Рішення № 54104526, 07.12.2015, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/12121/15-ц

Провадження № 2/127/7374/15

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.12.2015року Вінницький міський суд Вінницької області

в складі: головуючого судді Федчишена С.А.,

при секретарі Підвисоцькій О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_2 про виселення, -

ВСТАНОВИВ:

ПАТ КБ «Приватбанк» звернулось в суд з позовом до ОСОБА_1, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_2 про виселення. Позов мотивовано тим, що 06.07.2005 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір №VIН0GF02020679. Відповідно до п. 1.1 кредитного договору банку зобовязався надати ОСОБА_2 кредит у вигляді кредитної лінії у розмірі 39600доларів США строком до 04.07.2025 року, а ОСОБА_2 зобовязалась повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлених кредитним договором. В забезпечення виконання зобовязань за вказаним кредитним договором 06.07.2005 року ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_2 уклали договір іпотеки № VIН0GF02020679. Згідно п. 6 договору іпотеки ОСОБА_2 надала в іпотеку нерухоме майно, а саме: квартиру, загальною площею 80,00кв.м., житловою площею 49,20 кв.м., яка розташована за адресою: м. Вінниця, вул. Литвиненко, 24/25. Банк виконав свої зобовязання, а ОСОБА_2 не надала своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, комісією, а також іншими витратами відповідно до умов договору. Банк звернувся в суд з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки та судом звернуто стягнення на предмет іпотеки. Після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок всі мешканці зобовязані на письмову вимогу іпотеко держателя або нового власник добровільно звільнити житловий будинок протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Просить виселити відповідача та інших осіб, які зареєстровані та/або проживають у квартирі, яка розташована за адресою: м. Вінниця, вул. Литвиненко, 24/25.

07.12.2015 року представник позивача усно уточнив позовні вимоги, згідно яких просив виселити ОСОБА_1 з квартири №25 в будинку «24 по вул. Литвиненко в м. Вінниця.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав за обставин викладених в ньому, просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнала, заперечувала щодо його задоволення.

Третя особа в судове засідання не зявилась з невідомих суду причин.

Заслухавши пояснення учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позову, з наступних підстав.

При розгляді справи судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 06.07.2005 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір №VIН0GF02020679. Відповідно до п. 1.1 кредитного договору банку зобовязався надати ОСОБА_2 кредит у вигляді кредитної лінії у розмірі 39600доларів США строком до 04.07.2025 року, а ОСОБА_2 зобовязалась повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлених кредитним договором(а.с.4-5).

В забезпечення виконання зобовязань за вказаним кредитним договором 06.07.2005 року ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_2 уклали договір іпотеки № VIН0GF02020679. Згідно п. 6 договору іпотеки ОСОБА_2 надала в іпотеку нерухоме майно, а саме: квартиру, загальною площею 80,00кв.м., житловою площею 49,20 кв.м., яка розташована за адресою: м. Вінниця, вул. Литвиненко, 24/25(а.с.6-8).

Рішенням суду від 09.02.2015 року виселено ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, які зареєстровані за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1 з квартири АДРЕСА_1 (а.с.9-10).

25.03.2013 року рішенням суду Вінницького міського суду Вінницької області в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 перед ПАТ КБ «Приватбанк» за кредитним договором № VIН0GF02020679 від 06.07.2005 року в сумі 69151,74доларів США, що еквівалентно 552522,40 грн. звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме: квартиру АДРЕСА_2, яка належить ОСОБА_2, шляхом продажу вказаного предмету іпотеки ПАТ КБ «Приватбанк» з правом укладенням від імені власника договору купівлі продажу будь яким способом з іншою особою покупцем з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, отримання дублікатів правовстановлюючих документів на вказаний предмет іпотеки у відповідних установах, підприємствах та організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, правом здійснення ПАТ КБ «Приватбанк» всіх передбачених чинним законодавством дій, необхідних для продажу предмета іпотеки, з початковою ціною на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної субєктом оціночної діяльності.

Нормою, яка встановлює порядок виселення із займаного житлового приміщення, є ст. 109 ЖК України, у частині першій якої передбачені підстави виселення.

