Ухвала суду № 54101258, 30.11.2015, Апеляційний суд Київської області

Справа № 371/667/15-ц Головуючий у І інстанції Гаврищук А. В.Провадження № 22-ц/780/6527/15 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1Категорія 26 30.11.2015

УХВАЛА

Іменем України

30 листопада 2015 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого судді - Верланова С.М.,

суддів - Воробйової Н.С., Березовенко Р.В.,

при секретарі - Якимчук Ю.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 ОСОБА_3 на ухвалу Миронівського районного суду Київської області від 15 жовтня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про повернення грошових коштів,

В С Т А Н О В И Л А :

Ухвалою Миронівського районного суду Київської області від 15 жовтня 2015 року заяву представника ОСОБА_2 ОСОБА_3 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про повернення грошових коштів повернуто заявнику.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_2 ОСОБА_3 просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та постановити нову ухвалу, якою забезпечити позов, посилаючись на порушення судом норм процесуального права. Зазначає, що висновки суду не відповідають вимогам цивільного процесуального законодавства, оскільки заява про забезпечення позову відповідає вимогам ч.2 ст.151 ЦПК України, в якій представником позивача зазначено причини, у звязку з чим потрібно забезпечити позов та вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення осіб, які з`явилися в судове засідання, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Постановляючи ухвалу про повернення заяви про забезпечення позову заявнику, суд першої інстанції обґрунтував свої висновки тим, що вказана заява не відповідає вимогам ст.151 ЦПК України, оскільки в ній не зазначено причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов. Також заявником не зазначено обставини того, що невжиття заходів забезпечення позову утруднить чи зробить неможливим виконання рішення суду.

Проте з такими висновками суду погодитись не можна.

Згідно з ч.1 ст.151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити, передбачені цим Кодексом, заходи забезпечення позову.

Відповідно до ч.2 ст.151 ЦПК України у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено: причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов; вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

З матеріалів справи вбачається, що в провадженні Миронівського районного суду Київської області знаходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про повернення грошових коштів.

У жовтні 2015 року представник ОСОБА_2 ОСОБА_3 звернувся до суду із заявою про забезпечення вказаного вище позову, в якій просив накласти арешт на нерухоме майно, рухоме майно та грошові кошти у Миронівській філії банку «Київська Русь», що належали ОСОБА_5 та в порядку спадщини могли перейти до ОСОБА_4 і його дітей: ОСОБА_6, ОСОБА_7 Також представник позивача просив заборонити ОСОБА_4, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 відчужувати у будь-який спосіб нерухоме та рухоме майно.

В обґрунтування заяви послався на те, що 20 червня 2014 року і 20 серпня 2014 року чоловік відповідача - ОСОБА_5 позичив у позивача грошові кошти у сумі 124000 грн. та повернув лише 9000 грн. 12 січня 2015 року ОСОБА_5 помер. Оскільки у власності ОСОБА_5 перебував житловий будинок №7 по вул.Шевченка у с.Яхни Миронівського району Київської області, земельний пай, автотранспорт та грошові кошти у Миронівській філії банку «Київська Русь», представник позивача просив заяву про забезпечення позову задовольнити (а.с.6).

Тобто, в заяві про забезпечення позову представником позивача вказані причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов.

Колегія суддів вважає, що не зазначення обставини того, що невжиття заходів забезпечення позову утруднить чи зробить неможливим виконання рішення суду, не є обов'язковою вимогою до заяви про забезпечення позову, передбаченою ч.2 ст.151 ЦПК України та не є підставою для її повернення заявнику за правилами ч.8 ст.153 цього Кодексу. При цьому, у пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року №9 «Про практику розгляду судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» судам розяснено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Однак суд першої інстанції на вказані вище вимоги закону, розяснення Пленуму Верховного Суду України та зміст заяви про забезпечення позову, належної уваги не звернув, у звязку з чим помилково повернув її заявнику.

Відповідно до вимог ч.3 ст.312 ЦПК України, розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд скасовує ухвалу і передає питання на новий розгляд до суду першої інстанції, якщо останній порушив порядок, встановлений для його вирішення.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а ухвала суду першої інстанції - скасуванню на підставі ст.312 ЦПК України з передачею питання на новий розгляд до суду першої інстанції, оскільки постановлена з порушенням порядку, встановленого для його вирішення.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 312, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 ОСОБА_3 задовольнити частково.

Ухвалу Миронівського районного суду Київської області від 15 жовтня 2015 року скасувати, передати питання на новий розгляд до того ж суду.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді