Ухвала суду № 54108439, 07.12.2015, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №489/1998/15-ц 07.12.2015 07.12.2015 07.12.2015

Провадження №22-ц/784/2802/15

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 489/1998/15-ц Головуючий І інстанції Спінчевська Н.А.

Провадження № 22-ц/784/2802/15 Доповідач Темнікова В.І.

Категорія 27

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 грудня 2015 року Судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Миколаївської області в складі :

головуючого Темнікової В.І.,

суддів Базовкіної Т.М., Маляренко І.Б.,

при секретарі Богуславській О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства Комерційний банк (далі ПАТ КБ) «ПРИВАТБАНК» на рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 28 вересня 2015 року у справі за позовом ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И Л А :

В березні 2015 року ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1, в якому посилався на те, що 31.08.2007 року банк уклав із відповідачкою кредитний договір № NKCNAU0581095A. Згідно договору, банк надав ОСОБА_1 кредит у розмірі 15041,60 доларів США до 30.08.2014 року, а відповідачка зобовязалася повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлені кредитним договором. Відповідно до договору, погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: щомісяця в період сплати, відповідачка повинна надавати Банку грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за Кредитом, яка складається із заборгованості за Кредитом, за відсотками, комісією, а також інші витрати згідно кредитного договору. Згідно договору у випадку порушення зобов'язань за кредитним договором, відповідачка сплачує Банку відсотки за користування кредитом у подвійному розмірі на місяць, нараховані від суми непогашеної в строк заборгованості за кредитом. Відповідачка не надавала своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за Кредитом, відсотками, комісією, а також іншими витратами відповідно до умов договору та зобов'язання за вказаним Договором не виконала. У зв'язку з зазначеними порушеннями зобов'язань за кредитним договором відповідачка станом на 06.03.2015 року має заборгованість - 47207,31 доларів США, яка складається з наступного: 13509,35 доларів США - заборгованість за кредитом; 7850,93 доларів США - заборгованість по процентам за користування кредитом; - 1111,71 доларів США - заборгованість по комісії за користування кредитом; 24735,32 доларів США - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором. Тому позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» заборгованість у розмірі 47207,31 доларів США, що за курсом 22,89 відповідно до службового розпорядження НБУ від 06.03.2015 року складає 1080575,33 грн. за кредитним договором № NKCNAU0581095A від 31.08.2007 року та стягнути з відповідачки судові витрати.

Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 28 вересня 2015 року позов задоволено частково. Судом стягнуто з ОСОБА_1на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № NKCNAU0581095A від 31.08.2007 року, яка складається із: заборгованості за тілом кредиту 13509,35 доларів США,що еквівалентно 292072,15 грн., заборгованості по процентам за користування кредитом 7850,93 доларів США, що еквівалентно 169737,11 грн., заборгованості по комісії 1111,71 доларів США, що еквівалентно 24035,17 грн., пені 50000 грн., а всього 535844 грн. 43 коп., а також 3654 грн.судового збору.

Не погодившись з зазначеним рішенням, ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати в частині зменшення розміру пені та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

До судового засідання сторони не зявилися, хоча про час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду вважає, що скарга підлягає задоволенню з наступних підстав:

Згідно ст. 10 ЦПК України обставини цивільних справ встановлюються судом за принципом змагальності. Суд же, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, лише створює необхідні умови для всебічного і повного дослідження обставин справи. При дослідженні і оцінці доказів, встановленні обставин справи і ухваленні рішення суд незалежний від висновків органів влади, експертиз або окремих осіб. Згідно ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Крім того згідно ст.60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на основу своїх вимог або заперечень.

Як убачається з матеріалів справи, судом під час розгляду цієї справи були створені такі умови. Судом були досліджені і оцінені в їх сукупності всі докази, надані сторонами, відповідно до вимог ст. 212 ЦПК України. Виходячи з наданих сторонами доказів, суд першої інстанції правильно дійшов висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог.

Приймаючи рішення по справі, суд виходив з того, що 31.08.2007 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № NKCNAU0581095A, згідно якого Банк надав відповідачці кредит в сумі 21171,60 дол. США, з яких 14740,00 дол. США - на придбання автомобіля, винагорода 147,40 дол. США - на сплату страхових платежів за перший рік, 6,80 дол. США на сплату реєстрації предмету застави, а також в розмірі 6130,00 дол. США на сплату страхових платежів, зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 1 % на місяць на суму залишку заборгованості, на строк з 31.08.2007 року по 30.08.2014 року. Відповідно п. 2.2 кредитного договору позичальник зобовязався сплачувати проценти за користування кредитом, здійснити повне погашення кредиту, сплатити комісію у відповідності з вимогами кредитного договору. Згідно п. 4.1 кредитного договору при порушенні позичальником будь-якого із зобовязань, передбачених п.п. 2.2.2, 2.2.3 даного договору (сплати процентів за користування кредитом, та комісії), Банк має право нарахувати, а позичальник зобовязується сплатити Банку пеню в розмірі 0,15 % від суми простроченого платежу. Відповідачка зобовязання за вказаним договором належним чином не виконала, у звязку з чим станом на 06.03.2015 року існує заборгованість перед Банком.

