Ухвала суду № 54114073, 02.12.2015, Апеляційний суд Сумської області

Справа №591/5022/15-ц Головуючий у суді у 1 інстанції - ОСОБА_1Номер провадження 22-ц/788/1889/15 Суддя-доповідач - ОСОБА_2 Категорія - 30

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 грудня 2015 року м.Суми

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Ткачук С. С.,

суддів - Ільченко О. Ю. , Околота Г. М.

за участю секретаря судового засідання - Пархоменко А.П.,

розглянувши матеріали справи за апеляційною скаргою управління соціального захисту населення Сумської міської ради

на заочне рішення Зарічного районного суду м. Суми від 02 вересня 2015 року

у справі за позовом управління соціального захисту населення Сумської міської ради до ОСОБА_3 про стягнення суми виплаченої допомоги малозабезпеченим сімям та суми виплаченої тимчасової державної допомоги дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів,

в с т а н о в и л а:

Звернувшись до суду із позовом в.о. начальника управління соціального захисту населення Сумської міської ради (далі управління), просив на підставі ст. 1212 ЦК України, ч. 10 ст. 181 СК України стягнути з відповідача суму надмірно виплаченої допомоги малозабезпеченим сімям у розмірі 1835,10 грн. та суму виплаченої тимчасової державної допомоги у розмірі 13258,80 грн.

Доводи позову мотивовані тим, що відповідачу, на підставі її заяв та відповідно до чинного законодавства, було призначено державну соціальну допомогу малозабезпеченим сімям: з 01.04.2013 р. по 30.09.2013 р. в розмірі 767,68 грн., а також з 01.03.2014 р. по 31.08.2014 р. в розмірі 1522,08 грн. Під час проведення перевірки управлінням було встановлено, що відповідач, при зверненні за призначенням вказаного виду допомоги, приховала доходи в розмірі 313,04 грн., які вона отримала під час роботи в окружній виборчій комісії на час виборів народних депутатів в жовтні 2012 р. У звязку з цим відповідачу припинено виплату державної допомоги та здійснено перерахунок раніше призначеної допомоги за відповідний період, в результаті чого остання повинна повернути управлінню кошти в сумі 1835,10 грн.

Крім того, відповідач за період з 01.11.2012 р. по 30.04.2014 р. отримувала тимчасову державну допомогу дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів. Весь цей час відповідач подавала до управління довідки органу ДВС про те, що аліменти не сплачуються. В той же час, згідно з розпискою відповідача, яка міститься в матеріалах виконавчого провадження, вона не має претензій по сплаті аліментів по відношенню до свого колишнього чоловіка за період з 01.10.2012 р. по 30.04.2014 р. Зазначене свідчить, що отримання відповідачем допомоги відбувалось без достатніх правових підстав, у звязку з чим з неї необхідно стягнути виплачені їй кошти в сумі 13258,80 грн.

Заочним рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 02.09.2015 р. в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції управління подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення та ухвалити нове по суті позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом порушені норми матеріального та процесуального права, не всебічно та не обєктивно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, а саме відповідно до ЗУ «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сімям» розмір державної соціальної допомоги визначається як різниця між прожитковим мінімумом для сім'ї та її середньомісячним сукупним доходом, який обчислюється за методикою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення. Тобто розмір державної соціальної допомоги прямо залежить від суми сукупного доходу. Оскільки відповідачем, при подачі пакету документів на отримання соціальної допомоги, в декларації не було зазначено всі доходи, а саме дохід в розмірі 313,04 грн., які відповідач отримала під час роботи в окружній виборчій комісії на час виборів народних депутатів в жовтні 2012 р., то управлінням, у відповідності до законодавства, було проведено перерахунок та обчислена сума, яка повинна буди повернута відповідачем управлінню, як надмірно виплачена.

Питання щодо умов призначення державної соціальної допомоги в повному обсязі визначаються спеціальними нормами законів, тому застосування судом норм ЗУ «Про вибори народних депутатів України» порушує принцип пріоритетного застосування спеціального закону по відношенню до загального.

Щодо вимог управління по стягненню тимчасової державної допомоги, то доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що у відповідача, згідно з розпискою, за період з 01.10.12 р. по 30.04.2014 р. відсутні претензії по сплаті аліментів по відношенню до свого колишнього чоловіка, тобто є підстава говорити про повну або часткову сплату боржником аліментів. Згідно з ч. 5 ст. 12 ЗУ «Про виконавче провадження» сторони зобов'язані протягом трьох робочих днів письмово повідомити державного виконавця про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником. Проте відповідач не повідомила про факт сплати аліментів батьком дитини, що стало підставою отримання довідок про неотримання аліментів з державної виконавчої служби, на підставі яких і призначалась тимчасова державна допомога.

Представник управління в судове засідання не зявився, заявив клопотання про розгляд справи без його участі.

Відповідач в судове засідання не зявилася. Відповідно до ч. 3 ст. 74 ЦПК України направлена судову повістку за зареєстрованим місцем її проживання, яке згідно відомостям адресно-довідкового підрозділу ГУДМС, УДМС України в Сумській області не змінилось і від неї не надходило повідомлення про зміну фактичного місця проживання або перебування.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції було встановлено і це підтверджується матеріалами справи, що на підставі заяв ОСОБА_3 від 03.04.2013 р. та від 25.03.2014 р., та необхідних документів згідно переліку, поданих до управління, було прийняте рішення про призначення ОСОБА_3 соціальної допомоги малозабезпеченим сімям в період з 01.04.2013 р. по 30.09.2013 р. в розмірі 767, 68 грн. та з 01.03.2014 р. по 31.08.2014 р. в розмірі 1522,08 грн. (а.с 7-10, 21-24).

В травні 2014 р. ОСОБА_3 повідомлено, що управлінням була виявлена переплата державної соціальної допомоги малозабезпеченим сімям за період з 01.04.2013 р. по 30.09.2013 р., з 01.05.2014 р. по 31.05.2014 р. в сумі 1835,10 грн. у звязку з поданням неповних даних про доходи, а саме 313,04 грн., які ОСОБА_3 отримала під час роботи в окружній виборчій комісії на час виборів народних депутатів в жовтні 2012 р. (а.с 26, 37).

При вирішенні питання, щодо вимоги управління по стягненню державної соціальної допомогу малозабезпеченим сімям, судом правильно було застосовано ч. 7 ст. 47 ЗУ «Про вибори народних депутатів України», який набрав чинності з 10.12.2011 року, про те, що оплата праці членів виборчої комісії, а також осіб, які залучаються до роботи у комісії, у тому числі в день голосування, дні встановлення підсумків голосування та результатів виборів, не може бути підставою для скасування, обмеження або зменшення будь-яких видів соціальних виплат, пенсій, субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг тощо.

Оскільки ЗУ «Про вибори народних депутатів України», що набув чинності 10.12.2011 р., як і ЗУ «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сімям», який набув чинності 06.07.2000 р., є спеціальним законом, яким також регулює питання соціальних виплат, тому відповідно до принципів цивільного права, підлягає застосуванню закон, що був прийнятий пізніше, тобто ЗУ «Про вибори народних депутатів України».

Висновок суд першої інстанції ґрунтується на нормі частин 1,2 ст. 5 ЦК України, які передбачають, що акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він помякшує або скасовує цивільну відповідальність особи.

Відповідач звернулась до управління за призначенням державної соціальної допомоги малозабезпеченим сімям у квітні 2013 року, коли вже діяла ч. 7 ст. 47 ЗУ «Про вибори народних депутатів України», якою передбачено, що отримання винагороди за працю осіб, які залучаються до роботи у виборчої комісії, не може бути підставою для скасування, обмеження або зменшення будь-яких видів соціальних виплат, пенсій, субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг тощо.

Окрім того, види доходів, які враховуються при обчисленні сукупного доходу при призначення цього виду соціальної допомоги визначені Методикою обчислення сукупного доходу сім'ї для всіх видів соціальної допомоги, яка затверджена спільним наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерства фінансів України, Державного комітету статистики України, Державного комітету молодіжної політики, спорту і туризму України від 15 листопада 2001 року № 486/202/524/455/3370, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України

7 лютого 2002 р. за № 112/6400 ( далі Методика).

Так, Методика призначена для обчислення сукупного доходу сімей (одержувачів) для всіх видів соціальної допомоги і застосовується при визначенні їх права на соціальну допомогу та розрахунку її розміру.

Відповідно до п. 3,4 Методики для обчислення суми доходів ураховуються доходи в грошовій та натуральній формі, а також в іноземній валюті за кордоном з будь-яких джерел як на території України, так і за її межами. При визначенні сукупного доходу органи, що призначають допомогу, користуються усіма офіційними джерелами, які містять інформацію про доходи громадян, у тому числі інформацією органів державних податкових адміністрацій.

В пунктах 5-7 цієї Методики перелічені види доходів, які входять до сукупного доходу сімей одержувачів.

Проте, враховуючи зміни відповідно до ч. 7 ст. 47 ЗУ «Про вибори народних депутатів України», внесені наказом Міністерства соціальної політики України, Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, Міністерства фінансів України від 13.06.2014 р. № 383/684/698 пункт 8 цієї Методики доповнено підпунктом 8.9, який передбачає, що до сукупного доходу сімей (одержувачів) не включається оплата праці членів виборчої комісії, а також осіб, які залучаються до роботи в комісії, у тому числі в день голосування, дні встановлення підсумків голосування та результатів виборів.

Пунктом 6 Порядку призначення і виплати державної соціальної допомоги

малозабезпеченим сім'ям, затвердженим постановою КМУ від 24 лютого 2003 р. № 250 передбачено, що для призначення соціальної допомоги уповноважений представник сім'ї подає органу праці та соціального захисту населення, окрім визначених документів, і декларацію про доходи та майно, яка заповнюється на підставі довідок про доходи кожного члена сім'ї.

Аналіз приведеного законодавства свідчить, що з набранням чинності ст. 47 ЗУ «Про вибори народних депутатів України» оплата праці осіб, які залучаються до роботи в комісії, у тому числі в день голосування, дні встановлення підсумків голосування та результатів виборів не включається до видів доходу при поданні декларації про доходи та майновий стан осіб, які звернулися за призначенням усіх видів соціальної допомоги при зверненні у квітні 2013 року, і цей вид доходу не вливає на встановлений порядок призначення та виплату соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям.

Вимоги позову про стягнення з відповідача зайво нарахованої суми соціальної допомоги малозабезпеченим сімям в розмірі 1835,10 грн. через не внесення до вказаної декларації про доходи оплати праці в сумі 313,04грн. у жовтні 2012 року є безпідставними.

Доводи апеляційної скарги проте, що застосування судом норм ЗУ «Про вибори народних депутатів України» порушує принцип пріоритетного застосування спеціального закону по відношенню до загального не відповідає принципу дії актів цивільного законодавства у часі, не ґрунтується на законі і спростовується вище наведеними нормами законодавства.

Щодо вирішення позовних вимог управління про стягнення тимчасової державної допомоги дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів, колегія суддів також погоджується з висновками місцевого суду.

Відмовляючи у задоволенні цієї частини позову суд першої інстанції правильно виходив з того, що на час її звернення до управління у листопаді 2012 року за призначенням та виплатою тимчасової державної допомоги дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів, не мають можливості утримувати дитину або місце проживання(перебування) їх невідоме (далі тимчасова допомога), Порядок призначення та виплати якої було затверджене постановою КМУ від 22.02.2006 р. № 189 (далі Порядок), факт несплати батьком дітей відповідача аліментів протягом 6-ти місяців напередодні подання такої заяви доведено довідкою державного виконавцям, як цього вимагає встановлений порядок призначення цього виду державної допомоги.

Як вбачається з матеріалів справи, розписка ОСОБА_3, де вона вказує, що немає претензій по виплаті аліментів за період з 01.10.2012 р. по 30.04.2014 р. написана нею 28.06.2014 р., т.т. вже після припинення цих виплат.

Тимчасова державна допомога була призначена у період з 01.11.2012 р. по 30.11.2012 р. у розмірі 696,60 грн., з 01.12.2012 р. по 31.12.2012 р. у розмірі 718,20 грн., з 01.01.2013 р. по 30.11.2013 р. у розмірі 7986,00 грн., з 01.12.2013 р. по 31.12.2013 р. у розмірі 771,60 грн., з 01.01.2014 р. по 30.04.2014 р у розмірі 3086,40 грн.

З розрахунку заборгованості по виконавчому листу № 2-2460 від 08.04.2010 р., виданим Ковпаківським районним судом м. Суми про стягнення аліментів з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 у розмірі 400 грн. щомісячно, вбачається, що ОСОБА_4 з жовтня місяця 2012 р. по квітень місяць 2014 р. було сплачено аліменти у розмірі 400 грн. щомісячно (а.с. 54-56). Таким чином розмір аліментів на кожну дитину становить по 200 грн. щомісячно.

Відповідно до частин 8-10 ст. 181 СК України якщо місце проживання чи перебування батьків невідоме, або вони ухиляються від сплати аліментів, або не мають можливості утримувати дитину, дитині призначається тимчасова державна допомога, яка не може бути меншою ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Виплата тимчасової державної допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Порядок призначення та виплати тимчасової державної допомоги визначається Кабінетом Міністрів України. Роботу, щодо призначення та виплати тимчасової державної допомоги дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів, не мають можливості утримувати дитину або місце проживання їх невідоме, організовує центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері усиновлення та захисту прав дітей.

