Вирок № 54110288, 24.11.2015, Приморський районний суд м. Одеси

24.11.2015

Справа №522/14993/13-к

Провадження № 1кп/522/334/15

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24.11.2015 року ОСОБА_1

Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді Осііка Д.В.,

суддів Гаєвої Л.В., Крикливого О.М.,

за участю секретарів Єршова І.С., Шелудько О.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні, зареєстрованому у Єдиному реєстрі досудових розслідувань за №12013170110000172 від 21.01.2013 року, обвинувальний акт у кримінальному провадженні, зареєстрованому у Єдиному реєстрі досудових розслідувань за №12014000000000463 від 09.10.2014 року, обвинувальний акт у кримінальному провадженні, зареєстрованому у Єдиному реєстрі досудових розслідувань за №12013000000000354 від 31.05.2013 року відносно:

ОСОБА_2, 1983 року восьмого місяця двадцять пятого дня народження, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, українця, ІНФОРМАЦІЯ_2, не працюючого, не одруженого, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, раніше судимого:

- 15.12.2011 року Приморським районним судом м. Одеса за ч. 4 ст. 186 КК України до позбавлення волі строком на 5 років, на підставі статей 75, 76 КК України звільнений від відбуття покарання строком на 3 роки за вчинення кримінального правопорушення 17.05.2011 р.,

обвинуваченого у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 186, ч. 2 ст. 187 КК України,

ОСОБА_3, 1978 року четвертого місяця двадцять девятого дня народження, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_4, громадянина України, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_6, раніше судимого:

- 15.12.2011 року за ч. 4 ст. 186 КК України до позбавлення волі строком на 5 років, на підставі статей 75, 76 КК України звільнений від відбуття покарання строком на 3 роки за вчинення кримінального правопорушення 17.05.2011 р.,

обвинуваченого у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 187 КК України,

ОСОБА_4 Гіоргі Джемаловича, 1976 року одинадцятого місяця двадцять четвертого дня народження, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_4, грузина, громадянина України, неодруженого, офіційно не працевлаштованого, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_7, раніше судимого:

- 15.12.2011 року Приморським районним судом м. Одеси за ч. 4 ст. 186 КК України, до 5 р. п/в із застосуванням ст.ст. 75, 76 КК України з відбуванням покарання з випробувальним терміном на 3 роки за вчинення кримінального правопорушення 17.05.2011 р.,,

- 26.02.2014 року Краматорським міським судом Донецької області, судом винесено ухвалу про скасування звільнення від відбування призначеного покарання з випробуванням, та обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою; 16.06.2015 р. Краматорським міським судом Донецької області відмовлено в задоволенні подання про направлення звільненого від покарання з випробуванням ОСОБА_4 для відбування покарання, призначеного вироком Приморського районного суду м. Одеси від. 15.12.2011 р.,

обвинуваченого у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурорів: Прокопова Е.О., Іванова С.І., Купріної І.В.,

потерпілих: ОСОБА_5, ОСОБА_6,

захисників: ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9,

обвинувачених: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,

колегія суддів, -

В С Т А Н О В И Л А:

Обвинувачені, діючи за попередньою змовою між собою та з іншими невстановленими слідством особами (№ 1, 2, 3, 4), матеріали відносно особи № 4 виділені в окреме провадження, з корисливих мотивів, діючи умисно, згідно з заздалегідь розробленим планом вчинили злочини за таких обставин.

1. 11.01.2010, в першій половині дня ОСОБА_2 разом з іншими особами №1 і №2 переміщувались вулицями м. Одеса на автомобілі «Субару Форестер» та відслідковували об'єкт злочину.

Помітивши автомобіль «Тойота Камрі», реєстраційний номер НОМЕР_1, яким керувала ОСОБА_10, а на пасажирському сидінні знаходився ОСОБА_6, і оцінивши зовні осіб, які перебували у вказаному автомобілі, ОСОБА_2 та його спільники вирішили, що ті є заможними, і визначили їх майно як обєкт посягання, маючи намір зімітувати дорожньо-транспортну пригоду, під час якої викрасти чуже майно з салону автомобіля.

Втілюючи в дію злочинний задум, ОСОБА_2 та інші особи 11.01.2010 р. о 13 год. 00 хв. №1 і №2 на автомобілі «Субару Форестер», рухались за автомобілем «Тойота Камрі», р/н НОМЕР_1 до моменту його зупинки біля будинку № 16 по вул. Садовій в м. Одесі.

В цей час ОСОБА_2 вийшов з автомобіля, інша невстановлена слідством особа №1, з метою відвернення уваги власників майна, навмисно вчинила зіткнення з автомобілем «Тойота Камрі».

ОСОБА_6, з метою з'ясування ситуації, вийшов з салону автомобіля «Тойота Камрі», залишивши свій рюкзак з грошима в його салоні, і попрямував до водія, який знаходився за кермом автомобіля «Субару Форестер».

Тим часом ОСОБА_2А, відкрив двері автомобіля «Тойота Камрі», забрав з салону рюкзак, вартістю 2000 грн., в якому знаходився паспорт громадянина України на ім'я ОСОБА_6 та гроші в сумі 400 370 грн., і почав тікати. Всього потерпілому спричинено матеріальних збитків на суму 402370 грн.

ОСОБА_10 та ОСОБА_6, побачили ОСОБА_2 і зрозуміли, що він викрав з салону автомобіля гроші, почали кричати йому вслід, вимагаючи повернути викрадене.

Незважаючи на вимоги повернути майно, та усвідомлюючи, що його злочинні дії носять відкритий характер, ОСОБА_2 вскочив в автомобіль «Субару Форестер», і разом з невстановленими особами зник з місця вчинення злочину, заволодівши чужим майном на загальну суму 402 370 грн., що становить особливо великий розмір.

2. 04.11.2012 р. приблизно о 05 годині, ОСОБА_2, із двома іншими невстановленими слідством особами № 3 та № 4, матеріали відносно особи №4 виділено в окреме провадження, знаходячись на 387 кілометрі +170 метрів автошляху Київ-Одеса, побачили автомобіль «Мерседес-Бенц», державний номер НОМЕР_2, який був припаркований на узбіччі, а в його салоні знаходився громадянин ОСОБА_5

З метою заволодіння майном ОСОБА_5, розподіливши між собою ролі, ОСОБА_2 із двома іншими невстановленими слідством особами № 3 та № 4, користуючись темною порою доби, а також тим, що ОСОБА_5 відпочивав в салоні автомобіля, пошкодили заднє праве колесо автомобіля зробивши проріз в шині, щоб запобігти спробам ОСОБА_5 переслідувати їх після заволодіння майном.

Після цього ОСОБА_2 та інша особа № 3 розбили бокове скло на пасажирських дверях вищевказаного автомобіля і через утворений отвір, намагались забрати у ОСОБА_5Ф, сумку-барсетку, в якій знаходились його документи та гроші.

ОСОБА_5 спробував перешкодити нападникам, в звязку з чим ОСОБА_2, діючи узгоджено зі спільниками, з метою подолання опору потерпілого, застосував до нього насильство, небезпечне для здоров'я останнього, завдавши ОСОБА_5 приблизно сім ударів кулаком в область голови, чим заподіяв йому садна тім'яної і потиличної областей, синці лівої скроневої і щокової областей, забито-рвані рани тім'яної області голови, які відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинити, короткочасний розлад здоров'я.

В результаті розбійного нападу на ОСОБА_5 ОСОБА_2 та інші невстановлені слідством особи №3 і №4 заволоділи майном потерпілого - сумкою-барсеткою, вартістю 500 грн., в якій знаходились: паспорт громадянина України на ім'я ОСОБА_5, ідентифікаційній код платника податків на ім'я ОСОБА_5, посвідчення водія та талон попереджень, медична довідка на ім'я ОСОБА_5, технічний паспорт на автомобіль НОМЕР_3, шкіряний гаманець вартістю 100 грн.; гроші в сумі 13 000 доларів США, що станом на 04.11.2012 р. складало 103 909 грн.; гроші в сумі 13 000 грн., тобто заволоділи майном на загальну суму 117 509 грн.

3. 17.09.2009 р. приблизно 13 год. 40 хв. ОСОБА_3, діючи спільно з ОСОБА_4 за попередньою змовою між собою, маючи на меті заволодіння чужим майном, рухались на автомобілі по вул. Ришельєвській у м. Одесі. Знаходячись поряд з будинком № 43 по вул. Ришельєвській у м. Одеса, вони помітили громадянку ОСОБА_11, яка у руці тримала жіночу сумку.

Реалізуючи свій злочинний намір і діючи відповідно попередній домовленості та розподілу ролей, ОСОБА_4 вийшов з автомобіля, наблизився до ОСОБА_11, та використавши фактор раптовості, вирвав у неї з рук сумку, вартістю 4000 грн., в якій знаходились цінні речі та грошові кошти, у той час, як ОСОБА_3 спостерігав за діями ОСОБА_4, і забезпечував безперешкодне скоєння злочину та швидке залишення місця події.

Після цього обвинувачені зникли з місця вчинення злочину разом із сумкою потерпілої, в якій знаходились: гаманець фірми «Шанель», вартістю 1000 грн.; мобільний телефон марки «Нокіа Н81», вартістю 3000 грн.; з сім-картою МТС № НОМЕР_4; мобільний телефон марки «Соні Еріксон 902», вартістю 2 000 грн., з сім-картою Київстар № НОМЕР_5; косметичка, вартістю 1000 грн.; 1500 доларів США, що по курсу Національного банку України складало 12 тисяч 840 гривень; гроші в сумі 5000 гривень; візитниця з візитками, дві записні книжки, технічний паспорт на автомобіль, страхові документи на автомобіль, та ключі від автомобілю марки «БМВ-Х6» завдавши потерпілій матеріальну шкоду на загальну суму 28 840 гривень.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2, свою вину у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 186 та ч. 2 ст. 187 КК України не визнав і пояснив, що інкримінованих йому злочинів він не скоював, і взагалі в час скоєння цих правопорушень його не було в м. Одесі. До м. Одеси він, ОСОБА_2, взагалі приїздив рідко, іноді на лікування до інституту ім.. ОСОБА_12, іноді просто відпочити на морі. З ОСОБА_4 і ОСОБА_3 він був знайомий до 2011 року, але в час скоєння інкримінованих йому кримінальних правопорушень, він із ними не спілкувався. Під час свого затримання у 2011 році він, ОСОБА_2, знаходився у тяжкому для життя та здоровя стані, однак ніяких медичних довідок на підтвердження цього у нього не має. Також обвинувачений ОСОБА_2 пояснив, що він ніколи у своєму житті не користувався наручним годинником.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3, свою вину у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України визнав повністю, підтвердив обставини вчинення ним, разом з ОСОБА_4, пограбування ОСОБА_11 при обставинах, викладених у вироку.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4, також повністю визнав свою вину у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, і підтвердив обставини вчинення ним, разом з ОСОБА_3 пограбування ОСОБА_11 при обставинах, викладених у вироку.

На підставі ст. 349 ч. 3 КПК України, за добровільною згодою учасників судового розгляду, судом визнано недоцільним дослідження доказів за обвинувачення ОСОБА_3 та ОСОБА_4, стосовно фактичних обставин пограбування ОСОБА_11, які кваліфіковані за ст.186 ч.2 КК України і сторонами не оспорюються.

При цьому розгляд провадження проводився відносно обвинувачених в межах пред'явленого їм обвинувачення.

