Рішення № 54113937, 02.12.2015, Рубіжанський міський суд Луганської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.12.2015 року Провадження №2/425/933/15

Справа №425/2061/15-ц

Рубіжанський міський суд Луганської області у складі:

головуючого судді Мирошникової О.Ш.,

за участю секретаря Кулішової О.С.,

з участю позивача ОСОБА_1, представника третьої особи ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, треті особи Відділ реєстрації актів цивільного стану Рубіжанського міського управління юстиції у Луганській області, Служба у справах дітей Рубіжанської міської ради Луганської області про внесення виправлень до актового запису про народження дитини, поновлення відомостей записаних до усиновлення та видачу нового свідоцтва про народження дитини, -

встановив:

«01» липня 2015 року ОСОБА_1 звернулася до Рубіжанського міського суду Луганської області з позовом до ОСОБА_3, в якому вона просить суд унести виправлення до актового запису про народження усиновленої дитини ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 та поновити відомості записані до усиновлення, також просить видати нове свідоцтво про народження дитини ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 на прізвище «ОСОБА_10». Свій позов ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року у неї народився син ОСОБА_5, народження якого було зареєстровано відділом реєстрації актів цивільного стану 10.09.2010 року. Батько дитини ОСОБА_3 після народження сина покинув роботу, зловживав спиртними напоями, своєю поведінкою зашкоджував розвитку дитини, більше року не бачив сина. Всі ці роки ОСОБА_3 ухиляється від утримання сина, не дбає про його здоров'я, фізичний та духовний розвиток, зовсім не виконує свої батьківські обов'язки, стягнуті рішенням суду аліменти відповідач не сплачує, всі питання стосовно виховання та утримання сина вирішує позивач без підтримки з боку відповідача. Нехтування своїми батьківськими обов'язками відповідачем підтверджує відсутність у нього серйозного ставлення до цих обов'язків, які він брав на себе при реєстрації народження дитини, тому позивач вважає за необхідне внести зміни до актового запису народження сина та змінити його прізвище.

В судовому засіданні позивач підтримує свій позов, просить його задовольнити. Додатково надала пояснення, що вона є вдовою, її чоловік ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 року, у позивача є дві повнолітні дочки ОСОБА_7, 1992 року народження та ОСОБА_8, 1995 року народження. ІНФОРМАЦІЯ_1 року позивач народила сина ОСОБА_9, біологічним батьком якого є ОСОБА_3. На думку позивача, ОСОБА_3 при реєстрації народження їх спільного сина здійснив його усиновлення, змінив прізвище дитини з «ОСОБА_10» на своє прізвище «ОСОБА_11» та оскільки відповідач в подальшому не виконує належним чином свої батьківські обов'язки, позивач вважає за необхідне внести зміни до актового запису народження та скасувати усиновлення відповідачем неповнолітнього ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 й відповідно змінити прізвище дитини на прізвище позивача - «ОСОБА_10». У 2013 році позивач зверталася до суду з позовом про зміну прізвища свого сина, однак вона написала заяву про залишення її позову без розгляду, рішення судом з цього питання не приймалося.

В судове засідання відповідач не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся судом. Судові повістки були надіслані відповідачу за адресою згідно відомостей адресно-довідкового підрозділу, які повернулися до суду з відміткою «за закінченням терміну зберігання».

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 74 ЦПК України судова повістка разом із розпискою, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається поштою рекомендованим листом із повідомленням або через кур'єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншою особою, яка бере участь у справі. Відповідно до ч. 1 ст. 77 ЦПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо особа за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.

В судове засідання представник третьої особи Відділу реєстрації актів цивільного стану Рубіжанського міського управління юстиції у Луганській області не з'явилася, про час та місце розгляду справи була повідомлена судом, 25.08.2015 року представник подала до суду заяву. в якій просить розглянути справу без участі представника, з позовом згодні, заперечень не мають (а.с. 37).

В судовому засіданні представник третьої особи Служби у справах дітей Рубіжанської міської ради Луганської області ОСОБА_2 надала пояснення, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 не перебували на обліку у службі як особи, які бажають бути усиновлювачами, усиновлення неповнолітнього ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 року не було. В 2013 році ОСОБА_1 зверталася до служби з заявою про зміну прізвища дитини та при розгляді цього питання у службі ОСОБА_3 заявляв, що він не відмовляється від свого сина, проти зміни прізвища дитини заперечував.

Суд, вислухавши осіб, які беруть участь у справі, розглянувши цивільну справу, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З паспорту позивача вбачається, що вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_6 з 02.11.1991 року, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 року, що підтверджується копією свідоцтва про смерть (а.с. 15 зворот, 66).

Отже, шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_6 припинено внаслідок смерті одного з подружжя відповідно до ч. 1 ст. 104 СК України.

ІНФОРМАЦІЯ_1 року у місті Рубіжне Луганської області народився ОСОБА_4, що підтверджується копією свідоцтва про народження НОМЕР_1, виданим відділом реєстрації актів цивільного стану Рубіжанського міського управління юстиції у Луганській області 10.09.2010 року, актовий запис № 362 від 10.09.2010 року, відповідно до якого батьками дитини записані: матір'ю ОСОБА_1, батьком ОСОБА_3 (а.с. 4).

Батьки дитини - ОСОБА_1 та ОСОБА_3 не перебувають у зареєстрованому шлюбі, що не заперечується позивачем у судовому засіданні.

Згідно копії актового запису про народження № 362 від 10.09.2010 року, дитина була записана 10.09.2010 року на прізвище «ОСОБА_10» на підставі медичного свідоцтва про народження № 777 від 23.09.2010 року, виданого пологовим відділенням Лисичанської міської лікарні Луганської області, що також підтверджується Повним витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження від 19.11.2015 року (а.с. 80-82).

10.09.2010 року до актового запису про народження ОСОБА_5 було внесено зміни про внесення відомостей про визнання батьківства ОСОБА_3 на підставі спільної заяви батьків про визнання батьківства № 43/02-3.33 від 10.09.2010 року, згідно з якими було змінено прізвище дитини з «ОСОБА_10» на «ОСОБА_11» (а.с. 80).

Згідно заяви про визнання батьківства, вхідний № 43/02-3.33 від 10.09.2010 року ОСОБА_3 визнав себе батьком ОСОБА_5, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 року у ОСОБА_1, мати дитини ОСОБА_1 підтвердила, що ОСОБА_3 є його батьком та відповідно до ст. 126 Сімейного кодексу України вони просили внести відомості про батька до актового запису про народження їх дитини, по батькові дитини вказати за власним іменем батька «ОСОБА_12», присвоїти прізвище батька «ОСОБА_11», та видати свідоцтво про народження (а.с. 83).

З Повного витягу вбачається, що реєстрація народження ОСОБА_5 відбулася 10.09.2010 року об 11 годині 32 хвилини, внесення відомостей про визнання батьківства відбулося 10.09.2010 року об 11 годині 40 хвилин. (а.с. 81-82).

Відповідно ст. 125 Сімейного кодексу України якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від матері визначається на підставі документа закладу охорони здоровя про народження нею дитини. Якщо мати та батько не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається:

1)за заявою матері та батька дитини;

2)за рішенням суду.

Відповідно частини 1 ст. 126 СК України походження дитини від батька визначається за заявою жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою. Така заява може бути подана як до, так і після народження дитини до органу державної реєстрації актів цивільного стану.

Відповідно п.п. 1, 2, 15, 17 п. 1 частини ІІІ Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України № 52/5 від 18.10.2000 року (у редакції наказу Міністерства юстиції України № 3307/5 від 24.12.2010 року) державна реєстрація народження дитини проводиться з одночасним визначенням її походження та присвоєнням їй прізвища, власного імені та по батькові. Походження дитини визначається відповідно до Сімейного кодексу України. Підставами для проведення державної реєстрації народження дитини є, зокрема, медичне свідоцтво про народження, що видається закладом охорони здоров'я, де приймаються пологи. Якщо батьки не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від матері визначається на підставі медичного свідоцтва про народження, а походження дитини від батька визначається за заявою матері та батька дитини про визнання батьківства. У цьому випадку при складанні актового запису про народження дитини прізвище дитини вказується за прізвищем матері, а по батькові і відомості про батька - відповідно до заяви про визнання батьківства. Якщо батьки бажають присвоїти дитині прізвище батька, то воно виправляється в актовому записі про народження на підставі вищезазначених документів.

Відповідно ч. 1 ст. 207 Сімейного кодексу України усиновленням є, зокрема, прийняття усиновлювачем у свою сім'ю особи на правах дочки чи сина, що здійснене на підставі рішення суду.

Таким чином, суд дійшов висновку, що державна реєстрація народження та походження неповнолітнього ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, були одночасно проведені та визначені на підставі медичного свідоцтва про народження та за спільною заявою матері ОСОБА_1 та батька дитини ОСОБА_3, тому судом відхиляються доводи позивача про усиновлення відповідачем неповнолітнього ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1.

У пунктах 10, 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15.05.2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» судам роз'яснено, що в судовому порядку батьківство може бути оспорено як у випадках, коли в Книзі реєстрації народжень батьками дитини записано осіб, які перебували у шлюбі між собою (статті 122, 124 СК), так і тоді, коли при реєстрації народження дитини її батьком на підставі спільної заяви батьків або заяви чоловіка, котрий визнавав себе батьком, записано особу, яка не перебувала у шлюбі з матір'ю дитини (статті 126, 127 СК). Судам слід ураховувати, що відповідно до ст. 136 СК оспорювання батьківства можливе тільки після реєстрації народження дитини і до досягнення нею повноліття, а в разі її смерті не допускається. Оспорити батьківство мають право особа, яка записана батьком дитини в Книзі реєстрації народжень (ст. 136 СК), - шляхом пред'явлення позову про виключення відомостей про неї як батька з актового запису про народження дитини, а також жінка, котра народила дитину в шлюбі (ст. 138 СК), - звернувшись із позовом про виключення із цього запису відомостей про її чоловіка як батька дитини. Предметом доказування в таких справах є відсутність кровного споріднення між особою, записаною батьком, і дитиною. У разі доведеності цієї обставини суд постановляє рішення про виключення оспорених відомостей з актового запису про народження дитини. При цьому відповідні вимоги жінки суд може задовольнити лише за умови подання іншою особою заяви про своє батьківство. Особа, яка в момент реєстрації її батьком дитини знала, що не є таким, а також особа, котра дала згоду на штучне запліднення своєї дружини, не мають права оспорювати батьківство. Для вимог чоловіка про виключення відомостей про нього як батька з актового запису про народження дитини позовної давності не встановлено, а для вимог жінки про виключення з цього запису відомостей про її чоловіка як батька позовна давність становить один рік і її перебіг починається з дня реєстрації дитини.

Таким чином, Сімейним кодексом України передбачено, що оспорювання батьківства можливе двома способами:

-шляхом пред'явлення позову особою, яка записана батьком дитини, про виключення відомостей про цю особу як батька з актового запису про народження дитини в порядку ст. 136 СК України;

-шляхом пред'явлення позову жінкою, яка народила дитину в шлюбі, про виключення із актового запису про народження дитини відомостей про її чоловіка як батька дитини в порядку ст. 138 СК України.

Отже, мати дитини має право звернутися до суду з позовом про оспорювання батьківства виключно за умов, якщо вона народила дитину у шлюбі та її чоловік був записаний батьком дитини, хоча таким не є.

В судовому засіданні позивач визнавала, що відповідач є біологічним батьком неповнолітнього ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, тому й подав заяву про визнання батьківства.

Судом сторонам були створені усі умови для подання доказів в підтвердження обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, суд неодноразово роз'яснював позивачу положення статей 145-148 Сімейного кодексу України стосовно визначення прізвища, імені та по батькові дитини, статті 136, 138 Сімейного кодексу України стосовно оспорювання батьківства та статті 164 СК України стосовно підстав для позбавлення батьківських прав, роз'яснював позивачу про її право на правову допомогу, судове засідання відкладалося для надання можливості позивачу скористатися правовою допомогою, проте позивач наполягала на задоволенні заявлених позовних вимог (а.с. 10, 47-48 журнал судового засідання).

Суд зазначає, що чинним законодавством України не передбачено, у випадку неналежного виконання батьком дитини своїх батьківських обов'язків, внесення змін щодо батька до актового запису про народження дитини та в зв'язку з чим зміну прізвища дитини, також не передбачено анулювання чи скасування відомостей про батька дитини у випадку невиконання ним батьківських обов'язків.

Відповідно до частини 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Перелік способів захисту цивільних справ та інтересів міститься в статті 16 ЦК України. Цей перелік не є вичерпним, і суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений законом або договором. Реалізуючи своє право на судовий захист, звертаючись до суду з позовом, особа зазначає в позовній заяві власне суб'єктивне уявлення про її порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, щодо якої суд повинен ухвалити рішення. Ця вимога повинна мати правовий характер, тобто бути врегульованою нормами матеріального права, та спиратися на підставу позову. Підставою позову є обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Такі обставини складають юридичні факти матеріально-правового характеру, тобто такі факти, які тягнуть певні правові наслідки.

Вирішуючи спір, суд повинен дати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законом чи договором, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача. Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законом або договором, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в задоволенні позову, оскільки відсутні передбачені ст. 15 ЦК України порушення, невизнання або оспорювання прав позивача.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд вказує, що такий спосіб захисту прав позивача, який зазначений нею у позовній заяві, не відповідає способам захисту, визначеним Сімейним кодексом України, тому наявні підстави для відмови в задоволенні позову.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про відмову за безпідставністю в задоволені позову ОСОБА_1 про внесення виправлень до актового запису про народження дитини, поновлення відомостей записаних до усиновлення та видачу нового свідоцтва про народження дитини, в зв'язку з тим, що позивачем обрано не передбачений законом спосіб захисту своїх прав, та у відповідності до ст.ст. 4, 11 ЦПК України суд не має права самостійно обирати спосіб захисту прав позивача на власний розсуд.

Відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України, оскільки суд відмовляє в задоволені позову, судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 88, 212-215, 218 ЦПК України, суд -

ухвалив:

В позові ОСОБА_1 до ОСОБА_3, треті особи Відділ реєстрації актів цивільного стану Рубіжанського міського управління юстиції у Луганській області, Служба у справах дітей Рубіжанської міської ради Луганської області про внесення виправлень до актового запису про народження дитини, поновлення відомостей записаних до усиновлення та видачу нового свідоцтва про народження дитини - відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Луганської області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя О.Ш. Мирошникова