Ухвала суду № 54105979, 03.12.2015, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

ЄУН 335/5807/14-цГоловуючий у 1-й інстанції Гашук К.В.№ 22-ц/778/4144/15Суддя-доповідач ОСОБА_1

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2015 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі

головуючого судді Гончар М.С.

суддів Стрелець Л.Г., Гончар М.С.

за участі секретаря Бурак А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Фінанс» на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 14 травня 2015 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Фінанс» (надалі ТОВ «Вердикт Фінанс») до ОСОБА_2, яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітньої ОСОБА_3, про звернення стягнення на предмет іпотеки

ВСТАНОВИЛА:

У травні 2014 року ТОВ «Вердикт Фінанс» звернулось до суду із вищезазначеним позовом, який у подальшому уточнило (т.с. 1 а.с.130-132) та в якому просило в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 за кредитним договором №0703/0608/71-111 від 04.06.2008 року у сумі 131 835, 91 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 20.05.2014 року дорівнює 1545116,83 грн., звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме на нерухоме майно однокімнатну квартиру загальною площею 38,11 кв. м, житловою площею 19,62 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, шляхом визнання за ТОВ «Вердикт Фінанс» права власності на предмет іпотеки; зобовязати ОСОБА_4 передати ТОВ «Вердикт Фінанс» всі необхідні документи, що характеризують обєкт нерухомості (технічний паспорт на квартиру), та інші документи передбачені Постановою Кабінету Міністрів України №703 від 22.06.2011 року «Про затвердження порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень і Порядку надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно»; виселити ОСОБА_4 та її неповнолітню дитину - ОСОБА_3, які зареєстровані та проживають у вказаній однокімнатній квартирі та зняти з реєстраційного обліку у територіальному органі державної міграційної служби України, до повноважень якого входять питання громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб, компетенція якого територіально поширюється на адресу вказаної квартири, а також просив стягнути з відповідачів на їх користь витрати по сплаті судового збору.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 14 травня 2015 року ,(т.с. 1 а.с. 223- 226) позов ТОВ «Вердикт Фінанс» до ОСОБА_2, яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітньої ОСОБА_3М, про звернення стягнення на предмет іпотеки залишено без задоволення.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права судом першої інстанції при його ухваленні, ТОВ «Вердикт Фінанс» у своїй апеляційній скарзі (т.с. 1 а.с. 232-238) просило рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов ТОВ «Вердикт Фінанс» у повному обсязі.

Розгляд цієї справи, призначений апеляційним судом на 01 жовтня 2015 року, був відкладений на 03 грудня 2015 року(т.с. 2 а.с.11-12) за клопотанням представника апелянта - позивача, який зобовязався надати апеляційному суду розрахунок заборгованості із зазначенням усіх складових та доказів дійсної вартості предмета іпотеки.

03 грудня 2015 року позивач ТОВ «Вердикт Фінанс» надав апеляційному суду письмові пояснення із розрахунком заборгованості (т.с. 1 а.с.17-26), з аналогічним тому, який вже міститься у матеріалах цієї справи (т.с. 1 а.с.161-164), будь-яких доказів дійсної вартості предмета іпотеки (квартири відповідача) позивачем апеляційному суду надано не було.

У судове засідання 03 грудня 2015 року відповідач ОСОБА_5, яка діє в своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_3, яка була повідомлена апеляційним судом про час та місце розгляду цієї справи з додержанням вимог ст. ст. 74-77 ЦПК України (т.с. 2 а.с.16), у тому числі через свого представника за договором адвоката (т.с. 1 а.с. 74-75) ОСОБА_6 (т.с. 2 а.с. 14), що узгоджується із вимогами ст. 76 ч. 5 ЦПК України, не зявилась, про причини своєї неявки апеляційний суд не сповістила, клопотань про відкладення розгляду цієї справи апеляційному суду не подавала.

При вищевикладених обставинах, колегія суддів визнала неповажною причини неявки у дане судове засідання відповідача ОСОБА_5, яка діє в своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_3, та ухвалила розглядати дану справу у даному судовому засіданні за відсутністю останньої за присутністю її представника за договором адвоката (т.с. 1 а.с. 74-75) ОСОБА_6

Заслухавши доповідь судді-доповідача,

пояснення представника апелянта позивача ТОВ «Вердикт Фінанс» за довіреністю (т.с. 2 а.с. 26) ОСОБА_7, яка у тому числі на запитання колегії суддів зазначала, що позивач дійсно не уточнював свої позовні вимоги у цій справі із зазначенням всіх складових заборгованості відповідача та дійсної вартості предмета іпотеки на час предявлення позову позивачем чи ухвалення оскаржуємого рішення судом першої інстанції у цій справі, позивач не робив оцінки дійсної вартості предмета іпотеки (квартири відповідача), оскільки не вважав це за доцільне, а суд першої інстанції робити це позивача не зобовязував,

та представника відповідача ОСОБА_5, яка діє в своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_3, за договором адвоката (т.с. 1 а.с. 74-75) ОСОБА_6, якій на запитання колегії суддів зазначав, що оцінка дійсної вартості квартири відповідачем не здійснювалась, докази останнього відсутні, просив залишити без змін рішення суду першої інстанції у цій справі, апеляційну скаргу позивача відхилити,

перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга позивача ТОВ «Вердикт Фінанс» не підлягає задоволенню з наступних підстав.

В силу вимог ст. 303 ч. 1 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді в першій інстанції.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, апеляційний суд має право її відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Відповідно до ст. 308 ЦПК апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Встановлено, що суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову позивача у цій справі, керувався ст.ст. 10, 11, 60, 88, 212, 213, 215 ЦПК України та виходив із необґрунтованості, недоказаності та недоведеності останнього.

Такі висновки суду першої інстанції є правильними, оскільки основані на доказах, поданих сторонами, які оцінені судом у відповідності до вимог ст. 212 ЦПК України, до встановлених правовідносин вірно застосовані норми матеріального права, відсутні порушення норм процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення цієї справи.

Так, відповідно до ст. 33 ЗУ "Про іпотеку", у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Згідно зі ст. 3Закону України «Про іпотеку»іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Згідно ст. 7 Закону України «Про іпотеку» за рахунок предмету іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобовязанням в повному обсязі, включаючи суму процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було передбачене умовами договору, що обумовлює зобовязання.

Судом першої інстанції було правильно встановлено, що 04.06.2008 року між ВАТ «Сведбанк», правонаступником якого є ПАТ «Сведбанк», та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 0703/0608/71-111 (т.с. 1 а.с.8-16), за яким Банк надав ОСОБА_2 грошові кошти у кредит в сумі 68500 доларів США, зі сплатою 12,5% річних за користування кредитом, на строк з 04.06.2008 року по 04.06.2038 року.

На забезпечення виконання зобовязань за кредитним договором №0703/0608/71-111, 04.06.2008 року між ВАТ «Сведбанк», правонаступником якого є ПАТ «Сведбанк», та ОСОБА_2 було укладено іпотечний договір №0703/0608/71-111-Z-1 (т.с. 1 а.с. 18-21), відповідно до умов якого, позичальник на забезпечення виконання зобовязань за вищезазначеним кредитним договором передала у іпотеку Банку квартиру АДРЕСА_2, яка їй належить на праві приватної власності, на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_8 04.06.2008 року за реєстровим № 4079.

02.02.2012 року між ПАТ «Сведбанк» та ТОВ «Вердикт Фінанс» укладено договір факторингу №11 (т.с. 1 а.с. 39-43, 214-215), відповідно до якого ПАТ «Сведбанк» відступило ТОВ «Вердикт Фінанс» права вимоги до боржника за кредитним договором №0703/0608/71-111 від 04.06.2008 року.

02.02.2012 року між ПАТ «Сведбанк» та ТОВ «Вердикт Фінанс» було укладено договірпро відступлення прав за іпотечним договором (т.с. 1 а.с. 25-29, 204-207), відповідно до якого, сторони домовились, що разом з відступленням прав вимоги заборгованості за кредитним договором №0703/0608/71-111 від 04.06.2008 року, здійсненого на підставі договору факторингу №11 від 02.02.2012 року, одночасно відступаються права вимоги за іпотечним договором №0703/0608/71-111-Z-1 від 04.06.2008 року, укладеним між ПАТ «Сведбанк» та ОСОБА_2

Право іпотеки ТОВ «Вердикт Фінанс» зареєстровано у встановленому законом порядку, що підтверджується витягом з Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження обєктів нерухомого майна станом на 20.10.2014 року (т.с. 1 а.с. 96).