При цьому судом з'ясовано, що обвинувачені та інші учасники судового розгляду правильно розуміють зміст цих обставин, сумніву у добровільності та істинності їх позицій немає.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що своїми умисними діями, при вищевказаних обставинах (по епізоду відкритого викрадення чужого майна у потерпілої ОСОБА_11Б.), які виразилися у відкритому викраденні чужого майна (грабіж), вчиненому за попередньою змовою групою осіб ОСОБА_3 та ОСОБА_4 вчинили кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 186 КК України.

Враховуючи невизнання вини обвинуваченими ОСОБА_2 у вчиненні пограбування потерпілого ОСОБА_6, кваліфікованого за ч. 5 ст. 186 КК України, а також невизнання вини ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у вчиненні розбійного нападу на ОСОБА_5, кваліфікованого за ч. 2 ст. 187 КК України, суд вважає, що вина ОСОБА_2 у вчиненні вищевказаних кримінальних правопорушень знайшла своє підтвердження в судовому засіданні на підставі досліджених судом доказів, наданих сторонами кримінального провадження. При цьому відповідно до вимог ст.. 319 КПК України суд приймає до уваги надані, досліджені та долучені до матеріалів судової справи докази до зміни складу колегії з урахуванням думки учасників судового провадження, які не наполягали на новому проведенні процесуальних дій.

Кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 розглядалось судом в межах предявленого обвинуваченим обвинувачення та в межах наданих прокурором доказів.

По епізоду відкритого викрадення чужого майна потерпілого ОСОБА_6 від 11.01.2010 р. вина ОСОБА_2 підтверджується такими доказами дослідженими і визнаними судом належними допустимими і достатніми.

Зокрема допитаний у судовому засіданні потерпілий ОСОБА_6 пояснив, що 11.01.2010 року близько 13 години 00 хв. він прибув на автомобілі «Тойота Камрі», під керуванням ОСОБА_13 до відділення «ОСОБА_5 банку», що знаходиться на перехресті вулиць Ланжеронівської та Катерининської, для купівлі іноземної валюти.

Відїжджаючи від банку ОСОБА_6, помітив, що за ним слідує автомобіль «Субару Форестер», темно-гранітового кольору. Далі ОСОБА_6, разом із ОСОБА_14, поїхали на вул. Садову, де ОСОБА_6, повинен був купити іноземну валюту у обмінному пункті. Розраховуючись із касиром обмінного пункту, ОСОБА_6, побачив, що за ним на відстані 10-20 м. спостерігає ОСОБА_2, який бачив, що у його рюкзаку знаходяться гроші. Після завершення своїх операцій у обмінному пункті, ОСОБА_6, вийшов та сів у автомобіль ОСОБА_13, яка рушила і обїхала автомобіль «Субару Форестер».

Але саме в цей час автомобіль «Субару Форестер» почав здавати назад і умисно вчинив зіткнення із автомобілем «Тойота Камрі».

Після зіткнення, водій автомобіля «Субару Форестер» відїхав на відстань приблизно 10 м вперед, а ОСОБА_6, вийшов із автомобіля «Тойота Камрі», залишивши свій рюкзак з грішми в автомобілі, і підійшов до водія автомобіля «Субару Форестер», зясовувати причину зіткнення.

На його, ОСОБА_6, питання, водій автомобіля «Субару Форестер» не відповідав, лише весь час дивився у дзеркало заднього огляду. В момент розмови із водієм автомобіля «Субару Форестер» ОСОБА_6, почув крик ОСОБА_13: «ОСОБА_6, сумка!», повернувся і побачив, як ОСОБА_2 викрадає із автомобіля «Тойота Камрі» його рюкзак з грішми та побіг назад до автомобіля, вимагаючи віддати сумку.

Однак ОСОБА_2 побіг та вскочив в автомобіль «Субару Форестер», і зник з місця вчинення злочину.

Як зазначив потерпілий, ОСОБА_2 викрав у нього рюкзак, вартістю 2000 грн., в якому знаходився паспорт громадянина України на ім'я ОСОБА_6 та гроші в сумі 400 370 грн.

Потерпілий у судовому засіданні категорично впізнав ОСОБА_2 як особу, яка скоїла відкрите викрадення його майна.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_13 дала суду показання, аналогічні показанням потерпілого ОСОБА_6, викривши ОСОБА_2 у вчиненні пограбування потерпілого ОСОБА_6

Крім цього, свідок у судовому засіданні також категорично впізнала ОСОБА_2 як особу, яка скоїла відкрите викрадення майна потерпілого ОСОБА_6.

При предявленні фотознімків для впізнання (протоколи від 25.05.2011 р.) потерпілий ОСОБА_6, свідок ОСОБА_13 впізнали ОСОБА_2, як особу, яка відкрито заволоділа майном ОСОБА_6

Однак, при дослідженні протоколів предявлення фотознімків для впізнання суд враховує те, що вони складені та процедура предявлення фотознімків для впізнання була проведена із порушенням вимог ст.. 228 КПК України, а тому приходить до висновку, що згідно ст.ст. 85, 86 КПК України про недопустимість та неналежність цих доказів.

При винесенні рішення, суд враховує покази потерпілого ОСОБА_6 та свідка ОСОБА_13 дані ними у судовому засіданні. Зокрема, суд враховує покази потерпілого та свідка, які категорично впізнали ОСОБА_2, як особу, яка відкрито викрала грошові кошти ОСОБА_6.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_15 за допомогою відеоконференцзвязку пояснила, що в 2011 році вона спільно проживала із ОСОБА_16, який в період 2011 року запропонував їй поїхати до м. Одеса та дати неправдиві свідчення у Приморському районному суді м. Одеси, про те, що 11.01.2010 року вона разом із ОСОБА_2 та його родичами святкувала день народження племінниці ОСОБА_2 у м. Алчевськ Луганської області, що свідчило б про те, що в день нападу на потерпілого ОСОБА_6, обвинуваченого ОСОБА_2 не було в м. Одеса, однак вона відмовилась і до суду не поїхала.