Відповідно до ч. 2 ст. 40 Закону України «Про іпотеку» після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщенняшляхом позасудового врегулюванняна підставі договору всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Зі змісту зазначених норм убачається, що вимога письмового попередження про добровільне звільнення житлового приміщення стосується лише такого способу звернення стягнення на предмет іпотеки, як позасудове врегулювання на підставі договору.

Задоволення позову про виселення мешканців з переданого в іпотеку житлового приміщення не залежить від дотримання іпотекодержателем ч. 2 ст. 40 Закону України «Про іпотеку».

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України у справі № 6-455цс15 від 09 вересня 2015 року.

Суд вважає, що для застосування положень ч. 1 ст. 40 Закону України «Про іпотеку» та ст. 109 ЖК України у спірних правовідносинах, що склалися між сторонами (виселення осіб з предмета іпотеки, на яке судовим рішенням звернуто стягнення), проживання чи не проживання відповідача (власника іпотечного майна) не має вирішального значення, оскільки визначальною обставиною у спірних правовідносинах, з урахуванням предмета позову, є необхідність захисту прав іпотекодержателя та забезпечення йому можливості задоволення боргових вимог за рахунок іпотечного майна, що передбачено вимогами закону та умовами укладеного між сторонами іпотечного договору.

Згідно ст. 40 ЗУ «Про іпотеку» звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом. Після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення всі мешканці зобов'язанінаписьмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинокчижитлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловийбудинокабожитлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Зміст ст. 109 ЖК Українизазначає, що виселення із займаного жилого приміщення допускається з підстав, установлених законом. Виселення проводиться добровільно або в судовому порядку. Громадянам, якихвиселяють з жилих приміщень, одночасно надається інше постійне жиле приміщення, за винятком виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, поверненняякогозабезпеченеіпотекоювідповідного жилого приміщення. Постійне жиле приміщення, що надається особі, яку виселяють, повинно бути зазначено в рішенні суду. Звернення стягнення на передане в іпотеку жиле приміщення є підставою для виселення всіх громадян, що мешкають у ньому, за винятками,встановленими законом. Після прийняття кредитором рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателяабоновоговласника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги, якщо сторонами не погоджено більший строк. Якщо громадяни не звільняють жиле приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

У п. 43 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року №5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» зазначено, що при розгляді позову іпотекодержателя про виселення мешканців із житлового будинку чи житлового приміщення в разі задоволення вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки суд має враховувати наступне: згідно з ч. 4 ст.9, ст.109 ЖК України,статей 39-40 ЗУ «Про іпотеку»виселення мешканців із житлового будинку чи житлового приміщення, яке є предметом іпотеки, проводиться в порядку, встановленому законом; при цьому суд за заявою іпотекодержателя одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки за наявності підстав, передбачених законом, ухвалює рішення про виселення мешканців цього житлового будинку чи житлового приміщення.

Аналогічна правова позиція міститься і у Аналізі Верховного Суду України судової практики застосування судами законодавства, яке регулює іпотеку як заставу нерухомого майна.

Позивачем ПАТ КБ «Приватбанк» відповідачу ОСОБА_1 направлялася письмова вимога від 19.05.2015року про звільнення житлового приміщення, а саме квартири АДРЕСА_3(а.с.12).

За даних обставин, позивач, маючи рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки, з метою виселення відповідача, все ж таки, намагаючись врегулювати дані правовідносини в позасудовий спосіб, надсилав відповідачу відповідне повідомлення (вимогу) про добровільне звільнення даного житла, що не було виконано відповідачем, а тому, враховуючи, що позивач має достатньо правових підстав для реалізації свого права на звернення стягнення на передану в іпотеку квартиру АДРЕСА_3, що є беззаперечною підставою, визначеною на рівні закону, для виселення всіх мешканців, які зареєструвались в такому житлі та проживають без відома позивача як іпотекодержателя, тому суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення.

Згідно ст. 88 ЦПК України суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір в розмірі 243,60 гривень.

На підставі викладеного, згідно ст. 109 ЖК України, ст. 40 ЗУ «Про іпотеку», Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року №5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 158, 169, 212-215, 224-226 ЦПК України, суд

вирішив:

Позов задовольнити.

Виселити ОСОБА_1, 27.08.1969року народження, із квартири АДРЕСА_3.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (рах. №64993919400001 (для відшкодування судових витрат) МФО 305299, код ЄДРПОУ 14360570) судовий збір в розмірі 243,60 гривень.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя: