Рішення № 54123150, 18.11.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.11.2015

Справа №910/20954/15

За позовом Публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мілагро»

про стягнення заборгованості в розмірі 59 543 505,98 грн.

Суддя Нечай О.В.

Представники сторін:

від позивача: не з’явився

від відповідача: не з’явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду міста Києва були передані позовні вимоги Публічного акціонерного товариства “Банк “Київська Русь” (далі – позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю “Мілагро” (далі – відповідач) про стягнення заборгованості в розмірі 59 543 505,98 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 17.08.2015 було порушено провадження у справі № 910/20954/15, розгляд справи призначено на 16.09.2015.

14.09.2015 через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником відповідача було подано відзив на позовну заяву.

У судове засідання 16.09.2015 представник позивача з’явився, подав письмове підтвердження про відсутність аналогічного спору та довідку про рух коштів.

Представник відповідача у судове засідання 16.09.2015 з’явився.

У судовому засіданні 16.09.2015 представники сторін подали спільне клопотання про продовження строків розгляду справи.

Розглянувши у судовому засіданні 16.09.2015 клопотання представників сторін про продовження строків розгляду справи, враховуючи особливості розгляду справи, суд дійшов висновку про необхідність задоволення клопотання про продовження строку розгляду справи.

У судовому засіданні 16.09.2015 судом було оголошено перерву до 21.10.2015.

08.10.2015 до відділу діловодства господарського суду міста Києва від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

У судове засідання 21.10.2015 представники сторін не з’явились.

Враховуючи те, що представники сторін у судове засідання 21.10.2015 не з’явились, а також у зв’язку із необхідністю витребування нових доказів, розгляд справи було відкладено на 04.11.2015.

У судове засідання 04.11.2015 представник позивача з’явився та подав клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

У судове засідання 04.11.2015 представник відповідача не з’явився.

Враховуючи те, що представник відповідача у судове засідання 04.11.2015 не з’явився, а також у зв’язку із частковим виконанням позивачем вимог ухвали від 21.10.2015, розгляд справи було відкладено на 18.11.2015.

У судовому засіданні 18.11.2015 представники сторін не з’явились, про дату, час та місце проведення судового засідання були належним чином повідомлені.

Розглянувши подані документи і матеріали, з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

12.07.2011 між Публічним акціонерним товариством «Банк «Київська Русь» (далі – позивач, банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілагро» (далі – відповідач, позичальник) було укладено Кредитний договір № 114024-23/13-1 (далі – Кредитний договір), відповідно до умов якого банк відкриває позичальнику відновлювальну відкличну кредитну лінію та зобов’язується надавати кредитні кошти у розмірі та на умовах, визначених цим Договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти та інші платежі.

В подальшому, сторонами було укладено низку додаткових договорів до Кредитного договору.

Згідно з пунктами 1.1.1, 1.1.2 та 1.1.5 Кредитного договору ліміт кредитної лінії – 195 300 000,00 грн. Кінцевий термін повернення кредиту – 06.11.2015. Процентна ставка за користування кредитом – 6,7 процентів річних.

Пунктом 4.4. Кредитного договору визначено, що нарахування банком процентів здійснюється щомісячно за період з першого числа поточного місяця по останній календарний день поточного місяця включно та у день остаточного повернення кредиту. День повернення кредитних коштів в часовий інтервал при розрахунку процентів не включається.

Відповідно до п. 9.2 Кредитного договору банк має право зупинити подальше кредитування позичальника та/або вимагати дострокового повернення кредиту, сплати процентів, винагород та штрафних санкцій, що передбачені Договором, а також відшкодування збитків, завданих банку внаслідок невиконання або неналежного виконання позичальником та/або іншими особами, що є поручителями позичальника (в т.ч. гарантами, майновими поручителями, заставодавцями та ін.), умов Договору та/або Договорів забезпечення, а позичальник зобов’язаний протягом 5 календарних днів з дати надіслання банком відповідної вимоги, або в інший строк, встановлений у відповідній вимозі банку, повернути суму заборгованості за Кредитом, що залишилась, сплатити проценти, винагороди, інші платежі за Договором та штрафні санкції, а також відшкодовувати збитки, завдані банку, у разі, зокрема порушення позичальником строків (термінів) сплати платежів, що встановлені Договором, більш ніж на 30 календарних днів.

Позивач у свої позовній заяві зазначає, що свої зобов’язання за Кредитним договором виконав в повному обсязі, в свою чергу, відповідач порушив положення Кредитного договору в частині сплати процентів за його користування у встановлені Кредитним договором строки, в зв’язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем.

З наявних у матеріалах справи банківських виписок по особовому рахунку відповідача також вбачається, що позивач свої зобов’язання за Кредитним договором виконав належним чином, а саме надав відповідачу кредит у належному розмірі.