Таким чином, з показань свідка вбачається, що ОСОБА_2 намагався створити собі алібі, що непрямим чином також викриває його у вчиненні злочину.

Із заяви потерпілого ОСОБА_6 від 11.01.2010 р. вбачається, що потерпілий просить вжити заходів до невідомої особи, яка 11.01.2010 р. близько 14 год. 00 хв. таємно викрала із автомобіля «Тойота Камрі» р/н НОМЕР_1 з салону автомобіля сумку (рюкзак) з грошовими коштами в сумі 42000 доларів США та 65000 грн., а також паспорт на імя ОСОБА_6

Із висновку комісійної нарколого-психіатричної експертизи вбачається, що ОСОБА_2 не страждав і не страждає на психічні захворювання, за своїм психічним станом міг усвідомлювати свої дії та керувати ними.

Із протоколу огляду місця події від 11.01.2010 р. вбачається, що автомобіль «Тойота Камрі» темно-синього кольору, р/н НОМЕР_1 Задній бампер з правої сторони має пошкодження у вигляді подряпин, що підтверджує показання потерпілого та свідка ОСОБА_13 стосовно того, що злочинці умисно вчинили зіткнення з автомобілем «Тойота Камрі» для полегшення вчинення грабежу.

На підставі викладеного суд дійшов до беззаперечного висновку про доведеність поза розумним сумнівом вини ОСОБА_2 у вчиненні пограбування ОСОБА_6

Враховуючи викладене, суд встановив у судовому засіданні, що своїми умисними діями, при вищевказаних обставинах (по епізоду відкритого викрадення чужого майна у потерпілого ОСОБА_6В.), які виразилися у відкритому викраденні чужого майна (грабіж), вчиненому за попередньою змовою групою осіб, в особливо великих розмірах, ОСОБА_2 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 186 КК України.

По епізоду розбійного нападу на потерпілого ОСОБА_5 від 04.11.2012 р. вина ОСОБА_2 підтверджується наступними доказами.

Допитаний у судовому засіданні потерпілий ОСОБА_5 пояснив, що події нападу на нього трапилися на 83-км автошляху Київ-Одеса. Їдучи по дорозі, він вирішив зупинитись та зачекати доки спаде туман. Зупинившись, ОСОБА_5, заснув, а через деякий час почув удар у скло його автомобіля, одразу після чого ОСОБА_2 завдав йому декілька ударів кулаком по голові, а інша особа заволоділа його сумкою. В той час, коли потерпілий намагався чинити опір нападникам, він випадково увімкнув світло у машині, тому мав можливість добре розгледіти обличчя особи, яка наносила йому тілесні ушкодження та іншої особи, яка допомагала ОСОБА_2 при скоєнні злочину. Після того, як нападники вирвали сумку потерпілого, вони зникли з місця вчинення злочину на автомобілі. В результаті нападу на нього злочинці заволоділи його грошима в сумі 13000 доларів США, 13000 гривень та документами. На обличчях ОСОБА_2 та іншої особи масок не було, а руки їх були в рукавицях. Крім цього, потерпілий пояснив, що особа, яка разом із ОСОБА_2 скоїла напад на нього, була значно вища за зростом ніж ОСОБА_3, з іншими рисами обличчя. Зважаючи на те, що, він, ОСОБА_5 добре розрізняє осіб, які належать до словянської національності та тих, які належать до інших національностей, він впевнений, що напад на нього здійснив не ОСОБА_3, а інша особа. Також потерпілий в судовому засіданні категорично впізнав ОСОБА_2 та пояснив, що він не має жодних сумнівів у тому, що напад на нього здійснив ОСОБА_2, та жодних підстав обмовити ОСОБА_2 у нього немає.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_17 та свідок ОСОБА_18, кожен окремо, надали аналогічні покази про те, що вони були працівниками АЗС, розташованої на 387 км траси Київ-Одеса, пояснили, що 04.11.2012 року приблизно о 4-5 годині ранку у вікно АЗС постукав ОСОБА_5 і сказав, що його пограбували та побили. При цьому ОСОБА_17, побачив, що у ОСОБА_5 булла розбита голова та текла кров. Почувши це, ОСОБА_17, почав надавати потерпілому першу медичну допомогу самостійно, а ОСОБА_18 викликав міліцію, та «швидку» медичну допомогу.

Із картки обліку інформації, яка надійшла по телефону від 04.11.2012 р. вбачається, що 04.11.2012 року о 05 год. 30 хв. до чергової частини Ширяївського РВ надійшло повідомлення по телефону від г-на ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_8, про те, що 04.11.2012 року близько 05 год. 10 хв. на 387 км автодороги Київ ОСОБА_17 двоє невідомих йому чоловіків шляхом розбиття скла його автомобіля НОМЕР_6, відкрито заволоділи сумочкою водія чорного кольору розміром 10?30 см., в якій знаходилися грошові кошти в сумі 13000 доларів США та 12000 гривень та документи на автомобіль.

Із протоколу усної заяви (повідомлення) про злочин та подію від 04.11.2012 р. вбачається, що ОСОБА_5 звернувся до Ширяївського РВ ГУМВС України в Одеській області та повідомив, що 04.11.2012 року близько 5 год. 00 хв. на 387 км автодороги Одеса-Київ під час його відпочинку двоє невідомих йому чоловіків, шляхом розбиття скла з пасажирської сторони його автомобіля «Мерседес» білого кольору, р/н НОМЕР_7 та шляхом нанесення йому ударів кулаком по голові та в ліву частину обличчя, відкрито заволоділи його чоловічою шкіряною сумкою чорного кольору, в якій знаходились грошові кошти в сумі 13000 доларів США, 13000 грн., посвідчення водія, паспорт громадянина України, ідентифікаційний код, технічний паспорт на автомобіль на його прізвище та кредитна картка «Приватбанк» на рахунку якої було близько 5000 грн. Сума завданих збитків складає 120000 грн.

