Рішення № 54122871, 01.12.2015, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Леніна, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

01.12.2015 Справа № 905/3131/15

Господарський суд Донецької області у складі судді Огороднік Д.М., розглянувши матеріали

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Наукове виробниче підприємство "Укрінтех "доПублічного акціонерного товариства "Енергомашспецсталь"простягнення 440487,25 грн.Представники сторін: від позивача: ОСОБА_1-представник за довіреністю; від відповідача: не зявився. ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду Донецької області передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Наукове виробниче підприємство "Укрінтех" до Публічного акціонерного товариства "Енергомашспецсталь" про стягнення основного боргу у розмірі 240715,90грн.; інфляційних збитків у розмірі 111794,63грн.; пені у розмірі 44014,75грн.; штрафу у розмірі 36107,38грн.; 3%річних у розмірі 7854,59грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що у звязку з не належним виконанням відповідачем грошових зобовязань по договору поставки №15/530 від 21.05.2014.

В обґрунтування позовних вимог позивач надав належним чином завірені копії: договору поставки договору поставки №15/530 від 21.05.2014, специфікації №1 до договору; видаткової накладної №УК10 від 11.09.2014; вимоги про сплату заборгованості.

Відповідач явку своїх представників у судове засідання не забезпечив, відзив на позов не надав, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення, яке наявне в матеріалах справи. 30.11.2015 відповідач, через канцелярію суду, подав клопотання про відкладення розгляду справи, у задоволенні якого судом відмовлено.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального Кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. З урахуванням належного повідомлення про час та місце проведення судового розгляду обох сторін, судом забезпечено сторонам рівні процесуальні можливості у захисті їхніх процесуальних прав і законних інтересів, у наданні доказів та здійсненні інших процесуальних прав. З урахуванням наведеного, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин та вирішення спору по суті, згідно ст. 75 Господарського процесуального Кодексу України.

Представник позивача клопотань щодо фіксації судового процесу не заявляв, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд

В С Т А Н О В И В:

21.05.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Наукове виробниче підприємство "Укрінтех", як постачальником (позивач) та Публічним акціонерним товариством "Енергомашспецсталь", як покупцем (відповідач) підписаний договір №15/530.

В порядку та на умовах, які визначені в договорі, постачальник передає у власність покупцю, а покупець приймає та оплачує товар, загальна кількість, одиниці виміру, ціна за одиницю виміру визначена сторонами в специфікаціях, які є невід'ємною частиною договору (п.1.1. договору).

21.05.2014 між сторонами погоджено та підписано специфікацію №1 до договору, в якій сторонами встановлено строк поставки, ціну, умови оплати товару.

Згідно п.2.2. договору орієнтовна сума договору на момент укладення складає 500000,00грн. без НДС, НДС-100000,00грн., всього з НДС -600000,00грн. Загальна сума договору є величиною змінною та складається з суми всіх специфікацій, оформлених до даного договору. Зміна ціни в односторонньому порядку не допускається. У випадку перерахунку на поточний рахунок постачальника передплати , ціна на поставлений товар зміні не підлягає (п.2.3.договору).

Відповідно до специфікації до договору строк поставки: 2-4 тижні від дати заявки покупця.

Згідно п.5.2. договору датою поставки товару вважається дата його передачі покупцю постачальником в установлених специфікацією місцях. Постачальник повинен повідомити покупця про дату поставки товару не пізніше 3 днів до дати поставки.

Сума специфікації №1 від 21.05.2014 складає 211184,97грн., що становить 18550,00 доларів США відповідно офіційного курсу НБУ долара США до гривні на дату виставлення комерційної пропозиції 25.04.2014 (1 долар США =11,3846грн.). Специфікацією визначено, що розрахунок здійснюється у гривнях відповідно рахунку-фактури на відвантаження товару. Сума в рахунку - фактури на оплачувальний товар повинна бути еквівалентна сумі 18550,00 доларів США, згідно офіційного курсу НБУ на день відвантаження товару.

На виконання умов договору №15/530, позивач на підставі накладної від 11.09.2014 №УК10 поставив відповідачу товар на загальну суму 240715,90грн., що відповідає еквіваленту на день поставки товару 18550,00доларів США, відповідно офіційного курсу НБУ долара США до гривні 11.09.2014 (1 долар США =12,9766грн.).

Поставлений згідно вищезазначеної накладної товару з боку відповідача прийнято його представником за довіреністю№1779 від 05.09.2014 ОСОБА_2, що підтверджується підписом останнього на вказаній накладній.

З накладної №УК10 від 11.09.2014 вбачається, що вона підписана обома сторонами без жодних зауважень, містить посилання на договір та всі необхідні відомості про товар, а також містить відомості про фактичне отримання товару. Тобто, за своїми ознаками така накладна є підтвердженням передачі позивачем та приймання відповідачем спірного товару.

Відповідачем жодних заперечень щодо отримання товару від позивача на підставі договору, не надано.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що поставка товару позивачем відповідачу на підставі вищевказаної накладної здійснювалась на виконання договору№15/530 від 11.09.2014 та специфікації №1 до нього.

Оцінивши зміст зазначеної угоди, з якої виникли цивільні права та обовязки сторін, суд дійшов висновку, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм ст. 712 Цивільного кодексу України та ст.ст. 264-271 Господарського кодексу України. В частині, що не суперечить договору, до вказаного правочину також застосовуються норми Цивільного кодексу України, які регулюють правила купівлі-продажу (ст.ст. 655-697 Цивільного кодексу України).

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Як визначено положеннями ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до умов укладеного договору.

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобовязання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обовязковості договору для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається з умов специфікації№1 до договору розрахунок за товар, що поставляється покупець здійснює банківським платежем на розрахунковий рахунок продавця наступним чином: 100% оплата по факту поставки продукції з відстрочкою платежу не менше 35 календарних днів.

Відповідно п.6.3. договору датою переходу права власності є дата, проставлена представником покупця в товарно-транспортній накладній (видатковій накладній), документом, що підтверджує такий перехід, є накладна (видаткова накладна).

Оскільки поставка відбулася 11.09.2014, то строк оплати настав 16.10.2014. Проте матеріали справи не містять доказів, які б підтверджували оплату відповідачем поставленого товару.

З метою досудового врегулювання спору позивачем направлялася рекомендованим листом відповідачу вимога від 22.06.2015 з проханням сплатити заборгованість протягом 7днів з моменту її отримання. Зазначена вимога залишена відповідачем без відповіді та задоволення. Докази направлення вимоги містяться в матеріалах справи.

Відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження виконання своїх грошових зобовязань по договору.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 240715,90грн. суми основного боргу є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до п.10.6. договору за прострочення оплати покупець забов'язаний виплатити постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невиконаного грошового забов'язання, за кожний день прострочки. У випадку прострочки оплати більше 10 календарних днів, покупець додатково виплачує постачальнику штраф у розмірі 15% суми простроченого платежу. Сплати неустойки та штрафу не звільняє сторони від виконання своїх забов'язань.

У зв'язку з порушенням відповідачем строку оплати вартості отриманого товару, позивач просить стягнути з Публічного акціонерного товариства "Енергомашспецсталь" пеню за період з 16.10.2014 по 16.04.2015 у розмірі 44014,75грн. та штраф у розмірі 36107,38грн.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобовязань є належною підставою у розумінні ст.218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.

Як встановлено ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання;

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Згідно ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобовязання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобовязання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

У відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу за різні порушення зобовязань не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України штраф є формою неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видом штрафних санкцій. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій. (постанова Верховного суду України від 09.04.2012 №20/246-08 )

Перевіривши розрахунок пені позивача, суд визнає його частково не вірним, оскільки позивачем не вірно визначена дата, з якої підлягає нарахування пеня. За розрахунком суду здійсненим з 17.10.2014 за період 6 місяців, розмір пені є більшим, ніж за розрахунком позивача. За таких обставин, не виходячи за межі позовних вимог, позовні вимоги про стягнення пені підлягають задоволенню за розрахунком позивача, на суму 44014,75 грн. Перевіривши розрахунок позивача штрафу, суд визнає його вірним, тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Стаття 625 Цивільного кодексу України не звільняє боржника від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання. Боржник, що прострочив виконання грошового зобовязання, за вимогою кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

Позивач просить стягнути з відповідача суму інфляційних збитків у розмірі 111794,63грн. та суму 3% річних у розмірі 7854,59грн. за період з 16.10.2014 по 16.11.2015.

Перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних збитків позивача, суд визнає його не вірним, оскільки позивачем не вірно визначена дата, з якої підлягає нарахуванню 3% річних, за розрахунком суду, розмір 3% річних становить 7834,81 грн., розмір інфляційних втрат становить 111794,63 грн., які і підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Судовими доказами, за визначенням ст.ст. 32-36 Господарського процесуального кодексу України, слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Беручи до уваги викладене, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню частково.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства Енергомашспецсталь (84306, Донецька область, м. Краматорськ, код ЄДРПОУ 00210602) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Наукове виробниче підприємство "Укрінтех" (61064, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 37461045) основний борг у розмірі 240715 (двісті сорок тисяч сімсот п'ятнадцять)грн. 90коп.; пеню 44014 (сорок чотири тисячі чотирнадцять)грн.; штраф у розмірі 36107 (тридцять шість тисяч сто сім)грн. 38коп.; 3% річних у розмірі 7834(сім тисяч вісімсот тридцять чотири)грн. 81коп.; втрати від інфляції у розмірі 111794(сто одинадцять тисяч сімсот девяносто чотири)грн. 63 коп. та судовий збір у розмірі 6607(шість тисяч шістсот сім)грн. 02 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

Після набранням рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення повного рішення та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя Д.М. Огороднік

Дата складення повного рішення 07.12.2015.