Вирок № 54113765, 08.12.2015, Лисичанський міський суд Луганської області

у.н. 415/7015/15-к

н.п. 1-кп/415/551/15

ВИРОК

Іменем України

08.12.15 року м. Лисичанськ

Лисичанський міський суд Луганської області у складі:

головуючого судді Старікової М.М.

за участю: секретаря Зайченко І.А.,

прокурора Сухіна Д.В.

потерпілої ОСОБА_1,

законного представника потерпілої ОСОБА_2,

обвинуваченого ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Лисичанського міського суду Луганської області кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12015130240002358 від 27.10.2015 року у відношенні

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, не працюючого, не одруженого, раніше не судимого, інвалідом не являється, який зареєстрований та проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4,

за обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 186 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

26 жовтня 2015 року в денний час, більш точний час в ході досудового розслідування та судового розгляду не встановлено, ОСОБА_3, перебуваючи в стані алкогольного спяніння, маючи умисел на відкрите викрадення чужого майна (грабіж), знаходячись в підїзді будинку № 90 по вулиці Ворошилова міста Лисичанська, шляхом ривку з руки ОСОБА_1, відкрито викрав її мобільний телефон марки «Lеnоvо» модель А319, вартістю 1445 гривень, завдавши їй майнову шкоду на вказану суму.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою вину у вчиненні злочину, передбаченого ст.186 ч. 1 КК України, при обставинах, викладених в обвинувальному акті, визнав повністю та пояснив, що події, час та місце скоєння ним інкримінованого йому органом досудового розслідування кримінального правопорушення, описаного в обвинувальному акті, викладені вірно і він їх повністю підтверджує. Суду пояснив, що дійсно, 26 жовтня 2015 року перебуваючи у стані алкогольного спяніння зранку він подзвонив своїй знайомій ОСОБА_1 та запропонував зустрітися, на що вона погодилася. Після 10 години потерпіла підійшла до підїзду його будинку за адресою місто Лисичанськ, вул. Ворошилова 90 та піднялась на 9-й поверх де він її чекав. Спочатку вони розмовляли, потім на його прохання подивитись телефон, потерпіла дала йому телефон, а він запропонував їй здати телефон до ломбарду, однак остання відмовилась і забрала у нього телефон, вилучивши з нього сім карту та флеш память.. Тоді він вихопив у неї з руки мобільний телефон і поїхав на ліфту до низу, а хвилин через 10, повернувшись, повідомив потерпілій, що втратив телефон. Після чого вони разом пішли в район магазину «Октал», де він залишив потерпілу, а сам пішов до ломбарду, де здав мобільний телефон, отримавши за нього 380 гривень. Надалі телефон викупив в ломбарді батько потерпілої. У скоєному щиро розкаявся, зобовязався відшкодувати потерпілій кошти, витрачені на повернення телефону та більше такого не повторювати.

Неповнолітня потерпіла ОСОБА_1 в судовому засіданні пояснила, що з обвинуваченим вона познайомилась у соціальних мережах, і декілька разів зустрічалась з ним. 26 жовтня 2015 року вранці він зателефонував їй та запропонував зустрітися, на що вона погодилася. Приблизно о 10-й годині приїхавши до міста Лисичанськ та підійшовши до підїзду будинку, де проживав обвинувачений, вона піднялась на 9-й поверх, де чекав її обвинувачений, який перебував у стані алкогольного спяніння, що було видно за зовнішніми ознаками, а також при ній він пив пиво. ОСОБА_3 побачивши у неї мобільний телефон «Леново» попросив дати йому телефон подивитись. Вона не відмовила йому, однак ОСОБА_3, взявши телефон, почав бігати з ним по підїзду. Вона попросила обвинуваченого віддати їй телефон, однак той відмовився, а коли останній відволікся, вона, з заднього кармана його брюк, забрала свій телефон і відразу ж витягнула з нього сім карту та флеш память. Помітивши це, обвинувачений вирвав у неї із рук мобільний телефон та сівши до ліфту поїхав до низу. Приблизно хвилин через 10 повернувся та повідомив їй що телефон втратив. Про те, що обвинувачений здав телефон у ломбард він їй не казав. Приїхавши додому вона про все розповіла своїм батькам, які написали заяву у міліцію,а батько викупив у ломбарді її мобільний телефон, сплативши при цьому 380 гривень, які обвинувачений до теперішнього часу не відшкодував. Просила суд дати шанс обвинуваченому на виправлення, на призначенні покарання обвинуваченому повязаного з реальним відбуттям покарання у виді позбавлення волі не наполягала.