Із висновків судово-медичної експертизи № 3796 від 04.11.2012 року та № 50 від 14.05.2013 року вбачається, що ОСОБА_5 в процесі розбійного нападу були заподіяні такі тілесні ушкодження: забиті-рвані рани тім'яної ділянки голови, садна тім'яної і потиличної областей, синці лівих скроневої і щічної областей, які утворилися від дії тупих предметів і могли статися 04.11.2012 р.

Потерпілому ОСОБА_5 було нанесено не менше шести-семи ударів, послідовність ударів встановити не надається можливим.

Забиті-рвані рани тім'яної ділянки голови тягнуть розлад здоров'я строком понад 6 днів, але не більше трьох тижнів (21 день), і за цим критерієм, відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинило короткочасний розлад здоров'я.

Висновки експерта обєктивно підтверджують показання потерпілого про обставини нападу на нього та про механізм утворення спричинених йому тілесних ушкоджень.

Із протоколу огляду місця події від 04.11.2012 року вбачається, що місцем пригоди являється узбіччя автодороги Одеса-Київ 387 км + 170 м навскоси в західному напрямку в 47 метрах розташована АЗС «ДОР Сервіс», на узбіччі дороги в північному напрямку стояв автомобіль марки «Мерседес Бенц», білого кольору, р/н НОМЕР_7, на якому виявлено механічні пошкодження, а саме заднє праве колесо є спущеним в гумовій шині якого виявлено отвір у вигляді прорізу, шириною 3 см., а саме у верхній його частині, всі інші колеса авто є накачаними. Також у вказаному авто є розбитим вітрове скло в правій пасажирській передній дверці. Поряд з автомобілем на ґрунтовій поверхні виявлено осип скла різних форм та розмірів.

Із протоколу огляду місця події від 07.11.2012 року вбачається, що місцем пригоди виступає Ширяївський РВ ГУМВС України в Одеській області, а саме кабінет № 3. Предметом огляду виступає білий поліетиленовий пакет,який у верхній частині завязаний на вузол, в якому знаходяться паспорт громадянина України на імя ОСОБА_5, технічний паспорт на автомобіль «Даймлер-Крайслер 313 CDI», ОФОРМЛЕНИЙ НА ІМЯ ОСОБА_19, р/н НОМЕР_7, білого кольору, водійське посвідчення на імя ОСОБА_5, талон попереджень на імя ОСОБА_5 № 910304, кредитна пластикова картка «Приватбанк» № 4405885015972505, пластикова картка «Фішка-Окко», картонна візитка «Авточехли Дака», пластикова дисконтна картка «Таврія В», довідка торгової палати «Торгова марка ОСОБА_19» на імя ОСОБА_5, медична довідка на імя ОСОБА_5. При обробці вказаних документів, карток, поліетиленових обгорток, та предметів магнітним слідовиявляючим порошком типу малахіт за допомогою магнітного пензля будь-яких слідів пальців рук не виявлено. Вказані речі вилучено з місця пригоди для подальшого долучення у якості речових доказів.

Результати огляду місця злочину також підтверджують показання потерпілого.

Оцінюючи викладені докази в їх сукупності, суд визнає їх належними, допустимими і достатніми для визнання ОСОБА_2 поза розумним сумнівом винуватим у вчиненні розбійного нападу на ОСОБА_5

Із протоколу предявлення фотознімків для впізнання від 07.11.2012 р. вбачається, що потерпілий ОСОБА_5, серед представлених для огляду фотознімків, вказав на фотокартку під № 2 ОСОБА_2, та пояснив, що саме ця особа є однією із тих, яка 04.11.2013 року приблизно о 5 год. 00 хв. на узбіччі автодороги Одеса-Київ здійснила розбійний напад на нього та спричинила йому тілесні ушкодження. ОСОБА_2 потерпілий впізнав по рисам обличчя та тіло будові.

Із протоколу предявлення фотознімків для впізнання від 26.04.2013 р. вбачається, що потерпілий ОСОБА_5, серед представлених для огляду фотознімків, впізнав особу під № 3 ОСОБА_3, та вказав що ця особа дуже схожа на особу, яка 04.11.2013 року приблизно о 5 год. 00 хв. на 80 км. автодороги Київ-Одеса вчинила грабіж відносно нього, але в судовому засіданні ОСОБА_5 категорично заявив, що кримінальне правопорушення відносно нього вчинив не ОСОБА_3, а інша особа. Пояснивши при цьому, що ОСОБА_3 не того зросту, має іншу форму та риси обличчя.

Однак, при дослідженні протоколів предявлення фотознімків для впізнання суд враховує те, що вони складені та процедура предявлення фотознімків для впізнання була проведена із порушенням вимог ст.. 228 КПК України, а тому приходить до висновку, що згідно ст.. 85, 86 КПК України про недопустимість та неналежність цих доказів.

Крім того, суд враховує покази потерпілого ОСОБА_5, який категорично впізнав ОСОБА_2, як одного із осіб, які здійснили розбійний напад на нього. Також суд враховує покази потерпілого ОСОБА_5, який у судовому засіданні пояснив, що ОСОБА_3 це не та особа, яка здійснила розбійний напад на нього.

Враховуючи викладене, колегія суддів встановила у судовому засіданні, що своїми умисними діями, при вищевказаних обставинах (по епізоду розбійного нападу на потерпілого ОСОБА_5Ф.), які виразилися у нападі з метою заволодіння чужим майном, поєднаному із насильством, небезпечним для життя чи здоровя особи, яка зазнала нападу (розбій), вчиненому за попередньою змовою групою осіб, ОСОБА_2 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 187 КК України.

