Рішення № 54123253, 18.11.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.11.2015Справа №910/19948/15

За позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дельта Преміум Ресурс»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Національний банк України

про стягнення заборгованості за кредитним договором в розмірі 290 728 024,07 грн.

Суддя Нечай О.В.

Представники учасників судового процесу:

від позивача: Подлозинський А.Ю., за довіреністю

від відповідача: Яковенко В.О., за довіреністю

від третьої особи: Коновал О.В., за довіреністю.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду міста Києва були передані позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дельта Преміум Ресурс» (далі - відповідач) про стягнення заборгованості за кредитним договором в розмірі 290 728 024,07 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 05.08.2015 було порушено провадження у справі № 910/19948/15, розгляд справи призначено на 02.09.2015.

У судове засідання 02.09.2015 представник позивача з'явився.

Представник відповідача у судове засідання 02.09.2015 з'явився та подав клопотання про відкладення розгляду справи.

У судовому засідання 02.09.2015 судом було оголошено перерву до 07.10.2015.

22.09.2015 через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником відповідача було подано клопотання про ознайомлення з матеріалами справи.

05.10.2015 через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача було подано клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

07.10.2015 через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником відповідача було подано клопотання про фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу та клопотання про зупинення провадження у справі.

Судове засідання 07.10.2015 не відбулось у зв'язку із перебуванням судді Нечая О.В. на лікарняному.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 12.10.2015 розгляд справи було призначено на 28.10.2015.

У судове засідання 28.10.2015 представник позивача з'явився та подав клопотання про залучення до участі у справі третьої особи.

Представник відповідача у судове засідання 28.10.2015 з'явився.

У судовому засіданні 28.10.2015, розглянувши клопотання представника відповідача про зупинення провадження у справі, суд відмовив у задоволенні вищезазначеного клопотання, у зв'язку з його необґрунтованістю та безпідставністю.

Розглянувши у судовому засіданні 28.10.2015 клопотання представника позивача про залучення до участі у справі третьої особи, суд дійшов висновку про необхідність його задоволення.

Враховуючи необхідність витребування нових доказів, розгляд справи було відкладено на 18.11.2015.

13.11.2015 через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником третьої особи були подані письмові пояснення.

18.11.2015 через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником відповідача було подано письмові заперечення на позов.

У судове засідання 18.11.2015 представник позивача з'явився та подав клопотання про розгляд справи у закритому засіданні, у зв'язку із тим, що матеріали справи містять банківську таємницю, відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність".

Представники відповідача та третьої особи у судове засіданні 18.11.2015 з'явились.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 18.11.2015 задоволено клопотання представника позивача, у зв'язку із чим розгляд справи № 910/19948/15 здійснюється у закритому судовому засіданні.

У судовому засіданні 18.11.2015 представник позивача надав усні пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача у судовому засіданні 18.11.2015 надав усні пояснення по суті спору, проти позову заперечував.

Представник третьої особи у судовому засіданні 18.11.2015 надав свої пояснення по суті спору.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

12.07.2011 між Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» (далі - позивач, банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Дельта Преміум Ресурс» (далі - відповідач, позичальник) було укладено Договір кредитної лінії № НКЛ-2001923/1 (далі - Кредитний договір), відповідно до умов якого кредитор зобов'язується надавати позичальнику грошові кошти, (далі - кредит) у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання.

В подальшому сторонами було укладено низку додаткових договорів до Кредитного договору.

Згідно з п. 1.1.1 Кредитного договору надання кредиту здійснюється на умовах, визначених цим Договором, з кінцевим терміном повернення заборгованості за Кредитом 10 липня 2015 року включно, в наступних сумах: 255 802 523,69 грн зі спалою 18 % річних (Додатковий договір № 5 від 27.11.2014 до Кредитного договору).

Пунктом 2.6 Кредитного договору визначено, що нарахування процентів за користування кредитом (траншем) здійснюється у валюті кредиту щомісячно, в останній робочий день поточного місяця, за фактичну кількість днів користування кредитом (траншем) в період (28-29-30-31/365). При розрахунку процентів враховується день надання та не враховується день погашення кредиту (траншу).

Відповідно до п. 2.7 Кредитного договору сплата процентів за користування кредитом (траншем) здійснюється у валюті наданого кредиту (траншу) щомісячно: до 20 числа в вересні 2012 року, в інші місяці - не пізніше 10 числа місяця, наступного за місяцем в якому нараховані проценти, а також в день повернення заборгованості за кредитом в повній сумі на рахунок № 20683200192302 в АТ «Дельта Банк», МФО 380236.

Відповідно до пунктів 3.3.4 та 3.3.5 Кредитного договору позичальник зобов'язаний протягом строку використання кредиту сплачувати проценти за їх використання в порядку, визначеному цим Договором та повернути кредитору у повному обсязі кредит зі сплатою процентів та комісій кредитора, та можливих штрафних санкцій, у терміни, визначені цим Договором.

Згідно з п. 4.3 Кредитного договору у випадку невиконання позичальником зобов'язань, визначених п. 3.3 цього Договору, протягом більше 10 календарних днів від дня закінчення строку, встановленого для їх виконання цим Договором, на одинадцятий календарний день строк користування кредитом вважається таким, що закінчився та, відповідно, позичальник зобов'язаний погасити наявну заборгованість за Кредитом, сплатити нараховані проценти, комісії та штрафні санкції. Після повного погашення заборгованості позичальника за цим Договором дія цього Договору припиняється. Виконання позичальником даного обов'язку не потребує від кредитора надіслання жодних попередніх письмових повідомлень та/або вимог до позичальника.

Позивач зазначає, що свої зобов'язання за Кредитним договором виконав в повному обсязі, в свою чергу, відповідач порушив умови Кредитного договору в частині сплати процентів за користування кредитом у встановлені Кредитним договором строки, в зв'язку з чим, на підставі п. 4.3 Кредитного договору, у позичальника виникла заборгованість по поверненню кредитних коштів та відсотках за їх користування.

З наявних у матеріалах справи банківських виписок по особовому рахунку відповідача також вбачається, що банк свої зобов'язання за Кредитним договором виконав належним чином, а саме надав відповідачу кредит у належному розмірі.

Відповідно до Узагальнюючої податкової консультації щодо використання банківських виписок як первинних документів, затвердженої наказом Державної податкової служби України 05.07.2012 N 583, первинним документом вважається документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

В свою чергу, господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Виписки з особових рахунків клієнтів, що є регістрами аналітичного обліку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Порядок, періодичність друкування та форма надання виписок (у паперовій чи електронній формі) із особових рахунків клієнтів обумовлюються договором банківського рахунку, що укладається між банком і клієнтом під час відкриття рахунку.

З огляду на вищенаведене, суд дійшов висновку про те, що додані позивачем до позовної заяви банківські виписки по особовому рахунку відповідача є первинними документами, а відповідно і належними та допустимими доказами в розумінні статей 33 та 34 ГПК України, тому приймаються до уваги судом.

В матеріалах справи наявні банківські виписки, з яких вбачається, що у відповідача перед позивачем обліковується наступна заборгованість:

- 255 802 523,69 грн - заборгованість по поверненню кредитних коштів;

- 2 901 431,36 грн - заборгованість по сплаті відсотків за користування кредитними коштами;

- 15 137 902,76 грн - прострочена заборгованість по сплаті відсотків за користування кредитними коштами.

Відповідач, заперечуючи проти позову, зазначає про відсутність правових підстав для видачі відповідачу чергових траншів, оскільки невідомо чи було волевиявлення відповідача на отримання цих траншів.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, а саме банківських виписок, відповідач регулярно, упродовж часу з отримання кредитних коштів, та до 02.03.2015 (дата останньої сплати відсотків), у відповідності до умов укладеного Кредитного договору, сплачував відсотки за користування вищезазначеними кредитними коштами. Матеріали справи не містять жодного доказу на підтвердження повернення відповідачем позивачу кредитних коштів (траншів) як помилково перерахованих, у зв'язку з відсутністю відповідного волевиявлення з боку відповідача на їх отримання.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно з ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідачем не надано суду жодного доказу на спростування доводів позивача щодо наявності у відповідача перед позивачем заборгованості за Кредитним договором в загальному розмірі 273 841 857,81 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст. 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

З огляду на вищенаведене, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за Кредитним договором в розмірі 273 841 857,81 грн підлягають задоволенню.

Крім основної суми заборгованості, позивач також просить стягнути з відповідача на свою користь пеню в розмірі 1 463 430,02 грн, штраф в розмірі 15 348 151,42 грн та 3 % річних в розмірі 74 584,82 грн.

Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 1.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17 грудня 2013 року N 14 (далі - Постанова) грошовим, за змістом статей 524, 533 - 535, 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов'язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Грошовим слід вважати будь-яке зобов'язання, що складається в тому числі з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора. Зокрема, грошовим зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов'язана оплатити поставлену продукцію, виконану роботу чи надану послугу в грошах, а друга сторона вправі вимагати від першої відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору. Грошове зобов'язання виражається в грошових одиницях України або в грошовому еквіваленті в іноземній валюті.

Згідно з п. 1.3 Постанови з урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 ЦК України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Зокрема, про можливість застосування до кредитних відносин ч. 2 ст. 625 зазначено також у постанові Вищого господарського суду України від 23.03.2015 у справі № 910/20969/14.

Здійснивши перерахунок заявленої позивачем до стягнення суми 3% річних, судом встановлено, що позивачем було вірно визначено розмір 3% річних, а відтак стягненню з відповідача на користь позивача підлягають 3% річних в розмірі 74 584,82 грн.

Відповідно до частин 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Частиною 2 ст. 551 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Як вбачається з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно з статтями 1 та 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Щодо можливості одночасного стягнення пені та штрафу, суд зазначає наступне.

Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в частині першій статті 193 Господарського кодексу України, яка також передбачає, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами та договором.

Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено ст. 549 Цивільного кодексу України, ст. 231 Господарського кодексу України, статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 09.04.2012 у справі № 3-88гс11.

Відповідно до п. 4.1 Кредитного договору у випадку прострочення позичальником строків сплати процентів, комісій, а також прострочення строків повернення кредиту, визначених цим Договором, позичальник сплачує кредитору пеню з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період прострочення, від несвоєчасного сплаченої суми за кожний день прострочення.

Згідно з п. 4.2 Кредитного договору у випадку порушення позичальником вимог п. 3.3 Договору, позичальник зобов'язаний сплатити кредитору штраф у розмірі 1 % від суми кредиту, визначеного п. 1.1 цього Договору, за кожний випадок порушення.

Судом здійснено перерахунок сум пені та штрафу, з урахуванням положень Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» та з урахуванням доведеного позивачем належними доказами розміру заборгованості відповідача за Кредитним договором, та встановлено, що позивачем вірно розраховано розміри пені та штрафу, а тому з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 1 463 430,02 грн пені та 15 348 151,42 грн штрафу.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що заявлені позивачем вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за Кредитним договором, з урахуванням пені, штрафу та трьох відсотків річних, в загальному розмірі 290 728 024,07 грн підлягають задоволенню.

У відповідності до частини 3 статті 49 ГПК України судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Відповідно до статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно з пунктом 2 частиною 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору встановлюється в розмірі 2 відсотків ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальної заробітної плати у місячному розмірі.

Відповідно до статті 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2015 рік" з 1 січня 2015 року мінімальна заробітна плата у місячному розмірі становить 1 218 грн.

Частиною 22 статті 5 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що від сплати судового збору звільняється уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у справах, пов'язаних із здійсненням тимчасової адміністрації та ліквідації банку.

Виходячи з ціни позову (290 728 024,07 грн), оскільки позов підлягає задоволенню, судовий збір повинно бути стягнуто з відповідача в дохід бюджету в розмірі 73 080,00 грн.

Керуючись статтями 4, 49, 82 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дельта Преміум Ресурс» (03045, м. Київ, вулиця Новопирогівська, будинок 66; ідентифікаційний код: 36643816) на користь Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» (01133, м. Київ, вулиця Щорса, будинок 36-Б; ідентифікаційний код: 34047020) заборгованість по поверненню кредитних коштів в розмірі 255 802 523 (двісті п'ятдесят п'ять мільйонів вісімсот дві тисячі п'ятсот двадцять три) грн 69 коп., заборгованість по сплаті строкових відсотків за користування кредитними коштами в розмірі 2 901 431 (два мільйони дев'ятсот одна тисяча чотириста тридцять одна) грн 36 коп., заборгованість по сплаті прострочених відсотків за користування кредитними коштами в розмірі 15 137 902 (п'ятнадцять мільйонів сто тридцять сім тисяч дев'ятсот дві) грн 76 коп., пеню за несвоєчасну сплату відсотків в розмірі 1 463 430 (один мільйон чотириста шістдесят три тисячі чотириста тридцять) грн 02 коп., 3 % річних в розмірі 74 584 (сімдесят чотири тисячі п'ятсот вісімдесят чотири) грн 82 коп. та штраф в розмірі 15 348 151 (п'ятнадцять мільйонів триста сорок вісім тисяч сто п'ятдесят одна) грн 42 коп.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дельта Преміум Ресурс» (03045, м. Київ, вулиця Новопирогівська, будинок 66; ідентифікаційний код: 36643816) в дохід Державного бюджету України судовий збір в розмірі 73 080 (сімдесят три тисячі вісімдесят) грн 00 коп.

Повне рішення складено 07.12.2015.

Суддя О.В. Нечай