Ухвала суду № 54108538, 02.12.2015, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №487/7879/15-ц 02.12.2015 02.12.2015 02.12.2015

Провадження №22-ц/784/2770/15 Справа №487/7879/15-ц

Провадження № 22-ц/784/2770/15

Головуючий у 1-й інстанції: Щербина С.В.

Доповідач апеляційного суду: ОСОБА_1

УХВАЛА

02 грудня 2015 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючої: Буренкової К.О.,

суддів: Крамаренко Т.В., Кутової Т.З.,

із секретарем судового засідання: Лівшенком О.С.,

за участю: представника позивача ОСОБА_2, представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

ПАТ "Миколаївський комбінат хлібопродуктів"

на ухвалу Заводського районного суду м. Миколаєва від 09 жовтня 2015 року про забезпечення позову, постановлену за позовом ОСОБА_4 до ПАТ "Миколаївський комбінат хлібопродуктів" про стягнення заборгованості за договором поставки пшениці,

в с т а н о в и л а :

У жовтні 2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду із позовом до ПАТ "Миколаївський комбінат хлібопродуктів" про стягнення заборгованості за договором поставки товару пшениці.

В обгрунтування позову ОСОБА_4 зазначав, що 18 лютого 2011 року між селянським (фермерським) господарством «Волощакевич» та ПАТ «Миколаївський комбінат хлібопродуктів» був укладений договір поставки №К-4/19, згідно умов якого постачальник (позивач) зобов'язався поставити відповідачу в жовтні 2011 року 259320 тон пшениці (А2 кл.) на загальну суму 466776 грн., а останній зобов'язується здійснити приймання товару та його оплату. Позивач зазначав, що селянське (фермерське) господарство «Волощакевич» свої зобов'язання за вказаним договором виконало в повному обсязі та належним чином.

Проте, відповідач не в повному обсязі оплатив вартість вказаного товару. У звязку з чим заборгованість відповідача на користь селянського (фермерського) господарства «Волощакевич» становить 105000 грн.

ОСОБА_4 також зазначав, що відповідно до умов договору поставки відповідач повинен сплатити селянському (фермерському) господарству «Волощакевич» пеню в розмірі 8053 грн. за прострочення зобовязань по оплаті товару, а також відповідно до ст. 625 ЦК збитки від інфляції за період з листопада 2011 року по серпень 2015 року в розмірі 77255 грн. 25 коп. та 3% річних, що складає 12263 грн. 42 коп.

Мотивуючи свої вимоги, ОСОБА_4 посилався на те, що 08 вересня 2015 року між ним та ПАТ «Миколаївський комбінат хлібопродуктів» укладено договір відступлення права вимоги.

Посилаючись на наведені обставини, ОСОБА_4 просив стягнути на його користь із відповідача заборгованість за договором поставки товару в розмірі 202572 грн.

Одночасно ОСОБА_4 просив вжити заходи щодо забезпечення позову шляхом накладення арешту на розрахункові рахунки відповідача.

Ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва від 09 жовтня 2015 року заяву ОСОБА_4 про забезпечення позову задоволено частково.

Постановлено накласти арешт на грошові суми на рахунках ПАТ "Миколаївський комбінат хлібопродуктів" в межах суми позову 202572 грн. 03 коп. та 2025 грн. 72 коп. судових витрат.

В апеляційній скарзі ПАТ «Миколаївський комбінат хлібопродуктів» просить скасувати ухвалу, посилаючись на те, що в порушення вимог ст. 151 ЦПК клопотання позивача не містить обставин та відомостей щодо необхідності вжиття заходів щодо забезпечення позову та стосовно того, що невжиття таких заходів може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду. Представник відповідача також посилається на те, що накладення арешту на рахунки підприємства позбавляє останнє обігових коштів та перешкоджає його господарській діяльності.

Перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню із наступних підстав.

Відповідно до ст. 151 ЦПК України, суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду.

Згідно із ч.3 ст. 152 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Із матеріалів справи вбачається, що 18 лютого 2011 року між селянським (фермерським) господарством «Волощакевич» та ПАТ «Миколаївський комбінат хлібопродуктів» був укладений договір поставки №К-4/19, згідно умов якого позивач як постачальник зобов'язався поставити відповідачу в жовтні 2011 року 259320 тон пшениці (А2 кл.) на загальну суму 466776 грн., а останній - здійснити приймання товару та його оплату. Позивач зазначав, що селянське (фермерське) господарство «Волощакевич» свої зобов'язання за вказаним договором виконало в повному обсязі та належним чином, а відповідач оплату вказаного товару в повному обсязі не здійснив.