При встановлених обставинах, оцінюючи зібрані докази, вивчивши матеріали обвинувального акту колегія суддів вважає, що провина обвинувачених у вчиненні вищезазначених кримінальних правопорушень в судовому засіданні доведена повністю і зібраних доказів достатньо для визнання обвинувачених ОСОБА_2 за ч. 5 ст. 186, ч. 2 ст. 187 КК України, ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 186 КК України, ОСОБА_4, за ч. 2 ст. 186 КК України винними.

Що стосується обвинувачення ОСОБА_3 у співучасті в розбійному нападі на ОСОБА_5, тобто у вчиненні злочину, передбаченого ст.187 ч.2 КК України, суд приходить до висновку про те, що його винуватість в цій частині обвинувачення не доведена і його необхідно виправдати.

На підтвердження обвинувачення в цій частині прокурор послався на протокол впізнання потерпілим обвинуваченого ОСОБА_3 від 26.04.2013 р. та на покази, надані потерпілим ОСОБА_5 у судовому засіданні 29.01.2015 р..

Інших доказів вини ОСОБА_3 прокурор суду не надав.

Зазначений протокол, на думку суду, не є належним і допустимим доказом, і визнаний судом недостатнім для визнання ОСОБА_3 винним в цій частині обвинувачення, виходячи з таких підстав.

Дослідивши зазначений протокол впізнання судом встановлено, що потерпілий не категорично впізнав обвинуваченого ОСОБА_3, а вказав, що обвинувачений за формою обличчя дуже схожий на другу особу, що разом з ОСОБА_2 брала участь в розбійному нападі на нього 04.11.2012 р.

При цьому потерпілий в судовому засіданні категорично стверджував, що ОСОБА_3 це не та особа, яка брала участь в розбійному нападі, що нападник був значно вищий за ОСОБА_3, з іншими рисами обличчя.

Крім цього, потерпілий ОСОБА_5 у судових засіданнях 28.05.2015 р., 14.09.2015 р., 19.11.2015 р., 23.11.2015 р. надав покази із яких вбачається, що потерпілий впевнений, що ОСОБА_3 це не та особа, яка вчинила кримінальне правопорушення відносно нього.

Суд вважає, що винність ОСОБА_3 у вчиненні розбійного нападу на ОСОБА_5 не підтверджена наданими суду доказами, в звязку з чим він має бути виправданий в цій частині обвинувачення.

Обвинувачений ОСОБА_3 категорично заперечує свою причетність до розбійного нападу на ОСОБА_5

Враховуючи викладені обставини і оцінюючи їх в сукупності, суд приходить до висновку про те, що протокол впізнання ОСОБА_3 потерпілим ОСОБА_5 не може бути визнаний достатнім доказом вини обвинуваченого ОСОБА_3 у співучасті в розбійному нападі на ОСОБА_5 Так, в той час, коли потерпілий намагався чинити опір нападникам, він випадково увімкнув світло у своїй машині, тому мав можливість добре розгледіти обличчя особи, яка наносила йому тілесні ушкодження, та пізніше упізнав за цими рисами ОСОБА_2 Суд враховуючи те, що на той час у машині було добре освітлення, приходить до висновку, що потерпілий мав реальну можливість упізнати і іншу особу, яка разом із ОСОБА_2 вчинила напад на нього, однак у судовому засіданні потерпілий з упевненістю сказав, що не впізнає у ОСОБА_3 тієї особи.

Інших доказів, які вказували б на вчинення ОСОБА_3 інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України, обвинуваченням не надано, можливості збирання нових доказів, які могли б дійсно підтвердити вину обвинуваченого, вичерпані, в судовому засіданні встановлені і допитані всі особи, які могли б дати свідчення щодо наявності або відсутності події злочину.

Згідно зі ст.. 65 КПК України, суд встановлює наявність або відсутність суспільно-небезпечного діяння, винність особи, яка вчинила це діяння та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, що ґрунтуються на доказах, якими є фактичні дані, зібрані у визначеному законом порядку.

Відповідно до ст.91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, у тому числі, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.

При цьому ст. 92 КПК України визначено, шо обов'язок доказування обставин, передбачених статтею 91 КПК України, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених КПК України випадках, - на потерпілого. Обовязок доказування належності та допустимості доказів, даних щодо розміру процесуальних витрат та обставин, які характеризують обвинуваченого, покладається на сторону, що їх подає.

При цьому стаття 62 Конституції України гарантує, що обвинувачення не може грунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Тобто суд ухвалює обвинувальний вирок лише у тому випадку, коли досліджені під час судового розгляду докази, які відповідають вимогам належності та допустимості, спростовують всі розумні сумніви щодо вини особи.

Так, згідно з практикою Європейського суду з прав людини, та ст.. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», яка є частиною національного законодавства України, критерієм доведення винуватості особи у вчиненні інкримінованого їй злочину є те, що саме прокурор має довести вину обвинуваченого поза межами розумного сумніву. Ухвалюючи обвинувальний вирок, суд має бути переконаний поза межами розумного сумніву, що кожен із суттєвих елементів інкримінованого особі злочину є доведеним (справа Дж.Мюррей проти Сполученого Королівства).

Такий же принцип закріплений у статті 17 КПК України, відповідно до якої ніхто не зобовязаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.

Статтею 370 КПК України передбачено, що обґрунтованим є таке рішення, що ухвалене судом на підставі обєктивно зясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 КПК України; вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Відповідно до ч. 3 ст. 373 КПК України обвинувальний вирок не може грунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.

Суд розглядає кримінальне провадження на засадах змагальності, що передбачає самостійне відстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими КПК України.

Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених КПК України.

За таких обставин суд приходить до висновку про те, що в ході судового розгляду не доведено, що розбійний напад на потерпілого ОСОБА_5 вчинений обвинуваченим ОСОБА_3, в звязку з чим ОСОБА_3 має бути виправданим в цій частині обвинувачення за ст.187 ч.2 КК України, на підставі ст.373 ч.1 п.2 КПК України.

