Рішення № 54108281, 03.12.2015, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №468/1496/15-ц 03.12.2015 03.12.2015 03.12.2015

Провадження №22-ц/784/2847/15

Головуючий у першій інстанції-Копейка Т.О.

Справа № 468/1496/15-ц Доповідач апеляційної інстанції-Данилова ОСОБА_1 27

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

3 грудня 2015 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючої Данилової О.О.,

суддів: Лівінського І.В., Шаманської Н.О.,

із секретарем Харитоновою І.В.,

за участю представника позивача ОСОБА_2,

відповідача ОСОБА_3,

представника третьої особи ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

публічного акціонерного товариства «Дельта Банк»

на рішення Баштанського районного суду Миколаївської області від 5 жовтня 2015 року у цивільній справі за позовом

публічного акціонерного товариства «Дельта Банк»

(далі ОСОБА_5)

до ОСОБА_3

про звернення стягнення на предмет іпотеки

У С Т А Н О В И Л А:

У серпні 2015 року ОСОБА_5 звернувся з позовом до ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки. До участі у справі як третю особу залучено ОСОБА_6

Позивач зазначав, що 16 березня 2007 року між ВАТ «Сведбанк» та ОСОБА_6 укладено кредитний договір № 1403/0307/88-014, за яким позичальник отримала 12000 доларів США кредитних коштів зі сплатою 14 % річних з кінцевим строком повернення 16 березня 2014 року. На забезпечення кредитних зобовязань ОСОБА_6 цього ж дня між банком і ОСОБА_3 укладено договір іпотеки № 450, за яким останній передав в іпотеку житловий будинок № 33 по вул. Гребенюка в м. Баштанка Миколаївської області. На підстав договору купівлі-продажу кредитного портфелю 25 травня 2012 року право вимоги за кредитним та забезпечувальним договорами набув ОСОБА_5.

Посилаючись на порушення ОСОБА_6 кредитних зобовязань та виникнення станом на 31 липня 2015 року кредитної заборгованості у розмірі 112879, 60 грн., з яких 110285, 54 грн. за тілом кредиту та 2594, 06 грн. за відсотками, банк просив в рахунок погашення заборгованості звернути стягнення на житловий будинок № 33 по вул. Гребенюка в м. Баштанка Баштанського району Миколаївської області шляхом визнання права власності на нього за ОСОБА_7.

Відповідач та третя особа у судових засіданнях участі не приймали, у наданих запереченнях просили відмовити у задоволенні позову, посилаючись на дії мораторію на стягнення майна громадян України.

Рішенням Баштанського районного суду Миколаївської області від 5 жовтня 2015 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі представник позивача просив рішення скасувати та задовольнити позов, посилаючись на невірне застосування судом Закону «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» (далі Закон про мораторій).

Апеляційна скаргі підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відмовляючи у позові, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_6, громадянка України, отримала споживчий кредит в іноземні валюті - доларах США забезпечений іпотекою житловим будинком з загальною площею 94,5 кв.м, який є місцем постійного проживання боржниці та іпотекодавця, а доказів того, що вони мають інше житло матеріали справи не містять. За таких обставин до спірних правовідносин застосовується Закон про мораторій, що є підставою для відмови в задоволенні позову про звернення стягнення на іпотечне майно.

Але з таким застосуванням Закону про мораторій, а тому і підставами для відмови у задоволенні позову погодитись не можна.

З матеріалів справи вбачається, що 16 березня 2007 року між АКБ «ТАС-Комерцбанк» та ОСОБА_6 укладено кредитний договір № 1403/0307/88-014 (далі Договір), за яким позичальник отримала 12000 доларів США кредитних коштів зі сплатою 14 % річних за весь строк фактичного користування кредитом зі строком дії до 16 березня 2014 року (а.с. 4-5).

11 травня 2012 року між ВАТ «Светбанк», як правонаступником АКБ «ТАС-Комерцбанк», та ОСОБА_6 укладено договір про внесення змін та доповнень №2 до кредитного договору №1403/0307/88-014 від 16 березня 2007 року (далі Договір про внесення змін), яким, поряд з іншим, сторони узгодили розмір заборгованості 11160 доларів США, змінили строк користування кредитом до 23 липня 2017 року, узгодили графік погашення кредиту та інше (а.с. 38).

На забезпечення виконання кредитних зобов'язань 16 березня 2007 року між банком і ОСОБА_3 укладено договір іпотеки, до якого 11 травня 2012 року внесено зміни. За умовами угоди ОСОБА_3 передав в іпотеку банку житловий будинок № 33 по вул. Гребенюка в м. Баштанка Миколаївської області (а.с. 8-9, 40).

Відповідно до пункту 3.9 Договору, пункту 9.1 Договору про внесення змін, а також пунктів 10.3 та 11 Договору іпотеки порушення строків щомісячних платежів дає право банку вимагати дострокового повернення кредиту та звернути стягнення на предмет іпотеки.

25 травня 2012 року між ПАТ «Сведбанк» та ОСОБА_7 укладено договір купівлі-продажу права вимоги, за умовами якого ОСОБА_5 набув право вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами, у тому числі за Договором та Договором іпотеки (а.с. 13-15).

За розрахунком, наданим позивачем, ОСОБА_6 має прострочену заборгованість станом на 31 липня 2015 року: 782,81 долар США за тілом кредиту та 60,35 доларів США за процентами. Загальний розмір кредитної заборгованості складає 51 03,03 доларів США тіла кредиту та 120,03 доларів США процентів, що за курсом валют (21,61) еквівалентно 112879,6 грн. (а.с.10).

Наявність та розмір заборгованості, в тому числі і простроченої, боржниця та відповідач не заперечують.

Таким чином, колегія суддів вважає доведеним виникнення у позивача права вимоги про дострокове повернення кредитних коштів в повному обсязі та права звернення стягнення на предмет іпотеки.

При вирішенні питання щодо способу звернення стягнення на предмет іпотеки, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до пунктів 10.4 та 12 Договору іпотеки (а.с. 8-9) іпотекодержатель має право обирати порядок та спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки, в тому числі шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобовязання.

За правовою позицією Верховного Суду України, якщо іпотечним договором передбачено звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі іпотекодержателю права власності на цей предмет, то такий спосіб може бути застосовано і за рішенням суду (постанова від 11 грудня 2013 року у справі № 6-124цс13).

При цьому відповідно до пункту 12.3 Договору іпотеки, у редакції, яка змінена договором про внесення змін до договору іпотеки від 11 травня 2012 року, предмет іпотеки набувається у власність іпотекодержателя за ціною, що буде визначена на підставі висновку субєкта оціночної діяльності (а.с.40).

Статтею 37 Закону «Про іпотеку» також передбачено, що іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною субєктом оціночної діяльності на момент такого набуття.

Разом з тим, з 7 червня 2014 року набув чинності Закон про мораторій, згідно з пунктом 1 якого не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України "Про заставу" та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України "Про іпотеку", якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку.

Поняття «мораторій» у цивільному законодавстві визначається як відстрочення виконання зобов'язання (пункт 2 частини першої статті 263 ЦК України).

Таким чином, установлений цим Законом мораторій не передбачає втрату кредитором права на звернення стягнення на предмет іпотеки (застави) у випадку невиконання боржником зобовязань за договором, а лише тимчасово забороняє примусове стягнення на майно (відчуження без згоди власника).

Такі правові висновки містять постанови Верховного Суду України від 27 травня 2015 року (№ 6-58цс15), 9 вересня 2015 року (№ 6-483цс15), 21 жовтня 2015 року (№ 6-1644цс15).

Враховуючи неможливість примусового відчуження іпотечного майна на період дії мораторію, а також вимоги закону та договору про визначення вартості предмета іпотеки саме на момент переходу права власності до іпотекодержателя, колегія суддів вважає недоцільним визначати вартість предмета іпотеки на час ухвалення судового рішення.

Така вартість має бути визначена на момент дійсного набуття позивачем права власності на нерухомість (частина 3 статті 37 Закону «Про іпотеку»), тобто після припинення дії мораторію.

Позичальник ОСОБА_6 та іпотекодавець ОСОБА_3 постійно проживають у ІНФОРМАЦІЯ_1 (попередня адреса цього будинку вул. Войкова, 23) у м. Баштанка Миколаївської області. Іншої власності боржник та іпотекодавець не мають.

Таким чином, колегія суддів вважає встановленим право ОСОБА_7 на звернення стягнення кредитного боргу на предмет іпотеки шляхом передачі іпотекодержателю права власності на житловий будинок за вартістю, визначеною субєктом оціночної діяльності на момент передачі з зупиненням відчуження майна на період дії мораторію.

Оскільки суд першої інстанції невірно застосував норми матеріального права, судове рішення підлягає зміні з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_7.

Відповідно до статті 88 ЦПК з відповідача підлягають стягненню судові витрати позивача в розмірі 1241,68 грн. та 98,12 грн. недоплаченого судового збору на користь держави.

Керуючись статтями 309,316 ЦПК України, колегія суддів

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» задовольнити частково.

Рішення Баштанського районного суду Миколаївської області від 5 жовтня 2015 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Позов публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» задовольнити частково.

В рахунок погашення кредитної заборгованості ОСОБА_6 за кредитним договором № 1403/0307/88-014 від 16 березня 2007 року станом на 31 липня 2015 року у розмірі 112879, 60 грн., з яких 110285, 54 грн. за тілом кредиту та 2594, 06 грн. за відсотками, звернути стягнення на предмет іпотеки - житловий будинок № 33 по вул. Гребенюка в м. Баштанка Баштанського району Миколаївської області, загальною площею 94, 5 кв.м., що належить ОСОБА_3, шляхом передачі публічному акціонерному товариству «Дельта Банк» права власності на предмет іпотеки за вартістю, визначеною субєктом оціночної діяльності на момент передачі.

Зупинити відчуження іпотечного майна на період дії мораторію, встановленого Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» від 3 червня 2014 року.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» 1241 (одну тисячу двісті сорок одну) грн. 68 коп. судових витрат, на користь держави - 98 (девяносто вісім) грн. 12 коп. судового збору.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але протягом двадцяти днів з цього часу може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуюча О.О.Данилова

Судді: І.В.Лівінський

ОСОБА_8