Згідно із ст. 39 Закону України «Про іпотеку» у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки.

За змістом зазначеної норми Закону, перш ніж звертати стягнення на предмет іпотеки, суд зобов'язаний чітко, відповідно до вимог закону та умов договору визначити розмір заборгованості.

Згідно із розрахунком позивача, доданим до позову (т.с. 1 а.с. 22) відповідач ОСОБА_2 має перед ТОВ «Вердикт Фінанс» заборгованість за вищезазначеним кредитним договором, яка згідностановить: по сплаті кредитних коштів 68379,00 доларів США, по сплаті відсотків за користування кредитними коштами 45665,77 доларів США, по сплаті пені 17 791,14 доларів США, а всього 131835,91 доларів США, що згідно офіційного курсу НБУ станом на 20.05.2014 року 11,7199 гривен України за 1 долар США дорівнює 1 545116,83 грн.

Хоча позивач свої позовні вимоги у цій справі з урахуванням всіх цих складових у цій справі та дійсної вартості предмета іпотеки не уточнював (остання уточнена позовна позивача у цій справі т.с. 1 а.с. 130- 132).

Суд першої інстанції розглядав дану справу в межах заявлених позивачем позовних вимог у цій справі.

При цьому, судом першої інстанції також правильно було встановлено, що рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 25.01.2013 року (т.с. 1 а.с. 183-187), залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 02.04.2013 року (т.с. 1 а.с. 178-182), при розгляді справи за позовом ТОВ «Вердикт Фінанс» до ОСОБА_2, ОСОБА_9, ОСОБА_10, 3-тя особа: ПАТ «Сведбанк» про стягнення заборгованості за кредитним договором, частина вищезазначеної заборгованості вже була стягнута з відповідача на користь позивача, зокрема: 752245,56 грн. заборгованість по кредиту; 205897,35 грн. заборгованість по процентам за користування грошовими коштами.

Зазначене рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя боржником не виконано, а виконавчий лист повернуто стягувачу ТОВ «Вердикт Фінанс» на підставі п. 9 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження», що підтверджується листом Орджонікідзевського ВДВС Запорізького МУЮ № 222/2 від 01.04.2015 року (т.с. 1 а.с. 136).

Наявність судового рішення про стягнення з боржника на користь кредитора заборгованості за кредитним договором не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум шляхом звернення стягнення на передане боржником в іпотеку нерухоме майно постанова Верховного Суду України від 4 вересня 2013 року у справі № 6-73цс13). Разом із тим задоволення подібних позовних вимог можливе лише у разі, коли суду надані беззаперечні докази того, що попереднізаходине призвели до належного виконання зобов'язання.

За змістом ст. 47 ч. 1 п. 9 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачеві у разі, якщо наявна встановлена законом заборона щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо у нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.

Колегією суддів апеляційного суду встановлено, що суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову позивача у цій справі з декількох підстав, а саме: недоведеності позовних вимог позивача, а також через наявність дострокового стягнення раніше всієї заборгованості з відповідача на користь позивача за рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 25.01.2013 року в іншій справі (т.с. 1 а.с. 183-187) та враховуючи вимогиЗакону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», а також того, що ОСОБА_4 одержала кредит в іноземній валюті, в рахунок забезпечення його виконання передала в іпотеку квартиру, загальна площа якої становить 38,11 кв. м (не перевищує 140 кв. м), у неї немає у власності іншого житла крім спірної квартири (т.с. 1 а.с.127-129).

І хоча відмова судом першої інстанції з двох останніх підстав позивачеві в задоволенні позову позивача у цій справі є безпідставною.

Оскільки, виходячи із системного аналізу ст. ст. 525, 526, 599,611 ЦК України (правова позиція ВСУ від 23.09.2015 року у справі № 6-1206цс15), змісту кредитного договору слід дійти висновку про те, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не звільняє боржника та поручителя від відповідальності за невиконання грошового зобовязання й не позбавляє права на отримання штрафних санкцій, передбачених умовами договору та ЦК України.

А установлений Законом № 1304-VII мораторій на стягнення майна, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті, не передбачає втрату кредитором права на звернення стягнення на предмет іпотеки у випадку невиконання боржником зобовязань за договором, а лише тимчасово забороняє примусово стягувати (відчужувати без згоди власника) цей предмет іпотеки.

Проте, відмова судом першої інстанції у позові позивача до відповідача оскаржуємим рішенням у цій справі з підстав недоведеності позову позивача саме у цій справі є правильною.

Оскільки, позивач ТОВ «Вердикт Фінанс» у цій справі просить звернути стягнення на предмет іпотеки квартиру, що розташована за адресою: м. Запоріжжя вул. Тбіліська б. 17 кв. 41, саме шляхом визнання за ним права власності на вказану квартиру в рахунок погашення вищезазначеної заборгованості відповідача ОСОБА_2 за кредитним договором у сумі 131835,91 доларів США, що узгоджується із п.п. 10.3, 12.3.1 іпотечного договору (т.с. 1 а.с. 19-20).

Однак, при цьому, позивач ТОВ «Вердикт Фінанс» не надав суду першої інстанції під час ухвалення оскаржуємого рішення останнім у цій справі, та в апеляційному суді належних, допустимих доказів на підтвердження дійсної вартості вищезазначеного предмета іпотеки квартири відповідача на час розгляду цієї справи судом (висновку незалежного експерта - субєкта оціночної діяльності тощо).

Хоча в силу вимог ст. 10 ч. 4 ЦПК України суд апеляційної інстанції також сприяв повному та всебічному перегляду цієї справи в апеляційному порядку, надавав можливість позивачеві надати апеляційному суду відповідні матеріали для долучення до матеріалів цієї справи, у звязку із чим, відкладав розгляд цієї справи на стадії апеляційного розгляду останньої.

Оскільки, у даному випадку рішення суду у цій справі про задоволення позовних вимог позивача само по собі є підставою для державної реєстрації за позивачем ТОВ «Вердикт Фінанс» права власності на предмет іпотеки (квартиру відповідача), що розташована за адресою: м. Запоріжжя вул. Тбіліська б. 17 кв. 41.

А тому, суд у своєму рішенні у цій справі має чітко зазначати дійсну вартість предмета іпотеки (квартири), враховуючи, що вказане рішення суду не буде виконуватись у подальшому у примусовому порядку з додержанням вимог Закону України «Про виконавче провадження» та не буде проводитись оцінка предмета іпотеки вказаної квартири незалежним експертом субєктом оціночної діяльності.

Рішення суду має бути чітким і зрозумілим.

Тому, суд першої інстанції мав та суд апеляційної інстанції має у цій справі те тільки пересвідчитись у співмірності суми заборгованості відповідача перед позивачем у цій справі та дійсною вартістю предмета іпотеки (квартири відповідача) на час ухвалення рішення у цій справі у разі задоволення вимог позивача про звернення стягнення на предмет іпотеки (квартиру відповідача), а - мати можливість, зобовязаний чітко зазначати у рішенні фактичну різницю між останніми, яка має бути або відшкодована позивачем відповідачеві після переведення права власності на останнього на цю квартиру, або задовольняти позовні вимоги позивача частково в частині звернення стягнення на предмет іпотеки лише в частині заборгованості, що дорівнює дійсній вартості предмета іпотеки (квартири відповідача) та розяснювати позивачеві його право у подальшому стягувати цю ризницю з відповідача окремо від цієї справи.

Зробити це при вищевикладених обставинах судом першої інстанції у цій справі було та судом апеляційної інстанції - є - неможливим.

У разі відмови судом першої інстанції у задоволенні позовних вимог позивача до відповідача про звернення стягнення на предмет іпотеки у цій справі (первісних), похідні від них (про зобовязання відповідача передати позивачеві відповідні документи на цю квартиру, виселення відповідача із дитиною із іпотечної квартири) також не підлягали задоволенню.

В силу вимог ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» N 1382-IV, 11.12.2003 зняття з реєстрації місця проживання осіб за адресою предмета іпотеки взагалі здійснюється органом реєстрації у позасудовому порядку на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань (ст. 308 ч. 2 ЦПК України).

В силу вимог ст. 309 ч. 3 ЦПК України порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, лише якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Порушення, передбачені ст. 309 ч. 3 ЦПК України, у цій справі відсутні.

Доводи апеляційної скарги ТОВ «Вердикт Фінанс» є такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції, а лише відображають позицію апелянта, висловлену ним, як позивачем, в його позові у цій справі та представниками останнього у судових засіданнях, та яку він та представники останнього вважають такою, що є єдино вірною та єдино можливою.

Апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами (ст. 303 ч. 2 ЦПК України).

Докази, передбачені ст. 303 ч. 2 ЦПК України, у цій справі відсутні.

Розрахунок заборгованості (т.с. 1 а.с.17-26), наданий ТОВ «Вердикт Фінанс» у суді апеляційної інстанції не є доказом у цій справі, передбаченим ст. 303 ч.2 ЦПК України, оскільки дублює повністю розрахунок, що був наданий у цій справі ТОВ «Вердикт Фінанс» у суді першої інстанції (т.с. 1 а.с. 161-164) та не спростовує фактичних обставин, встановлених судом першої інстанції у цій справі.

В силу вимог ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, обєктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно із ст. 58 ч. 1 ЦПК України належними доказами є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до ст. 59 ч. 2 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (допустимість доказів).

Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях(ст. 60 ч. 4 ЦПК України).

Суд першої інстанції розглянув дану справу повно, всебічно та з додержанням вимог ст. ст. 10-11, 57-61, 212 ЦПК України, тобто в межах заявлених позивачем позовних вимог та на підставі доказів сторін, яким наддав належну оцінку.

ОСОБА_3 сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 10 ч. 3 ЦПК України).

Підстави для звільнення позивача ТОВ «Вердикт Фінанс» від доказування, передбачені ст. 61 ЦПК України, зокрема щодо визнання сторонами дійсної вартості предмета іпотеки (квартири відповідача) у будь-якій сумі, відсутні.

Позивач ТОВ «Вердикт Фінанс» не надав суду першої інстанції належних, допустимих доказів в обґрунтування свого позову у цій справі саме в частині звернення стягнення на предмет іпотеки в обраний ним спосіб, а саме: шляхом визнання за ним права власності на цей предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором у цій справі за відсутності доказів дійсної вартості останнього на час ухвалення оскаржуємого рішення.

Хоча, суд першої інстанції в силу вимог ст. 10 ч. 4 ЦПК України сприяв повному та всебічному розгляду цієї справи та справа розглядалась судом першої інстанції понад 2 (два) місяці з дня відкриття провадження у цій справі.

В силу вимог ст. 27 ч. 3 ЦПК України ТОВ «Вердикт Фінанс», як позивач, мав добросовісно здійснювати свої процесуальні права та обовязки у цій справі.

При вищевикладених обставинах, доводи апелянта не ґрунтуються на законі та доказах, наявних у матеріалах цієї справи, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим.

За таких обставин, судова колегія не вбачає передбачених законом підстав для скасування рішення суду першої інстанції або ж його зміни.

Крім того, у разі відмови апелянту позивачу ТОВ «Вердикт Фінанс» у задоволенні його апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції у повному обсязі у цій справі, останнє не має права на компенсацію за рахунок відповідача судових витрат у вигляді судового збору 1947,07 грн. (т.с. 1 а.с. 247), понесених ним при подачі цієї скарги до апеляційного суду.

Разом із тим, колегія суддів апеляційного суду вважає за доцільне розяснити ТОВ «Вердик Фінанс», що відмова у задоволенні позову позивача у цій справі при вищевикладених обставинах не перешкоджає ТОВ «Вердикт Фінанс» у подальшому звертатись до суду із позовом до відповідача про звернення на предмет іпотеки (квартири) в рахунок погашення заборгованості відповідача за кредитним договором в інший передбачений законом чи договором спосіб або шляхом визнання права власності на цю квартиру відповідача, але ж із наданням суду доказів дійсної вартості останньої на час предявлення цього позову.

Керуючись ст.ст. 303, 307-308, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Фінанс» відхилити.

Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 14 травня 2015 року у цій справі залишити без змін.

Судове рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржено безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти

Головуючий суддяСуддяСуддяОСОБА_1ОСОБА_11ОСОБА_12