Крім того, суд враховує те, що інших клопотань про допит інших свідків чи дослідження інших письмових доказів по кримінальному провадженню від учасників кримінального провадження до суду не надходило.

Призначаючи покарання обвинуваченим ОСОБА_2 та ОСОБА_3, ОСОБА_4, які позитивно характеризуються у відповідності зі ст. 65 КК України, колегія суддів враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винних та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Обставин, що пом'якшують покарання ОСОБА_2, згідно ст. 66 КК України, колегія суддів не вбачає.

Обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_2, згідно ст. 67 КК України, колегія суддів не вбачає.

Обставинами, що пом'якшують покарання ОСОБА_3 згідно ст. 66 КК України, колегія суддів визнає: щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, те, що потерпіла не має до обвинуваченого ані моральних, ані матеріальних претензій, те, що він раніше не судимий станом на 17.09.2009 р.

Обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_3, згідно ст. 67 КК України, колегія суддів не вбачає.

Обставинами, що пом'якшують покарання ОСОБА_4, згідно ст. 66 КК України, колегія суддів визнає: щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, те, що потерпіла не має до обвинуваченого ані моральних, ані матеріальних претензій, наявність у обвинуваченого на утриманні матері пенсійного віку, яка є вдовою та страждає на хронічну серцево-судинну хворобу, що він раніше не судимий станом на 17.09.2009 р.

Обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_4, згідно ст. 67 КК України, колегія суддів не вбачає.

Відповідно до ст. 69 КК України за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційний злочин, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини КК України за цей злочин. У цьому випадку суд не має права призначити покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої для такого виду покарання в Загальній частині КК України. За вчинення злочину, за який передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, суд з підстав, передбачених цією частиною, може призначити основне покарання у виді штрафу, розмір якого не більше ніж на чверть нижчий від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу.

На підставах, передбачених у ч.1 ст. 69 КК України, суд може не призначати додаткового покарання, що передбачене в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу як обов'язкове, за винятком випадків призначення покарання за вчинення злочину, за який передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

На підставі вищевикладеного за наявності кількох обставин, які помякшують покарання і суттєво знижують ступінь тяжкості скоєного правопорушення, із врахуванням особи обвинуваченого ОСОБА_3 та відсутність обтяжуючих покарання обставин, колегія суддів вважає за необхідне застосувати до нього положення ст. 69 КК України, призначивши основне покарання нижче від найнижчої межі, встановленої санкцією ч. 2 ст. 186 КК України.

На підставі вищевикладеного за наявності кількох обставин, які помякшують покарання і суттєво знижують ступінь тяжкості скоєного правопорушення, із врахуванням особи обвинуваченого ОСОБА_4 та відсутність обтяжуючих покарання обставин, колегія суддів вважає за необхідне застосувати до нього положення ст. 69 КК України, призначивши основне покарання нижче від найнижчої межі, встановленої санкцією ч. 2 ст. 186 КК України.

При призначенні покарання обвинуваченим ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, суд враховує ступінь тяжкості вчинених ними кримінальних правопорушень, а також роль кожного у вчиненні вищезазначених кримінальних правопорушень.

При призначенні покарання обвинуваченим ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 суд враховує положення п.п. 23, 25 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року N 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання».

Враховуючи невизнання вини обвинуваченим ОСОБА_2, відсутність пом'якшуючих та обтяжуючих покарання обставин, колегія суддів приходить до висновку, що виправлення ОСОБА_2, не можливе без ізоляції від суспільства, у звязку із чим, приходить до висновку про необхідність призначення покарання ОСОБА_2 в межах санкцій ч. 5 ст. 186, ч.2 ст. 187 КК України.

Враховуючи повне визнання вини обвинуваченим ОСОБА_3, наявність пом'якшуючих та відсутність обтяжуючих покарання обставин, колегія суддів приходить до висновку, що виправлення ОСОБА_3, не можливе без ізоляції від суспільства, у звязку із чим, приходить до висновку про можливість застосування до нього положення ст. 69 КК України та необхідність призначення покарання ОСОБА_3 нижче від найнижчої межі, встановленої санкцією ч. 2 ст. 186 КК України.

Враховуючи повне визнання вини обвинуваченим ОСОБА_4Д, наявність пом'якшуючих та відсутність обтяжуючих покарання обставин, колегія суддів приходить до висновку, що виправлення ОСОБА_4, не можливе без ізоляції від суспільства, у звязку із чим, приходить до висновку про можливість застосування до нього положення ст. 69 КК України та про необхідність призначення покарання ОСОБА_4 нижче від найнижчої межі, встановленої санкцією ч.2 ст. 186 КК України.

Питання про речові докази вирішуються судом відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

Прокурором також надано довідку та висновок службового розслідування за фактом втрати речових доказів, вилучених під час огляду місця події металеве відро ємкістю 18 л., вкрите іржею, чоловічий годинник марки «Mador» з ремінцем чорного кольору, який з одного боку є обірваним, сліди пальців рук від рукавиць, марлевий тампон з плямами бурого кольору, які ззовні схожі на кров, металевий стержень, який з одного боку є загостреним, довжиною 16 см., діаметром 7 мм. по епізоду обвинувачення вчиненого ОСОБА_2 кримінального правопорушення відносно ОСОБА_5, із яких вбачається, що в кімнаті зберігання речових доказів Ширяївського РВ ГУМВС України в Одеській області вказані речові докази відсутні. Проведеним службовим розслідуванням у 2014 році встановити місцезнаходження речових доказів не представилось можливим.

При цьому питання щодо вирішення долі вищезазначених речових доказів згідно ст.. 100 КПК України судом не вирішується, оскільки місце знаходження їх невідоме.