Відповідно до Узагальнюючої податкової консультації щодо використання банківських виписок як первинних документів, затвердженої наказом Державної податкової служби України 05.07.2012 N 583, первинним документом вважається документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

В свою чергу, господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Виписки з особових рахунків клієнтів, що є регістрами аналітичного обліку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Порядок, періодичність друкування та форма надання виписок (у паперовій чи електронній формі) із особових рахунків клієнтів обумовлюються договором банківського рахунку, що укладається між банком і клієнтом під час відкриття рахунку.

З огляду на вищенаведене, суд дійшов висновку про те, що додані позивачем до позовної заяви банківські виписки по особовому рахунку відповідача є первинними документами, а відповідно і належними та допустимими доказами в розумінні статей 33 та 34 ГПК України, тому приймаються до уваги судом.

В матеріалах справи наявні банківські виписки, з яких вбачається, що у відповідача перед позивачем існує наступна заборгованість:

- 56 085 000,00 грн – заборгованість по поверненню кредитних коштів;

- 1 865 693,00 грн – заборгованість по сплаті відсотків за користування кредитними коштами.

Відповідач, заперечуючи проти позову, зазначає, що у нього на рахунку відкритому у позивача № 26005146555001 була на момент виникнення заборгованості сума коштів в розмірі 3 352 637,52 грн, однак банк всупереч умовам Кредитного договору, а саме п. 4.9, не спрямував її на погашення заборгованості по відсотках за користування кредитом.

Крім того, відповідач зазначає у відзиві, що можливість зарахування зустрічних вимог можлива навіть після введення процедури ліквідації банку, що передбачено п. 8 ч. 2 ст. 46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Згідно з п. 4.9 Кредитного договору шляхом підписання Договору позичальник доручає (надає право) банку здійснювати договірне списання коштів з рахунку (рахунків) зазначених в п. 4.9.1 Договору, для погашення заборгованості за Договором в сумах, необхідних для повернення заборгованості позичальника за Кредитом, сплати процентів за користування ним та інших платежів, встановлених Договором:

-у випадку невиконання позичальником зобов’язань щодо повернення кредиту (у повному обсязі або у частині) в терміни (строки), встановлені Договором та/або

-у випадку невиконання позичальником обов’язку щодо сплати нарахованих процентів та інших платежів в терміни (строки), встановлені Договором, в тому числі штрафних санкцій та/або

-у разі невиконання позичальником вимоги банка про дострокове повернення заборгованості за Договором в строки зазначені у вимозі банка.

Відповідно до п. 8 ч. 2 ст. 46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» з дня початку процедури ліквідації банку забороняється зарахування зустрічних вимог, у тому числі зустрічних однорідних вимог, припинення зобов'язань за домовленістю (згодою) сторін (у тому числі шляхом договірного списання), прощення боргу, поєднання боржника і кредитора в одній особі внаслідок укладення будь-яких правочинів з іншими особами, крім банку, зарахування на вимогу однієї із сторін.

Обмеження, встановлені цим пунктом, не поширюються на зобов'язання банку щодо зарахування зустрічних однорідних вимог, крім обмежень, прямо передбачених законом, у разі, якщо боржник банку одночасно є кредитором цього банку і грошові кошти спрямовуються на погашення зобов'язань за кредитом цього боржника перед цим банком за кредитними договорами та/або за емітованими цим боржником борговими цінними паперами, виключно з урахуванням того, що:

за кредитним договором не було здійснено заміни застави, а саме не відбувалося зміни будь-якого з предметів застави на предмет застави, яким виступають майнові права на отримання коштів боржника, які розміщені на відповідних рахунках у неплатоспроможному банку, протягом одного року, що передує даті початку процедури виведення Фондом банку з ринку;

кошти перебували на поточних та/або депозитних рахунках такого боржника на дату початку процедури виведення Фондом банку з ринку та договірне списання з цих рахунків передбачено умовами договорів, укладених між боржником і банком.

Зазначені операції у будь-якому разі заборонені за договорами, укладеними з пов'язаними з банком особами.

Однак, суд відзначає, що вищезазначена норма закону діє з 12.08.2015, згідно із Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку», тобто після виникнення вищевказаної заборгованості за Кредитним договором та після подання позовної заяви, а відтак не може застосовуватись до спірних правовідносин.

Згідно з ч. 2 ст. 601 Цивільного кодексу України зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Відповідно до ч. 3 ст. 203 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.