08 вересня 2015 року між ОСОБА_4 та ПАТ «Миколаївський комбінат хлібопродуктів» укладено договір відступлення права вимоги за вказаним договором поставки.

Мотивуючи свої вимоги, ОСОБА_4 просив стягнути на його користь із відповідача 105000 грн. заборгованості по оплаті товару за договором поставки, 8053 грн. - пені за прострочення зобовязань по оплаті товару за договором поставки, а також відповідно до ст. 625 ЦК збитки від інфляції за період з листопада 2011 року по серпень 2015 року в розмірі 77255 грн. 25 коп. та 3% річних, що складає 12263 грн. 42 коп., а всього 202571 грн.

Як роз'яснено в абзаці першому п. 3 Постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», згідно з п.1 ч.1 ст. 152 ЦПК позов майнового характеру дозволяється забезпечувати шляхом накладення арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб.

В абзаці першому п. 4 вказаної Постанови Пленуму Верховного суду України зазначено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення про задоволення позову; зясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також про відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Встановивши, що між сторонами дійсно виник спір, позовні вимоги ОСОБА_4 є вимогами майнового характеру, суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що не застосування заходів забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. При цьому суд вірно вважав, що відповідно до ст. 152 ЦПК позовні вимоги ОСОБА_4 слід забезпечити шляхом накладення арешту на грошові суми відповідача в межах розміру позовних вимог, тобто в межах ціни позову в розмірі 202572 грн. 03 коп. та судових витрат у розмірі 2025 грн.

Доводи представника відповідача в апеляційній скарзі про те, що ПАТ "Миколаївський комбінат хлібопродуктів» є діючим підприємством, а арешт грошових коштів позбавляє його обігових коштів, що може спричинити затримку виплати заробітної плати, сплати податків та зборів, а також перешкоджає його господарській діяльності безпідставні, оскільки арешт накладено на грошові кошти в межах ціни позову, а не на всі розрахункові рахунки підприємства.

Посилання представника відповідача на те, що заява відповідача про забезпечення позову не відповідає вимогам ст. 151 ЦПК теж не спростовують висновків суду, оскільки обґрунтування вимоги позивача про забезпечення позову випливає із змісту позовних вимог, які свідчать про наявність заборгованості відповідача за договором поставки товару на користь позивача станом на 2013 рік.

Разом з тим, представником відповідача до апеляційного суду надано письмову інформацію ПАТ «МІСТО БАНК» від 16 листопада 2015 року, із якої вбачається, що в указаному банку є поточний рахунок № 26004001030046 відповідача, на якому знаходяться арештовані державним виконавцем на виконання оскаржуваної ухвали грошові кошти в розмірі 204597 грн. 75 коп.

Враховуючи наведене, колегія вважає, що резолютивну частину оскаржуваної ухвали слід змінити, зазначивши, що в порядку забезпечення позову ОСОБА_4 слід накласти арешт на кошти ПАТ "Миколаївський комбінат хлібопродуктів", які знаходяться на розрахунковому рахунку 26004001030046 в ПАТ «Місто Банк» м. Одеси, МФО 328760, ІПН 009521114018 в розмірі ціни позову 202572 грн. та 2025 грн. 72 коп. витрат по сплаті судового збору.

Керуючись ст. ст. 303, 312, 315 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ПАТ "Миколаївський комбінат хлібопродуктів" задовольнити частково.

Ухвалу Заводського районного суду м. Миколаєва від 09 жовтня 2015 року змінити.

Накласти арешт на грошові кошти ПАТ "Миколаївський комбінат хлібопродуктів", які знаходяться на розрахунковому рахунку 26004001030046 в ПАТ «Місто Банк» м. Одеси, МФО 328760, ІПН 009521114018 в розмірі ціни позову 202572 (двісті дві тисячі пятсот сімдесят дві) грн. 03 коп. та 2025 (дві тисячі двадцять пять) грн. 72 коп. витрат по сплаті судового збору.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуюча: К.О. Буренкова

Судді: Т.З. Кутова

ОСОБА_5