Постанова № 54111036, 01.06.2011, Долинський районний суд Івано-Франківської області

Справа №2-а-1189/2011 рік

ПОСТАНОВА

I М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 червня 2011 року м. Долина

Долинський районний суд Iвано-Франкiвської областi в складi:

головуючої суддi ОСОБА_1,

секретаря Гаврилюк Л.С.,

з участю прокурора Юхман Л.Я.,

представника відповідача ОСОБА_2,

третьої особи ОСОБА_3,

розглянувши у вiдкритому судовому засiданнi в приміщенні суду в мiстi Долина справу за позовною заявою ОСОБА_4 міжрайонного прокурора до ОСОБА_4 міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, ОСОБА_3 про визнання незаконним (нечинним) рішення ОСОБА_4 міської ради від 20.05.2010 року № 1895-44/2010 «Про розгляд клопотання підприємця ОСОБА_3М.»,-

в с т а н о в и в:

Прокурор просить постановити рішення, яким визнати нечинним (незаконним) рішення ОСОБА_4 міської ради від 20.05.2010 року № 1895-44/2010 «Про розгляд клопотання підприємця ОСОБА_3М.».

Свої вимоги мотивує тим, що ОСОБА_4 міською радою грубо порушуються вимоги ст.ст. 13, 14, 19 Конституції України, відповідно до яких земля є об'єктом права власності українського народу в цілому, а тому така власність не може та не повинна використовуватися на шкоду людини і суспільства, а тому ОСОБА_4 міжрайпрокурором внесено протест від 08.11.2010 року за № 98-4359 на ім'я голови ОСОБА_4 міської ради ОСОБА_5 з вимогою скасувати рішення ОСОБА_4 міської ради від 20.05.2010 року №1895-44/2010 «Про розгляд клопотання підприємця ОСОБА_3М». як незаконне. Вказаним рішенням дано дозвіл підприємцю ОСОБА_3 на розміщення малої архітектурної форми - торгового павільйону на земельній ділянці площею 0,0098 га по вул. Грушевського, 26 в м. Долина, та п. 2.1 зобов'язано підприємця ОСОБА_3, в місячний термін укласти з ОСОБА_4 міською радою договір особистого строкового сервітуту в розмірі орендної плати терміном на 5 років. Таке рішення сесії ОСОБА_4 міської ради є незаконним з наступних підстав. Приступати до використання земельної ділянки до одержання документів, що посвідчують право власності, та їх державної реєстрації забороняється. Однак, всупереч ст.ст. 125 та 126 Земельного кодексу України підприємця ОСОБА_3 в місячний термін зобов'язано укласти з ОСОБА_4 міською радою договір особистого строкового сервітуту, а не договір оренди, який відповідним чином повинен бути зареєстрований в органах Державного земельного кадастру. 24.12.2010 року в ОСОБА_4 міжрайпрокуратуру поступило рішення ОСОБА_4 міської ради № 27-2/2010 від 26.11.2010 року, яким відмовлено в задоволенні протесту прокурора № 98-4359 від 08.11.2010 року на підставі рішення міської ради від 20.10.2010 року № 2059-49/2010 «Про затвердження договору особистого строкового сервітуту», договору строкового земельного сервітуту від 21.10.2010 року, зареєстрованого за № 152/10, ухвали Господарського суду Івано-Франківської області від 18.11.2010 р., постанови Кабінету Міністрів України від 26.08.2009 р. № 982 «Про затвердження порядку розміщення малих архітектурних форм для провадження підприємницької діяльності», Земельного кодексу України, Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Таке рішення ОСОБА_4 міської ради є незаконним, оскільки під час проведення перевірки 12.08.2010 року встановлено, що земельна ділянка площею 0,018 га для будівництва фундаменту та встановлення малої архітектурної форми самовільно зайнята підприємцем ОСОБА_3М, про що 12.08.2010 року складено акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства, внесено припис від 12.08.2010 року за № 20/059 з вимогою у 30-ти денний термін звільнити самовільно зайняту земельну ділянку та привести у стан придатності та 12.08.2010 року за № 220/020 складено протокол про адміністративне правопорушення та винесено постанову про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_3 за ст. 53-1 КУпАП за самовільне зайняття земельної ділянки - штрафу в розмірі 510 грн. Надання ПП ОСОБА_3 по договору особистого строкового сервітуту є грубим порушенням ст. 99 Земельного кодексу України, оскільки зміст сервітуту може складати можливість проходу, проїзду через сусідню земельну ділянку, прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв'язку та трубопроводів, забезпечення водопостачання та меліорації тощо, та аж ніяк не для комерційного призначення. Крім того, відповідно до «Порядку розміщення малих архітектурних форм для провадження підприємницької діяльності» затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 26 серпня 2009 р. N 982 стаціонарна мала архітектурна форма - тимчасова одноповерхова споруда соціально-культурного, побутового, торговельного та іншого призначення для провадження підприємницької діяльності висотою не вище ніж 4 метри, що має по зовнішньому контуру площу близько 30 кв. метрів, виготовляється з полегшених конструкцій і встановлюється тимчасово без закладення фундаменту, однак в даному випадку, як вбачається з акту перевірки від 12.08.2010 року, проведеної спеціалістами держземінспекції управління держкомзему в ОСОБА_4 районі, підприємцем ОСОБА_3 використана земельна ділянка площею 0,0180 га та будівництво фундаменту, що аж ніяк не являється малою архітектурною формою.

