Рішення № 54123206, 24.11.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.11.2015Справа №910/25420/15

За позовом Державного підприємства "Український державний центр радіочастот"

до відповідача: Приватне акціонерне товариство "Сі-ес-ті інвест"

про стягнення заборгованості в розмірі 26 489,67 грн.,

Суддя О.С. Комарова

У судовому засіданні брали участь:

від позивача: Ізюмська І.В. (представник за довіреністю);

від відповідача не з'явились.

В судовому засіданні 24 листопада 2015 року, відповідно до положень ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Державне підприємство "Український державний центр радіочастот" 25.09.2015 року звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою № 1/1001 від 18.09.2015 року до відповідача, Приватне акціонерне товариство "Сі-ес-ті інвест", про стягнення заборгованості в розмірі 26 489,67 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, як замовник, не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання за Договором на роботи, пов'язані з радіочастотним моніторингом та забезпеченням електромагнітної сумісності радіоелектронних засобів № 466мл-14 від 01.11.2014 року, зокрема, у визначені відповідним договором строки не здійснив оплату вартості виконаних позивачем, як виконавцем робіт, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем за вказаним правочином.

Ухвалою суду від 29.09.2015 року (суддя Комарова О.С.) порушено провадження у справі № 910/25420/15, призначено розгляд справи на 27.10.2015 року.

Через відділ діловодства суду 26.10.2015 року від представника Західної філії Державного підприємства "Український державний центр радіочастот" надійшла заява про долучення документів на виконання вимог ухвали суду до матеріалів справи, яка була долучена судом до матеріалів справи.

В судовому засіданні 27.10.2015 року представник позивача позовні вимоги підтримав, дав пояснення по суті спору. Представник відповідача у судове засідання 27.10.2015 року не з'явився, вимог ухвали суду про порушення провадження у справі не виконав, про причини неявки до суду не повідомив, про час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.10.2015 року судом, за клопотанням представника позивача, у відповідності до положень ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, відкладено розгляд справи до 24.11.2015 року.

В судове засідання 24 листопада 2015 року представник позивача з'явився, дав пояснення по суті спору, підтримав позовні вимоги в повному обсязі, просив їх задовольнити з урахуванням заяви, якою підтвердив суму основної заборгованості в розмірі зазначеному в позовній заяві. Представник відповідача в судове засідання не з'явився, вимог ухвали не виконав, хоча був повідомлений належним чином, правами, передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористався.

Пунктом 11 "Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. (02.04.2009р.)" передбачено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

У відповідності до підпункту 3.6 пункту 3 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" (з подальшими змінами) у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно із абз. 3 п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Клопотання щодо фіксації судового процесу учасниками процесу не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що застосовуючи відповідно до ч.1 ст.4 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).

У відповідності до п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувався з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

01 листопада 2014 року між позивачем (далі - виконавець) та відповідачем (далі - замовник) (разом - сторони) укладено договір на роботи, пов'язані з радіочастотним моніторингом та забезпеченням електромагнітної сумісності радіоелектронних засобів № 466мл-14 (копія договору міститься в матеріалах справи, по тексту - Договір або Договір послуг) відповідно до п. 1.1 якого, предметом Договору є проведення виконавцем робіт, пов'язаних з радіочастотним моніторингом та забезпеченням електромагнітної сумісності (ЕМС) радіоелектронних засобів (РЕЗ), згідно з виданими дозволами, а також виявлення та усунення дії джерел радіозавад роботі РЕЗ замовника.

У відповідності до п. 2.2.2 Договору, замовник зобов'язується своєчасно сплачувати на користь виконавця плату за виконання робіт.

Пунктами 3.1, 3.2, 3.3, 3.4 Договору передбачено, що ціна виконаних робіт, пов'язаних з радіочастотним моніторингом та забезпечення ЕМС РЕЗ визначається на підставі затверджених у встановленому порядку «Тарифів на роботи (послуги) ДП «Український державний центр радіочастот», пов'язаних з користуванням радіочастотним ресурсом України та виділенням номерного ресурсу» за один календарний місяць, залежить від кількості РЕЗ, щодо яких проводилися роботи і не включає податок на додану вартість. Податок на додану вартість нараховується згідно із законодавством України. Виконання робіт підтверджується відповідними актами виконаних робіт, підписаними обома сторонами. Виконавець після закінчення проведення робіт оформлює рахунки за проведенні роботи та разом з актами виконаних робіт надсилає на адресу замовника. Оплата за виконання робіт здійснюється щомісячно шляхом перерахування грошових коштів, в розмірі встановленому в п. 3.1 Договору на розрахунковий рахунок виконавця, не пізніше 25 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Як встановлено судом, ціну виконаних робіт, пов'язаних з радіочастотним моніторингом та забезпечення електромагнітної сумісності радіоелектронних засобів було визначено на підставі "Тарифів на роботи (послуги) Державного підприємства "Український державний центр радіочастот пов'язаних з користуванням радіочастотним ресурсом України та виділенням номерного ресурсу", затверджених Рішенням Національної комісії з питань регулювання зв'язку України від 11.12.2008 року № 1256, затвердженого в Міністерстві юстиції України 25.12.2008 року за № 1238/15929 (з наступними змінами та доповненнями).

