Рішення № 54112524, 02.12.2015, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/8518/15

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Суворов В. О.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.12.2015 року м. Одеса

Судова колегія судової палати в цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого - Суворова В.О.

суддів - Сватаненко В.І.

- ОСОБА_2

при секретарі Фабіжевській Т.С.

з участю ОСОБА_3, представника редакції Кілійської районної рекламно інформаційної газети «Моя візитка»-ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Одеської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Кілійського районного суду Одеської області від 20 серпня 2015 року по справі за позовом ОСОБА_5 до Редакції Кілійської районної рекламно інформаційної газети «Моя візитка», ОСОБА_3, ОСОБА_6 про захист честі , гідності, спростування недостовірної інформації та стягнення відшкодування моральної шкодив розмірі 15000 грн., -

ВСТАНОВИЛА:

25 квітня 2014 року позивачка звернулась з вказаним позовом. Обґрунтовуючи вимоги посилається на те, що 29 липня 2013 року редакцією газети «Моя візитка» надруковано номер газети № 30 (304) , в якому було опубліковано статтю автора ОСОБА_7 під назвою «Дело на полмиллиона», ПК «Центр» … правда или ложь». Відомості, які розповсюджені відповідачами, не відповідають дійсності та принижують честь , гідність та ділову репутацію позивача , а саме :

що її обвинувачують в розкраданні коштів в сумі 200 тис. грн., що належали ТОВ «Титан», називають її свідчення брехливими і нікчемними;

що вона бажає уникнути кримінальної відповідальності;

що позивачка зізналася в крадіжці та добровільно повернула частину викрадених коштів , що не відповідає дійсності.

Окрім того, позивачка вказує, що також надрукована стаття порушує право на особисту недоторканість фізичної особи, оприлюднив наступні відомості (мовою оригіналу): « во время отсутствия мужа, который находился подолгу на заработках, она полюбила молодого - любовь и «легкие» деньги закружили ей голову» «…новый муж, будучи гораздо моложе нее, не смог обеспечить семью, в результате чего у нее произошел разрыв с дочерью, которая не восприняла факт появления молодого мужа у матери сразу же послу смерти отца», а «вместо того, чтобы полностью раскаяться перед коллективом и возвратить похищенное , стала искать способы уклонения от ответственности и возврата похищенных средств, найдя соратников в лице активистов ОО «Громада»..» , дешевле заплатить «Громаде»,чем отдать похищенное, плюс она сохранит любовь молодого человека и избежит ответственности …» «… и какую бы грязь не лили никчемные людишки, попытки избежать ответственности будут тщетными ».

Оприлюднена інформація спростовується постановою прокурора Кілійського району Одеської області ОСОБА_8 , якою кримінальне провадження відносно неї закрито в звязку з не встановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи в суді.

10 січня 2014 року позивач звернулася до редакції газети «Моя візитка» з вимогою спростувати недостовірну інформацію, але ця вимога залишилась без задоволення.

Позивач вказує, що вказаною статтею порушується право позивача на особисту недоторканність фізичної особи , так як в статті наводяться данні , які містять в собі деталі її особистого життя.

Вважає, що неправомірними діями відповідача, які виразилися в поширенні недостовірної інформації, їй завдана моральна шкода у розмірі 15000 грн., яку просить стягнути солідарно з відповідачів.

Також позивачка просить зобовязати редакцію Кілійської районної рекламно інформаційної газети «Моя візитка» опублікувати спростування відомостей, поширених 29.07.2013 року в статті «Дело на полмиллиона» .

ОСОБА_3 позов не визнав, інші відповідачі у суді першої інстанції участь не брали, свою позицію стосовно позивних вимог до суду не надавали.

Рішенням Кілійського районного суду Одеської області від 20 серпня 2015 року позов задоволений частково

Зобовязано редакцію рекламно-інформаційної газети Кілійського району «Моя візитка» опублікувати спростування відомостей , поширених 29 липня 2013 року в статті «Дело на полмиллиона», ПК «Центр» … правда или ложь» , яка була опублікована в № 30 (304) газети в частині тверджень про те, що ОСОБА_5 протягом тривалого часу викрадала грошові кошти, чим спричинила підприємству ТОВ «Титан» матеріальну шкоду на суму більш 200.000,00 грн. В спростуванні помістити інформацію про те, що постановою прокурора Кілійського району від 30.12.2013 року кримінальне провадження № 12013170310000819 від 29.05.2013 року за підозрою ОСОБА_5 у скоєнні кримінального правопорушення , передбаченого ч.4 ст. 185 КК України, закрито у звязку з не встановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи в суді та в звязку з вичерпаністю можливостей їх отримання.

Стягнуто з редакції рекламно-інформаційної газети Кілійського району «Моя візитка» та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 на відшкодування моральної шкоди суму в розмірі 10 000,00 грн. в солідарному порядку.

Стягнуто в солідарному порядку з редакції рекламно-інформаційної газети Кілійського району «Моя візитка» та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 судові витрати в сумі 243,60 грн.

Позовні вимоги в частині стягнення з ОСОБА_9 відшкодування моральної шкоди залишено без задоволення.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції в звязку з порушенням норм матеріального і процесуального права та ухвалення нового рішення, яким просить відмовити у задоволенні позову.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність рішення суду в межах вимог скаржника і доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Суд першої інстанції частково задовольняючи позивні вимоги виходив з того, що інформація, яка була поширена в відношенні позивачки, була неправдива, негативна, стосується того, що позивачка вчинила кримінальний злочин. Оскільки вона не відповідає дійсності, винність позивачки не встановлена судом , кримінальне провадження відносно ОСОБА_5 закрито у звязку з відсутністю в її діях складу кримінального правопорушення, суд частково задовольнив позивні вимоги.

Але судова колегія не може погодитися з вказаним висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд першої інстанції розглядаючи справу задовольнив позов в частині спростування інформації, що ОСОБА_5 протягом тривалого часу викрадала грошеві кошти , чим спричинила підприємству ТОВ «Титан» матеріальну шкоду на суму більш 200000 грн., шляхом оприлюднення інформації про те, що постановою прокурора Кілійського району від 30 грудня 2013 року кримінальне провадження №12013170310000819 від 29 травня 2013 р. за підозрою ОСОБА_5 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 185 КК України, закрито у звязку з не встановленням достатніх доказів для доведеності винуватості особи в суді в звязку з вичерпаністю можливостей їх отримання. Також суд стягнув з редакції газети та ОСОБА_3 на відшкодування моральної шкоди суму в розмірі 10000 грн. ОСОБА_3 будучи незгодним з вказаним рішенням оскаржив його. Судова колегія у відповідності до ч.1 ст. 303 ЦПК України розглядає справу в межах задоволених позивних вимог та доводів апеляційної скарги.

Судовою колегією при вивченні матеріалів справи та матеріалів кримінального провадження №12013170310000819 відносно ОСОБА_5 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 185 КК України, встановлено, що позивачка працюючи продавцем в магазині «Бурьонка», що розташований на території ТОВ «Титан» (Одеська область м. Кілія вул. Кубишкіка,1) з березня 2011 р. по травень 2013 р. реалізовувала талони на їжу робітникам підприємства.

Відповідно інформації ТОВ «Титан» за зазначений період позивачка не здала відомості про реалізацію талонів. При проведенні ревізії комісія підприємства прийшла до висновку, що позивачка незаконно заволоділа грошима від реалізації талонів на їжу у розмірі 210 576 грн.

З вказаного приводу позивачка 18 травня 2013 р. на імя директора ТОВ «Титан» власноручно надала пояснення, відповідно до яких гроші за талони, які продавала робітникам, в звіт не включала, гроші брала собі. Ні з ким грошима не ділилася. Три тисячі доларів США вона повернула в рахунок погашення заборгованості. Гроші потратила на поховання, поминки та памятник. Кошти позивачка почала привласнювали рік тому. Також витратила 4000 грн. на придбання путівки в санаторій. Позивачка надала розписку, відповідно до якої зобовязується повернути борг, який виник в наслідок заподіяних збитків у розмірі 15000 грн. В заставу залишає автомобіль Форд-Транзит, державний номер НОМЕР_1, що належить їй на праві власності.

У звязку з викладеним 28 травня 2013 р. ТОВ «Титан» звернулося до органів внутрішніх справ з заявою про вчинене кримінальне порушення з розрахунком заборгованості та довідкою про часткове погашення заборгованості (41760 грн.). 29 травня 2013 року було надано доручення слідчому СВ Кілійського РВ ГУМВС України в Одеській області про проведення досудового розслідування.

Відповідно до висновку експертного дослідження від 19 липня 2013 р., виготовленого ЧП «АФ «Практикум-Аудит» (який було проведено за постановою слідчого), документально підтверджено та встановлено актом перевірки правильність документального та бухгалтерського оформлення господарських операцій по оприбуткуванню реалізації талонів на харчування в кіоску ТОВ «Титан» від 18 травня 2013 р. №1. Розмір матеріальної шкоди, який було причинено підприємству у звязку з ненаходженням в касу підприємства грошевих коштів, на суму 210576 грн. за продані талони за час роботи ОСОБА_5 з 01 січня 2011 р. по 27 квітня 2013 р.

Постановою слідчого від 30 липня 2013 р. ОСОБА_4 залучений до участі до кримінального провадження, як законний представник потерпілої сторони - ТОВ «Титан». Представник ТОВ «Титан» у порядку ст. 128 КПК України подав позов про стягнення з ОСОБА_5 завданої матеріальної шкоди у розмірі 151862 грн.

Апелянт, як юрист ТОВ «Титан», був обізнаний про вище перераховані дії.

29 липня 2013 року в рекламно інформаційній газеті Кілійського району «Моя Візитка» в № 30 (304) опублікована стаття (мовою оригіналу) «Дело на полмиллиона» , ПК «Центр» … правда и лож». Стаття підписана ОСОБА_7.

Стаття складається з кількох розділів.

В розділі під заголовком «Так кто же преступил закон ?» автор статті цитує позицію, висловлену ОСОБА_3 , начальником юридичного відділу ТОВ «Титан», який повідомив , що 26 липня на пресконференції , яка відбулася по ініціативі громадської організації «Громада», було розповсюджено відкритий лист звернення ОСОБА_5 , в якому вона звинувачувала керівництво підприємства в вимаганні грошей, вилученні її майна , застосуванні фізичного насильства.

В статті наведені наступні твердження ОСОБА_3 : « Я, как представитель предприятия и представитель ОСОБА_10, официально заявляю, что изложенное обвинение гражданки ОСОБА_5 являются наглой ложью с целью уклонения от уголовной ответственности. Поясняю. Для обеспечения нормальных условий труда сотрудников на предприятии организовано трехразовое горячее питание, стоимость которого составляет -1 грн., при стоимости около 12 грн.

На протяжении длительного времени денежные средства от реализации талонов на питание похищались, чем предприятию был нанесен ущерб на сумму более 200 тысяч грн., что подтверждается заключением независимого аудитора и материалами уголовного дела.

В ходе служебной проверки ОСОБА_5, которая реализовывала талоны на питание, созналась в хищении и добровольно вернула часть похищенных средств. Свои действия она пояснила тем, что во время отсутствия мужа, который подолгу находился на заработках , она полюбила молодого человека любовь и «легкие» деньги закружили ей голову.

Она рассказала, что похищенные средства были потрачены на ремонт в доме, помощь дочери, содержание своего автомобиля, его капитальный ремонт на сумму около 20 тыс. грн., на создание и содержание после смерти мужа семьи, так как новый муж, будучи гораздо моложе ее, не мог обеспечивать семью, в результате чего у нее произошел разрыв с дочерью, которая не восприняла факт появления молодого мужа у матери сразу же после смерти отца.

Раскрытие кражи означало прекращение поступления «легких» денег и необходимость возврата похищенного, что могло охладить чувства молодого мужа, потому ОСОБА_5 вместо того, чтобы полностью раскаяться перед коллективом и возвратить похищенное, стала искать способы уклонения от ответственности и возврата похищенных средств, найдя соратников в лице активистов ОО «Громада» (а.с. 8, 10 , 17-18).

Відповідно до рапорту слідчого СВ Кілійського РВ ГУМВС України в Одеській області від 31 липня 2013 р. ОСОБА_5 відмовляється зявитися до райвідділу.

01 серпня 2013 року ОСОБА_5 було вручено повідомлення про підозру.При її допиті вона визнала що дійсно власноручно писала пояснення та розписку, де визнала себе винною в привласненні грошей та зобовязалася їх повернути, але вказане вона зробила під тиском адміністрації ТОВ «Титан»

31 жовтня 2013 року директор ЧП «АФ «Практикум-Аудит» подав заяву, відповідно до якої просив вважати недійсним висновок від 19 липня 2013 р.

Відповідно до постанови слідчого СВ Кілійського РВ ГУ УМВС України в Одеській області від 29 жовтня 2013 р. у звязку з хворобою ОСОБА_5 (гіпертонічна криза) досудове розслідування зупинено.

Наступною постановою від 30 жовтня 2013 року прокурором Кілійського району закрито кримінальне провадження № 12013170310000819 від 29.05.2013 року, розпочате за ознаками кримінального правопорушення , передбаченого ч.4 ст. 185 КК України , відносно ОСОБА_5 у звязку з не встановленням достатніх доказів для доведеності винуватості особи в суді і вичерпані можливості їх отримання.

10 січня 2014 року ОСОБА_5 звернулася до редакції газети «Моя візитка» з вимогою спростувати поширені про неї відомості , які не відповідають дійсності та принижують її честь та гідність.Звернення позивачки було залишено без розгляду (а.с. 9).

Судова колегія вивчивши статтю «Дело на полмиллиона» , ПК «Центр» … правда и лож», яка була оприлюднена в рекламно-інформаційній газеті Кілійського району приходить до висновку, що ОСОБА_11 надаючи інтервю вказав, що тривалий час кошти за реалізацію талонів викрадалися, у звязку з чим підприємству були заподіяні збитки у розмірі 200000 грн. Судова колегія звертає увагу, що ОСОБА_11 не вказує ким викрадалися кошти. Далі ОСОБА_11 в інтервю вказує, що у ході службової перевірки ОСОБА_5, яка реалізовувала талони, зізналася в крадіжці и добровільно повернулася частину викрадених коштів.

Судова колегія звертає увагу, що відповідач оприлюднювавши вказану інформацію вказував на те, що позивачка не скоїла злочин, а зізналася у тому, що привласнила кошти за реалізацію талонів на харчування. При цьому відповідач керувався поясненнями та розпискою позивачки, які вона надала на імя директора підприємства, де вона визнає факт привласнення коштів від реалізації талонів на харчування та вказує куди вона потратила кошти, а також зобовязується погасити спричинену шкоду. Також судова колегія звертає увагу, що кримінальна справа в відношенні позивачки, в відношенні якої була обявлена підозра, була закрита (за недоведеності її вини) вже після того, як було оприлюднене інтервю апелянта.

Згідно із ч. 1 ст. 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

Пленум Верховного Суду України в п. 15 постанови від 27 лютого 2009 року N 1 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" (далі - Постанова) роз'яснив судам, що при розгляді зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову про захист гідності, честі чи ділової репутації, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв'язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Також, вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з'ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.

Відповідно до частини другої статті 30 Закону України "Про інформацію" оціночними судженнями, за винятком образи чи наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Таким чином, згідно зі ст. 277 ЦК України не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб'єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (п. 19 Постанови).

Судова колегія вважає, що у звязку з тим, що позивачка написала пояснення та розписку про те, що вона привласнила кошти, які були виручені за реалізацію талонів на харчування, частково повернула кошти та зобовязалася повернути неповернуту частку грошей, апелянт поширив інформацію про те, що позивачка зізналася в привласненні коштів. Зазначена інформація відповідає дійсності, що підтверджується поясненням та розпискою позивачки, а також її поясненнями яки вона дала на досудовому слідстві.

Висловлювання апелянта, що позивачка звернувшись до ГО «Громада» намагається уникнути покарання та не повертати кошти, називає її свідчення брехливими і нікчемними, є його оціночними судженнями, що унеможливлює притягнення його до цивільно-правової відповідальності.

У звязку з тим, що з боку відповідачів відсутні неправомірні дії позивні вимоги ОСОБА_5 про відшкодування моральної шкоди задоволенню не підлягають.

Таким чином, судова колегія вважає, що суд першої інстанції, виносячи рішення, неповно зясував обставини, що мають значення для справи, неправильно застосував норми матеріального права, що є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307 ч.1 п.2, 309 ч.1 п. п. 1, 4, ст.. 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області, -

вирішила :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Кілійського районного суду Одеської області від 20 серпня 2015 року в частині задоволення позивних вимог ОСОБА_5- скасувати.

Ухвалити в скасованій частині нове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_5до Редакції Кілійської районної рекламно інформаційної газети «Моя візитка», ОСОБА_3 про захист честі , гідності ,спростування недостовірної інформації та стягнення відшкодування моральної шкодив розмірі 15000 грн -відмовити.

В решті рішення Кілійського районного суду Одеської області від 20 серпня 2015 року-залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржене до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання рішенням суду законної сили.

Судді апеляційного суду Одеської області В.О. Суворов

ОСОБА_12

ОСОБА_2