Суми наданої дитині тимчасової державної допомоги підлягають стягненню з платника аліментів до Державного бюджету України у судовому порядку.

У пункті 12 цього Порядку передбачено, що якщо виникла можливість стягнення аліментів з одного з батьків, виявлено, що один з батьків може утримувати дитину або

місце проживання (перебування) одного з батьків встановлено, у зв'язку з чим можливе стягнення з нього коштів на утримання дитини, орган соціального захисту населення звертається до суду із заявою про стягнення суми сплаченої тимчасової допомоги.

Стягнуті кошти зараховуються до Державного бюджету.

Окрім того, пунктами 8, 9 цього Порядку передбачено, що тимчасова допомога призначається в розмірі 30 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого законом для дитини відповідного віку. Якщо розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, менший від мінімального розміру аліментів на одну дитину, що

передбачений частиною другою статті 182 Сімейного кодексу України, тимчасова допомога призначається в розмірі різниці між визначеним розміром аліментів і сумою, що становить 30 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого законом для дитини відповідного віку.

Перерахування розміру тимчасової допомоги проводиться органом соціального захисту населення з дня досягнення дитиною відповідного віку без звернення одержувача. У разі встановлення нового розміру прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку розмір тимчасової допомоги перераховується без звернення одержувача з місяця, в якому набрав

чинності закон, що встановлює новий розмір прожиткового мінімуму.

Таким чином, відповідач крім тих обставин, на підставі яких їй була призначена тимчасова державна допомога, отримуючи на дітей аліменти у твердій грошовій формі 400грн. на двох, має право на отримання даного виду державної допомоги в розмірі різниці між визначеним розміром аліментів і сумою, що становить 30 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого законом для дитини відповідного віку.

Отже, заявлені вимоги про стягнення виплаченої суми тимчасової державної допомоги на підставі ст. 1212 ЦК України, у звязку, як стверджує позивач, неповідомленням відповідачем державного виконавця при видачі їй довідці про несплату аліментів про самостійне виконання на її користь батьком дитини зобовязань, є припущенням і не підтверджується вказаною розпискою, бо зміст цієї розписки вказує на відсутність претензії у відповідача до батька дітей на час її написання.

Окрім того, перерахунок заборгованості по аліментам державний виконавцем було проведено вже після предявлення цієї розписки платником аліментів, а тому суд першої інстанції правильно прийшов до висновку, що на час звернення відповідача до управління за призначенням тимчасової державної допомоги у листопаді 2012 року обставини на підставі яких даний вид державної допомоги був призначений існували.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відсутні підстави для сумнівів щодо достовірності довідки державного виконавця з приводу неотримання відповідачем аліментів на час її складання, яка була одним з документів на підставі яких була призначена тимчасова державна допомога.

Частинами 1, 3 ст. 1212 ЦК України визначено, що особа, яка набула майно або зберігала його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобовязана повернути потерпілому це майно. Особа зобовязана повернути майно і тоді, коли підстави, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Згідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду України від 24.09.2014 року відповідно до змісту ст. 1212 ЦК України зазначена норма закону застосовується в тих випадах, коли безпідставне збагачення однієї особи за рахунок іншої не може бути усунуто з допомогою інших, спеціальних способів захисту. Зокрема, у разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень частин першої статті 1212 ЦК України, у тому числі й щодо зобовязання повернути майно потерпілому.

Як приведено вище, питання стягнення виплачених сум наданої дитині тимчасової державної допомоги вирішується шляхом стягнення з платника аліментів до Державного бюджету України у судовому порядку.

Окрім того, позивач не зверну уваги на положення статті 1215 ЦК України, якою визначено, що не підлягає поверненню безпідставно набуті: заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоровя або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі, як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.

Відповідно до статті 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

За наведених обставин, колегія суддів визнає, що суд першої інстанції всебічно і повно зясував, обставини справи, що мають значення для справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні. Судом постановлено обґрунтоване рішення з дотриманням вимог матеріального і процесуального права, тому підстав для його скасування немає.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, тому до уваги не приймаються.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 324 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу управління соціального захисту населення Сумської міської ради відхилити.

Заочне рішення Зарічного районного суду м. Суми від 02 вересня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і з цього часу може бути оскаржена протягом двадцяти днів у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Судді: