Рішення № 54121214, 30.11.2015, Святошинський районний суд міста Києва

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/15977/15-ц

пр. № 2/759/6600/15

30 листопада 2015 року Святошинський районний суд м. Києва в складі

головуючого судді : Лукяненко Л.М.

при секретарі Скляренко В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Київській області про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, ,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 07 жовтня 2015 року звернувся до суду з позовом з врахуванням уточнених позовних вимог до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Київській області про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди посилаючись на ті обставини , що рішенням Святошинського районного суду м.Києва від 05.02.2015 року визнано протиправними та скасувати наказ Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Київській області від 26.09.2014 року № 187-к «Про звільнення ОСОБА_1 з 30.09.2014 року року з посади Заступника начальника Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Київській області ; поновити ОСОБА_1 на посаді начальника Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Київській області. Рішення у частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за один місяць у розмірі 10 910,02 грн підлягає негайному виконанню. Про те відповідач з рішенням суду не погодився та подав апеляційну скаргу до Апеляційного суду м. Києва.

Апеляційний суд м. Києва від ухвалою від 12.05.2015 року апеляційну скаргу Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Київській області - відхилив. Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 05 лютого 2015 року залишено без змін. Відповідач з рішенням Апеляційного суду м. Києва не погодився і подав касаційну скаргу до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

16 вересня 2015 року Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ ухвалив : касаційну скаргу Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Київській області - відхилити. Так як , відповідач станом на 05.10.2015 року не виконано рішення Святошинського районного суду м. Києва - не поновлено його на роботі. Тому просить стягнути з відповідача на свою користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 05.02.2015 року в розмірі 95480 грн. 96 коп. та моральну шкоду в розмірі 104000 грн.

В судовому засіданні позивач позов підтримав повністю

Представники відповідача проти позову заперечують в повному обсязі , посилаючись на його безпідставність та необгрунтованість .

Вислухавши учасників процесу , дослідивши письмові докази по справі суд вважає встановленими слідуючі обставини справи .

Відповідно до ст.10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини , на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень , крім випадків , встановлених цим Кодексом .

Згідно ст. 57 ЦПК України доказами є будь які фактичні дані , на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин , що обгрунтовують вимоги і заперечення сторін , та інших обставин , які мають значення для вирішення справи .

У відповідності до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов*язана довести ті обставини , на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень , крім випадків , встановлених статтею 61 цього Кодексу .

Як встановлено судом , Рішенням Святошинського районного суду м.Києва від 05.02.2015 року визнано протиправними та скасовано наказ Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Київській області від 26.09.2014 року № 187-к «Про звільнення ОСОБА_1 з 30.09.2014 року з посади Заступника начальника Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Київській області ; поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Київській області. Рішення у частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за один місяць у розмірі 10 910,02 грн підлягає негайному виконанню.

Апеляційний суд м. Києва ухвалою від 12.05.2015 року апеляційну скаргу Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Київській області - відхилив. Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 05 лютого 2015 року залишено без змін.

16 вересня 2015 року Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ ухвалив : касаційну скаргу Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Київській області - відхилив.

Судом першої інстанції було допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 та в частині стягнення з відповідача середньомісячної заробітної плати . Святошинським районним судом м.Києва ОСОБА_2 видано 05 лютого 2015р. виконавчі листи. З ними ОСОБА_2 звернувся з заявою про примусове виконання рішення суду про поновлення на роботі від 06.02.2015 року до відділу державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції у м.Києві (а.с. 60) .

11.02.2015 року постановою державного виконавця відділу державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції у м.Києві було відмовлено у відкритті виконавчого провадження в зв*язку з неточністю у виконавчому листі та роз*яснено , що дану постанову він може оскаржити до начальника відповідного відділу державної виконавчої служби або до суду на протязі 10 днів (а.с. 58-59). Листом від 11.02.2015 року ОСОБА_2 надіслано постанова державного виконавця про відмову у відкритті виконавчого провадження до відома ( а.с. 58 ) . В судовому засіданні позивач пояснив , що дійсно отримав постанову державного виконавця про відмову у відкритті виконавчого провадження , про те її не оскаржував . Крім того , пояснив ,що з того часу і до теперішнього дня до виконавчої служби з заявою про відкриття виконавчого провадження в частині поновлення на роботі не звертався , і лише 07.10.2015 року звернувся до суду з позовом про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди .

В судовому засіданні позивач також підтвердив , що не звертався до відповідача починаючи з 05.02.2015 року з письмовою заявою(навіть по пошті ) про допуск до роботи . З заявою безпосередньо до адміністрації про допуск на роботі також не звертався , що підтверджено журналом реєстрації вхідної кореспонденції Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Київській області (копія додається за період з січня 2015 року по листопад 2015 рік ). Позивач зазначив , що 05.02.2015 року він приходив на підприємство , про те його на прохідній не впустили . Дане твердження не знайшло підтвердження в судовому засіданні , не доведено належними та допустимими доказами , в матеріалах справи наявна ксерокопія журналу відвідувань підприємства з січня 2015 року по жовтень 2015 року включно (а.с. 82-85 ) , з якого свідчить , що ОСОБА_2 ні разу не з*явився на підприємство , крім того, про це свідчить поведінка позивача , який дійсно з лютого 2015 року не робив намагання приступити до роботи , не звертався з письмовою заявою до підприємства , не звертався до виконавчої служби про примусове виконання рішення суду про поновлення на роботі .

Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Київській області своїм листом від 05.11.2015 року звернулось до відділу державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції у м.Києві з проханням надати інформацію за якими виконавчими провадженнями управління являється боржником (а.с. 80.) .

Згідно з відповіді відділу державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції у м.Києві від 13.11.2015 року на виконанні перебуває лише виконавче провадження про стягнення судового збору ( а.с . 81 ) .

Право працівника на поновлення на роботі не може бути реалізоване без волі самого працівника .

У відповідності до ст.236 КЗпП України ,у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Обов'язок власника або уповноваженого ним органу виплатити працівникові середній заробіток за час затримки виконання рішення про поновлення його на роботі настає тільки тоді, коли така затримка була допущена з вини власника або уповноваженого ним органу. Якщо ж це сталося не з вини власника або уповноваженого ним органу, а з вини самого працівника, середній заробіток за час затримки поновлення на роботі не повинен йому виплачуватися.

При несвоєчасному поновленні працівника на роботі з вини власника або уповноваженого ним органу середній заробіток виплачується йому за чітко визначений законом проміжок часу: з дня винесення відповідного рішення органом, що розглядав трудовий спір, до дня його фактичного виконання.

Таким чином, затримка виконання судового рішення про поновлення на роботі виникла не з вини відповідача,

Згідно абзацу 8 пункту 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 №9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» при обгрунтованості позову суд рішенням зобов'язує власника або уповноважений ним орган укласти трудовий договір з особою, запрошеною на роботу в порядку переведення - з першого робочого дня наступного після дня звільнення з попереднього місця роботи (якщо була обумовлена інша дата - з цієї дати), з іншими особами - з дня їх звернення до власника або уповноваженого ним органу з приводу прийняття на роботу.

Якщо внаслідок відмови у прийнятті на роботу або несвоєчасного укладення трудового договору працівник мав вимушений прогул, його оплата провадиться стосовно до правил ч.2 ст.235 КЗпП про оплату вимушеного прогулу незаконно звільненому працівникові.

В порушення вимог Закону України «Про звернення громадян» від 2 жовтня 1996 року № 393/96-ВР позивач ОСОБА_1 не звернувся до управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Київській області жодного разу з заявою щодо його поновлення,

Рішення суду підлягають виконанню або в добровільному порядку або в примусовому .

Позивач жодного разу не підтвердив власну волю та готовність до виконання функцій, обумовлених трудовим договором. Адже, згідно статті 21 КЗпП трудовий договір - це перш за все угода між двома сторонами - працівником і роботодавцем. В свою чергу роботодавець пропонує позивачу роботу, прагне внесення змін до структури управління та звертається за відповідними розясненнями як в судові органи, так і до вищестоящих органів, отже, вживає заходів для виконання рішення суду.

Позивач, не виявив бажання поновитись на роботі у добровільному порядку і з самого початку стадії примусового виконання рішення суду скористався лише своїм процесуальним правом стягувача частині виплати середнього заробітку .

Про наявність виконавчого документа щодо поновлення на роботі відповідач дізнався лише на етапі розгляду справи по суті 23 листопада 2015 року. Згідно поданих відповідачем доказів, а саме листування з Святошинським районним у м. Києві відділом державної виконавчої служби відповідач не є боржником в частині поновлення на роботі позивача, отже в роботодавця з вини працівника не має можливості виконати рішення суду ані в добровільному, а ні в примусовому порядку.

Позивач, усвідомлюючи відсутність у відповідача правових підстав, а саме: відсутність виконавчих документів щодо примусового поновлення на роботі; відсутність звернення щодо поновлення на роботі, тобто волі та бажання працівника; необхідних для негайного виконання рішення суду свідомо не вчиняє жодних дій для можливості його поновлення та працевлаштування .

Таким чином, позивач порушує один із основних правових принципів - зловживає правом. Відповідно до ч. 3 ст. 13 ЦК України не допускаються дії осіб, що вчиняються виключно з наміром заподіяти шкоду іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Відповідно до ст.22 Закону України «Про виконавче провадження» позивач наділений правом пред'явлення виконавчих документів до виконання - протягом одного року. На даний час позивачем не пред*явлений виконавчий документ для примусового ( або добровільного ) виконання рішення суду .

Оскарження рішення суду першої інстанції, що не набуло законної сили, але щодо якого допущено негайне виконання не звільняє від обовязку виконати це рішення суду. Відповідно до ч.4 ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження», у разі відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, якщо рішення підлягає негайному виконанню строк для добровільного виконання рішення не надається. Про те позивачем не був пред*явлений виконавчий лист .

Таким чином, затримка виконання судового рішення про поновлення на роботі виникла з не з вини відповідача.

В разі виявлення готовності приступити до роботи після винесення рішення про поновлення на роботі позивачем , а рішення суду виконується в добровільному або в примусовому порядку , ним були б здійснені дії звернення до відповідача про допуск(поновлення ) на роботі або звернення для примусового виконання рішення суду . До теперішнього часу жодних дій зі сторони позивача не було здійснено . Затримка виконання рішення суду про поновлення на роботі виникла не з вини підприємства .

Таким чином позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу не підлягають задоволенню .

Що стосується вимог про стягнення моральної шкоди , то враховуючи , що права позивача не були порушені , відсутні підстави ,на підставі ст.237-1 КЗпП України суд вважає позовні вимоги щодо відшкодування моральної шкоди необґрунтовані .

Згідно ст.1167 ЦК України моральна шкода,завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями , діями чи бездіяльністю,відшкодовується особою, яка її завдала ,за наявності її вини .

Згідно п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року " Про судову практику в справах про відшкодування моральної шкоди ", відсутній причинно наслідковий зв*язок між протиправними діями та шкодою ,суд вважає ці вимоги необгрунтованими .

На підставі вищевикладеного та керуючись статтями 3, 4, 35, 38, 42, 44, 57, 58, 59, б 109, 118, 119, 120 Цивільного процесуального кодексу України, статтями 236. Кодексу Законів про працю України, Законом України «Про виконавче провадження Постановою Пленуму Верховного суду України «Про практику розгляду судами трудові спорів» № 9 від 6 листопада 1992 року, суд

ВИРІШИВ

В позові ОСОБА_1 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Київській області про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди відмовити .

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м.Києва шляхом подачі апеляційної скарги на протязі 10 днів.

Суддя