За приписами п.п. 6.1, 6.2 Договору цей Договір укладений на строк в 1 (один) календарний рік та набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін. Дата набрання чинності та строку дії додаткових угод та додатків до Договору визначається сторонами у тексті самих додаткових угод та додатків. Договір вважається продовженим на кожний наступний строк, тривалістю в 1 (один) календарний рік, якщо жодна із сторін за 30 (тридцять) днів до закінчення строку його дії не надішле іншій стороні письмове повідомлення про свій намір припинити його дію надалі.

Позивач зазначає, що свої обов'язки за Договором виконав належним чином, зокрема, надав послуги на загальну суму 24 652,80 грн., що підтверджується рахунками та актами виконаних робіт з грудня 2014 року по серпень 2015 року. Відповідачем зазначені послуги були прийняті без будь-яких зауважень та заперечень, проте, відповідні послуги були оплачені замовником частково, лише в сумі 2 465,28 грн., а відтак стягненню з відповідача підлягає 22 187,52 грн. З розрахунку позивача (24 652,80 грн. /надані послуги/ - 2 465,28 грн./частково оплачені послуги/).

Окрім цього, позивач просить суд стягнути з відповідача пню за неналежне виконання умов Договору щодо оплати виконаних робіт.

Оцінивши наявні в матеріалах справи документи та докази, господарський суд вважає, що позовні вимоги підлягають повному задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Частиною 1 ст. 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За приписами ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною другою цієї статті визначено способи захисту цивільних прав та інтересів. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

За приписами ст. 20 Цивільного кодексу України право на захист особа здійснює на свій розсуд.

З огляду на положення зазначеної норми та принцип диспозитивності у господарському судочинстві, позивач має право вільно обирати способи захисту порушеного права чи інтересу.

При цьому, слід наголосити, що способи захисту за своїм призначенням можуть вважатись визначеним законом механізмом матеріально-правових засобів здійснення охорони цивільних прав та інтересів, що приводиться в дію за рішенням суду у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Статтею 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Умовами статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як визначено нормами ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 509 Цивільного Кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до приписів ст. 526 Цивільного кодексу України, які кореспондуються з відповідними приписами ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Як вже було встановлено судом, 01 листопада 2014 року між позивачем та відповідачем укладено договір на роботи, пов'язані з радіочастотним моніторингом та забезпеченням електромагнітної сумісності радіоелектронних засобів № 466мл-14 відповідно до п. 1.1 якого, предметом Договору є проведення виконавцем робіт, пов'язаних з радіочастотним моніторингом та забезпеченням електромагнітної сумісності (ЕМС) радіоелектронних засобів (РЕЗ), згідно з виданими дозволами, а також виявлення та усунення дії джерел радіозавад роботі РЕЗ замовника.

З матеріалів справи вбачається, що виконавцем було надано послуги на суму 24 652,80 грн., що підтверджується рахунками та актами виконаних робіт з грудня 2014 року по серпень 2015 року, підписаним та скріпленим печатками виконавця та замовника (копії документів наявні в матеріалах справи). Відповідачем зазначені послуги були прийняті без будь-яких зауважень та заперечень, проте, відповідні послуги були оплачені замовником частково, лише в сумі 2 465,28 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Умовами п.1 ст. 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Отже, суд дійшов висновку про обґрунтованість та доведеність позовних вимог в частині стягнення основного боргу в розмірі 22 187,52 грн.

Нормами ст. 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Нормою ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частина 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 4.2 Договору за порушення грошових зобов'язань замовник сплачує виконавцю суму простроченого платежу з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період за який нараховується пеня за кожен день прострочення.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що оскільки відповідачем всупереч розділу 6 Договору не було здійснено у визначений строк оплати послуг, тому відповідачем було порушено умови Договору, а також положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України щодо своєчасного та повного виконання зобов'язань.

Пунктом 1.12. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" визначено, що з огляду на вимоги частини першої статті 4-7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши розрахунок позивача, суд дійшов висновку, що стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 4 302,15 грн. пені.

У відповідності до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до приписів ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог та заперечень.

Положеннями ст. 34 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи викладене, Господарський суд міста Києва дійшов висновку, що позовні вимоги, є доведеними та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору в сумі 1 218,00 грн. відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 4-3, 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Сі-ес-ті інвест" (ЄДРЮОФОП 20280935; адреса 02154, м. Київ, бульвар Русанівський, будинок 7), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Державного підприємства "Український державний центр радіочастот" (ЄДРЮОФОП 01181765; адреса: 03179, м. Київ, проспект Перемоги, 15 км), на будь-який рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду, грошові кошти, а саме: основний борг - 22 187,52 грн. (двадцять дві тисячі сто вісімдесят сім гривень 52 копійки), пені - 4 302,15 грн. (чотири тисячі триста дві гривні 15 копійок) та судовий збір - 1 218,00 грн. (одна тисяча двісті вісімнадцять гривень). Видати наказ.

3. Копію рішення направити відповідачу у справі № 910/25420/15.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції в порядку та в строки, передбачені нормами ст.ст. 91, 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 30.11.2015 року.

Суддя О.С. Комарова