Проте матеріали справи не містять доказів на підтвердження подання однією із сторін такої заяви. Крім того, згідно з п. 4.9 Кредитного договору банку надано саме право, а не обов’язок, на списання грошових коштів з рахунку позичальника.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно з ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідачем не було надано суду належних доказів на спростування доводів позивача щодо наявності у відповідача перед позивачем заборгованості за Кредитним договором в загальному розмірі 57 950 693,00 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст. 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

З огляду на вищенаведене, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за Кредитним договором в розмірі 57 950 693,00 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Крім основної суми заборгованості, позивач просить стягнути з відповідача на свою користь пеню за несвоєчасне повернення кредитних коштів в розмірі 1 290 723,29 грн, пеню за прострочення сплати відсотків за користування кредитним коштами в розмірі 237 553,53 грн, 3 % річних в розмірі 64 536,16 грн.

Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 1.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань” від 17 грудня 2013 року N 14 (далі - Постанова) грошовим, за змістом статей 524, 533 - 535, 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов'язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Грошовим слід вважати будь-яке зобов'язання, що складається в тому числі з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора. Зокрема, грошовим зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов'язана оплатити поставлену продукцію, виконану роботу чи надану послугу в грошах, а друга сторона вправі вимагати від першої відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору. Грошове зобов'язання виражається в грошових одиницях України або в грошовому еквіваленті в іноземній валюті.

Згідно з п. 1.3 Постанови з урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 ЦК України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Зокрема, про можливість застосування до кредитних відносин ч. 2 ст. 625 зазначено також у постанові Вищого господарського суду України від 23.03.2015 у справі № 910/20969/14.

Здійснивши перерахунок заявленої до стягнення суми 3% річних, судом встановлено, що позивачем було вірно визначено розмір 3% річних, а відтак стягненню з відповідача на користь позивача підлягають 3% річних в розмірі 64 536,16 грн.

Відповідно до частин 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Частиною 2 ст. 551 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Як вбачається з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно з статтями 1 та 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 8.1 Кредитного договору у випадку порушення строків (термінів) повернення кредиту та/або сплати нарахованих процентів за користування ним та/або винагород банку позичальник сплачує банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період прострочення, від невчасно сплаченого платежу за кожен день прострочення.

Судом здійснено перерахунок заявлених сум пені, з урахуванням положень Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» та з урахуванням доведеного позивачем належними доказами розміру заборгованості відповідача за Кредитним договором, та встановлено, що позивачем розраховано пеню вірно, а відтак з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 1 528 276,82 грн пені.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що заявлені позивачем вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості за Кредитним договором, з урахуванням пені та 3 % річних в загальному розмірі 59 543 505,98 грн підлягають задоволенню.

У відповідності до частини 3 статті 49 ГПК України судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Відповідно до статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно з пунктом 2 частиною 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору встановлюється в розмірі 2 відсотків ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальної заробітної плати у місячному розмірі.

Відповідно до статті 8 Закону України “Про Державний бюджет України на 2015 рік” з 1 січня 2015 року мінімальна заробітна плата у місячному розмірі становить 1 218 грн.

Частиною 22 статті 5 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що від сплати судового збору звільняється уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб - у справах, пов’язаних із здійсненням тимчасової адміністрації та ліквідації банку.

Виходячи з ціни позову (59 543 505,98 грн), оскільки позов підлягає задоволенню, судовий збір повинно бути стягнуто з відповідача в дохід бюджету в розмірі 73 080,00 грн.

Керуючись статтями 4, 49, 82 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Мілагро” (01024, м. Київ, вулиця Лютеранська, будинок 25, приміщення 3; ідентифікаційний код: 38985218) на користь Публічного акціонерного товариства “Банк “Київська Русь” (04071, м. Київ, вулиця Хорива, будинок 11-А; ідентифікаційний код: 24214088) заборгованість по поверненню кредитних коштів в розмірі 56 085 000 (п’ятдесят шість мільйонів вісімдесят п’ять тисяч) грн 00 коп., заборгованість по сплаті процентів за користування кредитними коштами в розмірі 1 865 693 (один мільйон вісімсот шістдесят п’ять тисяч шістсот дев’яносто три) грн 00 коп., пеню за несвоєчасне повернення кредитних коштів в розмірі 1 290 723 (один мільйон двісті дев’яносто тисяч сімсот двадцять три) грн 29 коп., пеню за прострочення сплати процентів за користування кредитними коштами в розмірі 237 553 (двісті тридцять сім тисяч п’ятсот п’ятдесят три) грн 53 коп. та 3 % річних в розмірі 64 536 (шістдесят чотири тисячі п’ятсот тридцять шість) грн 16 коп.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Мілагро” (01024, м. Київ, вулиця Лютеранська, будинок 25, приміщення 3; ідентифікаційний код: 38985218) в дохід Державного бюджету України судовий збір в розмірі 73 080 (сімдесят три тисячі вісімдесят) грн 00 коп.

Повне рішення складено 04.12.2015.

Суддя О.В. Нечай