Крім того, судом було встановлено, що згідно наданого позивачем розрахунку за відповідачкою рахується заборгованість в сумі 47207,31 дол. США, яка складається із: заборгованості за тілом кредиту 13509,35 дол. США, заборгованості по процентам за користування кредитом 7850,93 дол. США, заборгованості по комісії 1111,71 дол. США, пені 24735,32 дол. США. Як слідує з копії наявного у справі меморіального валютного ордеру від 19.11.2014 року та виписки з особового рахунку відповідачки, 19.11.2014 року банком було зараховано кошти від реалізації заставного майна ОСОБА_1 автомобіля CHEVROLET AVEO, 2007 року випуску в сумі 3800,74 дол. США в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором. Що стосується розміру процентної ставки, то як вбачається з наданого розрахунку її розмір складає 12% річних, тобто 1% в місяць, що і було встановлено умовами укладеного кредитного договору. Тому суд дійшов висновку про необхідність стягнення з відповідачки на користь позивача заборгованості за тілом кредиту 13509,35 доларів США,що еквівалентно 292072,15 грн., заборгованості по процентам за користування кредитом 7850,93 доларів США, що еквівалентно 169737,11 грн., заборгованості по комісії 1111,71 доларів США, що еквівалентно 24035,17 грн.,а всього 22471,99 дол. США, що складає 485844,42грн.

Рішення суду в цій частині ніким із учасників процесу в установленому законом порядку не оскаржене. Згідно п.15 постанови Пленуму Верховного Суду України № 12 від 24 жовтня 2008 року «Про практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку» у разі, якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої частини ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується. Тому рішення суду в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту, заборгованості по процентам за користування кредитом та заборгованості по комісії, апеляційним судом не переглядається взагалі.

Крім того, приймаючи рішення по справі, суд з урахуванням положень ст.3, ч.3 ст.551 ЦК України, ч.4 ст. 10 ЦПК України та правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду України № 6-100цс14 від 03 вересня 2014р., вважав за можливе зменшити розмір пені до 50000грн., оскільки розмір пені значно перевищує розмір боргового зобовязання.

Проаналізувавши встановлені судом першої інстанції обставини по справі, апеляційний суд вважає, що висновки суду з цього питання підтверджуються матеріалами справи та відповідають вимогам закону, зазначеному в тексті рішення, так як розмір боргового зобовязання за курсом НБУ на час розгляду справи ( 1 дол. США=21,62грн.) становив 485844,42грн., а розмір пені 534777,62грн. При цьому апеляційний суд враховує те, що рішення суду стосовно розміру пені ніким із учасників процесу не оскаржене.

Доводи апеляційної скарги про те, що для застосування ч.3 ст. 551 ЦК України необхідно наявність 2 обовязкових чинників, а саме значного перевищення збитків та інших обставин, що мають істотне значення, одночасно, а оскільки в ході розгляду справи не було надано доказів наявності інших обставин, що мають істотне значення, то не було підстав і для застосування ч.3 ст. 551 ЦК України, є субєктивним тлумаченням апелянта норми права, якою дані положення не передбачені. Дані ствердження апелянта суперечать також правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду України № 6-100цс14 від 03 вересня 2014р.

Не є підставою для скасування рішення суду також посилання апелянта на те, що відповідачкою не було надано заяви про зменшення розміру пені, так як частина третя статті 551 ЦК України з урахуванням положень статті 3 ЦК України щодо загальних засад цивільного законодавства та частини четвертої статті 10 ЦПК України щодо обовязку суду сприяти сторонам у здійсненні їхніх прав дає право суду зменшити розмір неустойки за умови, що її розмір значно перевищує розмір збитків, навіть без заяви боржника. Крім того, як убачається із письмових заперечень представника відповідачки ( а. с. 42 зворотна сторона), він в них посилався на те, що розмір пені є явно неспівмірним з розміром заборгованості і що згідно п.27 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» розмір неустойки може бути зменшений судом, якщо він значно перевищує розмір збитків, а також при наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Те, що сторони передбачили в договорі відповідальність у вигляді пені, а також те, що ч. 1 ст. 621 ЦК України передбачає, що неустойка підлягає стягненню у повному обсязі, незалежно від відшкодування збитків, не унеможливлює застосування при відповідних умовах положень ч.3 ст. 551 ЦК України.

Інші доводи апеляційної скарги також не спростовують правильних висновків суду, зроблених в рішенні суду, так як фактично містять субєктивне тлумачення апелянта норм матеріального та процесуального права і направлені на переоцінку доказів, які судом першої інстанції були належним чином досліджені та оцінені.

Керуючись ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, судова колегія, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» відхилити.

Рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 28 вересня 2015 року в оскаржуваній частині залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення, але може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів після її проголошення в касаційному порядку.

Головуючий

Судді