Рішення № 54105365, 04.12.2015, Центральний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Маріуполя)

№263/13293/15-ц

№2/263/4005/2015

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 грудня 2015 року місто Маріуполь

Жовтневий районний суд міста Маріуполя у складі:

головуючого судді Ковтуненка В.О.,

при секретарі Чертовій О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Азовелектросталь» про стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду із позовом до ПрАТ «Азовелектросталь» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

В обґрунтування своїх вимог зазначив, що з 01 грудня 2010 року по 03 червня 2015 року працював в ПрАТ «Азовелектросталь» на посаді начальника бюро. 03 червня 2015 року він був звільнений за п.5 ч.1 ст.36 КЗпП України у звязку із переведенням до ПАТ «Азовзагальмаш», при цьому роботодавець при звільненні не провів з ним повний розрахунок та не надав письмових повідомлень про нараховані при звільненні суми. Рішенням Жовтневого районного суду міста Маріуполя від 14 серпня 2015 року з відповідача було стягнуто на користь позивача заборгованість по заробітній платі у розмірі 22518 гривень 97 копійок, яка була погашена в повному обсязі лише 29 вересня 2015 року. З огляду на це, просив стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки виплати заборгованості по заробітній платі, а саме за період з 04 червня 2015 року по 29 вересня 2015 року.

Позивач у судове засідання не зявився, проте надав суду виписку по картковому рахунку на підтвердження погашення виплати заборгованості належної йому заробітній плати.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримала, наполягала на їх задоволені та стягненні середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 04 червня 2015 року по день фактичного розрахунку по заробітній платі.

Представник відповідача у судове засідання не зявився з невідомих суду причин, жодних заперечень чи інших документів суду не надав.

Дослідивши матеріали справи суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 з 01 грудня 2010 року по 03 червня 2015 року працював в ПрАТ «Азовелектросталь» на посаді начальника бюро. 03 червня 2015 був звільнений за п.5 ч.1 ст.36 КЗпП України у звязку із переведенням до ПАТ «Азовзагальмаш». За період з березня 2015 року по день звільнення відповідачем не була виплачена йому заробітна плата у розмірі 22518,97 року, яка була стягнута рішенням Жовтневого районного суду міста Маріуполя від 14 серпня 2015 року на користь позивача. Вказана заборгованість була погашена відповідачем в повному обсязі лише 29 вересня 2015 року, це вбачається із виписки по картковому рахунку клієнта ОСОБА_1 у ПАТ «ВТБ Банк».

Згідно зі ст.43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно зі ст.116 Кодексу законів про працю України при звільненні робітника виплата всіх сум, належних йому від підприємства, установи, організації, проводиться у день звільнення. Якщо робітник у день звільнення не працював, то вказані суми повинні бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим робітником вимоги про розрахунок.

Відповідно до ч.1 ст.117 Кодексу законів про працю Україниу разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому робітнику сум у строки, вказані ст.116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір, підприємство, установа, організація повинні виплатити робітнику його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При цьому, після ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості із заробітної плати роботодавець не звільняється від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, а саме виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Право працівника на отримання середнього заробітку за весь час затримки виплати підприємством звільненому працівникові усіх сум, що йому належать, як компенсація порушеного права на своєчасне отримання винагороди за працю при звільненні, знаходиться у залежності від вини підприємства.

На виконання положень частини другої статті 214 Цивільного процесуального кодексу України, застосовуючи положення статті 117 КЗпП України, суд враховує висновки Верховного Суду України, що викладені ним у постанові від 03 липня 2013 року по справі №6-64цс13, зокрема: відсутність фінансово-господарської діяльності або коштів у роботодавця не виключає його вини в невиплаті належних звільненому працівникові коштів та не звільняє роботодавця від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України.

Відповідно до довідки-розрахунку, виданою ПрАТ «Азовелектросталь», розмір середньоденної заробітної плати ОСОБА_1 під час роботи на підприємстві становить 393 гривні 20 копійок. Вказана сума сторонами не оспорюється.

Визначаючи розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні суд керується наступним.

Відповідно до п.20 Постанови від 24 грудня 1999 року №13 Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» зазначено, що встановивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення суд на підставі ст.117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведені його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини.

Таким чином, з відповідача на користь позивача ОСОБА_1 підлягає стягненню середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з 04 червня 2015 року (з наступного дня звільнення позивача з ПрАТ «Азовелектросталь») по 29 вересня 2015 року (день фактичного розрахунку), в сумі 32242,40 гривень (розрахунок: 393,20 гривень (середньоденна заробітна плата) х 82 днів (кількість робочих днів з 04.06.2015 року по 29.09.2015 року).

Зважаючи на те, що позивач на підставі пункту першого частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору, в силу положень частини третьої статті 88 Цивільного процесуального кодексу України, суд стягує з відповідача в дохід держави судовий збір у розмірі 487,20 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 115-117 КЗпП України, ст.ст. 10, 11, 60, 88, 209, 212-215 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Азовелектросталь» про стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні -задовольнити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Азовелектросталь» (87535, Донецька область, місто Маріуполь, площа Машинобудівельників, будинок 1, ЄДРПОУ № 25605170) на користь ОСОБА_1 (ІПН3008306974) середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 32242(тридцять дві тисячі двісті сорок дві) гривні 40 копійок.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Азовелектросталь» (87535, Донецька область, місто Маріуполь, площа Машинобудівельників, будинок 1, ЄДРПОУ № 25605170) на користь держави судовий збір у розмірі 487,20 гривень.

На рішення суду сторони можуть подати апеляційну скаргу в Апеляційний суд Донецької області через Жовтневий районний суд м. Маріуполя протягом десяти днів з дня його проголошення. Сторони, які брали участь у справі, але не були присутнім у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя В.О. Ковтуненко