Законний представник потерпілої ОСОБА_2 відповідаючи на питання суду зазначив, що 26 жовтня 2015 року у його доньки був викрадений мобільний телефон «Леново», придбаний ним влітку 2015 року за 2150 гривень. Обвинувачений не приймав ніяких дій щодо повернення мобільного телефону, у звязку з чим він сам викупив телефон у ломбарді, сплативши за це 380 гривень, які ОСОБА_3 до теперішнього часу не відшкодував. Просив суд призначити обвинуваченому покарання не повязане з реальним відбуттям покарання у виді позбавлення волі, однак надати йому шанс на виправлення,звільнивши від відбування покарання з випробуванням.

Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_3 в повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому органом досудового розслідування злочину при обставинах, викладених в обвинувальному акті, та, беручи до уваги те, що прокурор також не оспорював фактичні обставини подій, і судом встановлено, що учасники зазначеного кримінального провадження, в тому числі обвинувачений, потерпіла та її законний представник правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності їх позиції, роз'яснивши учасникам процесу положення ст.349 ч.3 КПК України, відповідно до яких останні будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження, в порядку, передбаченому ст.349 ч.3 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин провадження, які ніким не оспорюються.

Суд, допитавши обвинуваченого ОСОБА_3, потерпілу ОСОБА_1, та дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого, прийшов до висновку, що винність ОСОБА_3 у відкритому викраденні чужого майна (грабежу), повністю доведена, а його дії кваліфікує за ч.1 ст. 186 КК України.

При призначенні обвинуваченому ОСОБА_3 покарання, суд, на підставі ст.65 КК України, враховує:

- ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії злочинів середньої тяжкості.

- особу винного, який не працює, має постійне місце проживання, неодружений, на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває (а.с.66), у побуті за місцем мешкання характеризується задовільно (а.с. 68), раніше не судимий,(а.с.70 ), та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання.

В якості обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченого, згідно дост. 66 КК України, суд визнає його щире каяття, визнання вини.

Обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченого, згідно дост. 67 КК України, суд визнає вчинення злочину в стані алкогольного спяніння.

На підставі вищевикладеного, з урахуванням ступеню тяжкості та обставин вчиненого злочину, відомостей щодо особи обвинуваченого, який не працює, злочин вчинив, перебуваючи у стані алкогольного спяніння, задовільно характеризується за місцем проживання, після вчинення злочину ніяких дій спрямованих на добровільне відшкодування заподіяної кримінальним правопорушенням шкоди не приймав, а також враховуючи вимоги ст. 65 КК Українипро те, що особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів і що більш суворий вид покарання з числа передбачених за скоєний злочин призначається лише у випадку, якщо менш суворий вид покарання буде недостатнім для виправлення особи і попередження вчинення нею нових злочинів судвважає за необхідне призначити ОСОБА_3 покарання у виді позбавлення волі в межах, передбачених санкцією ч. 1 ст. 186 КК України, яке являється найбільш суворим видом покарання з числа передбачених за вчинений злочин, оскільки останній, вчинив умисний злочин проти власності, який відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії злочинів середньої тяжкості.

Разом з тим, з урахуванням загальних засад призначення покарання: законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, приймаючи до уваги, що відповідно до ч. 2 ст. 50 КК України покарання являється не тільки карою за вчинений злочин, а має мету виправлення та перевиховання засуджених, запобігання вчиненню нових злочинів, враховуючи обставини, що пом'якшують покарання обвинуваченого, визнання вини та щире каяття винного, усвідомлення характеру своєї протиправної поведінки і її наслідків, а також те, що обвинувачений вперше притягується до кримінальної відповідальності, враховуючи думку потерпілої та її законного представника, які на призначенні покарання обвинуваченому у виді позбавлення волі з реальним відбуттям покарання не наполягали, суд вважає, що виправлення ОСОБА_3 можливе без відбування покарання із застосуванням вимогст.75 КК України, - зі звільненням від відбування покарання з випробуванням та з покладенням ряду обов'язків, передбаченихст.76 ч.1 п.п. 2,3,4 КК України, що, на переконання суду, буде необхідним для виправлення обвинуваченого, запобігання вчиненню нових злочинів, відповідатиме особі обвинуваченого та є достатнім, для досягнення, відповідно до ст. 50 КК України мети покарання, адже ефективність покарання залежить не лише і не в першу чергу від суворості санкції кримінально-правової норми, а і від спроможності не допустити безкарності злочинних діянь. Таке покарання суд вважає необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_3

Підстав для обрання запобіжного заходу до набрання вироком законної сили у відношенні обвинуваченого ОСОБА_3 суд не вбачає, клопотання про обрання запобіжного заходу від сторони обвинувачення на розгляд суду не надходили.

Цивільний позов у встановленому законом порядку потерпілою ОСОБА_1 не предявлений, що не позбавляє права останньої відповідно до ч. 7 ст. 128 КПК України звернутися до суду з відповідним позовом у порядку цивільного судочинства.

Відповідно до ст.122, ч. 2 ст. 124 КПК України у зв'язку з проведенням під час досудового розслідування в рамках кримінального провадження стосовно ОСОБА_3 судово-товарознавчої експертизи (а.с. 35-38), витрати у сумі 614 гривень 40 копійок ( а.с.40) на залучення експертів - підлягають стягненню з обвинуваченого в дохід держави (одержувач - УДКСУ у місті Лисичанську (місто Лисичанськ) 24060300, № рахунку 31117115700051, іден.код одержувача 37800278, банк одержувача, МФО - ГУДКСУ у Луганській області, 804013).

Відповідно до ст. 100 КПК України речові докази:

- мобільний телефон марки «Lеnоvо» модель А319, що згідно розписки знаходиться на зберіганні у законного представника потерпілої ОСОБА_2 (а.с.44) підлягає поверненню власнику потерпілій ОСОБА_1

Керуючись ч. 3 ст.349,ст.368-370, ст.373, ст.374 КПК України, суд, -

З А С У Д И В :

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1ст. 186 КК Українита призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 2 (два) роки.

На підставіст.75 КК Українизвільнити ОСОБА_3 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 (один) рік.

Відповідно дост. 76 КК Українипокласти на ОСОБА_3 наступні обов'язки:

-не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції;

-повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання;

-періодично з'являтися для реєстрації до кримінально-виконавчої інспекції.

Запобіжний захід ОСОБА_3 до набрання вироком законної сили не обирати.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави процесуальні витрати за проведення судової товарознавчої експертизи у сумі 614 (шістсот чотирнадцять ) гривень 40 копійок (одержувач - УДКСУ у місті Лисичанську (місто Лисичанськ) 24060300, № рахунку 31117115700051, іден.код одержувача 37800278, банк одержувача, МФО - ГУДКСУ у Луганській області, 804013).

Речові докази: мобільний телефон марки «Lеnоvо» модель А319, що згідно розписки знаходиться на зберіганні у законного представника потерпілої ОСОБА_2 повернути власнику потерпілій ОСОБА_1

На вирок суду протягом 30 днів з дня його проголошення може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Луганської області через Лисичанський міський суд Луганської області.

Відповідно до ч.2ст.394 КПК Україницей вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьоїстатті 349 КПК України.

Вирок набирає законної сили після спливу закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ч. 2 ст. 395 КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя: М.М. Старікова