Рішення № 54114015, 04.12.2015, Лисичанський міський суд Луганської області

Справа № 415/6396/15-ц

Провадження № 2/415/3854/15

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.12.15 року м. Лисичанськ

Лисичанський міський суд Луганської області у складі:

головуючого судді - Калмикової Ю.О.,

при секретарях - Іпатка Я.Ю., Нескородовій Г.А.,

за участю прокурора - Литвинюка О.В.,

за участю представника позивача - ОСОБА_1,

третьої особи - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Лисичанська цивільну справу за позовною заявою Виконавчого комітету Лисичанської міської ради в інтересах ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про позбавлення батьківських прав, третя особа ОСОБА_2, -

ВСТАНОВИВ:

Виконавчий комітет Лисичанської міської ради в інтересах ОСОБА_3 звернувся до Лисичанського міського суду з позовною заявою до ОСОБА_4 про позбавлення батьківських прав, третя особа ОСОБА_2.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що перевіркою встановлено, що ОСОБА_4 та ОСОБА_2 є батьками малолітньої дитини: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. Батьки розлучились 26 лютого 2008 року, один з одним не спілкуються. ОСОБА_4 ухиляється від виконання батьківських обов'язків, зовсім не піклується про фізичний та духовний розвиток дитини. ОСОБА_2 з донькою ОСОБА_3 зареєстровані та мешкають за адресою: АДРЕСА_1. Акт обстеження житлово-побутових умов, складений службою у справах дітей показує, що дитина має усі необхідні умови для проживання, навчання, відпочинку. Мати Піклується про дитину, розвиває її здібності (дівчинка відвідує музичну школу). Побутова характеристика свідчить, що ОСОБА_2 правил співмешкання не порушує,нарікань з боку сусідів на неї не надходило, вона маса виховує доньку ОСОБА_3. Батько дитини аліменти не сплачує. добровільної матеріальної допомоги не надає, зовсім з нею не спілкується, участі у вихованні не приймає, після розлучення з сім'єю. не проживає. Відповідно до рішення Лисичанського міського суду від 09.06.2009 р. справа №3-976 ОСОБА_4 втратив право користування житловим приміщенням та знятий з реєстрації за адресою: АДРЕСА_1. Відповідно до рішення Лисичанського міського суду від 25.07.2007р. №2-2152/2007 з ОСОБА_4 стягнуто аліменти на утримання дитини в розмірі ? частини всіх доходів заробітної плати. Батько дитину не утримує, добровільної матеріальної допомоги не надає. аліментів не сплачує. Вироком Лисичанського міського суду від 23.11.2009р. №1-802/2009р. ОСОБА_4 визнаний винним в скоєнні злочину передбаченому ст. 164 ч. 1 КК України, йому призначено покарання у вигляді суспільних робіт на строк 120 годин. Рішенням виконавчого комітету Лисичанської міської ради від 01.03.2010р. №116 надано дозвіл на зміну прізвища малолітній дитині ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2 на прізвище матері ОСОБА_2, 1976 року народження. Відповідач не піклується про задоволення потреб доньки, дитина зростає, їй потрібно постійно покупати одяг, книги, канцелярське приладдя до шкоди, на все потрібні кошти. ОСОБА_4 злісно ухилявся від утримання дитини, тому мати дитини 08.09.2010р. звернулась до Лисичанського МВ УМВС про притягнення колишнього чоловіка до відповідальності. Постановою №4310 від 12.09.2010р. відмовлено у порушенні кримінальної справи у зв'язку з тим, що було встановлено, що 30.08.3010р. ОСОБА_4 сплатив аліменти у сумі 100 грн. Малолітня дитина, ОСОБА_3 є ученицею 6-Б класу багатопрофільної гімназії, довідка, яка надана директором начального закладу, показує, що батько дитини не приділяє уваги вихованню доньки, батьківські збори не відвідує, навчанням дитини не цікавиться. Заборгованість по аліментам складає 30024,56 грн. Бабуся дитини, сусідка, підтверджують, що ОСОБА_4 не спілкується з донькою, матеріальної допомоги не надає, не приймає участі у вихованні дитини. Відповідач до служби у справах дітей з заявою про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною не звертався.

На підставі викладеного просили суд, позбавити ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця с. Переможне, Лутугінського району, Луганської області, батьківських прав у відношенні його малолітньої дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Представник позивача ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, надала пояснення аналогічні викладеним в позовній заяві, проти заочного розгляду справи не заперечувала.

Відповідач ОСОБА_4 в судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомив на сайті http://lsm.lg.court.gov.ua/sud 415/, клопотання відкладення розгляду справи до суду не надходило.

Відповідно до ч. 1 ст. 224 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Представник позивача не заперечувала проти розгляду справи за відсутності відповідача.

У зв'язку з наведеним, суд вважає за можливе слухати справу за відсутністю відповідача, а матеріали, що є у справі, достатніми для цього.

Третя особа, ОСОБА_2 в судовому засіданні пояснила, що сама виховує доньку, з відповідачем після розірвання шлюбу в 2008 року не спілкується, він з донькою не бачиться, її життям не цікавиться, аліментів не сплачує. Позовні вимоги підтримав.

Прокурор Литвинюк О.В. в судовому засіданні просив позбавити ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця с. Переможне, Лутугінського району, Луганської області, батьківських прав у відношенні його малолітньої дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов у частині позбавлення батьківських прав підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

У Принципі 6 Декларації прав дитини, проголошеної Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року зазначено, що дитина для повного та гармонічного розвитку її особистості потребує любові та розуміння. Вона повинна зростати у піклуванні та під відповідальністю своїх батьків, в атмосфері любові, моральної та матеріальної забезпеченості.

Відповідно до ст. 18 Конвенції про права дитини, що була ратифікована Постановою ВР N 789-XII від 27.02.1991р., Держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, ратифікованої Законом України № 475/97-ВР від 17.07.1997 року, кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції.

У зв'язку з цим необхідно звернутися до правових позицій Європейського суду з прав людини, а саме в розумінні пункту 1 ст. 8 Конвенції, яка гарантує кожній особі, окрім інших прав, право на повагу до її сімейного життя.

Суд нагадує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (рішення у справі «Олссон проти Швеції» (Olsson v. Sweden) від 27.11.1992 р., статус рішення - остаточне), і дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров'ю чи розвитку дитини (рішення у справі «Йогансен проти Норвегії» (Johansen. v. Norway) від 07.08.1996 р., статус рішення - остаточне).

Відповідно до ст. 150 СК України, батьки зобов'язанні виховувати дитину, піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечувати здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.

Відповідно до ст. 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Відповідно до п.п. 15, 16. Постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 30.03.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», позбавлення батьківських прав, що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків. Особи можуть бути позбавлені батьківських прав щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, з підстав, передбачених ст. 164 СК України.

Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступ до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

З матеріалів справи встановлено, що згідно з свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 виданого 08 квітня 2010 року Відділом реєстрації актів цивільного стану Лисичанського міського управління юстиції у Луганській області, ОСОБА_3 народилась ІНФОРМАЦІЯ_2 року, про що зроблено актовий запис № 154. Батько дитини записаний - ОСОБА_4, матір'ю - ОСОБА_2.

Згідно з витягом з свідоцтвом про розірвання шлюбу серії НОМЕР_2 виданого 11 червня 2008 року шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_7 розірвано, про що зроблено відповідний актовий запис №81 від 26 лютого 2008 року. Після реєстрації розірвання шлюбу присвоюється прізвище їй - ОСОБА_2.

Згідно з вироком Лисичанського міського суду Луганської області від 23.11.2009р. №1-802/2009 ОСОБА_4 визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого ст. 164 ч. 1 КК України і призначено йому покарання у вигляді суспільних робіт на строк 120 (сто двадцять) днів.

Рішенням Виконавчого комітету Лисичанської міської ради від 01.03.2010 року №116 дозволено зміну прізвища малолітній дитині ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2 на прізвище матері ОСОБА_2, 1976 року народження, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1, яка їй була надана після розірвання шлюбу.

Згідно з постановою про відмову в порушенні кримінальної справи №4310 від 12.09.2010р. в порушенні кримінальної справи за ознаками складу злочину, передбаченого ст. 164 ч. 2 КК України відносно ОСОБА_4 відмовлено, оскільки 30.08.2010р. ОСОБА_4 заплатив через поштове відділення ОСОБА_2 аліменти у сумі 100 грн.

Згідно з довідкою №57 від 07.06.2015р. наданою ЛКП «Паспортна служба» ОСОБА_2, яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 до складу її сім'ї входять: ОСОБА_2 і ОСОБА_3 - донька.

Згідно з актом обстеження умов проживання дитини від 26.08.2015 року, малолітня дитина ОСОБА_3, проживає за адресою: АДРЕСА_1, двокімнатна державна квартира, об лаштована необхідними меблями, побутовою технікою, у дитини окрема кімната, є усе необхідне для навчання, відпочинку - комп'ютер, фортепіано, речі за сезоном.

Згідно з характеристикою від 18.08.2015 року, ОСОБА_2 мешкає за адресою АДРЕСА_1 з 2000 року. Зарекомендувала себе, як привітна, працелюбна, скарг від сусідів не надходило, одна виховує доньку, працює.

Згідно з довідки №796 від 10.08.2015р. ОСОБА_3, навчається у 6-б класі Лисичанської багатопрофільної гімназії, батько ОСОБА_4 не приділяв уваги вихованню доньки, батьківські збори не відвідував, навчанням доньки не цікавився.

Згідно з довідкою від 23.07.2015р. Відділ державної виконавчої служби Лисичанського міського управління юстиції повідомляє, що на виконанні перебуває виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання ОСОБА_3, заборгованість по аліментам складає 30024,56 грн..

Згідно з заявою ОСОБА_8 від 27.07.2015р. на ім'я начальника служби у справах дітей Логвиненко С.В., в якій просить позбавити батьківських прав ОСОБА_4, аліментів не сплачує, не приймає участі у вихованні доньки.

Згідно з заявою ОСОБА_10 від 22.07. 2015 року на ім'я начальника служби у справах дітей Логвниненко С.В., в якій просила позбавити батьківських прав ОСОБА_4, аліментів не сплачує, не приймає участі у вихованні доньки, добровільної матеріальної допомоги не надає.

Згідно з висновком органу опіки та піклування Лисичанської міської ради про позбавлення батьківських прав № 2809/01-16 від 30.09.2015 року, орган опіки та піклування, враховуючи інтереси малолітньої дитини, її соціального захисту, вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_7, по відношенню її малолітньої дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2.

За таких обставин, враховуючи, що ОСОБА_4 повністю ухиляється від виконання своїх обов'язків по вихованню та утриманню своєї дитини, суд вважає, що позов заявлено обґрунтовано, доводи, викладені позивачем на підтвердження своїх вимог, знайшли своє підтвердження в ході судового засідання, у зв'язку з чим позов в частині позбавлення батьківських прав підлягає задоволенню. Позовні вимоги щодо позбавлення відповідача батьківських прав не суперечать закону та відповідають інтересам дитини.

Відповідно до п. 14) ч. 2 ст. 3 Закону України «Про судовий збір», судовий збір не справляється за подання заяви про захист прав малолітніх чи неповнолітніх осіб у разі, якщо представництво їх інтересів у суді відповідно до закону або міжнародного договору, згоду на обов'язковість якого надано Верховною Радою України, здійснюють Міністерство юстиції України та/або органи опіки та піклування або служби у справах дітей.

Відповідно до ч. 3 ст. 88 ЦПК України, якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Відповідно до ч. 3 ст. 6 Закону України «Про судовий збір», за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

Приймаючи до уваги вимоги ч. 3 ст. 88 ЦПК України, та враховуючи те, що позивачем заявлені вимоги немайнового (позбавлення батьківських прав) та майнового (стягнення аліментів) характеру, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача судовий збір у сумі 487 гривні 20 копійок.

У відповідності до ст. 367 ЦПК України суд вважає за необхідне допустити негайне виконання рішення у межах суми платежу за один місяць.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 208-210, 212-215, 224-226, 367 ЦПК України, 1 ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, ратифікованої Законом України № 475/97-ВР від 17.07.1997 року, рішення у справі «Олссон проти Швеції»(Olsson v. Sweden) від 27.11.1992 р., статус рішення - остаточне), рішення у справі «Йогансен проти Норвегії»(Johansen. v. Norway) від 07.08.1996 р., статус рішення - остаточне, Принципом 6 Декларації прав дитини Резолюція 1386 (XIV) Генеральної Асамблеї ООН від 20 листопада 1959 року, ст. 18 Конвенції про права дитини ратифікованої Постановою ВР № 789-XII від 27.02.1991 р., ст.ст. 150, 164-167, 181-183, 191 СК України, п.п. 15, 16. Постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 30.03.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», ст.ст. 5, 6 Закону України «Про судовий збір», суд -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Виконавчого комітету Лисичанської міської ради в інтересах ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про позбавлення батьківських прав, третя особа ОСОБА_2, задовольнити.

Позбавити ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця с. Переможне, Лутугінського району, Луганської області, батьківських прав у відношенні його малолітньої дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Стягнути з ОСОБА_4 судовий збір у сумі 487 (чотириста вісімдесят сім) гривень 20 копійок за такими реквізитами: одержувач коштів УДКСУ у м. Лисичанську Луганської області, код ОКПО одержувача 37800278, банк одержувача ГУ ДКСУ у Луганській області, МФО 804013, рахунок 31219206700051, код класифікації доходів бюджету 22030001, призначення платежу Лисичанський міський суд Луганської області, код ЄДРПОУ 05381343.

Відповідно до ст. 367 ЦПК України допустити негайне виконання рішення у межах суми платежу за один місяць.

Відповідно до ч. 5 ст. 164 СК України, копію рішення суду, після набрання законної сили, надіслати до Відділу державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Лисичанського міського управління юстиції у Луганській області.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному суді Луганської області через Лисичанський міський суд шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.

СУДДЯ Ю.О. КАЛМИКОВА