В судовому засіданні прокурор Юхман Л.Я. позовні вимоги підтримала, зіславшись на вищевикладені обставини, просила позов задоволити.

Представник відповідача ОСОБА_4 міської ради ОСОБА_2 позовні вимоги не визнав та пояснив, що вважає оскаржуване рішення обґрунтованим та законним. Даним рішенням було дозволено ОСОБА_3 на розміщення малої архітектурної форми - торгового павільйону на земельній ділянці площею 0,0098 га по вул. Грушевського, 26 (біля Ощадбанку) в м. Долина та зобовязано останню в місячний термін укласти з ОСОБА_4 міською радою договір особистого строкового сервітуту в розмірі орендної плати терміном на 5 років. ПП ОСОБА_3 були виконані всі зобовязання, визначені в рішенні, договір земельного сервітуту зареєстрований у встановленому порядку. Побудований нею павільйон є збірно-розбірною конструкцією площею приблизно 30 кв.м. та висотою не більше 4 м. Ця металева конструкція є пересувною, її можна розібрати і перенести в будь-який момент в інше місце. Фундаменту під нею нема, а є тільки підпірні стінки. А отже, вона відповідає всім вимогам малої архітектурної форми. Щодо договору особистого строкового сервітуту, то чинне законодавство передбачає можливість укладення такого договору. Оскільки Земельним кодексом не передбачено вичерпного переліку видів сервітутів, а зазначено, що сервітут може встановлюватися і в інших випадках, ніж ті, що зазначені в кодексі, тому вважає, що будь-яких порушень ними допущено не було, рішення прийняте в межах чинного законодавства та з дотриманням Порядку розміщення малих архітектурних форм для провадження підприємницької діяльності. Просив відмовити у задоволенні позову.

Третя особа ОСОБА_3 в судовому засіданні позов не визнала, пояснила, що вона виконала всі вимоги, які були поставлені в оскаржуваному рішенні, уклала договір особистого строкового сервітуту та угоду про вивіз твердих побутових відходів. Має усі договори, погодження, дозволи, дотримувалася всіх вказівок установ, які розробляли необхідні проекти та документацію. Її павільйон є збірно-розбірною конструкцією, фундаменту немає, а тільки підпірна основа, яку можна розібрати у будь-який момент. Крім того, вона облагородила ділянку, якою користується на праві строкового сервітуту, поставила бруківку, окультурила, встановила ліхтар, у звязку з чим за власні кошти освічує значну частину вулиці, сплачує плату за землю за найвищими коефіцієнтами. Просила у задоволенні позову відмовити.

Суд, вислухавши думку сторін, дослідивши здобуті та перевірені в судовому засіданні докази, вважає, що позов слід задоволити, виходячи з наступного.

Відповідно до п. «з» ч. 1 ст. 99 Земельного кодексу України власники або землекористувачі земельних ділянок можуть вимагати встановлення інших земельних сервітутів.

Згідно пп. 4 п. 2 Порядку розміщення малих архітектурних форм для провадження підприємницької діяльності стаціонарна мала архітектурна форма тимчасова одноповерхова споруда соціально-культурного, побутового, торговельного та іншого призначення для провадження підприємницької діяльності висотою не вище ніж 4 метри, що має по зовнішньому контуру площу близько 30 кв. метрів, виготовляється з полегшених конструкцій і встановлюється тимчасово без закладення фундаменту.

П. 7 Порядку встановлено, що сільська, селищна, міська рада реєструє подану заяву про розміщення малої архітектурної форми і в місячний строк приймає рішення щодо попереднього погодження місця розташування малої архітектурної форми та уповноважує виконавчий орган або посадову особу сільської, селищної, міської ради передати субєктові господарювання перелік документів, які необхідно подати для прийняття рішення щодо розміщення малої архітектурної форми та/або укладення договору особистого строкового сервітуту.

У п.п. 13, 14 цього Порядку зазначено, що строк розміщення малої архітектурної форми не може перевищувати строк дії договору оренди земельної ділянки або договору особистого строкового сервітуту. Для стаціонарної малої архітектурної форми зазначений строк становить більш як три роки. Умови договору особистого строкового сервітуту визначаються сільською, селищною, міською радою. Розмір плати за таким договором не може перевищувати розмір орендної плати для даної земельної ділянки.

Рішенням, прийнятим на 5 скликанні 44 сесії ОСОБА_4 міської ради, №1895-44/2010 від 20.05.2010 року підприємцю ОСОБА_3 було дано дозвіл на розміщення малої архітектурної форми - торгового павільйону на земелньій ділянці площею 0,0098 га по вул. Грушевського, 26 (біля Ощадбанку) в м. Долина; зобовязано підприємцю ОСОБА_3 в місячний термін укласти з ОСОБА_4 міською радою договір особистого строкового сервітуту в розмірі орендної плати терміном на 5 років, в місячний термін укласти угоду про вивіз твердих побутових відходів (а.с. 7).

Як встановлено з копії акту, складеного управлінням держкомзему у ОСОБА_4 районі, від 12.08.2010 року підприємцем ОСОБА_3 порушено ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України, будь-яких інших порушень норм законів з долученої копії акту не вбачається (а.с. 8).

На оскаржуване рішення було внесено протест прокурором за № 98-4359 від 08.22.2010 року, у задоволенні якого рішенням 2 сесії 6 скликання ОСОБА_4 міської ради було відмовлено (а.с. 3-4).

Про те, що ПП ОСОБА_3 встановлено малу архітектурну форму - торговий павільйон з додерженням всіх норм та правил, на земельній ділянці, призначеній для встановлення такої форми, свідчать висновок на проект будівництва № 17-19022010 від 19.03.2010 року, довідка № 14 від 22.03.2010 року, технічна документація щодо розміщення малої архітектурної форми та укладення договору особистого строкового сервітуту підприємцю ОСОБА_3 на території м. Долина, вул. Грушевського, погоджена відділом містобудування і архітектури згідно висновку № 9 від 12.03.2010 року (а.с. 20-30).

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_4 міською радою 20.05.2010 року прийнято рішення № 1895-44/2010 «Про розгляд клопотання підприємця ОСОБА_3М.». Оскаржуване рішення приймалося у встановленому законом порядку з дотриманням певної процедури. На дане рішення прокурором Долинської міжрайонної прокуратури внесено протест, у задоволенні якого рішенням міської ради було відмовлено. Оскаржуване рішення прийняте на сесії міської ради, у відповідності до її компетенції, є обґрунтованим, відповідає чинним нормативно-правовим актам та не суперечить інтересам територіальної громади м.Долина. Підприємцем ОСОБА_3 виготовлено технічну документацію на розміщення малої архітектурної норми - торгового павільйону та укладення строкового особистого договору сервітуту, отримано всі необхідні висновки, дозволи та погодження. Торговий павільйон відповідає всім вимогам малої архітектурної форми за розміром та способом виготовлення та призначенням, розміщений на земельній ділянці, цільове призначення якої не суперечить цьому. ПП ОСОБА_3 та ОСОБА_4 міською радою укладено договір особистого строкового сервітуту, встановлено розмір орендної плати.

Таким чином, суд приходить до переконання, що оскільки оскаржуване рішення прийняте у відповідності до вимог ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та в межах повноважень органу місцевого самоврядування, є правомірним, позивачем не надано доказів на обґрунтування заявлених позовних вимог, не доведено, які саме порушення допущені ОСОБА_4 міською радою при прийнятті оскаржуваного рішення, тому даний позов не підлягає до задоволення.

На підставі ст.ст. 4, 25-26, 46 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», глави 16 Земельного кодексу України, глави 32 Цивільного кодексу України, постанови Кабінету Міністрів України від 26 серпня 2009 р. № 982 «Про затвердження Порядку розміщення малих архітектурних форм для провадження підприємницької діяльності», керуючись ст.ст. 2, 6, 18, 158, 159-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_4 міжрайонного прокурора до ОСОБА_4 міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, ОСОБА_3 про визнання незаконним (нечинним) рішення ОСОБА_4 міської ради від 20.05.2010 року № 1895-44/2010 «Про розгляд клопотання підприємця ОСОБА_3М.» відмовити за недоведеністю позовних вимог.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом 10 (десяти) днів з дня її отримання до Львівського апеляційного адміністративного суду через Долинський районний суд.

Суддя: