Рішення № 54110179, 30.11.2015, Приморський районний суд м. Одеси

30.11.2015

Провадження №2/522/2958/15

Справа № 522/22543/14-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 листопада 2015 року Приморський районний суд міста ОСОБА_1 в складі:

головуючого судді Івченка В.Б.,

при секретарі Школа О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті ОСОБА_1 цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ТОВ «Новолог», Державного підприємства «Одеська залізниця», за участю третіх осіб ДП «Одеський морський торговельний порт», Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України про стягнення моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з уточненим позовом до ТОВ «Новолог», Державного підприємства «Одеська залізниця», за участю третіх осіб ДП «Одеський морський торговельний порт», Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України про стягнення моральної шкоди у розмірі 300000 грн., мотивуючи свої вимоги тим, що він, працюючи в Товаристві з обмеженою відповідальністю «Новолог», на посаді докера механізатора отримав виробничу травму у вигляді тяжкої відкритої черепно-мозкової травми, відкритий втиснутий перелом кісток лівої лобно-орбитальної області, геморогічний забій головного мозку, пневмоцефалія. Відповідно до класифікатору розподілу травм за ступеням тяжкості (МЗ №470 від 04.07.2007 року) травма є тяжкою. Нещасний випадок підтверджується ОСОБА_3 №4 про нещасний випадок пов'язаний з виробництвом від 26.11.2012 року за формою Н-1 та ОСОБА_3 проведення розслідування нещасного випадку від 26.11.2012 року за формою Н-5.

Відповідно до ОСОБА_3 №4 про нещасний випадок пов'язаний з виробництвом від 26.11.2012 року за формою Н-1 шкідливий та небезпечний фактор нещасного випадку це рухомі частини виробничого обладнання. Нещасний випадок стався з вини ТОВ «Новолог» внаслідок невиконання вимог інструкцій з охорони праці ОСОБА_2 - докера-механізатора 4 класу бригади №301, ОСОБА_4 - керівника зміни ТОВ «Новолог», ОСОБА_3 - бригадира бригади докерів-механізаторів №301. Згідно п.8 ОСОБА_3 №4 за формою Н-1 обладнання, машини, механізми, транспортні засоби, інструменти і пристосування експлуатація яких призвела до нещасного випадку: Вагон-хоппер, ТИП 950, модуль 19-572.

30.01.2013 року медико-соціальна експертна комісія встановила позивачу 80% стійкої втрати професійної працездатності та другу групу інвалідності.

03.02.2014 року вдруге медико-соціальна експертна комісія встановила позивачу 80% стійкої втрати професійної працездатності та другу групу інвалідності.

Внаслідок нещасного випадку на виробництві йому була заподіяна моральна шкода.

У зв'язку з отриманою травмою позивач відчуває фізичні та моральні страждання, які пов'язані з порушення функцій органів тіла, що вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Через стан здоров'я він постійно вимушений звертатися за медичною допомогою, втратив роботу та став інвалідом.

Моральну шкоду, яку йому заподіяли внаслідок нещасного випадку, повинно відшкодувати ТОВ «Новолог», як роботодавець.

Вина ТОВ «Новолог» полягає у порушенні правил безпеки праці під час виконання робіт, у повній відсутності контролю з боку керівника робіт, а саме керівника зміни ТОВ «Новолог» ОСОБА_4 та бригадира бригади докерів-механізаторів №301 ОСОБА_1

ОСОБА_1 того, позивач вважає, що ОСОБА_5 підприємство «Одеська залізниця» та ТОВ «Новолог» мають нести солідарну відповідальність, оскільки відповідач ОСОБА_5 підприємство «Одеська залізниця» є власником джерела підвищеної небезпеки

Представник позивача в судовому засіданні підтримав вимоги уточненої позовної заяви та просив задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача ТОВ «Новолог» в судовому засіданні заперечував проти задоволення уточненої позовної заяви у повному обсязі з підстав, викладених у запереченнях, наданих до суду.

Представник відповідача ДП «Одеська залізниця» в судовому засіданні заперечував проти задоволення уточненої позовної заяви в частині позовних вимог, предявлених до ДП «Одеська залізниця», з підстав викладених у запереченнях наданих до суду.

Представник третьої особи Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України заперечував проти задоволення уточненої позовної заяви позивача, посилаючись на те, що всі види допомоги, які передбачені чинним законодавством призначені Відділенням та сплачуються на користь позивача.

Представник третьої особи ДП «Одеський морський торговельний порт» в судовому засіданні не заперечував проти задоволення уточненої позовної заяви у повному обсязі.

Вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що уточнена позовна заява підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом в судовому засіданні встановлено, що згідно акту №4 про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом від 26.11.2012 року нещасний випадок з ОСОБА_2 докером механізатором 4 класу ТОВ «Новолог» стався 18.10.2012 року на Причалі №13 під час підготування вагона-хоппера №95224556 до вивантаження, під час виконання роботи пов'язаної з від'єднанням від кузова вагона гальмівної тяги колісних пар, які знаходилися під вагоном.

Розділом 10 акту №4 про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом від 26.11.2012 року комісія з розслідування нещасного випадку встановила осіб, які допустили порушення вимог законодавства про охорону праці.

Згідно вищезазначеного акту №4 встановлено, що позивач допустив порушення п. 3.1.1. Інструкції з охорони праці № 1/р, п. 1.5.6., п. 1.5.1 Інструкції з охорони праці № 1/р для докерів-механізаторів, затверджену наказом директора ТОВ «Новолог» 17.09.2010 року.

Керівник зміни ОСОБА_4 порушив п. 2.13 посадової інструкції №ДИ 3/2 Керівника зміни, затверджену наказом директора ТОВ «Новолог» 30.03.2011 року, відповідно до якої керівник зміни повинен здійснювати постійний оперативний контроль за виконанням правил, інструкцій з охорони праці, виробничої санітарії при виробництві робіт на всьому фронті робіт та застосовувати міри до усунення виявлених недоліків.

ОСОБА_6 бригадир бригади докерів-механізаторів № 301 ТОВ «Новолог» порушив п. 2.1.16, п. 2.1.16.1 Посадової інструкції № ДИ 3/7 бригадира бригади, затвердженої наказом директора ТОВ «Новолог» 30.03.2011р, відповідно до якої бригадир повинен здійснювати керівництво роботою бригади та нагляд за виконанням робітниками бригади інструкції з охорони праці, технологічної дисципліни.

Постановою відділення Фонду у м. Одеса №1529/1866/1866/1 від 15.01.2013 року потерпілий ОСОБА_2 був взятий на облік з 15.01.2013 року з номером справи № 1866.

Постановою відділення Фонду у м. Одеса №1529/1866/1866/2 від 15.01.2013року ОСОБА_2 була призначена допомога у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю у сумі 3698,64 грн.

Постановою відділення Фонду у м. Одеса 1529/1866/1866/3 від 25.02.2013 року ОСОБА_2 була призначена одноразова допомога у разі стійкої втрати професійної працездатності у сумі 74096,20 грн.

Постановою відділення Фонду у м.Одеса 1529/1866/1866/4 від 25.02.2013 року ОСОБА_2 з 15.02.2013р. була призначена щомісячна страхова виплата у сумі 4925,43 грн.

Постановою відділення Фонду у м. Одеса 1529/1866/1866/12 29.01.2015 року ОСОБА_2 з 01.03.2014 року була призначена щомісячна страхова виплата у сумі 6106.41 грн.

Закон України «Про охорону праці» визначає основні положення щодо реалізації конституційного права працівників на охорону їх життя і здоров'я у процесі трудової діяльності, на належні, безпечні і здорові умови праці, регулює за участю відповідних органів державної влади відносини між роботодавцем і працівником з питань безпеки, гігієни праці та виробничого середовища і встановлює єдиний порядок організації охорони праці в Україні.

Згідно ст. 4 Закону України «Про охорону праці» до основних принципів державної політики в галузі охорони праці відноситься принцип пріоритету життя і здоров'я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці.

Статтею 9 цього Закону визначено, що відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або у разі смерті працівника, здійснюється Фондом соціального страхування від нещасних випадків відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»

Роботодавець повинен організовувати розслідування та вести облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій відповідно до положення, що затверджений Кабінетом Міністрів України за погодженням з всеукраїнськими обєднаннями профспілок.

За підсумками розслідування нещасного випадку, професійного захворювання роботодавець складає акт за встановленою формою, один примірник якого він зобов'язаний видати потерпілому або іншій заінтересованій особі не пізніше трьох днів з моменту закінчення розслідування (ст.22 Закону України «Про охорону праці»).

В Законі України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» визначено, що страхування від нещасного випадку є самостійним видом загальнообов'язкового державного соціального страхування, за допомогою якого здійснюється соціальний захист, охорона життя та здоров'я громадян у процесі їх трудової діяльності.

Відповідно до ст.1 цього Закону до завдань страхування від нещасного випадку відноситься, зокрема, відшкодування шкоди, пов'язаної з втратою застрахованими особами заробітної плати або відповідної її частини під час виконання трудових обов'язків, надання їм соціальних послуг у зв'язку з ушкодженням здоров'я, а також у разі їх смерті здійснення страхових виплат непрацездатним членам їх сімей.

Відповідно до ст.13 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», страховим випадком є нещасний випадок на виробництві або професійне захворювання, що спричинили застрахованому професійно зумовлену фізичну чи психічну травму за обставин, зазначених у статті 14 цього Закону, з настанням яких виникає право застрахованої особи на отримання матеріального забезпечення та/або соціальних послуг. Нещасний випадок - це обмежена в часі подія або раптовий вплив на працівника небезпечного виробничого фактора чи середовища, що сталися у процесі виконання ним трудових обов'язків, внаслідок яких заподіяно шкоду здоров'ю або настала смерть (ст.14 Закону), Законодавець урегулював обсяг та характер відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я нещасним випадком чи професійним захворюванням, і передбачив комплекс заходів, спрямованих на відшкодування матеріальної шкоди застрахованим і членам їх сімей (абзац четвертий статті 1 Закону), своєчасне та повне відшкодування потерпілому або особам, які перебували на його утриманні, матеріальної шкоди (абзац третій статті 5, пункт 1 частини першої статті 21 Закону). Відшкодуванню підлягають: втрачений заробіток (або відповідна його частина) залежно від ступеня втрати потерпілим професійної працездатності; страхова виплата в установлених випадках одноразової допомоги потерпілому (членам його сімї та особам, які перебували на утриманні померлого); страхова виплата пенсії по інвалідності потерпілому тощо (стаття 28 Закону). Також відшкодовуються додатково понесені витрати на медичну та соціальну допомогу, в тому числі на додаткове харчування, придбання ліків, спеціальний медичний, постійний сторонній догляд, побутове обслуговування, протезування, санаторно-курортне лікування, придбання спеціальних засобів пересування тощо, якщо потребу в них визначено висновками медико-соціальної експертної комісії (частина четверта статті 34 Закону).

За змістом статті 6 Закону об'єктом страхування є життя застрахованого, його здоров'я та працездатність.

Для страхування від нещасного випадку на виробництві не потрібно згоди або заяви працівника. Страхування здійснюється в безособовій формі.

Дія цього Закону поширюється на осіб, які працюють на умовах трудового договору (контракту), та на інших осіб, зазначених у статті 8, що підлягають обов'язковому страхуванню від нещасного випадку. Всі ці особи вважаються застрахованими з моменту набрання чинності Законом незалежно від фактичного виконання страхувальником своїх зобов'язань щодо сплати страхових внесків (частина перша статті 10).

Згідно ст. 55 вказаного Закону позивач має право вирішувати питання щодо розміру шкоди та прав на її відшкодування, та з інших питань в судовому порядку.

Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23 лютого 2007 року № 717-V, який набрав чинність 20.03.2007 року, було скасовано право застрахованих громадян, що потерпіли на виробництві від нещасного випадку або професійного захворювання, на відшкодування моральної шкоди за рахунок Фонду.

Рішенням Конституційного Суду України від 08.10.2008р. № 20-рп/2008 визнано такими, що відповідають Конституції України (є конституційним), положення пункту 1, абзацу третього пункту 5, пункту 9, абзаців другого, третього пункту 10, пункту 11 розділу І Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23 лютого 2007 року N 717- V, якими внесено зміни до статей 1, 21, 28, 34, 35 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23 вересня 1999 року № 1105- XIV.

Проте, Конституційний Суд України в своєму рішенні зазначив, що саме право цих громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки статтею 1167 Цивільного кодексу України та статтею 237-1 Кодексу законів про працю України їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця). Встановлений законодавцем розподіл обов'язків щодо відшкодування моральної шкоди потерпілим на виробництві від нещасного випадку та професійного захворювання не суперечить вимогам статті 22 Конституції України.

Таким чином, Рішенням Конституційного Суду України від 08.10.2008 року №20-рп/2008 було роз'яснено, що з 20.03.2007 року (дата набрання чинності Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23 лютого 2007 року № 717- V) обов'язок про відшкодування моральної шкоди потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання покладений на власника або уповноваженого ним органу (роботодавця).

Стаття 237-1 КЗпП України надає право працівникові на відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Згідно ст.23 Цивільного кодексу України моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Пунктом 1 ст. 1167 Цивільного кодексу України встановлено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Вина ТОВ «Новолог» наявна, яка полягає у порушенні правил безпеки праці під час виконання робіт, у повній відсутності контролю з боку керівника робіт, а саме керівника зміни ТОВ «Новолог» ОСОБА_4 та бригадира бригади докерів-механізаторів №301 ОСОБА_1

Статтею 1172 Цивільного кодексу України встановлено, що юридична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Відповідно до п.2 ст.1167 Цивільного кодексу України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки ОСОБА_1, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я в наслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Суд критично відноситься до тверджень позивача стосовно того, що ушкодження здоров'я трапилося внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки - під час дії вагону-хоппер, ТИП 950, модуль 19-572, виходячи з наступного.

Поняття джерела підвищеної небезпеки на рівні закону (легальна дефініція) закріплено у ст. 1187 ЦК України, відповідно до якої під джерелом підвищеної небезпеки розуміють діяльність, пов'язану з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для осіб, які цю діяльність здійснюють, та інших осіб.

Основні ознаки джерела підвищеної небезпеки також наведено у п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» від 27 березня 1992 року № 6, відповідно до якого джерелом підвищеної небезпеки належить визнавати будь-яку діяльність, здійснення якої створює підвищену імовірність заподіяння шкоди через неможливість контролю за нею людини, а також діяльність по використанню, транспортуванню, зберіганню предметів, речовин і інших об'єктів виробничого, господарського чи іншого призначення, які мають такі ж властивості. Майнова відповідальність за шкоду, завдану діями таких джерел, має наставати як при цілеспрямованому їх використанні, так і при мимовільному прояві їх шкідливих властивостей (наприклад, у випадку завдання шкоди внаслідок мимовільного руху автомобіля).

Порядок та умови відшкодування шкоди безпосередньо встановлено ЦК України, відповідно до якого умовами відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, є протиправність поведінки заподіювана шкоди; наявність цієї шкоди у потерпілого і причинного зв'язку між ними.

При цьому слід враховувати, що особливі правила ст. 1187 ЦК України діють тоді, коли шкоду завдано тими властивостями об'єкта, через які діяльність із ним визнається джерелом підвищеної небезпеки.

Враховуючи, що зазначений нещасний випадок на виробництві що стався з ОСОБА_2 18.10.2012 року о 05 годині 30 хвилин, при виконанні роботи яка входила в його функціональні обов'язки при відсутності факту дії джерела підвищеної небезпеки, суд приходить до висновку, що сам факт виробничого травматизму ОСОБА_2 не пов'язаний з дією джерела підвищеної небезпеки.

Відповідно до п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 р. № 4 Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Разом з тим, заявлений позивачем розмір компенсації завданої моральної шкоди, суд вважає завищеним і виходить із засад розумності, виваженості та справедливості, тому, компенсацію моральної шкоди в сумі 150000 грн. суд вважає достатньою для відновлення його нормальних життєвих зв'язків та організації свого життя.

З урахуванням вищевказаного, оцінивши встановлені по справі обставини у всій їх сукупності, суд вважає що уточнені позовні вимоги ОСОБА_2 до ТОВ «Новолог», Державного підприємства «Одеська залізниця», за участю третіх осіб ДП «Одеський морський торговельний порт», Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України про стягнення моральної шкоди підлягають частковому задоволенню в частині стягнення з ТОВ «Новолог» моральної шкоди у розмірі 150000 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.10, 11,60,88,209,212-215 ЦПК України, Законом України, «Про охорону праці», Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», ст.ст.237-1 КЗпПУкраїни,ст.23, 1167, 1172, 1187 ЦК України,суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_2 до ТОВ «Новолог», Державного підприємства «Одеська залізниця», за участю третіх осіб ДП «Одеський морський торговельний порт», Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України про стягнення моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Новолог», ідентифікаційний код №14299669, на користь ОСОБА_2 моральну шкоду у розмірі 150000 (сто пятдесят тисяч) гривень.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Новолог», ідентифікаційний код №14299669 судовий збір у розмірі 1500 (одна тисяча пятсот) гривень, на користь держави.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку через суд першої інстанції, шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення, а для осіб, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Приморського

районного суду м. Одеси ОСОБА_7