вх.№51803/15 від 30.11.2015р.) про проведення судового засідання за відсутності представника ОСОБА_1 акціонерного товариства ЕКВАТОР.

Відповідач явку повноважного представника в судове засідання повторно не забезпечив, вимог ухвал суду не виконав, причини неявки представника та невиконання вимог ухвал суду не повідомив.

Станом на 01.12.2015р. від відповідача не повернулось поштове повідомлення про вручення йому ухвали суду від 18.11.2015р. або поштовий конверт без вручення його адресату. Дана ухвала надсилалась відповідачу на адресу вказану позивачем у позовній заяві, а також зазначену у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а саме: 82000, Львівська область, м.Стрий, вул.Л.Галицького, буд.42.

Однак слід зазначити, що на адресу суду повернувся поштовий конверт з

екомендованим відправленням відповідачу за вказаною адресою ухвали про порушення провадження у справі від 19.10.2015р. з відміткою поштового відділення «за закінченням терміну зберігання».

Відповідно до ч.1 ст.64 ГПК України, суддя, прийнявши позовну заяву, не пізніше трьох днів з дня її надходження виносить і надсилає сторонам, прокурору, якщо він є заявником, ухвалу про порушення провадження у справі, в якій вказується про прийняття позовної заяви, призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, необхідні дії щодо підготовки справи до розгляду в засіданні. Ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Згідно п.3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 26.12.2011р. № 18 із внесеними змінами та доповненнями «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Отже, суд виконав умови Господарського процесуального кодексу України щодо належного повідомлення відповідача про час і місце розгляду справи. До повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Інші адреси відповідача, крім вказаної у позовній заяві та у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців суду невідомо.

Станом на 01.12.2015р. від відповідача відзив, заяви, клопотання, в тому числі про відкладення розгляду справи не надходили.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, суд вважає за можливе розглянути справу відповідно до ст. 75 ГПК України за наявними у ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, суд,-

встановив:

20.12.2013р. між Товариством з обмеженою відповідальністю Торгова компанія ЕЛЄГІН (постачальник) та ОСОБА_1 акціонерним товариством ЕКВАТОР (покупець) укладено договір №ТК2012131, відповідно до умов якого постачальник зобовязаний у порядку та строки, встановлені договором передати у власність покупця кольоровий металопрокат (товар), асортимент, кількість і ціна якого вказується у специфікаціях та/або в рахунках на оплату, що є невідємною частиною даного договору, а покупець зобовязується прийняти та оплатити його на умовах, визначених цим договором.

Згідно із п.2.5. договору право власності на поставлену партію товару і ризики загибелі та/або пошкодження товару переходить від постачальника до покупця з моменту передачі-прийому товару в пункті поставки і засвідчується підписаними сторонами видаткової накладної. Дата отримання партії товару покупцем вказується у накладній.

Відповідно до п.3.3. договору порядок розрахунків: покупець здійснює оплату протягом 3 календарних днів з моменту отримання товару.

Як стверджує позивач у позовній заяві, на виконання умов договору ним було поставлено відповідачу товар на загальну суму 893 068,85 грн., однак в порушення умов договору відповідач не повністю розрахувався за поставлений йому товар. Зокрема, як зазначив позивач, відповідачем здійснено часткові оплати на загальну суму 845 365,89 грн.

Отже, як зазначено у позовній заяві, заборгованість відповідача перед позивачем становить 47 702,96 грн.

Пунктом 7.1. договору передбачено, що у випадку порушення строку оплати за товар, що поставляється, покупець зобовязаний сплатити постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, від простроченого платежу, за кожен день порушення строку.

Таким чином, на підставі п.7.1. договору позивач нарахував відповідачу пеню в розмірі 3 866,64 грн.

Крім того, керуючись ч.2 ст.625 ЦК України позивач нарахував відповідачу 2 452,07 грн. 3% річних та 28 978,56 грн. інфляційні втрати.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, суд дійшов висновку, що позов слід задоволити повністю з наступних підстав.

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема є договори та інші правочини. Згідно ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобовязання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Згідно ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За умовами ст.629 ЦК України договір є обовязковим для виконання сторонами.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ст.712 ЦК України).

Згідно ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як вбачається із матеріалів справи, 20.12.2013р. між сторонами укладено договір №ТК2012131, відповідно до умов якого позивач зобовязаний у порядку та строки, встановлені договором передати у власність відповідача кольоровий металопрокат (товар), асортимент, кількість і ціна якого вказується у специфікаціях та/або в рахунках на оплату, що є невідємною частиною даного договору, а відповідач зобовязується прийняти та оплатити його на умовах, визначених цим договором.

Факт виконання позивачем своїх зобовязань підтверджується видатковими накладними, які містяться в матеріалах справи.

Як вбачається із матеріалів справи видаткова накладна №ТК 0000353 від 23.12.2013р. на суму 31 245,50 грн. залишилась відповідачем неоплаченою, а по видатковій накладній №ТК-0000070 від 12.02.2014р. на суму 69 921,68 грн. залишився борг в розмірі 16 457,46 грн.

Отже, як вбачається із розрахунку позовних вимог та матеріалів справи, розмір основного боргу відповідача складає 47 702,96 грн. Відповідач проти позову не заперечив, відзив на позов не надав, докази сплати відповідачем заборгованості в розмірі 47 702,96 грн. в матеріалах справи відсутні.

У відповідності із ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи вищенаведені норми Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога позивача про стягнення з відповідача 47 702,96 грн. основного боргу є обґрунтованою, підтверджена матеріалами справи, не спростована відповідачем та підлягає задоволенню.

Відповідно до ст.611 ЦК України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

За умовами ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Зазначені норми Цивільного кодексу України кореспондують приписами, встановленими Господарським кодексом України.

Так, у відповідності із ст.230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно п.6 ст.231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, які визначаються обліковою ставкою НБУ за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Пунктом 7.1. договору передбачено, що у випадку порушення строку оплати за товар, що поставляється, покупець зобовязаний сплатити постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, від простроченого платежу, за кожен день порушення строку.

Здійснивши перерахунок пені, суд дійшов висновку що позовна вимога про стягнення з відповідача 3 866,64 грн. пені є обґрунтована та підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням

встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перерахунок 3% річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку що позовні вимоги про стягнення з відповідача 2 452,07 грн. 3% річних та 28 978,56 грн. інфляційних втрат є обґрунтовані та підлягають задоволенню.

В порядку ст. 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

В порядку ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до абзацу 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на вищенаведені норми процесуального закону та як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не спростовано доводів позовної заяви, не надано суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що досліджені в ході судових засідань.

Сплата судового збору підтверджується квитанцією №14413145 від 09.10.2015р. на суму 1 378,00 грн. Відповідно до п.п.1 п.2 ч.2 ст.4 ЗУ «Про судовий збір» розмір ставки судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру складає 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 150 розмірів мінімальної заробітної плати.

Враховуючи те, що ціною позову у даній справі є 83 000,23 грн., то позивачу слід було сплатити 1 245,00 грн. судового збору. Оскільки позов слід задоволити повністю, керуючись нормами ст.49 ГПК України, суд дійшов висновку стягнути з відповідача на користь позивача 1 245,00 грн.

Керуючись ст.ст. 43, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85, 115, 116 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з ОСОБА_1 акціонерного товариства ЕКВАТОР (82000, Львівська область, м.Старий Самбір, вул.Л.Галицького, буд.42, код ЄДРПОУ 14312335) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Торгова компанія ЕЛЄГІН (28000, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 38680853) 47 702,96 грн. основного боргу, 3 866,64 грн. пені, 2 452,07 грн. 3% річних, 28 978,56 грн. інфляційних втрат та 1 245,00 грн. судового збору.

3. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили, в порядку ст.116 ГПК України.

4. Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.

Повний текст рішення

виготовлено 07.12.2015р.

Суддя Петрашко М.М.