Рішення № 54123118, 24.11.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.11.2015Справа №910/26315/15

За позовом Дочірнього підприємства "Зееландія"

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Дата Телеком Груп"

про стягнення суми заборгованості за договором поставки № 12-07 від 02.07.2015 року в розмірі 14 960,00 грн.

Суддя Комарова О.С.

У засіданні брали участь:

від позивача Улько С.С. (представник за довіреністю);

від відповідача не з'явились.

В судовому засіданні 24 листопада 2015 року, відповідно до положень ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Дочірнє підприємство "Зееландія", 07 жовтня 2015 року звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою № 15-820 від 02.10.2015 року до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Дата Телеком Груп" про стягнення суми заборгованості за договором поставки № 12-07 від 02.07.2015 року в розмірі 14 960,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, як продавець, не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання за договором поставки № 12-07 від 02.07.2015 року, зокрема, у визначені відповідним договором строки в повному обсязі не здійснив поставку вартості оплаченого шляхом попередньої оплати йому позивачем товару, як покупцем, товару, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем за вказаним правочином.

Ухвалою суду від 09.10.2015 року (суддя Комарова О.С.) порушено провадження у справі № 910/26315/15, призначено розгляд справи на 10.11.2015 року.

Через відділ діловодства суду 05.11.2015 року від позивача надійшли пояснення № 15-840 від 22.10.2015 року та документи на виконання вимог ухвали суду, які долучено судом до матеріалів справи.

В судовому засіданні 10.11.2015 року представник позивача позовні вимоги підтримав, дав пояснення по суті спору.

Представник відповідача у судове засідання 10.11.2015 року не з'явився, вимог ухвали суду про порушення провадження у справі не виконав, про причини неявки до суду не повідомив, про час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.11.2015 року розгляд справи відкладено, у зв'язку з неявкою представника відповідача в судове засідання, до 24.11.2015 року.

Представник позивача в судове засідання 24.11.2015 року з'явився, позовні вимоги підтримав та дав пояснення по суті спору. Представник відповідача в судове засідання не з'явився, вимог ухвали не виконав, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, правами, передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористався.

Пунктом 11 "Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. (02.04.2009р.)" передбачено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

У відповідності до підпункту 3.6 пункту 3 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" (з подальшими змінами) у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно із абз. 3 п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Клопотання щодо фіксації судового процесу учасниками процесу не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 811 Господарського процесуального кодексу України.

Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що застосовуючи відповідно до ч.1ст.4 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи ч.1ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).

У відповідності до п. 3.9.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувався з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

02 липня 2015 року між позивачем (надалі - Покупець або Отримувач) та відповідачем (далі по тексту - Постачальник або Продавець) (разом - сторони) було укладено договір поставки № 12-07 (належним чином засвідчена копія договору міститься в матеріалах справи, надалі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого на умовах Договору Продавець зобов'язується передати у власність Покупця обладнання D-Link, придатне для використання. Вартість, кількість, найменування обладнання визначено у Специфікації, які є невід'ємною частиною Договору, а Покупець зобов'язується сплатити його вартість та прийняти обладнання на умовах даного Договору.

За приписами п. 2.1 Договору, цей Договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками Сторін та діє до повного виконання Сторонами прийнятих на себе зобов'язань.

Відповідно до розділу 3 Договору вартість обладнання встановлюється у національній валюті України з урахуванням податку на додану вартість. Вартість обладнання, яке Продавець зобов'язується поставити та передати у власність Покупця, вказується у Специфікації та наданих Продавцем рахунках-фактурах, які є його невід'ємною частиною.

Відповідно до розділу 4 Договору Покупець вносить передплату у розмірі 100% від вартості обладнання. Продавець постачає обладнання Покупцю у строк до 5-ти днів з дати отримання передплати, якщо інше не зазначено у Специфікації. Договір може бути розірваний за взаємною згодою сторін з попереднім письмовим повідомленням за 2 (два) календарних дні.

Пунктом 5.4 Договору встановлено, що у випадку затримки понад 10 (десять) робочих днів від обумовленого терміну п.4.3 даного договору Продавець зобов'язується повернути Покупцеві всі передоплачені кошти протягом 5 (п'яти) робочих днів з моменту отримання письмової вимоги.

Позивач зазначає, що на належним чином виконав умови Договору відповідно до яких покупець здійснив попередню оплату за товар в розмірі 14 960,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи специфікацією до договору від 02 липня 2015 року підписаною та скріпленою печатками обох сторін, а також платіжним дорученням № 1636 від 06.07.2015 року, при цьому, позивач вказує, що продавець не здійснив поставку оплаченого покупцем товару на суму 14 960,00 грн., а відтак, за розрахунками позивача, відповідач має заборгованість за Договором в розмірі 14 960,00 грн..

Оцінивши в матеріалах справи документи та докази, господарський суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Статтею 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною першою статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 509 Цивільного Кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до приписів ст. 526 Цивільного кодексу України, які кореспондуються з відповідними приписами ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

За приписами ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін, як встановлено нормами ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України.

Приписами ч.1 ст. 665 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) сплатити за нього певну грошову суму.

Нормами ст. 691 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно до ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За приписами ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Як вже було встановлено судом, 02 липня 2015 року між позивачем та відповідачем було укладено договір поставки № 12-07, відповідно до п. 1.1. якого на умовах Договору Продавець зобов'язується передати у власність Покупця обладнання D-Link, придатне для використання. Вартість, кількість, найменування обладнання визначено у Специфікації, які є невід'ємною частиною Договору, а Покупець зобов'язується сплатити його вартість та прийняти обладнання на умовах даного Договору.

Матеріалами справи підтверджено, що на виконання умов Договору позивач здійснив попередню оплату в розмірі 14 960,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи специфікацією до договору від 02 липня 2015 року, підписаною та скріпленою печатками обох сторін, а також платіжним дорученням № 1636 від 06.07.2015 року, однак відповідач спірний товар протягом встановленого договором строку не поставив та кошти попередньої оплати в розмірі 14 960,00 грн. не повернув.

Як стверджує позивач, взяті на себе зобов'язання за Договором продавець належним чином не виконав, в передбаченому Договором порядку та строк, товар за оплачені кошти на суму 14 960,00 грн. не поставив, внаслідок чого у останнього утворилась заборгованість за Договором перед покупцем в розмірі 14 960,00 грн., що і стало підставами заявленої позовної заяви. Відповідачем, в свою чергу, вказаний факт наявності заборгованості не спростовано.

Відповідно до пунктів 1, 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про судове рішення" №6 від 23.03.12 рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Пунктом 4 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про судове рішення" №6 від 23.03.12 також зазначено, що відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарські суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог статті 4-2 ГПК України щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Таким чином, судом досліджено матеріали справи, враховуючи те, що відповідачем не спростовано наявність заборгованості за Договором, витребувано та здійснено оцінку необхідних документів для прийняття об'єктивного та неупередженого рішення. Отже, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог про стягнення основного боргу в розмірі 14 960,00 грн.

У відповідності до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до приписів ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог та заперечень.

Положеннями ст. 34 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Як встановлено судом, відповідач не скористався наданими йому ст. 22 Господарського процесуального кодексу України правами, жодного разу не з'явився у судові засідання, про дату і місце проведення яких був повідомлений належним чином, жодного доказу на спростування доводів позивача, або доказів, які б свідчили про відсутність у нього обов'язку сплатити заявлені до стягнення кошти, суду не надав.

Враховуючи все вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають повному задоволенню в розмірі 14 960,00 грн.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору в сумі 1 218,00 грн. відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 4-3, 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дата Телеком Груп" (ЄДРЮОФОП 39538891, адреса: 01501, м. Київ, ВУЛИЦЯ ПЕЧЕРСЬКИЙ УЗВІЗ, будинок 3, офіс 501), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Дочірнього підприємства "Зееландія" (ЄДРЮОФОП 32628672, адреса: 07400, Київська обл., місто Бровари, ВУЛИЦЯ ВИРОБНИЧА, будинок 8), на будь-який рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду, грошові кошти: основного боргу - 14 960,00 грн. (чотирнадцять тисяч дев'ятсот шістдесят гривень) та судовий збір - 1 218,00 грн. (одна тисяча двісті вісімнадцять гривень). Видати наказ.

3. Копію рішення направити відповідачу у справі № 910/26315/15.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції в порядку та в строки, передбачені нормами ст.ст. 91, 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 30.11.2015 року.

Суддя О.С. Комарова