Цивільний позов ОСОБА_6 до ОСОБА_2 про стягнення з ОСОБА_2 суми матеріальної шкоди у розмірі 402370 грн. залишити без розгляду на підставі ст. 326 КПК України.

Цивільний позов ОСОБА_5 до ОСОБА_2 про стягнення з ОСОБА_2 суми матеріальної шкоди у розмірі 117509 грн. та моральної шкоди на суму 30000 грн. залишено судом без руху, оскільки потерпілий у порушення вимог, передбачених ч. 5 ст. 119 ЦПК України не надав суду документ, що підтверджує сплату судового збору у розмірі 1,5 відсотка ціни позову про відшкодування моральної шкоди.

Відповідно до ч. 7 ст. 128 КПК України особа, яка не предявила цивільного позову в кримінальному провадженні, а також особа, цивільний позов якої залишено без розгляду, має право предявити його в порядку цивільного судочинства.

Керуючись ст. ст. 100,128, 326, 368-371, 373, 374, 376, 392 - 395 КПК України, 119 ЦПК України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

ОСОБА_2, визнати винним у вчиненні злочинів, передбачених ст. 186 ч. 5; ст. 187 ч.2 КК України та призначити йому покарання:

- за ч. 5 ст. 186 КК України 11 (одинадцять) років позбавлення волі, з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого.

За сукупністю злочинів на підставі ч. 4 ст. 70 КК України покарання призначене ОСОБА_2 за вироком Приморського районного суду м. Одеси від 15.12.2011 року у вигляді 5 років позбавлення волі, та на підставі статей 75, 76 КК України він звільнений від відбуття покарання строком на 3 роки виконувати самостійно.

- за ч. 2 ст. 187 КК України призначити покарання у вигляді 9 (девяти) років позбавлення волі, з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого;

На підставі ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначити обвинуваченому ОСОБА_2, покарання у виді позбавлення волі строком на 11 (одинадцять) років з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого.

На підставі ст. 71 КК України обвинуваченому ОСОБА_2 до призначеного покарання частково приєднати невідбуту частину покарання, призначеного вироком Приморського районного суду м.Одеси, від 15.12.2011 року, у вигляді 1 (одного) року позбавлення волі та остаточно призначити йому покарання у вигляді 12 (дванадцяти) років позбавлення волі, з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого.

Строк покарання ОСОБА_2 відраховувати з 31.01.2013 року.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_2 залишити без змін у вигляді тримання під вартою.

ОСОБА_3, в пред'явленому обвинуваченні за ч. 2 ст. 187 КК України визнати невинуватим і виправдати за недоведеністю вчинення ним вказаного злочину.

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України і призначити йому покарання, із застосуванням ст. 69 КК України, у вигляді позбавлення волі строком на 2 (два) роки 2 (два) місяці.

За сукупністю злочинів на підставі ч. 4 ст. 70 КК України покарання призначене ОСОБА_3 за вироком Приморського районного суду м. Одеси від 15.12.2011 року у вигляді 5 років позбавлення волі, та на підставі статей 75, 76 КК України він звільнений від відбуття покарання строком на 3 роки виконувати самостійно.

Строк покарання ОСОБА_3 відраховувати з 03.10.2013 року.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_3 - залишити без змін у вигляді тримання під вартою.

ОСОБА_4 Гіоргі Джемаловича, визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України і призначити йому покарання, із застосуванням ст. 69 КК України, у виді позбавлення волі строком на 2 (два) роки 4 (чотири) місяці.

За сукупністю злочинів на підставі ч. 4 ст. 70 КК України покарання призначене ОСОБА_4 за вироком Приморського районного суду м.Одеси від 15.12.2011 року у вигляді 5 років позбавлення волі, та на підставі статей 75, 76 КК України він звільнений від відбуття покарання строком на 3 роки виконувати самостійно.

Строк покарання ОСОБА_4 Гіоргі Джемаловича відраховувати з 29.07.2013 року.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_4 - залишити без змін у вигляді тримання під вартою.

Цивільно-позовну заяву ОСОБА_6 на підставі ст.. 326 КПК України залишити без розгляду.

Цивільно-позовну заяву ОСОБА_5 - залишити без руху.

Розяснити ОСОБА_6 та ОСОБА_5 положення ч. 7 ст. 128, відповідно до якого особа, яка не предявила цивільного позову в кримінальному провадженні, а також особа, цивільний позов якої залишено без розгляду, має право предявити його в порядку цивільного судочинства.

Речові докази: полімерний пакет, в якому знаходяться дрібні пластинчасті частини довільної форми темно-зеленого кольору після вступу вироку в законну силу знищити у встановленому законодавством порядку.

Речові докази: паспорт громадянина України на імя ОСОБА_5, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу на імя ОСОБА_19, водійське посвідчення на імя ОСОБА_5, талон попереджень на імя ОСОБА_5, медична довідка на імя ОСОБА_5, пластикова дисконтна картка «Таврія В», картонна візитка «Авточехли Дака», пластикова картка «Фішка-Окко», кредитна пластикова картка «Приватбанк», довідка на імя ОСОБА_5 після вступу вироку в законну силу вважати повернутими за належністю потерпілому ОСОБА_5

Арешт, накладений постановою слідчого від 05.07.2011 року, на майно ОСОБА_4 Гіоргі Джемаловича після вступу вироку в законну силу скасувати.

Арешт, накладений постановою слідчого від 05.07.2011 року, на майно ОСОБА_3 після вступу вироку в законну силу скасувати.

Арешт, накладений постановою слідчого від 05.07.2011 року, на майно ОСОБА_2 після вступу вироку в законну силу залишити без змін.

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 395 КПК України шляхом подачі через Приморський районний суд м. Одеси в апеляційний суд Одеської області апеляції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити прокурору, потерпілим, захисникам, обвинуваченим.

Головуючий суддя Осіік Д.В.

Суддя Гаєва Л.В.

Суддя Крикливий О.М.