Рішення № 54102702, 30.11.2015, Подільський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Полтави)

Ленінський районний суд м.Полтави

Справа № 553/5091/14-ц

Провадження № 2/553/152/2015

Д О Д А Т К О В Е Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

30.11.2015м. м. Полтава

Ленінський районний суд м. Полтави в складі:

головуючого судді Крючко Н.І.,

при секретарі Босяк К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засідання в м. Полтаві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання договору купівлі-продажу, стягнення грошових коштів на відшкодування майнової шкоди та відшкодування моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И В:

В грудні 2014 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення з відповідача грошових коштів у розмірі 8400 грн., на відшкодування майнової шкоди та 8000 грн. на відшкодування моральної шкоди, на загальну суму 16400 грн. та судового збору.

Так, у липні 2015 року позивач подав до суду заяву про уточнення та збільшення позовних вимог, в якій просив розірвати договір купівлі-продажу, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 14860,42 грн. (з урахуванням інфляції) на відшкодування майнової шкоди та 8000 грн. на відшкодування моральної шкоди, всього на суму 22860,42 грн..

Поряд з цим, 19 жовтня 2015 року позивач звернувся до суду з заявою про уточнення позовних вимог, в якій просив розірвати договір купівлі продажу, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, та стягнути з ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі 7136,06 грн. (з урахуванням інфляції) на відшкодування майнової шкоди, 8000 грн. на відшкодування моральної шкоди, всього на суму 15136,06 грн. та судові витрати: судовий збір у сумі 164 грн. та витрати на юридичну допомогу у розмірі 1200 грн..

Рішенням Ленінського районного суду м. Полтави від 23 жовтня 2015 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання договору купівлі-продажу, стягнення грошових коштів на відшкодування майнової шкоди та відшкодування моральної шкоди відмовлено в звязку з безпідставністю та необґрунтованістю.

Згідно ухвали Апеляційного суду Полтавської області від 06 листопада 2015 року вказану цивільну справу повернуто до суду першої інстанції для виконання вимог ст. 220 ЦПК України в звязку з тим, що, ухвалюючи рішення, судом першої інстанції не вирішено питання щодо судових витрат, зважаючи на те, що не достягнуто судом за дві окремі вимоги майнового та немайнового характеру.

В судове засідання учасники судового процесу не зявились про причини своєї неявки суд не повідомили, хоча завчасно та належним чином були повідомлена про день та час слухання справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 220 ЦПК України, суд ухвалює додаткове рішення після розгляду питання в судовому засіданні з повідомленням сторін. Їх присутність не є обовязковою.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме позивачем по первісному позову було заявлено вимоги: щодо відшкодування майнової шкоди у розмірі 8400 грн. ( вимога майнового характеру) та стягнення моральної шкоди у розмірі 8000 грн. ( вимога немайнового характеру).

Як вбачається з матеріалів цивільної справи 06 липня 2015 року позивачем ОСОБА_1 було подано заяву про уточнення та збільшення позовних вимог, в якій останній доповнив первісний позов вимогою про розірвання договору купівлі-продажу ( вимога немайнового характеру) та збільшено розмір майнової шкоди з 8400 грн. на 14860, 42 грн..

Поряд з цим, 19 жовтня 2015 року позивачем було уточнено позовні вимоги позивач зменшив позовні вимоги в частині розміру майнової шкоди до 7136,06 грн..

Таким чином, вбачається, що позивачем заявлено одночасно вимоги майнового та немайнового характеру.

Частиною 3 статті 6 Закону України «Про судовий збір» ( який діяв на момент звернення позивача з первісним позовом уточненнями до позовної заяви) визначено, що за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

Пп.1п.1ч.2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» (який діяв на момент звернення позивача з первісним позовом уточненнями до позовної заяви) ставка судовому збору за подання позовної заяви майнового характеру складала 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,2 розміру мінімальної заробітної плати.

Згідно пп2 п.1 ч.2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» (який діяв на момент звернення позивача з первісним позовом уточненнями до позовної заяви) ставка судового збору за подання позовної заяви немайнового характеру складала 0,2 розміру мінімальної заробітної плати.

Поряд з цим, з матеріалів справи вбачається, що позивачем ставились вимоги майнового та немайнового характеру і їх законність та обґрунтованість встановлювалась судом в ході судового розгляду справи.

Проте, як вбачається з матеріалів справи останнім сплачено судовий збір у розмірі 243,60 грн., при зверненні до суду з первісним позовом, як за позов майнового характеру (а.с.1), що свідчить про те, що позивачем ОСОБА_1 не сплачено судовий збір за дві окремі позовні вимоги майнового та немайнового характеру у відповідності до ставок визначених ЗУ «Про судовий збір», а саме: в розмірі 0,2 розміру мінімальної заробітної плати, що становить в сумі 243,60 грн. за вимогу немайнового характеру та в розмірі 1 відсотку ціни позову, але не менше 0,2 розміру мінімальної заробітної плати, що становить в сумі 243,60 грн. за вимогу майнового характеру.

Пунктом 10 частини 1 статті 80 ЦПК України визначено, що ціна позову у позовах, які складаються з кількох самостійних вимог, визначається загальною сумою всіх вимог.

Поряд з цим, статтею 88 ЦПК України визначено, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Рішенням Ленінського районного суду м. Полтави від 23 жовтня 2015 року в задоволенні позову ОСОБА_1 - відмовлено за безпідставністю та необгрунтованістю.

Пунктом 4 частини 1 статті 220 ЦПК України визначено, що суд, який ухвалив рішення, може за заявою осіб, які беруть участь у справі, чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Таким чином, суд приходить до висновку про наявність підстав для постановлення у вказаній справі додаткового рішення щодо стягнення з позивача ОСОБА_1Б.І. судового збору за дві окремі позовні вимоги майнового характер та немайнового характеру.

Керуючись ст. ст. 80, 88, 220 ЦПК України, Законом України «Про судовий збір» ,суд

В И Р І Ш И В:

Доповнити резолютивну частину рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 23 жовтня 2015 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання договору купівлі-продажу, стягнення грошових коштів на відшкодування майнової шкоди та відшкодування моральної шкоди.

Вказати, стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 487,20 грн..

Апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції може бути подано до Апеляційного суду Полтавської області через Ленінський районний суд м. Полтави протягом пяти днів з дня проголошення рішення.

Суддя Ленніського районного суду м. Полтави ОСОБА_3